Стаття 137. Надання земель для колективного городництва
Земельні ділянки для колективного городництва надаються в
тимчасове користування підприємствам, організаціям і установам
виконавчими комітетами обласних, районних (міських) Рад народних
депутатів з земель державного запасу, державного лісового фонду і
земель населених пунктів, не призначених до використання у
найближчі роки під забудову або на інші цілі, а також з тимчасово
невикористовуваних земель сільськогосподарського призначення і
земель промислових, транспортних та інших несільськогосподарських
підприємств і організацій.
Не допускається надання земель для колективного городництва,
якщо це шкодить сільськогосподарському виробництву колгоспів,
радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств і організацій,
а також земель, що є місцями відпочинку населення.
{ Стаття 137 в редакції Указів ПВР УРСР N 1653-X ( 1653-10 ) від
12.03.81, N 102-XI ( 102-11 ) від 12.04.85 }
Стаття 138. Розміри земельних ділянок під колективні городи
Розмір земельних ділянок, що надаються робітникам і
службовцям під колективні городи, не може перевищувати 0,15
гектара, а на зрошуваних землях - 0,08 гектара на сім'ю.
Робітникам і службовцям, які мають присадибні ділянки,
земельні ділянки виділяються в таких розмірах, щоб загальна площа
не перевищувала зазначених в частині першій цієї статті розмірів.
РОЗДIЛ V
ЗЕМЛI ДЕРЖАВНОГО ЛIСОВОГО ФОНДУ
Стаття 139. Склад земель державного лісового фонду
Землями державного лісового фонду визнаються землі, вкриті
лісом, а також не вкриті лісом, але призначені для потреб лісового
господарства.
Стаття 140. Користування землями державного лісового фонду
Землі державного лісового фонду використовуються
лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами,
колгоспами і радгоспами за цільовим призначенням для ведення
лісового господарства.
Державні лісогосподарські підприємства, організації і
установи за рішенням виконавчих комітетів районних або міських Рад
народних депутатів надають не використовувані для потреб лісового
господарства і лісозаготівельної промисловості
сільськогосподарські угіддя з наявних в їх користуванні земель
державного лісового фонду колгоспам, радгоспам, іншим
підприємствам, організаціям, установам і громадянам у тимчасове
користування для сільськогосподарських цілей, якщо таке
користування сумісне з інтересами лісового господарства.
Порядок користування землями державного лісового фонду
визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Вилучення та надання земель державного лісового фонду для
державних або громадських потреб здійснюється у порядку,
передбаченому цим Кодексом.
РОЗДIЛ VI
ЗЕМЛI ДЕРЖАВНОГО ВОДНОГО ФОНДУ
Стаття 141. Склад земель державного водного фонду
Землями державного водного фонду визнаються землі, зайняті
водоймами (ріками, озерами, водоймищами, каналами, внутрішніми
морями, територіальними водами і ін.), гідротехнічними та іншими
водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені під смуги
відведення по берегах водойм, під зони охорони тощо.
Стаття 142. Землі, виділені під смуги відводу та зони охорони
Землі в смугах відводу надаються органам водного господарства
та іншим організаціям для спеціальних потреб і використовуються
ними для лісопосадок, ремонту споруд, будівництва переправ,
виробничих приміщень, складів тощо.
Зони охорони встановлюються навколо водойм, водних джерел і
гідротехнічних споруд для виконання комплексу санітарних,
протиерозійних заходів і захисних лісонасаджень з метою збереження
і поліпшення водних ресурсів.
Стаття 143. Використання земель державного водного фонду
Користування землями державного водного фонду здійснюють
колгоспи, радгоспи та інші підприємства, організації та установи,
яким ці землі надані.
Землі державного водного фонду використовуються для
будівництва і експлуатації споруд, що забезпечують задоволення
питних, побутових, оздоровчих та інших потреб населення, а також
задоволення сільськогосподарських, промислових, енергетичних,
транспортних, рибогосподарських та інших державних і громадських
потреб.
Порядок користування землями державного водного фонду
визначається законодавством Союзу РСР та Української РСР.
