2. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії,
строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих
можливостей у енергопостачальника.
3. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на
підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження
переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для
сторін договору.
4. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у
договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її
ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним
обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням
обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання
енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість
максимальних та мінімальних навантажень.
5. Кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з
вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента.
Якщо енергію не вибрано абонентом або недоодержано ним для
обігрівання у зв'язку зі сприятливими погодними умовами,
поповнення недоодержаної енергії здійснюється за погодженням
сторін.
6. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на
підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
7. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як
правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть
застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або
оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
8. У разі якщо абонент має власне енергоджерело і відпускає
енергію в мережі енергопостачальника, допускаються розрахунки за
сальдо взаємно одержаної енергії.
Стаття 277. Правила користування енергією
1. Абоненти користуються енергією з додержанням правил
користування енергією відповідного виду, що затверджуються
Кабінетом Міністрів України.
2. Правилами можуть бути передбачені типові договори
постачання окремих видів енергії.
3. Абонент має право відпускати енергію приєднаним до його
мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку
субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають
права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та несе
обов'язки енергопостачальника.
4. Абонент зобов'язаний повідомити перелік субабонентів
енергопостачальнику, який має право контролю енергомереж і
приладів субабонентів та право контролю за додержанням
субабонентами правил користування енергією.
5. Відповідальність за порушення правил користування енергією
встановлюється законом.
Параграф 4. Біржова торгівля
Стаття 278. Торговельно-біржова діяльність
1. Здійснення торговельно-біржової діяльності має на меті
організацію та регулювання торгівлі шляхом надання послуг
суб'єктам господарювання у здійсненні ними торговельних операцій
спеціально утвореною господарською організацією - товарною біржею.
2. Правові умови створення та діяльності товарних бірж, а
також основні правила здійснення торговельно-біржової діяльності
визначаються цим Кодексом, прийнятими відповідно до нього законами
та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 279. Товарна біржа
1. Товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який
надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і
пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг
і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.
2. Товарна біржа є юридичною особою, діє на засадах
самоврядування і господарської самостійності, має відокремлене
майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку зі
своїм найменуванням.
3. Товарна біржа створюється на основі добровільного
об'єднання заінтересованих суб'єктів господарювання. Засновниками
і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та
органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні
підприємства, установи та організації, що повністю або частково
утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих
бюджетів.
4. Заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладення
засновниками угоди, яка визначає порядок її створення, склад
засновників, їх обов'язки, розмір і строки сплати пайових,
вступних та періодичних внесків. Засновники сплачують пайовий
внесок.
5. Товарна біржа діє на підставі статуту, який затверджується
засновниками біржі.
6. Державна реєстрація товарної біржі провадиться відповідно
до вимог статті 58 цього Кодексу.
7. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і
не має на меті одержання прибутку.
8. Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами
рівноправності учасників біржових торгів, публічного проведення
біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін.
Стаття 280. Права та обов'язки товарної біржі
1. Товарна біржа має право:
встановлювати відповідно до законодавства власні обов'язкові
для всіх учасників торгів правила біржової торгівлі та біржового
арбітражу;
встановлювати вступні та періодичні внески для членів біржі,
розмір плати за послуги, що надаються біржею;
встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату
за реєстрацію угод на біржі, а також санкції за порушення статуту
біржі та біржових правил;
створювати підрозділи біржі та затверджувати положення про
них;
засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів у
торговельних угодах;
розробляти з урахуванням державних стандартів власні
стандарти і типові контракти;
укладати угоди з іншими біржами, мати своїх представників на
біржах, у тому числі розташованих за межами України;
видавати біржові бюлетені, довідники та інші інформаційні і
рекламні видання;
вирішувати інші питання, передбачені законом.
2. Товарна біржа зобов'язана:
створювати умови для проведення біржової торгівлі;
регулювати біржові операції;
регулювати ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі;
надавати членам і відвідувачам біржі організаційні,
інформаційні та інші послуги;
забезпечувати збір, обробку і розповсюдження інформації, що
стосується кон'юнктури ринку.
Стаття 281. Правила біржової торгівлі. Біржові торги
1. Правила біржової торгівлі розробляються відповідно до
законодавства і є основним документом, що регламентує порядок
здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та
розв'язання спорів з цих питань.
2. Правила біржової торгівлі затверджуються загальними
зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим.
