ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст.492 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2709-IV ( 2709-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.422 Кодексом N 2747-IV ( 2747-15 ) від 06.07.2005, ВВР, 2005, N 35-36, ст.446 Законами N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562 N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.295 N 3551-IV ( 3551-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.298 N 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.303 N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.67 N 483-V ( 483-16 ) від 15.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.77 N 543-V ( 543-16 ) від 09.01.2007, ВВР, 2007, N 12, ст.103 N 962-V ( 962-16 ) від 19.04.2007, ВВР, 2007, N 31, ст.405 ) ( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22.04.2008 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 1397-VI ( 1397-17 ) від 21.05.2009 ) Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 1 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Завдання цивільного судочинства 1. Завданнями цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ зметою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свободчи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб,інтересів держави. Стаття 2. Законодавство про цивільне судочинство 1. Цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу та ЗаконуУкраїни "Про міжнародне приватне право" ( 2709-15 ).( Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 2709-IV ( 2709-15 ) від 23.06.2005 ) 2. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якогонадана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніжвстановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародногодоговору. 3. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно дозаконів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій,розгляду і вирішення справи. 4. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужуєправа, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їхвикористання, не має зворотної дії в часі. Стаття 3. Право на звернення до суду за захистом 1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цимКодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 2. У випадках, встановлених законом, до суду можутьзвертатися органи та особи, яким надано право захищати права,свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільніінтереси. 3. Відмова від права на звернення до суду за захистом єнедійсною. Стаття 4. Способи захисту, які застосовуються судом 1. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи таінтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державніта суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Стаття 5. Здійснення правосуддя на засадах поваги до честі і гідності, рівності перед законом і судом 1. Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасниківцивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівностіперед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри,політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного тасоціального походження, майнового стану, місця проживання, мовнихта інших ознак. Стаття 6. Гласність та відкритість судового розгляду 1. Розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито. 2. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про часі місце розгляду своєї справи. 3. Закритий судовий розгляд допускається у разі, якщовідкритий розгляд може привести до розголошення державної абоіншої таємниці, яка охороняється законом, а також за клопотаннямосіб, які беруть участь у справі, з метою забезпечення таємниціусиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чиінші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, абовідомостей, що принижують їх честь і гідність. 4. Особисті папери, листи, записи телефонних розмов,телеграми та інші види кореспонденції можуть бути оголошені усудовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених Цивільнимкодексом України ( 435-15 ). Це правило застосовується придослідженні звуко- і відеозаписів такого самого характеру. 5. При розгляді справ у закритому судовому засіданні маютьправо бути присутні особи, які беруть участь у справі, а у разінеобхідності - свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі. 6. Розгляд справи у закритому судовому засіданні проводитьсяз додержанням усіх правил цивільного судочинства. 7. Про розгляд справи в закритому судовому засіданні судзобов'язаний постановити мотивовану ухвалу в нарадчій кімнаті, якаоголошується негайно. 8. Учасники цивільного процесу та інші особи, присутні навідкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи,а також використовувати портативні аудіотехнічні пристрої.Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-,звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а такожтранслювання судового засідання по радіо і телебаченнюдопускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на цеосіб, які беруть участь у справі. 9. Рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, колирозгляд проводився у закритому судовому засіданні. Особи, якіберуть участь у справі, а також особи, які не брали участі усправі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чиобов'язки, мають право на отримання в суді усної або письмовоїінформації про результати розгляду відповідної справи. Особи, якіне брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права,свободи чи обов'язки, мають право знайомитися з матеріаламисправи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долученихдо справи, одержувати копії рішень і ухвал.( Частина дев'ята статті 6 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 ) 10. Хід судового засідання фіксується технічними засобами.Порядок фіксування судового засідання технічними засобамивстановлюється цим Кодексом. 11. Офіційним записом судового засідання є лише технічнийзапис, зроблений судом. Стаття 7. Мова, якою здійснюється цивільне судочинство 1. Цивільне судочинство здійснюється державною мовою. 2. Особи, які беруть участь у справі і не володіють абонедостатньо володіють державною мовою, у порядку, встановленомуцим Кодексом, мають право робити заяви, давати пояснення,виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою,якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача,в порядку, встановленому цим Кодексом. 3. Судові документи складаються державною мовою.( Положення статті 7 визнано конституційними згідно з РішеннямКонституційного Суду N 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22.04.2008 ) Стаття 8. Законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи 1. Суд вирішує справи відповідно до Конституції України( 254к/96-ВР ), законів України та міжнародних договорів, згода наобов'язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийнятівідповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб,що встановлені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України. 