РОЗДIЛ VII
ЗЕМЛI ДЕРЖАВНОГО ЗАПАСУ
Стаття 144. Землі державного запасу
Землями державного запасу є всі землі, не надані
землекористувачам в безстрокове або довгострокове користування.
Землі державного запасу надаються в постійне або тимчасове
користування колгоспам, радгоспам, іншим державним, кооперативним,
громадським підприємствам, організаціям і установам, а також
громадянам в порядку, передбаченому цим Кодексом.
РОЗДIЛ VIII
ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР
Стаття 145 Призначення державного земельного кадастру
Для забезпечення раціонального використання земельних
ресурсів ведеться державний земельний кадастр, який містить
сукупність вірогідних і необхідних відомостей про природний,
господарський і правовий стан земель.
Дані державного земельного кадастру служать цілям організації
ефективного використання земель та їх охорони, планування
народного господарства, розміщення і спеціалізації
сільськогосподарського виробництва, меліорації земель і хімізації
сільського господарства, а також здійснення інших
народногосподарських заходів, зв'язаних з використанням земель.
Стаття 146. Зміст державного земельного кадастру
Державний земельний кадастр включає дані реєстрації
землекористувань, обліку кількості і якості земель, бонітування
грунтів і економічної оцінки земель.
Стаття 147. Порядок ведення державного земельного кадастру
Відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і
союзних республік державний земельний кадастр в Українській РСР
ведеться за рахунок держави за єдиною для Союзу РСР системою.
Порядок ведення державного земельного кадастру, форми кадастрової
документації, періодичність уточнення та оновлення кадастрових
даних встановлює Рада Міністрів СРСР.
РОЗДIЛ IX
ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЛЕУСТРIЙ
Стаття 148. Державний землеустрій і його завдання
Землеустрій включає систему державних заходів, спрямованих на
здійснення рішень державних органів у галузі користування землею.
Завданнями державного землеустрою є організація найбільш
повного, науково обгрунтованого, раціонального й ефективного
використання земель, підвищення культури землеробства та охорона
земель.
{ Частина друга статті 148 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X
( 1653-10 ) від 12.03.81 }
Землеустрій, включаючи проектно-розвідувальні, зйомочні і
обслідницькі роботи, провадиться за рахунок держави.
Стаття 149. Види землеустрою
В залежності від завдань, змісту і методів проведення
державний землеустрій поділяється на два основних види -
міжгосподарський і внутрігосподарський.
Міжгосподарський землеустрій має своїм завданням організацію
науково обгрунтованого і раціонального використання землі шляхом
правильного її розподілу між галузями народного господарства,
підприємствами, організаціями та установами.
{ Частина друга статті 149 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X
( 1653-10 ) від 12.03.81 }
Внутрігосподарський землеустрій має своїм завданням створення
в межах окремих землекористувань територіальної основи для
піднесення культури землеробства і продуктивності
сільськогосподарських угідь, повного, правильного використання та
охорони землі, високопродуктивного
застосування техніки і
раціональної організації господарства.
{ Частина третя статті 149 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X
( 1653-10 ) від 12.03.81 }
Стаття 150. Зміст державного землеустрою
Державний землеустрій включає такі землевпорядні дії:
1) утворення нових, а також упорядкування існуючих
землекористувань з усуненням черезсмужжя та інших незручностей в
розташуванні земель; уточнення і зміну меж землекористувань;
{ Пункт 1 статті 150 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР
УРСР N 1653-X ( 1653-10 ) від 12.03.81 }
2) внутрігосподарську організацію території колгоспів,
радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, організацій
і установ із запровадженням економічно обгрунтованих сівозмін і
впорядкуванням всіх інших сільськогосподарських угідь (сінокосів,
пасовищ, садів та ін.), а також розробку заходів по боротьбі з
ерозією грунтів;
3) виявлення нових земель для сільськогосподарського та
іншого народногосподарського освоєння;
4) відведення і вилучення земельних ділянок;
5) встановлення і зміну міської межі, селищної межі і межі
сільських населених пунктів;
6) проведення топографо-геодезичних, грунтових, геоботанічних
та інших обслідувань і досліджень;
7) відмежування в натурі присадибних земель сільських
населених пунктів, не віднесених до перспективних, від громадських
земель в колгоспах та інших земель;
8) здійснення робіт, зв'язаних з веденням державного
земельного кадастру.
