Кодекс 2947-III. Семейный кодекс Украины


Сімейний кодекс України ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 21-22, ст.135 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 407-IV ( 407-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 7, ст.70 N 2620-IV ( 2620-15 ) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.352 N 2709-IV ( 2709-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.422 N 2710-IV ( 2710-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.423 N 2853-IV ( 2853-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 51, ст.551 N 2901-IV ( 2901-15 ) від 22.09.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.2 N 3097-IV ( 3097-15 ) від 16.11.2005, ВВР, 2006, N 22, ст.179 N 3250-IV ( 3250-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.120 N 3497-IV ( 3497-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 33, ст.277 N 3539-IV ( 3539-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 34, ст.293 N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.87 N 257-VI ( 257-17 ) від 10.04.2008, ВВР, 2008, N 24, ст.230 ) ( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 3-рп/2009 ( v003p710-09 ) від 03.02.2009 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 N 1390-VI ( 1390-17 ) від 21.05.2009 N 1397-VI ( 1397-17 ) від 21.05.2009 ) Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 1 СІМ'Я. РЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН Стаття 1. Завдання Сімейного кодексу України 1. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особистінемайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підставивиникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав таобов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, іншихчленів сім'ї та родичів. 2. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом зметою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзуконкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми таіншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттяхвзаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістюдуховного та фізичного розвитку. Стаття 2. Учасники сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України 1. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайновіта майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми,усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодоїї виховання, розвитку та утримання. 2. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайновіта майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом тавнуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою,вітчимом та падчеркою, пасинком. 3. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайновіта (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними уньому. 4. Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини міждвоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею,племінником і між іншими родичами за походженням. Стаття 3. Сім'я 1. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. 2. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язаніспільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік узв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду забатьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно зними не проживає. 3. Права члена сім'ї має одинока особа. 4. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення,усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом ітаких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Стаття 4. Право особи на сім'ю 1. Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створеннясім'ї. У випадках, передбачених частиною другою статті 23 цьогоКодексу, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку. 2. Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежновід віку. 3. Кожна особа має право на проживання в сім'ї. Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише увипадках і в порядку, встановлених законом. 4. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя. Стаття 5. Державна охорона сім'ї 1. Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство,батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. 2. Держава створює людині умови для материнства табатьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріальноі морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. 3. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. 4. Держава бере під свою охорону кожну дитину-сироту ідитину, позбавлену батьківського піклування.( Частина четверта статті 5 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 3497-IV ( 3497-15 ) від 23.02.2006 ) 5. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя,крім випадків, встановлених Конституцією України ( 254к/96-ВР ). Стаття 6. Дитина 1. Правовий статус дитини має особа до досягнення неюповноліття. 2. Малолітньою вважається дитина до досягнення неючотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти довісімнадцяти років. Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин 1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншиминормативно-правовими актами. 2. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю(договором) між їх учасниками. 3. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якійце є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників таінтересів суспільства. 4. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуваннямправа на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права наособисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейнежиття. 5. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чиобмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних,релігійних та інших переконань, етнічного та соціальногопоходження, матеріального стану, місця проживання, за мовними таіншими ознаками. 6. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейнихвідносинах, шлюбі та сім'ї. 7. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав,установлених Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Конвенцією проправа дитини ( 995_021 ), іншими міжнародними договорами України,згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.( Частина сьома статті 7 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від22.12.2006 ) 8. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися змаксимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатнихчленів сім'ї. 9. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості,добросовісності та розумності, відповідно до моральних засадсуспільства. 10. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовийзахист. Стаття 8. Застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України 1. Якщо особисті немайнові та майнові відносини міжподружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами неврегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормамиЦивільного кодексу України ( 435-15 ), якщо це не суперечить сутісімейних відносин.( Текст статті 8 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від22.12.2006 ) Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін 1. Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'їта родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можутьврегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це несуперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральнимзасадам суспільства. 2. Особи, які проживають однією сім'єю, а також родичі запоходженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можутьврегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, якиймає бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковимдо виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, іншихзаконів України та моральним засадам суспільства. Стаття 10. Застосування аналогії закону та аналогії права 1. Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом,іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором)сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюютьподібні відносини (аналогія закону).