3. У разі виникнення у суду сумніву під час розгляду справищодо відповідності закону чи іншого правового акта КонституціїУкраїни ( 254к/96-ВР ), вирішення питання про конституційністьякого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, судзвертається до Верховного Суду України для вирішення питаннястосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодоконституційності закону чи іншого правового акта. 4. У разі невідповідності правового акта закону України абоміжнародному договору, згода на обов'язковість якого наданаВерховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, якиймає вищу юридичну силу. 5. У разі невідповідності закону України міжнародномудоговору, згода на обов'язковість якого надана Верховною РадоюУкраїни, суд застосовує міжнародний договір. 6. Норми права інших держав суд застосовує у разі, коли цевстановлено законом України чи міжнародним договором, згода наобов'язковість якого надана Верховною Радою України. 7. Суд вирішує справи у сфері державних закупівель зурахуванням особливостей, визначених Законом України "Прозакупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ).( Статтю 8 доповнено частиною згідно із Законом N 424-V ( 424-16 )від 01.12.2006 ) 8. Якщо спірні відносини не врегульовані законом, судзастосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини(аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить іззагальних засад законодавства (аналогія права). 9. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивіввідсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства,що регулює спірні відносини. ( Статтю 9 виключено на підставі Закону N 2709-IV ( 2709-15 )від 23.06.2005 ) Стаття 10. Змагальність сторін 1. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальностісторін. 2. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, маютьрівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведенняперед судом їх переконливості. 3. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вонапосилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крімвипадків, встановлених цим Кодексом. 4. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставинсправи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права таобов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчиненняпроцесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках,встановлених цим Кодексом. Стаття 11. Диспозитивність цивільного судочинства 1. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнямфізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, вмежах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та іншихосіб, які беруть участь у справі. 2. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїмиправами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право маютьтакож особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільноїпроцесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. 3. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким закономнадано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщодії законного представника суперечать інтересам особи, яку вінпредставляє. Стаття 12. Право на правову допомогу 1. Особа, яка бере участь у справі, має право на правовудопомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузіправа в порядку, встановленому законом. Стаття 13. Забезпечення апеляційного і касаційного оскарження судових рішень 1. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які неберуть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права таобов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарженнясудових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом. Стаття 14. Обов'язковість судових рішень 1. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові длявсіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування,підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб тагромадян і підлягають виконанню на всій території України, а увипадках, встановлених міжнародними договорами, згода наобов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за їїмежами. 2. Невиконання судового рішення є підставою длявідповідальності, встановленої законом. 3. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які небрали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщоухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чиінтереси. Глава 2 ЦИВІЛЬНА ЮРИСДИКЦІЯ Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ 1. Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справипро захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чиінтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних,сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крімвипадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншогосудочинства. 2. Законом може бути передбачено розгляд інших справ заправилами цивільного судочинства. 3. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієїстатті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження. Стаття 16. Розгляд кількох пов'язаних між собою вимог 1. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, якіпідлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщоінше не встановлено законом. Стаття 17. Право сторін на передачу спору на розгляд третейського суду 1. Сторони мають право передати спір на розгляд третейськогосуду, крім випадків, встановлених законом. Глава 3 СКЛАД СУДУ. ВІДВОДИ Стаття 18. Склад суду 1. Цивільні справи у судах першої інстанції розглядаютьсяодноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду. 2. У випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи усудах першої інстанції розглядаються колегією у складі одногосудді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддякористуються всіма правами судді. 3. Цивільні справи у судах апеляційної інстанціїрозглядаються колегією у складі трьох суддів, головуючий з числаяких визначається в установленому законом порядку. 4. Цивільні справи у суді касаційної інстанції розглядаютьсяколегією у складі не менше трьох суддів.( Частина четверта статті 18 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005 ) 5. Цивільні справи у зв'язку з винятковими обставинамипереглядаються колегією суддів Судової палати у цивільних справахВерховного Суду України за наявності не менш як двох третин їїчисельності, а у випадках, встановлених цим Кодексом, колегієюсуддів на спільному засіданні відповідних судових палат ВерховногоСуду України при їх рівному представництві за наявності не менш якдвох третин чисельності кожної палати. 6. Під час перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказуу зв'язку з нововиявленими обставинами суд діє в такому самомускладі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально). Стаття 19. Порядок вирішення питань колегією суддів 1. Питання, що виникають під час розгляду справи колегієюсуддів, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосуєостаннім. 2. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів немає права утримуватися від голосування та підписання рішення чиухвали. 3. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти своюокрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні,приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення. Стаття 20. Підстави для відводу судді 1. Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягаєвідводу (самовідводу), якщо: 1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участьу процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник,секретар судового засідання; 2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розглядусправи; 3) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина,батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат,сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений,опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб)сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів воб'єктивності та неупередженості судді. 2. До складу суду не можуть входити особи, які є членамисім'ї або близькими родичами між собою. Стаття 21. Недопустимість повторної участі судді в розгляді справи 1. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першоїінстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи всудах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи узв'язку з винятковими обставинами, а так само у новому розгляді їїсудом першої інстанції після скасування попереднього рішення абоухвали про закриття провадження в справі. 2. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в судіапеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самоїсправи в судах касаційної і першої інстанцій, у перегляді справи узв'язку з винятковими обставинами, а також у новому розглядісправи після скасування ухвали чи нового рішення апеляційногосуду. 3. Суддя, який брав участь у перегляді справи в судікасаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самоїсправи в суді першої чи апеляційної інстанції. 4. Суддя, який брав участь у перегляді справи у зв'язку звинятковими обставинами, не може брати участі у розгляді цієїсамої справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Стаття 22. Підстави для відводу секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача 1. Секретар судового засідання, експерт, спеціаліст,перекладач не можуть брати участі у розгляді справи та підлягаютьвідводу з підстав, зазначених у статті 20 цього Кодексу. 2. Експерт або спеціаліст, крім того, не може брати участі урозгляді справи, якщо: 1) він перебував або перебуває в службовій або іншійзалежності від осіб, які беруть участь у справі; 2) з'ясування обставин, які мають значення для справи,виходить за межі сфери його спеціальних знань. 3. Участь секретаря судового засідання, експерта,спеціаліста, перекладача у судовому засіданні при попередньомурозгляді даної справи відповідно як секретаря судового засідання,експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їх відводу. Стаття 23. Заяви про самовідводи та відводи 1. За наявності підстав, зазначених у статтях 20, 21 і 22цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт,спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. 2. На підставах, зазначених у статтях 20, 21 і 22 цьогоКодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту,спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід особами, якіберуть участь у справі. 3. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленимдо початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише увипадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомопісля початку з'ясування обставин у справі та перевірки їхдоказами. Стаття 24. Порядок вирішення заяви про відвід 1. У разі заявлення відводу суд повинен вислухати особу, якійзаявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думкуосіб, які беруть участь у справі. 2. Заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалоюсуду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям абовсьому складу суду вирішується простою більшістю голосів. Стаття 25. Наслідки відводу суду (судді) 1. У разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядаєсправу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншимсуддею. 2. У разі задоволення заяви про відвід комусь із суддів абовсьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів,справа розглядається в тому самому суді тим самим кількіснимскладом колегії суддів без участі відведеного судді або іншимскладом суддів. 3. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або занаявності підстав, зазначених у статті 21 цього Кодексу, неможливоутворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляєухвалу про визначення підсудності справи в порядку, встановленомуцим Кодексом. Глава 4 УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ Параграф 1. Особи, які беруть участь у справі Стаття 26. Склад осіб, які беруть участь у справі 1. У справах позовного провадження особами, які беруть участьу справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіхосіб. 2. У справах наказного та окремого провадження особами, якіберуть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи,їхні представники. 3. У справах можуть також брати участь органи та особи, якимзаконом надано право захищати права, свободи та інтереси іншихосіб. Стаття 27. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі 1. Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитисяз матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії здокументів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал,брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь удослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які берутьучасть у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам,заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові поясненнясудові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, яківиникають під час судового розгляду, і заперечення протиклопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовоюдопомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати знього копії та подавати письмові зауваження з приводу йогонеправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксуваннясудового засідання технічними засобами, робити з нього копії,подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чинеповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншимипроцесуальними правами, встановленими законом. 2. Особи, які беруть участь у справі позовного провадження,для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані податиусі наявні у них докази або повідомити про них суд до або під часпопереднього судового засідання. 3. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язанідобросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконуватипроцесуальні обов'язки. Стаття 27-1. Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи 1. Під час розгляду справи, крім прав та обов'язків,визначених статтею 27 цього Кодексу, малолітня абонеповнолітня особа має також такі процесуальні права: безпосередньо або через представника чи законногопредставника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу увисловленні такої думки; отримувати через представника чи законного представникаінформацію про судовий розгляд; здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальніобов'язки, передбачені міжнародним договором, згода наобов'язковість якого надана Верховною Радою України. 