3. Біржовими торгами є торги, що публічно і гласно
проводяться в торговельних залах біржі за участі членів біржі по
товарах, допущених до реалізації на біржі в порядку, встановленому
правилами біржової торгівлі.
4. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам
біржі або брокерам - громадянам, зареєстрованим на біржі
відповідно до її статуту для виконання доручень членів біржі, яких
вони представляють, щодо здійснення біржових операцій.
Стаття 282. Припинення товарної біржі
1. Припинення товарної біржі відбувається за рішенням
загальних зборів членів біржі, а також за рішенням суду у
випадках, передбачених законом.
Параграф 5. Оренда майна та лізинг
Стаття 283. Оренда майна у сфері господарювання
1. За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає
другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у
користування майно для здійснення господарської діяльності.
2. У користування за договором оренди передається
індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення
(або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі
використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
3. Об'єктом оренди можуть бути:
державні та комунальні підприємства або їх структурні
підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські
об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт,
послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений
об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою
енергопостачання;
нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);
інше окреме індивідуально визначене майно
виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам
господарювання.
4. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних
підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську
цілісність, технологічну єдність даного підприємства.
5. Законом може бути встановлено перелік державних та
комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть
бути об'єктом оренди.
6. До відносин оренди застосовуються відповідні положення
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) з урахуванням особливостей,
передбачених цим Кодексом.
Стаття 284. Умови договору оренди
1. Iстотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад
і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який
укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її
індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань;
відновлення орендованого майна та умови його повернення або
викупу.
2. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю.
Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії
договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством
встановлено правила, що погіршують становище орендаря.
3. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов
або розірвання договору оренди.
4. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну
умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення
строку дії договору він вважається продовженим на такий самий
строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Стаття 285. Основні права та обов'язки орендаря
1. Орендар має переважне право перед іншими суб'єктами
господарювання на продовження строку дії договору оренди.
2. Орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт
оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої
діяльності підприємства, майно якого передано в оренду.
3. Орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно
до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та
своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
4. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого
майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування
з вини орендаря.
Стаття 286. Орендна плата
1. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує
орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської
діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за
погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених
законодавством.
2. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної
плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися
передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився
стан об'єкта оренди.
3. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від
специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою
сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній
формі.
4. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Стаття 287. Оренда державного та комунального майна
1. Орендодавцями щодо державного та комунального майна є:
1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення
- щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних
підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а
також іншого майна у випадках, передбачених законом;
2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки
Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо
майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній
власності;
3) державні (комунальні) підприємства - щодо окремого
індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців,
зазначених у пункті 2 цієї статті, - також щодо цілісних майнових
комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.
2. Організаційні та майнові відносини, пов'язані з передачею
в оренду цілісних майнових комплексів державного сектора
економіки, а також цілісних майнових комплексів, що є комунальною
власністю, регулюються законодавством відповідно до цього Кодексу.
3. Утворення орендного підприємства здійснюється відповідно
до статті 115 цього Кодексу. Статут суб'єкта господарювання,
утвореного на базі орендованого майна, не може суперечити умовам
договору оренди.
Стаття 288. Суборенда державного та комунального майна
1. Орендар має право передати окремі об'єкти оренди в
суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.
2. Передача в суборенду цілісних майнових комплексів не
допускається.
Стаття 289. Викуп (приватизація) об'єкта оренди
1. Орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право
передбачено договором оренди.
2. Умови викупу орендованого державного (комунального) майна
(цілісного майнового комплексу) визначаються відповідно до закону.
3. Орендар має право у будь-який час відмовитися від
здійснення передбаченого в договорі права на викуп об'єкта оренди.
4. Приватизація цілісних майнових комплексів, зданих в
оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.
Стаття 290. Оренда землі у сфері господарювання
1. Відносини, пов'язані з орендою землі як засобу
виробництва, регулюються Земельним кодексом України ( 2768-14 ) та
іншими законами.
2. Оренда земельної ділянки без договору, укладеного в
письмовій формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в
установленому законом порядку, не допускається.
3. Розмір плати за користування земельною ділянкою, що є
державною або комунальною власністю, не може бути нижчим за
встановлений відповідно до закону. Випадки звільнення від плати за
користування земельною ділянкою або зменшення розміру плати
визначаються законом.