Стаття 151. Органи, що здійснюють державний землеустрій
Державний землеустрій здійснюється державними землевпорядними
органами.
Керівництво роботами по державному землеустрою і контроль за
їх виконанням здійснюються Міністерством сільського господарства
Української РСР та його місцевими органами.
Стаття 152. Землевпорядний процес
Землеустрій провадиться за рішенням органів державної влади,
ініціативою землевпорядних органів або за клопотанням
заінтересованих землекористувачів.
Землевпорядний процес складається з підготовчих робіт,
складання проекту землеустрою, розгляду і затвердження проекту,
перенесення його в натуру, оформлення і видачі землевпорядних
документів, авторського нагляду за здійсненням проекту
землеустрою.
Стаття 153. Складання проектів землеустрою
В процесі землеустрою складаються землевпорядні проекти, а
також документи на право користування землею, передбачені статтею
20 цього Кодексу.
Складання землевпорядних проектів здійснюється за участю
заінтересованих землекористувачів.
Стаття 154. Розгляд та затвердження землевпорядних проектів
Землевпорядні проекти розглядаються і схвалюються:
1) в колгоспах - на загальних зборах членів колгоспу (зборах
уповноважених) та районними, а в разі необхідності обласними
сільськогосподарськими органами;
2) в радгоспах і інших сільськогосподарських підприємствах,
організаціях і установах - на технічних радах цих господарств та
трестів;
3) в несільськогосподарських підприємствах, організаціях і
установах - на нарадах при адміністрації господарств.
Проекти внутрігосподарського землеустрою колгоспів, радгоспів
та інших сільськогосподарських підприємств, організацій і установ
затверджуються виконавчими комітетами обласних Рад народних
депутатів.
{ Частина друга статті 154 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X
( 1653-10 ) від 12.03.81 }
Зміни в проекти внутрігосподарського землеустрою вносяться з
дозволу виконавчих комітетів обласних Рад народних депутатів за
погодженням з державними землевпорядними органами.
{ Частина третя статті 154 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X
( 1653-10 ) від 12.03.81 }
Проекти землеустрою по відведенню і вилученню земельних
ділянок затверджують ті органи державного управління, які мають
право надавати і вилучати земельні ділянки.
Проекти землеустрою, пов'язані з зміною меж і розмірів
землекористувань, затверджуються у відповідності з статтею 53
цього Кодексу.
Стаття 155. Перенесення землевпорядних проектів в натуру
Землевпорядні проекти після затвердження переносяться за
участю заінтересованих землекористувачів в натуру (на місцевість)
з позначенням меж землекористувань межовими знаками встановленого
зразка.
Встановлена в порядку землеустрою внутрігосподарська
організація території є обов'язковою для колгоспів, радгоспів та
інших підприємств, організацій і установ.
Стаття 156. Видача землевпорядної документації
Землевпорядна документація, затверджена в порядку,
передбаченому статтею 154 цього Кодексу, а також документи на
право користування землею видаються землекористувачам.
РОЗДIЛ X
ВИРIШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ СПОРIВ
Стаття 157. Органи, які вирішують земельні спори
Земельні спори між колгоспами, радгоспами, іншими державними,
кооперативними, громадськими підприємствами, організаціями,
установами і громадянами вирішуються Радою Міністрів Української
РСР, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів у
порядку, встановленому цим Кодексом.
{ Стаття 157 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X ( 1653-10 ) від
12.03.81 }
Стаття 158. Компетенція Ради Міністрів Української РСР у
вирішенні земельних спорів
До відання Ради Міністрів Української РСР відноситься
вирішення спорів колгоспів, радгоспів, інших державних,
кооперативних, громадських підприємств, організацій і установ
однієї області з питань користування землею на території іншої
області.