2. Суд роз'яснює малолітній або неповнолітній особі її правата можливі наслідки дій її представника чи законного представника,у разі якщо цього потребують інтереси цієї особи і за віком тастаном здоров'я вона може усвідомити їх значення. 3. Суд сприяє створенню належних умов для здійсненнямалолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених закономта передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковістьякого надана Верховною Радою України.( Кодекс доповнено статтею 27-1 згідно із Законом N 1397-VI( 1397-17 ) від 21.05.2009 ) Стаття 28. Цивільна процесуальна правоздатність 1. Здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язкисторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільнапроцесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. Стаття 29. Цивільна процесуальна дієздатність 1. Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні правата виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальнадієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а такожюридичні особи. 2. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцятироків, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можутьособисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконуватисвої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у якихвони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Судможе залучити до участі в таких справах законного представниканеповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якоїобмежена. 3. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досяглаповноліття, вона набуває цивільної процесуальної дієздатності змоменту реєстрації шлюбу. Цивільної процесуальної дієздатностінабуває також неповнолітня особа, якій у порядку, встановленомуцим Кодексом, надано повну цивільну дієздатність. Стаття 30. Сторони 1. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. 2. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичніособи, а також держава. Стаття 31. Процесуальні права та обов'язки сторін 1. Сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки. 2. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цьогоКодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справизмінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмірпозовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має правовизнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов. 3. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадіїцивільного процесу. 4. Кожна із сторін має право вимагати виконання судовогорішення в частині, що стосується цієї сторони. 5. Заявник та заінтересовані особи у справах окремогопровадження мають права і обов'язки сторін, за винятками,встановленими у розділі IV цього Кодексу. Стаття 32. Участь у справі кількох позивачів або відповідачів 1. Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачамиабо до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачівщодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. 2. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів(процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількохпозивачів або відповідачів; 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачіввиникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки. 3. Співучасники можуть доручити вести справу одному ізспівучасників, якщо він має повну цивільну процесуальнудієздатність. Стаття 33. Заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідачів 1. Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розглядусправи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщопозов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати запозовом, або залучає до участі у справі іншу особу якспіввідповідача. У разі відсутності згоди на це позивача судзалучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача. 2. Після заміни відповідача або залучення до участі у справіспіввідповідача справа за клопотанням нового відповідача абозалученого співвідповідача розглядається спочатку. Стаття 34. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 1. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предметаспору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду,пред'явивши позов до однієї чи обох сторін. Ці особи мають усіпроцесуальні права і обов'язки позивача. 2. Після вступу в справу третьої особи, яка заявиласамостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням цієїособи розглядається спочатку. Стаття 35. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору 1. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодопредмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача абовідповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі можевплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. 2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодопредмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також заклопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або зініціативи суду. 3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, маютьпроцесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 27 цьогоКодексу. 4. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійнихвимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справиспочатку. Стаття 36. Порядок залучення до участі у справі або вступу в справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог 1. Сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявитивимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявитивимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третюособу. 2. У заяві про залучення третьої особи повинні бути зазначеніім'я (найменування) третьої особи, місце її проживання(перебування) або місцезнаходження та підстави, з яких вона маєбути залучена до участі у справі. 3. Суд повідомляє третю особу про справу, направляє їй копіюзаяви про залучення третьої особи і роз'яснює її право заявити просвою участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які берутьучасть у справі. Якщо від третьої особи не надійшло повідомленняпро згоду на участь у справі, справа розглядається без неї. 4. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодопредмета спору, може сама звернутися з заявою про свою участь усправі. 5. Якщо особи, які беруть участь у справі, заперечують протизалучення чи допуску третьої особи до участі в справі, це питаннявирішується судом залежно від обставин справи. 6. З питання залучення або допуску до участі в справі третьоїособи суд постановляє ухвалу. Стаття 37. Процесуальне правонаступництво 1. У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи,заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в іншихвипадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, судзалучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони аботретьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. 2. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступуправонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони булиобов'язкові для особи, яку він замінив. Стаття 38. Участь у справі представника 1. Сторона, третя особа, особа, яка відповідно до законузахищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники таінші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крімсправ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справіособисто або через представника. 2. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права матив цій справі представника. 3. Юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межахповноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їхпредставники. 4. Державу представляють відповідні органи державної влади вмежах їх компетенції через свого представника. Стаття 39. Законні представники 1. Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком дочотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають усуді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи,визначені законом. 2. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком відчотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільнадієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхнібатьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначенізаконом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітнюособу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена. 3. Права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісновідсутньою, захищає опікун, призначений для опіки над її майном. 4. Права, свободи та інтереси спадкоємців особи, яка померлаабо оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята,захищає виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходівщодо охорони спадкового майна. 5. Законні представники можуть доручати ведення справи в судііншим особам. Стаття 40. Особи, які можуть бути представниками 1. Представником у суді може бути адвокат або інша особа, якадосягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатністьі належно посвідчені повноваження на здійснення представництва всуді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу. 2. Одна й та сама особа не може бути одночасно представникоміншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодопредмета спору або беруть участь у справі на другій стороні. Стаття 41. Особи, які не можуть бути представниками 1. Не можуть бути представниками в суді особи, які діють уцьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт,спеціаліст, свідок. 2. Судді, слідчі, прокурори не можуть бути представниками всуді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідногооргану, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законніпредставники. Стаття 42. Документи, що посвідчують повноваження представників 1. Повноваження представників сторін та інших осіб, якіберуть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами: 1) довіреністю фізичної особи; 2) довіреністю юридичної особи або документами, щопосвідчують службове становище і повноваження її керівника; 3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням пропризначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадковогомайна. 2. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідченанотаріально або посадовою особою організації, в якій довірительпрацює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуваннічи за рішенням суду, або за місцем його проживання. 3. Довіреність від імені юридичної особи видається запідписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутомабо положенням, з прикладенням печатки юридичної особи. 4. Повноваження адвоката як представника можуть такожпосвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатськимоб'єднанням, або договором. 5. Оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії зних, посвідчені суддею, приєднуються до справи. 6. Фізична особа може надати повноваження представникові заусною заявою, яка заноситься до журналу судового засідання. Стаття 43. Призначення або заміна законного представника судом 1. У разі відсутності у сторони чи третьої особи, визнаноїнедієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, законногопредставника суд за поданням органу опіки та піклування ухвалоюпризначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі усправі як законних представників. 2. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що малолітня чинеповнолітня особа, позбавлена батьківського піклування, не маєзаконного представника, суд ухвалою встановлює над нею відповідноопіку чи піклування за поданням органу опіки та піклування,призначає опікуна або піклувальника та залучає їх до участі усправі як законних представників. 3. У разі якщо законний представник не має права вести справув суді з підстав, встановлених законом, суд за поданням органуопіки та піклування замінює законного представника. 4. Суд може призначити або замінити законного представника заклопотанням малолітньої або неповнолітньої особи, якщо цевідповідає її інтересам.( Статтю 43 доповнено частиною згідно із Законом N 1397-VI( 1397-17 ) від 21.05.2009 ) 5. Звільнення опікуна чи піклувальника в разі, якщо їхпризначив суд, і призначення ними інших осіб здійснюються впорядку, встановленому частиною другою статті 241 цьогоКодексу.( Стаття 43 в редакції Закону N 3551-IV ( 3551-15 ) від16.03.2006 ) Стаття 44. Повноваження представника в суді 1. Представник, який має повноваження на ведення справи всуді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усіпроцесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. 2. Обмеження повноважень представника на вчинення певноїпроцесуальної дії мають бути застережені у виданій йомудовіреності. 3. Підстави і порядок припинення представництва задовіреністю визначається статтями 248-250 Цивільного кодексуУкраїни. 4. Про припинення представництва або обмеження повноваженьпредставника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхомподання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовомузасіданні. 5. У разі відмови представника від наданих йому повноваженьпредставник не може бути у цій самій справі представником іншоїсторони. Стаття 45. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб 1. У випадках, встановлених законом, Уповноважений ВерховноїРади України з прав людини, прокурор, органи державної влади,органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можутьзвертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересівінших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участьу цих справах. 2. Прокурор здійснює у суді представництво інтересівгромадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом таіншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якійстадії цивільного процесу. 3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядуванняможуть бути залучені судом до участі в справі або взяти участь усправі за своєю ініціативою для подання висновків на виконаннясвоїх повноважень. Участь зазначених органів у цивільному процесідля подання висновків у справі є обов'язковою у випадках,встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне. Стаття 46. Процесуальні права органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб 1. Органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цьогоКодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чисуспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи,в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мировуугоду. 