( Частина перша статті 10 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від22.12.2006 ) 2. Якщо до регулювання сімейних відносин неможливозастосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно дозагальних засад сімейного законодавства (аналогія права). Стаття 11. Врахування звичаїв при вирішенні судом сімейних спорів 1. При вирішенні сімейного спору суд за заявоюзаінтересованої сторони може врахувати місцевий звичай, а такожзвичай національної меншини, до якої належать сторони або одна зних, якщо вони не суперечать вимогам цього Кодексу, інших законівта моральним засадам суспільства. Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі 1. Строки, встановлені у цьому Кодексі, обчислюютьсявідповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 ). Стаття 13. Міжнародні договори України 1. Частиною національного сімейного законодавства України єміжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода наобов'язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному вустановленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, щовстановлені відповідним актом сімейного законодавства,застосовуються правила відповідного міжнародного договоруУкраїни.( Стаття 13 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 ) Глава 2 ЗДІЙСНЕННЯ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ СІМЕЙНИХ ОБОВ'ЯЗКІВ. ЗАХИСТ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ Стаття 14. Здійснення сімейних прав 1. Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, атому не можуть бути передані іншій особі. 2. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не можесамостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки,опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника. ( Частину третю статті 14 виключено на підставі ЗаконуN 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 ) Стаття 15. Виконання сімейних обов'язків 1. Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, атому не можуть бути перекладені на іншу особу. 2. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язокособистого немайнового характеру припиняється у зв'язку знеможливістю його виконання. Майновий обов'язок недієздатної особи за її рахунок виконуєопікун. 3. Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби абоіншої поважної причини особа не може виконувати сімейногообов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від йоговиконання. 4. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язкуможе бути підставою для застосування наслідків, встановлених цимКодексом або домовленістю (договором) сторін. Стаття 16. Надання неповнолітнім батькам допомоги у здійсненні батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків 1. Якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, діддитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язанінадавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав тавиконанні батьківських обов'язків. Стаття 17. Надання органом опіки та піклування допомоги особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків 1. Орган опіки та піклування надає допомогу особі уздійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейнихобов'язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом таіншими нормативно-правовими актами. Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів 1. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцятироків, має право на безпосереднє звернення до суду за захистомсвого права або інтересу. 2. Суд застосовує способи захисту, які встановлені закономабо домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку; 3) припинення правовідношення, а також його анулювання; 4) припинення дій, які порушують сімейні права; 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушенняправа; 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо цепередбачено цим Кодексом або договором; 7) зміна правовідношення; ( Частину другу статті 18 доповненопунктом 7 згідно із Законом N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 ) 8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органудержавної влади, органу влади Автономної Республіки Крим абооргану місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.( Частину другу статті 18 доповнено пунктом 8 згідно із ЗакономN 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 ) Стаття 19. Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів 1. У випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право напопереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересівдо органу опіки та піклування. 2. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим довиконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесеннязаінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав абоінтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другоюстатті 170 цього Кодексу. 3. Звернення за захистом до органу опіки та піклування непозбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклуванняприпиняє розгляд поданої йому заяви. ( Абзац третій частини третьої статті 19 виключено напідставі Закону N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 ) 4. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків увихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення тапоновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька,які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, якатримає її у себе не на підставі закону або рішення суду,управління батьками майном дитини, скасування усиновлення тавизнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки тапіклування. 5. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновокщодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних урезультаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб,які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, атакож на підставі інших документів, які стосуються справи. 6. Суд може не погодитися з висновком органу опіки тапіклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечитьінтересам дитини. Стаття 20. Застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин 1. До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовнадавність не застосовується, крім випадків, передбачених частиноюдругою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьоюстатті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. 2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті,позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільногокодексу України ( 435-15 ), якщо інше не передбачено цимКодексом. Розділ II ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ Глава 3 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 21. Поняття шлюбу 1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований удержавному органі реєстрації актів цивільного стану. 2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не єпідставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. 3. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення ужінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, колирелігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновленнядержавних органів реєстрації актів цивільного стану. Стаття 22. Шлюбний вік 1. Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а длячоловіка - у вісімнадцять років. 2. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягтишлюбного віку на день реєстрації шлюбу. Стаття 23. Право на шлюб 1. Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. 2. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, зарішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо будевстановлено, що це відповідає її інтересам. Стаття 24. Добровільність шлюбу 1. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. 2. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, атакож з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїхдій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановленістаттями 38-40 цього Кодексу. Стаття 25. Одношлюбність 1. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одномушлюбі. 2. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише післяприпинення попереднього шлюбу. Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою 1. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які єродичами прямої лінії споріднення. 2. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні,неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, якімають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які маютьспільну матір або спільного батька. 3. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат тасестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця. 4. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідноюдитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також міждітьми, які були усиновлені ним. 5. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновленаним дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бутизареєстровано лише в разі скасування усиновлення. Глава 4 ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ШЛЮБУ Стаття 27. Значення державної реєстрації шлюбу 1. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпеченнястабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав таінтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави тасуспільства. ( Частину другу статті 27 виключено на підставі ЗаконуN 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 ) 3. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом прошлюб ( 1367-2002-п ), зразок якого затверджує Кабінет МіністрівУкраїни. Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу 1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловікомдо будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стануза їхнім вибором. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаютьсянареченими. ( Частину першу статті 28 доповнено абзацом другимзгідно із Законом N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 ) 2. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловікомособисто. 3. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причиниособисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органуреєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріальнозасвідчену, можуть подати їх представники. Повноваженняпредставника мають бути нотаріально засвідчені. 4. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася,заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьохмісяців від дня її подання. Стаття 29. Ознайомлення наречених з їхніми правами та обов'язками( Назва статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 524-V( 524-16 ) від 22.12.2006 ) 1. Орган державної реєстрації актів цивільного станузобов'язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов'язкамияк майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальністьза приховання перешкод до реєстрації шлюбу.( Стаття 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 524-V( 524-16 ) від 22.12.2006 ) Стаття 30. Взаємна обізнаність наречених про стан здоров'я 1. Наречені зобов'язані повідомити один одного про стан свогоздоров'я. 2. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеженнянаречених. 3. Порядок здійснення медичного обстеження наречених( 1740-2002-п ) встановлює Кабінет Міністрів України. 4. Результати медичного обстеження є таємницею іповідомляються лише нареченим. 5. Приховування відомостей про стан здоров'я одним знаречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичногоабо психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків, можебути підставою для визнання шлюбу недійсним.( Стаття 30 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 ) Стаття 31. Зобов'язання наречених у разі відмови від вступу в шлюб( Назва статті 31 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від22.12.2006 ) ( Частину першу статті 31 виключено на підставі ЗаконуN 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 ) ( Частину другу статті 31 виключено на підставі ЗаконуN 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 ) 3. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодуватидругій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку зприготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова відшлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкоюнареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають длятого, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба,наявність дитини, судимість тощо). 4. У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок узв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогоюдарувальника може бути розірваний судом. У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ,яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася - відшкодуватиїї вартість. Стаття 32. Час реєстрації шлюбу 1. Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дняподання особами заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поважних причин керівник державного органуреєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу доспливу цього строку. 2. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, атакож якщо є безпосередня загроза для життя нареченої абонареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви абоу будь-який інший день за бажанням наречених протягом одногомісяця.( Частина друга статті 32 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 ) 3. Якщо є відомості про наявність перешкод до реєстраціїшлюбу, керівник державного органу реєстрації актів цивільногостану може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більш як на тримісяці. Рішення про таке відкладення може бути оскаржене до суду. Стаття 33. Місце реєстрації шлюбу 1. Шлюб реєструється у приміщенні державного органуреєстрації актів цивільного стану. За заявою наречених реєстрація шлюбу проводиться в урочистійобстановці. ( Абзац другий частини першої статті 33 в редакціїЗакону N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 ) 2. За заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися замісцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичноїдопомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причинприбути до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Стаття 34. Реєстрація шлюбу в присутності нареченої та нареченого 1. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстраціїїхнього шлюбу є обов'язковою. 2. Реєстрація шлюбу через представника не допускається. Стаття 35. Право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу 1. Наречені мають право обрати прізвище одного з них якспільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбнимипрізвищами. 2. Наречена, наречений мають право приєднати до свогопрізвища прізвище нареченого, нареченої. Якщо вони обоє бажаютьмати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається з якогопрізвища воно буде починатися. Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше невипливає із звичаю національної меншини, до якої належить нареченаі (або) наречений. 3. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої,нареченого вже є подвійним, вона, він має право замінити одну ізчастин свого прізвища на прізвище другого. Стаття 36. Правові наслідки шлюбу 1. Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язківподружжя. 2. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чипереваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановленіКонституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України. Стаття 37. Правозгідність шлюбу 1. Шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених частинамипершою - третьою статті 39 цього Кодексу, а також якщо він невизнаний недійсним за рішенням суду. Глава 5 НЕДІЙСНІСТЬ ШЛЮБУ Стаття 38. Підстави недійсності шлюбу 1. Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог,встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу. Стаття 39. Шлюб, який є недійсним 1. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасноперебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. 2. Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які єродичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом ісестрою. 3. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнананедієздатною. 4. За заявою заінтересованої особи орган державної реєстраціїактів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб,зареєстрований з особами, зазначеними у частинах першій - третійцієї статті. 5. Якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває ушлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулюванняактового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійснимз моменту припинення попереднього шлюбу. 6. Актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смертіосіб, з якими було зареєстровано шлюб (частини перша - третя цієїстатті), а також розірвання цього шлюбу. Стаття 40. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду 1. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він бувзареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли вмомент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом,перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичногосп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значеннясвоїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб булозареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. 2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі йогофіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком абоодним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав таобов'язків подружжя. 3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на моментрозгляду справи судом відпали обставини, які засвідчуваливідсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю. Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду 1. Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщовін був зареєстрований: 1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушеннямвимог, встановлених частиною п'ятою статті 26 цього Кодексу;( Пункт 1 частини першої статті 41 в редакції Закону N 3250-IV( 3250-15 ) від 20.12.2005 ) 2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком таплемінником, племінницею; 3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу,небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків; 4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не булонадано права на шлюб. 2. При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бередо уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи,тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин,а також інші обставини, що мають істотне значення. 3. Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітностідружини або народження дитини у осіб, зазначених пунктами 1, 2, 4частини першої цієї статті, або якщо той, хто не досяг шлюбноговіку, досяг його або йому було надано право на шлюб. Стаття 42. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним 1. Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбунедійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права якихпорушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун,піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, органопіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтересидитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатністьякої обмежена. Стаття 43. Визнання шлюбу недійсним після його припинення 1. Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не єперешкодою для визнання шлюбу недійсним. 2. Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнанняйого недійсним може бути пред'явлено лише після скасування рішеннясуду про розірвання шлюбу. Стаття 44. Час, з якого шлюб є недійсним 1. У випадках, передбачених статтями 39-41 цього Кодексу,шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації. Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу 1. Недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб,визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникненняу осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язківподружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжяіншими законами України. 2. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воновважається таким, що належить їм на праві спільної частковоївласності. Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньоїучасті у придбанні цього майна своєю працею та коштами. 3. Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була внедійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, щоодержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненнювідповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 ), але не більшяк за останні три роки. 4. Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи узв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права напроживання у ньому і може бути виселена. 5. Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбузмінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цимпрізвищем без достатньої правової підстави. 6. Правові наслідки, встановлені частинами другою - п'ятоюцієї статті, застосовуються до особи, яка знала про перешкоди дореєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) віддержавного органу реєстрації актів цивільного стану. Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу 1. Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди дореєстрації шлюбу, вона має право: 1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільноїсумісної власності подружжя; 2) на проживання у житловому приміщенні, в яке вонапоселилася у зв'язку з недійсним шлюбом; 3) на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 цьогоКодексу; 4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу. Стаття 47. Права та обов'язки батьків і дитини, яка народилася у недійсному шлюбі 1. Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав таобов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі. Стаття 48. Визнання шлюбу неукладеним 1. Шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або)нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб удержавному органі реєстрації актів цивільного стану анулюється зарішенням суду за заявою заінтересованої особи, а також за заявоюпрокурора. Глава 6 ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ Стаття 49. Право на материнство 1. Дружина має право на материнство. 2. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його дозачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу. 3. Позбавлення жінки можливості народити дитину(репродуктивної функції) у зв'язку з виконанням неюконституційних, службових, трудових обов'язків або в результатіпротиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодуваннязавданої їй моральної шкоди. 4. Вагітній дружині мають бути створені у сім'ї умови длязбереження її здоров'я та народження здорової дитини. 5. Дружині-матері мають бути створені у сім'ї умови дляпоєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов'язків. Стаття 50. Право на батьківство 1. Чоловік має право на батьківство. 2. Відмова дружини від народження дитини або нездатність їїдо народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу. 3. Позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивноїфункції у зв'язку з виконанням ним конституційних, службових,трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодонього є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди. Стаття 51. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності 1. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєїіндивідуальності, своїх звичок та уподобань. Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток 1. Дружина та чоловік мають рівне право на фізичний тадуховний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, настворення умов для праці та відпочинку. Стаття 53. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища 1. Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік збереглидошлюбні прізвища, вони мають право подати до державного органуреєстрації актів цивільного стану, який зареєстрував їхній шлюб,або відповідного органу за місцем їхнього проживання заяву прообрання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища абопро приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя. 2. У разі зміни прізвища державний орган реєстрації актівцивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб. Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї 1. Дружина, чоловік мають право розподілити між собоюобов'язки в сім'ї. Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якоїпраці, яка робиться в інтересах сім'ї. 2. Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватисяподружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік маютьправо противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї. 3. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім'ївчинені за згодою другого з подружжя. Стаття 55. Обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю 1. Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися пропобудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї напочуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. 2. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу доматері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. 3. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, передіншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. 4. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати проматеріальне забезпечення сім'ї. Стаття 56. Право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканність( Назва статті 56 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від22.12.2006 ) 1. Дружина та чоловік мають право на вільний вибір місцясвого проживання.( Частина перша статті 56 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 ) 2. Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які незаборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства,щодо підтримання шлюбних відносин. 3. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. 4. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушуваннядо їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язкуза допомогою фізичного або психічного насильства, є порушеннямправа дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність іможе мати наслідки, встановлені законом.( Частина четверта статті 56 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 ) Глава 7 ПРАВО ОСОБИСТОЇ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ ДРУЖИНИ ТА ЧОЛОВІКА Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка 1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставідоговору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, якіналежали їй, йому особисто. 2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речііндивідуального користування, в тому числі коштовності, навітьтоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. 3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії,нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієїпремії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями(ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв їїодержанню. 4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти,одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй,йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йомуморальної шкоди. 5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страховісуми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, атакож за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внескисплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватноювласністю кожного з них.( Частина п'ята статті 57 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від22.12.2006 ) 6. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини,чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживанняу зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. 7. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів ікошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні,відповідно до розміру внеску, є його особистою приватноювласністю. Стаття 58. Право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка 1. Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, даєприплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів,приплоду або доходу (дивідендів). Стаття 59. Здійснення дружиною, чоловіком права особистої приватної власності 1. Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режимволодіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї,насамперед дітей. 2. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловікзобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, яківідповідно до закону мають право користування ним. Глава 8 ПРАВО СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя 1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині тачоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно відтого, що один з них не мав з поважної причини (навчання, веденнядомашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)самостійного заробітку (доходу). 2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речейіндивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісноївласності подружжя. Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності 1. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя можебути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.( Частина перша статті 61 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від22.12.2006 ) 2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітнаплата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.( Частина друга статті 61 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 ) 3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї,то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які булиодержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісноївласності подружжя. 4. Речі для професійних занять (музичні інструменти,оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу дляодного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власностіподружжя. Стаття 62. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові 1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотнозбільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чигрошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі споруможе бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільноїсумісної власності подружжя. 2. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами бравучасть в утриманні майна, належного другому з подружжя, вуправлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід,дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішеннямсуду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власностіподружжя.( Статтю 62 доповнено частиною другою згідно із Законом N 524-V( 524-16 ) від 22.12.2006 ) Стаття 63. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності 1. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння,користування і розпоряджання майном, що належить їм на правіспільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістюміж ними. Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між собою 1. Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіхдоговорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньоюособистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктомправа спільної сумісної власності подружжя. 2. Договір про відчуження одним із подружжя на користьдругого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісноївласності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки. Стаття 65. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя 1. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктомправа спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. 2. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, щовін діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має правона звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним яктакого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщоцей договір виходить за межі дрібного побутового. 3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребуютьнотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а такождоговорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя маєбути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріальногопосвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріальнозасвідчена. 4. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї,створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане задоговором, використане в інтересах сім'ї. Стаття 66. Право подружжя на визначення порядку користування майном 1. Подружжя має право домовитися між собою про порядоккористування майном, що йому належить на праві спільної сумісноївласності. 2. Договір про порядок користування житловим будинком,квартирою, іншою будівлею чи спорудою, земельною ділянкою, якщовін нотаріально посвідчений, зобов'язує правонаступника дружини тачоловіка. Стаття 67. Право на розпоряджання часткою у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя 1. Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особоюдоговір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання(догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісноївласності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі абовизначення порядку користування майном. 2. Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на своючастку у праві спільної сумісної власності подружжя до їївизначення та виділу в натурі. Стаття 68. Здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу 1. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісноївласності на майно, набуте за час шлюбу. 2. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільноїсумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюєтьсяспіввласниками виключно за взаємною згодою, відповідно доЦивільного кодексу України ( 435-15 ). Стаття 69. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя 1. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належитьїм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірванняшлюбу. 2. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємноюзгодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншогонерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині,чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріальнопосвідчений. Стаття 70. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя 1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісноївласності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними,якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбнимдоговором. 2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступитивід засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотнезначення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальнезабезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно,витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. 3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бутизбільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатніповнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вониодержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного,духовного розвитку та лікування. Стаття 71. Способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя 1. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власностіподружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділумайна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до увагиінтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що маютьістотне значення. 2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо іншене визначено домовленістю між ними. 3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя,хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цихречей враховується при присудженні іншого майна другому зподружжя. 4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замістьйого частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокремана житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лишеза його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексомУкраїни ( 435-15 ). 5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливеза умови попереднього внесення другим із подружжя відповідноїгрошової суми на депозитний рахунок суду. Стаття 72. Застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя 1. Позовна давність не застосовується до вимог про поділмайна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,якщо шлюб між ними не розірвано. 2. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірванняшлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один ізспіввласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого прававласності. Стаття 73. Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя 1. За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бутинакладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільноїсумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. 2. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільноюсумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договірбув укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що булоодержане за договором, використано на її потреби. 3. При відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного зподружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за часшлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбанена кошти, здобуті злочинним шляхом. Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі( Назва статті 74 із змінами, внесеними згідно із Законом N 524-V( 524-16 ) від 22.12.2006 ) 1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але неперебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі,майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм направі спільної сумісної власності, якщо інше не встановленописьмовим договором між ними. 2. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власностіжінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або вбудь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цьогоКодексу.( Стаття 74 із змінами, внесеними згідно із Законом N 524-V( 524-16 ) від 22.12.2006 ) Глава 9 ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ ПО УТРИМАННЮ Стаття 75. Право одного з подружжя на утримання 1. Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати одинодного. 2. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який єнепрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, щодругий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. 3. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досягпенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чиIII групи. 4. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальноїдопомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використанняйого майна, інші доходи не забезпечують йому прожитковогомінімуму, встановленого законом. 5. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідноповодився у шлюбних відносинах, а також той, хто ставнепрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщоце встановлено судом. 6. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку зпротиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утриманнянезалежно від права на відшкодування шкоди відповідно доЦивільного кодексу України ( 435-15 ). Стаття 76. Право на утримання після розірвання шлюбу 1. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, якевиникло у неї за час шлюбу. 2. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщовона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одногороку від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги іякщо її колишній чоловік, колишня дружина може надаватиматеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона сталаінвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщоїї інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неїколишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу. 3. Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові додосягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося небільш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання післядосягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вониспільно проживали не менш як десять років. 4. Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашньогогосподарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншимиобставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мавможливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду,він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді,якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги іщо колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальнудопомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьохроків від дня розірвання шлюбу. Стаття 77. Способи надання утримання одному з подружжя 1. Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя унатуральній або грошовій формі за їхньою згодою. 2. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя,як правило, у грошовій формі. 3. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодоюаліменти можуть бути сплачені наперед. 4. Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місцепроживання у державу, з якою Україна не має договору про наданняправової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час,визначений домовленістю подружжя, а у разі спору - за рішеннямсуду. Стаття 78. Договір подружжя про надання утримання 1. Подружжя має право укласти договір про надання утриманняодному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплатиаліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріальнопосвідчується. 