Стаття 291. Припинення договору оренди
1. Одностороння відмова від договору оренди не допускається.
2. Договір оренди припиняється у разі:
закінчення строку, на який його було укладено;
викупу (приватизації) об'єкта оренди;
ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря;
загибелі (знищення) об'єкта оренди.
3. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На
вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково
розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України
( 435-15 ) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому
статтею 188 цього Кодексу.
4. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються
відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом
України ( 435-15 ).
Стаття 292. Лізинг у сфері господарювання
1. Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на
інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в
наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у
виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на
визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається
ним у власність (господарське відання) за дорученням чи
погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника
(продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних
лізингових платежів.
2. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій
лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою
здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
3. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно,
призначене для використання як основні фонди, не заборонене
законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про
передачу його в лізинг.
4. Майно, зазначене в частині першій цієї статті, яке є
державною (комунальною) власністю, може бути об'єктом лізингу
тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим
майном, відповідно до закону.
5. Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші
природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних
(комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.
6. Перехід права власності на об'єкт лізингу до іншої особи
не є підставою для розірвання договору лізингу.
7. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до
цього Кодексу та інших законів.
Параграф 6. Iнші види господарсько-торговельної діяльності
Стаття 293. Міна (бартер) у сфері господарювання
1. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується
передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи
оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.
2. Сторона договору вважається продавцем того товару, який
вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін.
3. За погодженням сторін можлива грошова доплата за товар
більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, якщо це
не суперечить законодавству.
4. Не може бути об'єктом міни (бартеру) майно, віднесене
законодавством до основних фондів, яке належить до державної або
комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни
(бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством.
Законодавством можуть бути встановлені також інші особливості
здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов'язаних з
придбанням і використанням окремих видів майна, а також здійснення
таких операцій в окремих галузях господарювання.
5. До договору міни (бартеру) застосовуються правила, що
регулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації,
елементи яких містяться в договорі міни (бартеру), якщо це не
суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін.
Стаття 294. Зберігання у товарному складі
1. Товарним складом визнається організація, що здійснює
зберігання товарів та надає пов'язані із зберіганням послуги на
засадах підприємницької діяльності.
2. Товарний склад є складом загального користування у разі
якщо із закону, інших правових актів або виданого суб'єкту
господарювання дозволу (ліцензії) випливає, що він зобов'язаний
приймати на зберігання товари від будь-якого товароволодільця.
3. Зберігання у товарному складі здійснюється за договором
складського зберігання.
4. До регулювання відносин, що випливають із зберігання
товарів за договором складського зберігання, застосовуються
відповідні положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ).
Глава 31
КОМЕРЦIЙНЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО (АГЕНТСЬКI ВIДНОСИНИ)
У СФЕРI ГОСПОДАРЮВАННЯ
Стаття 295. Агентська діяльність
1. Комерційне посередництво (агентська діяльність) є
підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним
агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними
господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в
інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він
представляє.
2. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання
(громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним
на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.
3. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в
чужих інтересах, але від власного імені.
4. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того,
кого він представляє, стосовно себе особисто.
5. Законом можуть бути встановлені обмеження або заборона
здійснення комерційного посередництва в окремих галузях
господарювання.
Стаття 296. Підстави виникнення агентських відносин
1. Агентські відносини виникають у разі:
надання суб'єктом господарювання на підставі договору
повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій;
схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє
комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта
агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням
наданого йому повноваження.
Стаття 297. Предмет агентського договору
1. За агентським договором одна сторона (комерційний агент)
зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого
представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню
(надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його
рахунок.
2. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і
порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права
та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному
агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами
умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.
3. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в
межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою
сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено,
вважається, що агент діє в межах території України.
4. Агентський договір укладається в письмовій формі. У
договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень
(представництва) комерційного агента.
Стаття 298. Схвалення угоди, укладеної комерційним агентом
без повноваження на її укладення або з
перевищенням повноважень
1. Комерційний агент повідомляє суб'єкта, якого він
представляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні
угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду.
2. Угода, укладена від імені суб'єкта, якого представляє
комерційний агент, без повноваження на її укладення або з
перевищенням наданого йому повноваження, вважається схваленою цим
суб'єктом за умови, якщо він не відхилить перед третьою особою дії
комерційного агента. Наступне схвалення угоди суб'єктом, якого
представляє агент, робить угоду дійсною з дня її укладення.