2. Відмова органів та інших осіб, які відповідно до статті 45цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, відподаної ними заяви або зміна вимог не позбавляє особу, на захистправ, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати відсуду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі. 3. Якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і вінтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, судзалишає заяву без розгляду. 4. Прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішенняпитання про наявність підстав для подання апеляційної чикасаційної скарги, заяви про перегляд рішення у зв'язку звинятковими або нововиявленими обставинами, має право знайомитисяз матеріалами справи в суді. 5. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,які беруть участь у справі для подання висновку, маютьпроцесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 27 цьогоКодексу, а також мають право висловити свою думку щодо вирішеннясправи по суті. Параграф 2. Інші учасники цивільного процесу Стаття 47. Особи, які є іншими учасниками цивільного процесу 1. Учасниками цивільного процесу, крім осіб, які берутьучасть у справі, є секретар судового засідання, судовийрозпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яканадає правову допомогу. Стаття 48. Секретар судового засідання 1. Секретар судового засідання: 1) здійснює судові виклики і повідомлення; 2) перевіряє наявність та з'ясовує причини відсутності осіб,яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому; 3) забезпечує фіксування судового засідання технічнимизасобами; 4) веде журнал судового засідання; 5) оформлює матеріали справи; 6) виконує інші доручення головуючого, що стосуються розглядусправи. 2. Секретар судового засідання може уточнювати сутьпроцесуальної дії з метою її правильного відображення в журналісудового засідання. Стаття 49. Судовий розпорядник 1. Судовий розпорядник: 1) забезпечує належний стан залу судового засідання ізапрошує до нього учасників цивільного процесу; 2) з урахуванням кількості місць та забезпечення порядку підчас судового засідання визначає можливу кількість осіб, що можутьбути присутні у залі судового засідання; 3) оголошує про вхід і вихід суду та пропонує всім присутнімвстати; 4) слідкує за додержанням порядку особами, присутніми у залісудового засідання; 5) виконує розпорядження головуючого про приведення доприсяги перекладача, експерта; 6) під час судового засідання приймає від учасниківцивільного процесу документи та інші матеріали і передає до суду; 7) запрошує до залу судового засідання свідків та виконуєвказівки головуючого щодо приведення їх до присяги; 8) виконує інші доручення головуючого, пов'язані ізстворенням умов, необхідних для розгляду справи. 2. Вимоги судового розпорядника, пов'язані з виконаннямобов'язків, зазначених у частині першій цієї статті, єобов'язковими для учасників цивільного процесу. 3. Скарги на дії чи бездіяльність судового розпорядникарозглядаються судом у цьому самому процесі. Стаття 50. Свідок 1. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-якіобставини, що стосуються справи. 2. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час ідати правдиві показання про відомі йому обставини. 3. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідокзобов'язаний завчасно повідомити про це суд. 4. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою,якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитисявід давання показань у випадках, встановлених законом, а також накомпенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. 5. За завідомо неправдиві показання або за відмову віддавання показань з непередбачених законом підстав свідок несекримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків -відповідальність, встановлену законом. Стаття 51. Особи, які не підлягають допиту як свідки 1. Не підлягають допиту як свідки: 1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебуваютьна обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі іне здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприйматиобставини, що мають значення для справи, або давати показання; 2) особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємницівідомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чипрофесійним становищем, - про такі відомості; 3) священнослужителі - про відомості, одержані ними насповіді віруючих; 4) професійні судді, народні засідателі та присяжні - прообставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли підчас ухвалення рішення чи вироку. 2. Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бутидопитані як свідки без їхньої згоди, а представники дипломатичнихпредставництв - без згоди дипломатичного представника. Стаття 52. Особи, які мають право відмовитися від давання показань 1. Фізична особа має право відмовитися давати показання щодосебе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько,мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра,дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чипіклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування,член сім'ї або близький родич цих осіб). 2. Особа, яка відмовляється давати показання, зобов'язанаповідомити причини відмови. Стаття 53. Експерт 1. Експертом є особа, якій доручено провести дослідженняматеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію прообставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під часрозгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань. 2. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам,встановленим Законом України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ),і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. 3. Експерт зобов'язаний з'явитися за викликом суду, провестиповне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовийвисновок на задані йому питання, а у разі необхідності -роз'яснити його. 4. Під час проведення дослідження експерт повинен забезпечитизбереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повнимабо частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною йоговластивостей, експерт має одержати на це відповідний дозвіл суду,який оформляється ухвалою. 5. Експерт не має права за власною ініціативою збиратиматеріали для проведення експертизи; спілкуватися з особами, якіберуть участь у справі, а також іншими учасниками цивільногопроцесу, за винятком дій, пов'язаних з проведенням експертизи;розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку зпроведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, прорезультати експертизи. 6. Експерт невідкладно повинен повідомити суд пронеможливість проведення ним експертизи через відсутність у ньогонеобхідних знань або без залучення інших експертів. 7. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу дорученняексперт невідкладно заявляє суду клопотання щодо його уточненняабо повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи зазаданими питаннями. 8. Експерт не має права передоручати проведення експертизиіншій особі. 