Стаття 159. Компетенція виконавчого комітету обласної Ради
народних депутатів у вирішенні земельних спорів
До відання виконавчого комітету обласної Ради народних
депутатів відноситься вирішення спорів колгоспів, радгоспів, інших
державних, кооперативних, громадських підприємств, організацій і
установ одного району області з питань користування землею на
території іншого району області.
Стаття 160. Компетенція виконавчого комітету районної Ради
народних депутатів у вирішенні земельних спорів
До відання виконавчого комітету районної Ради народних
депутатів відноситься вирішення спорів колгоспів, радгоспів і
інших державних, кооперативних, громадських підприємств,
організацій і установ району з питань користування землями,
розташованими на території району.
Стаття 161. Компетенція виконавчого комітету міської Ради
народних депутатів у вирішенні земельних спорів
До відання виконавчого комітету міської Ради народних
депутатів відноситься вирішення спорів колгоспів, радгоспів, інших
державних, кооперативних, громадських підприємств, організацій і
установ, розташованих на території міста, з питань користування
землями, що знаходяться в межах міста; земельних спорів між
зазначеними підприємствами, організаціями, установами і
громадянами; земельних спорів між громадянами, за винятком спорів,
передбачених статтею 167 цього Кодексу.
Стаття 162. Компетенція виконавчих комітетів селищних і
сільських Рад народних депутатів у вирішенні
земельних спорів
До відання виконавчих комітетів селищних і сільських Рад
народних депутатів відноситься вирішення спорів між громадянами з
питань користування землею на території цих Рад, крім спорів,
передбачених статтею 167 цього Кодексу.
Стаття 163. Порядок розгляду земельних спорів
Земельні спори розглядаються за заявою заінтересованої
сторони виконавчими комітетами відповідних Рад народних депутатів
з викликом сторін.
Для підготовки матеріалів до розгляду виконкоми місцевих Рад
народних депутатів в необхідних випадках можуть створювати
спеціальні комісії з депутатів, представників органів державного
землеустрою та спеціалістів сільського господарства.
Земельні спори повинні розглядатися виконавчими комітетами
відповідних Рад народних депутатів в місячний строк з дня
надходження заяви.
По наслідках розгляду земельного спору виконавчі комітети Рад
народних депутатів виносять рішення. В необхідних випадках в цьому
рішенні можуть бути передбачені порядок його виконання або заходи,
які слід здійснити для поновлення порушеного права
землекористування.
Стаття 164. Права і обов'язки сторін
Земельний спір розглядається в присутності сторін, за
винятком випадків, коли сторона ухиляється від участі в розгляді
спору.
При розгляді спору сторони мають право знайомитись із
зібраними по ньому матеріалами, давати пояснення, представляти в
усній або письмовій формі свої доводи і заперечення, заявляти
клопотання про відкладення розгляду спору та проведення додаткових
перевірок і обслідувань, про витребування документів тощо.
Сторони зобов'язані добросовісно користуватися своїми правами
та сприяти органові, який розглядає спір, поданням необхідних
відомостей і документів, що є у їх розпорядженні, наданням
транспорту для виїзду на місце комісій і т. ін.
Стаття 165. Оскарження рішень по земельних спорах
Рішення виконавчих комітетів сільських, селищних, міських і
районних Рад народних депутатів по земельних спорах можуть бути
оскаржені у виконавчі комітети вищестоящих Рад народних депутатів,
а рішення виконавчих комітетів обласних Рад народних депутатів - в
Раду Міністрів УРСР.
Стаття 166. Порядок вирішення спорів з питань користування
земельними ділянками, розташованими на території
іншої союзної республіки
Відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і
союзних республік спори колгоспів, радгоспів, інших державних,
кооперативних, громадських підприємств, організацій і установ
Української РСР з питань користування землею на території іншої
союзної республіки, а також спори зазначених підприємств, установ
і організацій інших союзних республік в питанні користування
землею на території Української РСР, розглядає комісія, утворювана
на паритетних засадах з представників Української РСР і
відповідної союзної республіки.
В разі, якщо комісія не прийшла до погодженого рішення, спори
у вказаних питаннях підлягають розглядові Радою Міністрів СРСР.