2. У разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку задоговором про надання утримання аліменти можуть стягуватися напідставі виконавчого напису нотаріуса. Стаття 79. Час, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя 1. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня поданняпозовної заяви. 2. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів відвідповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідачавід їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановитирішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як заодин рік. 3. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку зінвалідністю, сплата аліментів триває протягом строкуінвалідності. У разі подання відповідного документа пропродовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжуєтьсяна відповідний строк без додаткового рішення суду про це. Стаття 80. Визначення розміру аліментів одному з подружжя за рішенням суду 1. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці відзаробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовійсумі. 2. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає зурахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки,сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотнезначення. 3. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодомзмінений за рішенням суду за позовною заявою платника абоодержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або)сімейного стану. Стаття 81. Види доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів 1. Перелік видів доходів, які враховуються при визначеннірозміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, іншихосіб ( 146-93-п ), затверджується Кабінетом Міністрів України. Стаття 82. Припинення права одного з подружжя на утримання 1. Право одного з подружжя на утримання, а також право наутримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється уразі поновлення його працездатності, а також реєстрації з нимповторного шлюбу. Право на утримання припиняється від дня настання цихобставин. 2. Якщо після припинення права на утримання виконання рішеннясуду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми,одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані бездостатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повномуобсязі, але не більш як за три роки. 3. Право одного з подружжя на аліменти, які були присудженіза рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо будевстановлено, що: 1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальноїдопомоги; 2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальнудопомогу. 4. Право одного з подружжя на утримання припиняється увипадках, передбачених статтями 83, 85, 87 і 89 цього Кодексу. Стаття 83. Позбавлення права на утримання або обмеження його строком 1. Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя правана утримання або обмежено його строком, якщо: 1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час; 2) непрацездатність того з подружжя, хто потребуєматеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисногозлочину; 3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хтопотребує матеріальної допомоги, була прихована від другого зподружжя при реєстрації шлюбу; 4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становищетакого, що потребує матеріальної допомоги. 2. Положення цієї статті поширюються і на осіб, у яких правона аліменти виникло після розірвання шлюбу. Стаття 84. Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини 1. Дружина має право на утримання від чоловіка під часвагітності. 2. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утриманнявід чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. 3. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку,дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання відчоловіка до досягнення дитиною шести років. 4. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, зякою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, танезалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловікможе надавати матеріальну допомогу. 5. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності,сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. 6. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, зякою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Стаття 85. Припинення права дружини на утримання 1. Право дружини на утримання, передбачене статтею 84 цьогоКодексу, припиняється в разі припинення вагітності, народженнядитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі,а також у разі смерті дитини. 2. Право дружини на утримання припиняється, якщо за рішеннямсуду виключено відомості про чоловіка як батька з актового записупро народження дитини. Стаття 86. Право чоловіка на утримання у разі проживання з ним дитини 1. Чоловік, з яким проживає дитина, має право на утриманнявід дружини - матері дитини до досягнення дитиною трьох років. 2. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку,чоловік, з яким проживає дитина, має право на утримання віддружини до досягнення дитиною шести років. 3. Право на утримання чоловік, з яким проживає дитина, маєнезалежно від того, чи він працює, та незалежно від йогоматеріального становища, за умови, що дружина може надаватиматеріальну допомогу. 4. Право на утримання чоловік, з яким проживає дитина, має іпісля розірвання шлюбу. Стаття 87. Припинення права чоловіка на утримання 1. Право чоловіка на утримання, передбачене статтею 86 цьогоКодексу, припиняється, якщо дитина передана на виховання іншійособі, а також у разі смерті дитини. 2. Право чоловіка на утримання припиняється, якщо за рішеннямсуду виключено відомості про дружину як матір з актового записупро народження дитини. Стаття 88. Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід 1. Якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний,проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися безпостійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право наутримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальнудопомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання здитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить відматеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. 2. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживаєдитина-інвалід, визначається за рішенням суду відповідно дочастини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливостіодержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина. Стаття 89. Припинення права на утримання за домовленістю подружжя 1. Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано,мають право укласти договір про припинення права на утриманнявзамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чиінше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати. Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, маєбути нотаріально посвідчений і підлягає державній реєстрації. 2. Якщо особи домовилися про припинення права на утримання узв'язку з одержанням одноразової грошової виплати, обумовленагрошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальноїконтори до посвідчення договору. 3. На майно, одержане на підставі договору про припиненняправа на утримання, не може бути звернене стягнення. Стаття 90. Взаємна участь дружини, чоловіка у витратах на лікування 1. Дружина, чоловік взаємно зобов'язані брати участь увитратах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя. Стаття 91. Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою 1. Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі міжсобою, тривалий час проживали однією сім'єю, той із них, хто ставнепрацездатним під час спільного проживання, має право наутримання відповідно до статті 76 цього Кодексу. 2. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою,мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньоїдитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 тастатей 86 і 88 цього Кодексу. 3. Право жінки та чоловіка на утримання припиняється зпідстав, встановлених пунктами 2 і 4 статті 83, статтями 85, 87 і89 цього К