9. У разі постановлення ухвали суду про припинення проведенняекспертизи, експерт зобов'язаний негайно подати матеріали справита інші документи, що використовувалися для проведення експертизи. 10. Експерт має право: 1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предметадослідження; 2) заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріаліві зразків; 3) викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході їїпроведення факти, які мають значення для справи і з приводу якихйому не були задані питання; 4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, щостосуються предмета і об'єктів дослідження; 5) задавати питання особам, які беруть участь у справі, тасвідкам; 6) користуватися іншими правами, встановленими ЗакономУкраїни "Про судову експертизу" ( 4038-12 ). 11. Експерт має право на оплату виконаної роботи та накомпенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликомдо суду. 12. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщоподані йому матеріали недостатні для виконання покладених на ньогообов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою. 13. За завідомо неправдивий висновок або за відмову безповажних причин від виконання покладених на нього обов'язківексперт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання іншихобов'язків - відповідальність, встановлену законом. Стаття 54. Спеціаліст 1. Спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальнимизнаннями та навичками застосування технічних засобів і моженадавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань,що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. 2. Спеціаліст може бути залучений до участі у цивільномупроцесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічноїдопомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень,відбору зразків для проведення експертизи тощо) під час вчиненняпроцесуальних дій. Допомога спеціаліста технічного характеру підчас вчинення процесуальних дій не замінює висновку експерта. 3. Спеціаліст зобов'язаний з'явитися за викликом суду,відповідати на задані судом питання, давати усні консультації таписьмові роз'яснення, звертати увагу суду на характерні обставиничи особливості доказів, у разі потреби надавати суду технічнудопомогу. 4. Допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань. 5. Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду,відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не володієвідповідними знаннями та навичками, з дозволу суду задаватипитання особам, які беруть участь у справі, та свідкам, звертатиувагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, наоплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних звикликом до суду. Стаття 55. Перекладач 1. Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою,якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знанняякої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови наіншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими,німими чи глухонімими. 2. Перекладач допускається ухвалою суду за заявою особи, якабере участь у справі. 3. Перекладач має право задавати питання з метою уточненняперекладу, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо вінне володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, атакож на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат,пов'язаних з викликом до суду. 4. Перекладач зобов'язаний з'являтися за викликом суду,здійснювати повний і правильний переклад, посвідчуватиправильність перекладу своїм підписом в процесуальних документах,що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якоювони володіють. 5. За завідомо неправильний переклад або за відмову безповажних причин від виконання покладених на нього обов'язківперекладач несе кримінальну відповідальність, а за невиконанняінших обов'язків - відповідальність, встановлену законом. Стаття 56. Особа, яка надає правову допомогу 1. Правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем угалузі права і за законом має право на надання правової допомоги. 2. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право:знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, зніматикопії долучених до справи документів, бути присутнім у судовомузасіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги,допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь усправі. Глава 5 ДОКАЗИ Стаття 57. Докази 1. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких судвстановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовуютьвимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значеннядля вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіхосіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків,письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів,висновків експертів. Стаття 58. Належність доказів 1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предметадоказування. 2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретногодоказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. 3. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предметадоказування. Стаття 59. Допустимість доказів 1. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушеннямпорядку, встановленого законом. 2. Обставини справи, які за законом мають бути підтвердженіпевними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншимизасобами доказування. Стаття 60. Обов'язки доказування і подання доказів 1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яківона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крімвипадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. 2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які берутьучасть у справі. 3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення дляухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, якіберуть участь у справі, виникає спір. 4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Стаття 61. Підстави звільнення від доказування 1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які берутьучасть у справі, не підлягають доказуванню. 2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребуютьдоказування. 3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі, що набрало законноїсили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких берутьучасть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ціобставини. 4. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, абопостанова суду у справі про адміністративне правопорушенняобов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правовінаслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постановусуду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цієюособою. Стаття 62. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників 1. Сторони, треті особи та їхні представники за їх згодоюможуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що маютьзначення для справи. Стаття 63. Показання свідка 1. Показання свідка - це повідомлення про відомі йомуобставини, які мають значення для справи. Не є доказом показаннясвідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певноїобставини. Стаття 64. Письмові докази 1. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки,листування службового або особистого характеру або витяги з них,що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. 2. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщоподано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, якіберуть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу. Стаття 65. Речові докази 1. Речовими доказами є предмети матеріального світу, щомістять інформацію про обставини, які мають значення для справи. 2. Речовими доказами є також магнітні, електронні та іншіносії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію прообставини, що мають значення для справи. Стаття 66. Висновок експерта 1. Висновок експерта - докладний опис проведених експертомдосліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтованівідповіді на питання, задані судом. Глава 6 ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ Стаття 67. Види процесуальних строків 1. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії,встановлюються законом, а якщо не визначені законом, -встановлюються судом. Стаття 68. Обчислення процесуальних строків 1. Строки, встановлені законом або судом, обчислюютьсяроками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою наподію, яка повинна неминуче настати. Стаття 69. Початок перебігу процесуальних строків 1. Перебіг процесуального строку починається з наступного дняпісля відповідної календарної дати або настання події, з якоюпов'язано його початок. Стаття 70. Закінчення процесуальних строків 1. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповіднімісяць і число останнього року строку. 2. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповіднечисло останнього місяця строку. Якщо закінчення строку,обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідногочисла не має, строк закінчується в останній день цього місяця. 3. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чиінший неробочий день, останнім днем строку є перший після ньогоробочий день. 4. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, якаповинна неминуче настати, закінчується наступного дня післянастання події. 5. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цейстрок слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий часзакінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цьогочасу. 6. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінченнязаява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти зданона пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку. Стаття 71. Зупинення процесуальних строків 1. Зупинення провадження у справі зупиняє перебігпроцесуальних строків. Зупинення цих строків починається з моментунастання тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження. Стаття 72. Наслідки пропущення процесуальних строків 1. Право на вчинення процесуальної дії втрачається іззакінченням строку, встановленого законом або судом. 2. Документи, подані після закінчення процесуальних строків,залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їхподала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку. Стаття 73. Поновлення та продовження процесуальних строків 1. Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповіднозаконом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разійого пропущення з поважних причин. 2. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строкувирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або доякого потрібно було подати документ чи доказ. Про місце і часрозгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь усправі. Присутність цих осіб не є обов'язковою. 3. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовженнястроку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ,стосовно якого заявлено клопотання.( Частина третя статті 73 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 ) 4. З питань, зазначених у цій статті, судом постановляєтьсяухвала. Глава 7 СУДОВІ ВИКЛИКИ І ПОВІДОМЛЕННЯ Стаття 74. Судові повістки 1. Судові виклики здійснюються судовими повістками провиклик. 2. Судові повідомлення здійснюються судовимиповістками-повідомленнями. 3. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, якіберуть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам,перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які берутьучасть у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у якихучасть цих осіб не є обов'язковою. 4. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з такимрозрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу дляявки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, алене пізніше ніж за сім днів до судового засідання, а судоваповістка-повідомлення - завчасно. 5. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках,встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документівнадсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням абочерез кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою,яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їхзгодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповіднимучасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути врученабезпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про часі місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. 6. Особи, які беруть участь у справі, а також свідки,експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені абовикликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобівзв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. 7. Якщо насправді особа не проживає за адресою, повідомленоюсуду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи. 8. Судова повістка юридичній особі направляється за їїмісцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва,філії, якщо позов виник у зв'язку з їх діяльністю. 9. Відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) абомісцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після йогозвернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ,викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуваннямоголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час імісце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частиничетвертої цієї статті. 10. Друкований орган, у якому розміщуються оголошення провиклик відповідача протягом наступного року, визначається непізніше 1 грудня поточного року в порядку ( 52-2006-п ),встановленому Кабінетом Міністрів України. Стаття 75. Зміст судової повістки і оголошення про виклик у суд 1. Судова повістка про виклик у суд повинна містити: 1) ім'я фізичної особи чи найменування юридичної особи, якійадресується повістка; 2) найменування та адресу суду; 3) зазначення місця, дня і часу явки за викликом; 4) назву справи, за якою робиться виклик; 5) зазначення, в якості кого викликається особа (як позивач,відповідач, третя особа, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач); 6) зазначення, чи викликається особа в судове засідання чи упопереднє судове засідання, а у разі повторного виклику сторони узв'язку з необхідністю дати особисті пояснення - про потребу датиособисті пояснення; 7) у разі необхідності - пропозицію особі, яка бере участь усправі, подати всі раніше неподані