Стаття 299. Немонопольні і монопольні агентські відносини
1. Суб'єкт, якого представляє комерційний агент, має право
довірити комерційне посередництво також іншим суб'єктам,
повідомивши про це агента, а агент має право здійснювати
комерційне посередництво також для інших суб'єктів господарювання,
якщо інтереси суб'єктів, яких представляє комерційний агент, не є
суперечливими у питаннях, для вирішення яких запрошений цей агент.
2. У разі монопольних агентських відносин комерційний агент,
що представляє суб'єкта господарювання, не має права здійснювати
комерційне посередництво для інших суб'єктів у межах, передбачених
агентським договором.
Стаття 300. Передача прав комерційного агента
1. Комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які
він уповноважений суб'єктом, якого він представляє.
2. Якщо агентським договором не передбачено інше, комерційний
агент не може передавати на свій розсуд іншим особам прав, якими
він володіє в інтересах того, кого він представляє.
Стаття 301. Взаєморозрахунки в агентських відносинах
1. Відповідно до агентського договору комерційний агент
одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що
здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у
розмірі, передбаченому договором.
2. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту
після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його
посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.
3. Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному
агенту сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на
себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в
інтересах суб'єкта, якого він представляє.
4. Суб'єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує
винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до
розмірів і строків, передбачених договором сторін.
5. Комерційний агент має право вимагати для розрахунку
бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить
агентська винагорода.
6. Умови виплати винагороди комерційному агенту за угоди,
укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови,
що стосуються розрахунків сторін, визначаються договором.
Стаття 302. Обов'язки щодо нерозголошення конфіденційної
інформації в агентських відносинах
1. Комерційний агент не має права передавати конфіденційну
інформацію, одержану від суб'єкта, якого він представляє, без
згоди цього суб'єкта, використовувати її у власних інтересах чи в
інтересах інших осіб всупереч інтересам суб'єкта, якого він
представляє, як при здійсненні комерційним агентом своєї
діяльності в інтересах зазначеного суб'єкта, так і після
припинення агентських відносин з ним.
2. Сторони агентського договору можуть укласти окрему угоду
про захист конфіденційної інформації суб'єкта, якого представляє
комерційний агент (договір про нерозголошення).
3. Комерційний агент несе відповідальність за розголошення
конфіденційної інформації відповідно до закону та договору.
Стаття 303. Відповідальність за порушення агентського
договору
1. Комерційний агент несе відповідальність у повному обсязі
за шкоду, заподіяну суб'єкту, якого він представляє, внаслідок
невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо інше
не передбачено агентським договором.
2. Якщо інше не передбачено договором, комерційний агент не
гарантує суб'єкту, якого він представляє, виконання третіми
особами зобов'язань за угодами, укладеними за його посередництва.
3. У разі порушення агентського договору суб'єктом, якого
представляє комерційний агент, останній має право на одержання
винагороди у розмірах, передбачених агентським договором, а також
на відшкодування збитків, понесених ним внаслідок невиконання або
неналежного виконання договору другою стороною.
Стаття 304. Припинення агентського договору
1. Агентський договір припиняється за угодою сторін, а також
у разі: відкликання повноважень комерційного агента суб'єктом,
якого він представляє, або відмови комерційного агента від
подальшого здійснення комерційного посередництва за договором,
укладеним сторонами без визначення строку його дії; вибуття однієї
із сторін договору внаслідок її припинення або смерті; виникнення
інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або
суб'єкта, якого він представляє.
2. У разі відкликання повноважень комерційного агента
суб'єкт, якого представляє комерційний агент, повинен сповістити
його про припинення договору не менш як за один місяць, якщо більш
тривалий строк не передбачений договором.
3. У разі усунення (закінчення) обставин, що призвели до
припинення повноважень комерційного агента, ці повноваження за
згодою сторін можуть бути поновлені.
Стаття 305. Законодавство про комерційне посередництво у
сфері господарювання
1. Відносини, що виникають при здійсненні комерційного
посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання,
регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього
нормативно-правовими актами, що визначають особливості
комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.
2. У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами,
зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть
застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України
( 435-15 ), якими регулюються відносини доручення.