Стаття 167. Вирішення земельних спорів між співвласниками
індивідуальних будівель
Спори між співвласниками індивідуальних будівель на землях
міст, селищ міського типу і на земельних ділянках у сільських
населених пунктах, що відводяться виконавчими комітетами сільських
Рад народних депутатів, про порядок користування спільною
земельною ділянкою розглядаються судами.
Стаття 168. Вирішення майнових спорів, зв'язаних з земельними
відносинами
Майнові спори, зв'язані з земельними відносинами між
державними, кооперативними (крім колгоспів), громадськими
підприємствами, організаціями і установами вирішуються органами
арбітражу, а майнові спори, зв'язані з земельними відносинами, в
яких сторонами або однією із сторін є колгоспи чи громадяни,
вирішуються в судовому порядку, якщо інше не встановлено
законодавством Союзу РСР і Української РСР.
РОЗДIЛ XI
ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Стаття 169. Наслідки порушення права державної власності на
землю
Купівля-продаж, застава, заповіт, дарування, оренда,
самовільний обмін земельними ділянками та інші угоди, які в прямій
або прихованій формі порушують право державної власності на
землю, - недійсні.
Стаття 170. Відповідальність за порушення земельного
законодавства
Службові особи та громадяни, винні в здійсненні угод,
зазначених у статті 169 цього Кодексу, а також:
- самовільному зайнятті земельних ділянок;
- безгосподарному використанні земель і використанні їх з
метою добування нетрудових доходів;
- псуванні сільськогосподарських та інших земель, забрудненні
їх виробничими та іншими відходами і стічними водами;
- невиконанні обов'язкових заходів по поліпшенню земель і
охороні грунтів від вітрової, водної ерозії та інших процесів, що
погіршують стан грунтів;
- несвоєчасному поверненні тимчасово зайнятих земель або
невиконанні обов'язків по приведенню їх в стан, придатний для
використання за призначенням;
- використанні земельних ділянок не у відповідності з тією
метою, для якої вони надані;
- відхиленні без належного дозволу від затверджених у
встановленому порядку проектів внутрігосподарського землеустрою;
- знищенні межових знаків меж землекористувань;
- невжитті заходів по боротьбі з бур'янами та шкідниками
сільськогосподарських культур;
- неправильній експлуатації та пошкодженні гідротехнічних
споруд або захисних лісонасаджень на меліорованих і еродованих
землях, - несуть кримінальну або адміністративну відповідальність
у відповідності з законодавством Союзу РСР та Української РСР.
Відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і
союзних республік законодавством Союзу РСР і Української РСР може
бути встановлено відповідальність і за інші види порушень
земельного законодавства.
Стаття 171. Повернення самовільно зайнятої землі
Самовільно зайняті земельні ділянки повертаються за їх
належністю без відшкодування затрат, проведених за час незаконного
користування. Приведення земельних ділянок в придатний для
використання стан проводиться підприємствами, організаціями,
установами і громадянами, які самовільно зайняли земельні ділянки,
або за їх рахунок.
Стаття 172. Вилучення земельної ділянки за систематичне
порушення-правил користування землею
Відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і
союзних республік у випадках, встановлюваних законодавством Союзу
РСР і Української РСР, у землекористувачів, які допускають
систематичні порушення правил користування землею, ділянки, що
неправильно використовуються ними, можуть бути вилучені за
рішенням виконавчих комітетів обласних, районних (міських) Рад
народних депутатів.
Стаття 173. Відшкодування збитків, заподіяних в результаті
порушення земельного законодавства
Підприємства, організації, установи і громадяни повинні
компенсувати шкоду, заподіяну ними в результаті порушення
земельного законодавства.
РОЗДIЛ XII
МIЖНАРОДНI ДОГОВОРИ
Стаття 174. Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором СРСР або Української РСР
установлено інші правила, ніж ті, що їх містить земельне
законодавство Української РСР, то застосовуються правила
відповідного міжнародного договору.
{ Кодекс доповнено розділом XII згідно з Указом ПВР УРСР N 1653-X
( 1653-10 ) від 12.03.81 }