Глава 32
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖIВ
Стаття 306. Перевезення вантажів як вид господарської
діяльності
1. Перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається
господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції
виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання
залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними
шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
2. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники,
вантажовідправники та вантажоодержувачі.
3. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний
транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний
транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний
транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші
види транспорту.
4. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням
вантажу, є транспортна експедиція.
5. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі
умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин,
зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших
небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими
відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними
статутами та іншими нормативно-правовими актами.
6. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу,
регулюються Цивільним кодексом України ( 435-15 ) та іншими
нормативно-правовими актами.
Стаття 307. Договір перевезення вантажу
1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник)
зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною
(вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений
законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на
одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник
зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
2. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням
перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо)
відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані
забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів
згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
3. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності
здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень
вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник
зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник
- подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
4. Залежно від виду транспорту, яким передбачається
систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові
договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті,
навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті),
спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на
автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових
договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами,
транспортними статутами або правилами перевезень.
5. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а
також відповідальність суб'єктів господарювання за цими
перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними
статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть
передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не
суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за
неналежне виконання договірних зобов'язань.
Стаття 308. Приймання вантажу до перевезення
1. Вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно
від виду транспорту та вантажу в місцях загального або
незагального користування.
2. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає
з моменту прийняття вантажу до перевезення.
3. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до
перевезення з урахуванням необхідності забезпечення
транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має
право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
4. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу
законодавством або договором передбачено спеціальні документи
(посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості
вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати
такі документи перевізникові разом з вантажем.
5. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає
вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений
належним чином.
Стаття 309. Зміна умов перевезення
1. Вантажовідправник має право в порядку, встановленому
транспортними кодексами чи статутами, одержати назад зданий до
перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаного в
перевізному документі одержувача вантажу (до його видачі
адресату), розпорядитися вантажем у разі неприйняття його
одержувачем чи неможливості видачі вантажу одержувачу.
2. У разі переривання або припинення перевезення вантажів з
незалежних від перевізника обставин перевізник зобов'язаний
повідомити вантажовідправника і одержати від нього відповідне
розпорядження щодо вантажу.
Стаття 310. Одержання вантажу в пункті призначення
1. Перевізник зобов'язаний повідомити одержувача про прибуття
вантажу на його адресу.
2. Одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на
його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого
або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни
якості виключається можливість повного або часткового використання
його за первісним призначенням.
3. Відповідальність перевізника за збереження вантажу
припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті
призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в
установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має
право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик
вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.
4. Вантаж, не одержаний протягом місяця після повідомлення
перевізником одержувача, вважається невитребуваним і реалізується
в установленому законодавством порядку.
Стаття 311. Плата за перевезення вантажів
1. Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт,
пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими
відповідно до законодавства.
Стаття 312. Договір перевезення вантажу в прямому змішаному
сполученні
1. За договором перевезення вантажу в прямому змішаному
сполученні перевезення здійснюється від вантажовідправника до
вантажоодержувача двома або більше перевізниками різних видів
транспорту за єдиним перевізним документом.
2. До договорів перевезення вантажу у прямому змішаному
сполученні застосовуються правила статті 307 цього Кодексу, якщо
інше не передбачено транспортними кодексами чи статутами.
3. Відносини перевізників під час перевезення вантажу у
прямому змішаному сполученні та умови роботи перевалочних пунктів
регулюються вузловими угодами. Порядок укладення вузлових угод
встановлюється транспортними кодексами та статутами.
Стаття 313. Відповідальність перевізника за прострочення
доставки вантажу
1. Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту
призначення у строк, передбачений транспортними кодексами,
статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному
порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у
договорі.
2. Перевізник звільняється від відповідальності за
прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з
його вини.
3. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за
прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до
закону.
4. Сплата штрафу за доставку вантажу з простроченням не
звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або
пошкодження вантажу, що сталися внаслідок прострочення.
Стаття 314. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу,
пошкодження вантажу
1. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та
пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що
втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
2. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути
передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті,
нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або
відправника.
3. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник
відповідає:
у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості
вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку
зменшилася його вартість;
у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням
його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде
доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
4. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася
настільки, що він не може бути використаний за прямим
призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і
вимагати відшкодування за його втрату.
5. У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник
сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач
(відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу,
повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.
Стаття 315. Порядок вирішення спорів щодо перевезень
1. До пред'явлення перевізникові позову, що випливає з
договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому
претензії. ( Частина перша статті 315 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 )
2. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а
претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти
днів.
3. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє
заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців,
а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному
сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу
або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. ( Частина
третя статті 315 в редакції Закону N 2705-IV ( 2705-15 ) від
23.06.2005 )
4. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано
в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має
право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання
відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
5. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та
вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення,
встановлюється шестимісячний строк.
6. Щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями
вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності
встановлюються транспортними кодексами чи статутами або
міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано
Верховною Радою України.
Стаття 316. Договір транспортного експедирування
1. За договором транспортного експедирування одна сторона
(експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони
(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором
послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений
обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом
і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від
свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу,
забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання
інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено
надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу
(перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та
вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта,
зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення,
одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання
митних формальностей тощо).
2. Плата за договором транспортного експедирування
здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21
цього Кодексу.
Глава 33
КАПIТАЛЬНЕ БУДIВНИЦТВО
Стаття 317. Підрядні відносини у капітальному будівництві
1. Будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення,
підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель,
роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні
дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами
господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення,
здійснюються на умовах підряду.
2. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї
статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне
будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і
досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та
інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші
договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно
до положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) про договір
підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
3. Господарські відносини у сфері матеріально-технічного
забезпечення капітального будівництва регулюються відповідними
договорами підряду, якщо інше не передбачено законодавством або
договором сторін. За згодою сторін будівельні поставки можуть
здійснюватися на основі договорів поставки.
Стаття 318. Договір підряду на капітальне будівництво
1. За договором підряду на капітальне будівництво одна
сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на
замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати
замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт
відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати
зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник
зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну
документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти
закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
2. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на
будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання
об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково
на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання,
пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів
будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та
інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.
3. Забезпечення будівництва матеріалами, технологічним,
енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням покладається
на підрядника, якщо інше не передбачено законодавством або
договором.
4. Зміст договору підряду на капітальне будівництво, що
укладається на підставі державного замовлення, має відповідати
цьому замовленню.
5. Договір підряду на капітальне будівництво повинен
передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет
договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених
проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання
робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування
будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного,
проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю
якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта
(робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти
і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії;
відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання
спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
Стаття 319. Генеральний підрядник і субпідрядник
1. Договір підряду на капітальне будівництво може укладати
замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками.
2. Підрядник має право за згодою замовника залучати до
виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах
укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед
замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник
виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед
субпідрядниками - як замовник.
3. Договір підряду на виконання робіт з монтажу устаткування
замовник може укладати з генеральним підрядником або з
постачальником устаткування. За згодою генерального підрядника
договори на виконання монтажних та інших спеціальних робіт можуть
укладатися замовником з відповідними спеціалізованими
підприємствами.
Стаття 320. Права замовника
1. Замовник має право, не втручаючись у господарську
діяльність підрядника, здійснювати контроль і технічний нагляд за
відповідністю обсягу, вартості і якості виконаних робіт проектам і
кошторисам. Він має право перевіряти хід і якість будівельних і
монтажних робіт, а також якість матеріалів, що використовуються.
2. У разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання
договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її
до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати
розірвання договору та відшкодування збитків.
3. Підрядник має право не братися за роботу, а розпочату
роботу зупинити у разі порушення замовником своїх зобов'язань за
договором, внаслідок якого початок або продовження робіт
підрядником виявляються неможливими чи значно ускладненими.
4. Недоліки виконання робіт чи матеріалів, що
використовуються для робіт, допущені з вини підрядника або
субпідрядника, повинні бути усунені підрядником за свій рахунок.
Стаття 321. Розрахунки за договором підряду на капітальне
будівництво
1. У договорі підряду на капітальне будівництво сторони
визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її
визначення.
2. Вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат
підрядника та належна йому винагорода) може визначатися складанням
приблизного або твердого кошторису. Кошторис вважається твердим,
якщо договором не передбачено інше. Зміни до твердого кошторису
можуть бути внесені лише за погодженням сторін.
3. У разі виникнення потреби значно перевищити приблизний
кошторис підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це
замовника. Якщо підрядник не попередив замовника про перевищення
кошторису, він зобов'язаний виконати роботу, не вимагаючи
відшкодування понесених додаткових витрат.
4. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого
кошторису, а замовник - його зменшення. У разі істотного зростання
після укладення договору вартості матеріалів та устаткування, які
мали бути надані підрядником, а також послуг, що надавалися йому
третіми особами, підрядник має право вимагати збільшення
встановленої вартості робіт, а у разі відмови замовника -
розірвання договору в установленому порядку.
5. Якщо договором не передбачено попередньої оплати виконаної
роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити
підряднику зумовлену договором ціну після остаточної здачі об'єкта
будівництва, за умови, що робота виконана належним чином і в
погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
6. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу, якщо
така виплата та розмір авансу передбачені договором.
7. У разі необхідності консервації будівництва з незалежних
від сторін обставин замовник зобов'язаний оплатити підряднику
виконані до консервації роботи та відшкодувати йому пов'язані з
консервацією витрати.
Стаття 322. Відповідальність за порушення договору підряду на
капітальне будівництво
1. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за
договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує
штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки
(зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її
майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями,
якщо інший порядок не встановлено законом.
2. Недоліки, виявлені при прийнятті робіт (об'єкта),
підрядник зобов'язаний усунути за свій рахунок у строки, погоджені
з замовником. У разі порушення строків усунення недоліків
підрядник несе відповідальність, передбачену договором.
3. Позовна давність для вимог, що випливають з неналежної
якості робіт за договором підряду на капітальне будівництво,
визначається з дня прийняття роботи замовником і становить:
один рік - щодо недоліків некапітальних конструкцій, а у разі
якщо недоліки не могли бути виявлені за звичайного способу
прийняття роботи, - два роки;
три роки - щодо недоліків капітальних конструкцій, а у разі
якщо недоліки не могли бути виявлені за звичайного способу
прийняття роботи, - десять років;
тридцять років - щодо відшкодування збитків, завданих
замовникові протиправними діями підрядника, які призвели до
руйнувань чи аварій.
4. У разі якщо договором підряду або законодавством
передбачено надання гарантії якості роботи і недоліки виявлено в
межах гарантійного строку, перебіг строку позовної давності
починається з дня виявлення недоліків.
Стаття 323. Умови укладання та виконання договорів підряду в
капітальному будівництві
1. Договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво
укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та
виконання договорів підряду в капітальному будівництві,
затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.
2. Договори підряду на капітальне будівництво за участі
іноземних суб'єктів господарювання укладаються і виконуються в
порядку, передбаченому цим Кодексом, міждержавними угодами, а
також особливими умовами укладання та виконання договорів підряду
в капітальному будівництві, затвердженими в порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 324. Договір підряду на проведення проектних і
досліджувальних робіт
1. За договором підряду на проведення проектних і
досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за
завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені
договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи,
а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.
2. До відносин, що виникають у процесі виконання проектних та
досліджувальних робіт, можуть застосовуватися положення статті 318
цього Кодексу.
3. Підрядник несе відповідальність за недоліки проекту, в
тому числі виявлені в процесі його реалізації та експлуатації
побудованого за даним проектом об'єкта.
4. У разі виявлення недоліків проекту підрядник зобов'язаний
безоплатно переробити проект, а також відшкодувати замовнику
збитки, спричинені недоліками проекту.
5. Позов про відшкодування замовнику збитків, спричинених
недоліками проекту, може бути заявлено протягом десяти років, а
якщо збитки замовнику завдано протиправними діями підрядника, які
призвели до руйнувань, аварій, обрушень, - протягом тридцяти років
з дня прийняття побудованого об'єкта.
Глава 34
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ IННОВАЦIЙНОЇ ДIЯЛЬНОСТI
Стаття 325. Iнноваційна діяльність
1. Iнноваційною діяльністю у сфері господарювання є
діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на
основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових
науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і
впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та
інші сфери суспільного життя.
Стаття 326. Iнвестування інноваційної діяльності
1. Iнвестиціями у сфері господарювання визнаються
довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних
цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяльності з
метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого
соціального ефекту.
2. Формами інвестування інноваційної діяльності є:
державне (комунальне) інвестування, що здійснюється органами
державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок
бюджетних коштів та інших коштів відповідно до закону;
комерційне інвестування, що здійснюється суб'єктам
