---

зазначених в п.1.1, - в межах +-1 мм.

А.2 Вимоги до методів контролю

Для проведення випробувань застосовують:

- штатив з індикатором годинникового типу, наведений на ри-

сунку А.1;

- ваги технічні за ГОСТ 24104;

- шафа сушильна лабораторна типу СНОЛ 1;

- ексикатор за ГОСТ 25336;

- ванна з покришкою;

- корбонат калію безводний за ГОСТ 4221.

годинникового типу

А.З Підготовка до випробувань

А.3.1 В центрі кожної торцевої грані зразка швидко клеєм, що

швидко полімеризується, закріплюють репер із нержавіючої сталі,

для цього застосовують квадратну пластину товщиною не менше 1 мм

з ребрами не менше 10 мм і отвором діаметром 1,5 мм в центрі.

Допускається застосовувати клей такого складу, г:

- епоксидна смола 80;

- поліетиленполіамін 3;

- дибутилфталат 1

А.3.2 Перед випробуванням вимірюють довжину зразків і зважу-

ють їх. Похибка вимірювання зразка - у відповідності до ГОСТ

10180.

- 13 -

ДСТУ Б В.2.7-45-96

А.4 Проведення випробувань

А.4.1 Зразки насичують водою занурюванням в горизонтальному

положенні в воду температурою (20 +- 2) оС протягом трьох діб на

глибину 5-10 мм.

А.4.2 Після насичення зразки витримуються в щільно закритому

ексикаторі над водою при температурі (20 + 2) оС протягом трьох

діб

А.4.3 Безпосередньо після вийняття із ексикатора зразки зва-

жують і роблять початковий відлік за індикатором.

Похибка зважування зразків повинна складати +-0,1 г; похибка

визначення зміни довжини зразків +-0,005 мм

А.4.4 Серію зразків поміщають в щільно закритий ексикатор,

розташований над безводним карбонатом калію. На серію зразків

кожні сім діб випробувань беруть (600 +- 10) г карбонату калію. Че-

рез кожні сім діб вологий карбонат калію замінюють сухим.

А.4.5 Температура приміщення, у якому проводять випробування

зразків, повинна бути (20 2) оС.

А.4.6 Протягом перших чотирьох тижнів визначають зміну дов-

жини і маси зразків через кожні три-чотири доби. У подальшому

вимірювання роблять не рідше одного разу в тиждень до досягнення

зразками постійної маси Масу зразків вважають постійною, якщо

результати двох послідовних зважень, проведених з інтервалом в

один тиждень, відрізняються, не більше як на 0,1%.

А.4.7 Після закінчення вимірювання усадки зразки висушують

при температурі (105 + 5) оС до постійної маси і зважують.

А.5 Обробка результатів

А.5.1 Для кожного зразка обчислюють:

- значення усадки при висиханні (Єі), мм/м після кожного

вимірювання за формулою:

Lo - Li

Єі = ---- --- х 1000, (A.1)

Z

де Lо - початковий відлік за індикатором після водонасичення

зразка, мм;

Li - відлік за індикатором після і діб витримки зразка в ек

сикаторі над карбонатом калію, мм;

Z - довжина зразка, мм;

- вологість бетону (за масою (Wi), %, після закінчення

випробування для строку вимірювання за формулою

Mi - Mo

Wi = --- ---- - х 100, (A.2)

Mo

де Mi маса вологого зразка після і діб витримки в

ексикаторі над карбонатом калію, г;

Мо - маса зразка, г висушеного при температурі

(105 +- 5 оС.

- 14 -

ДСТУ Б В.2.7-45-96

А.5.2 За значеннями Єі і Wi будують для кожного зразка криву

усадки. Приблизна крива усадки наведена на рисунку А.2.

висиханні зразків бетону

А.5.3 По рисунку А 2 визначають усадку при висиханні зразка

від вологи (Єо мм м в інтервалі від 35 до 5 % за масою згідно за

формулою

Єо = Є5 - Є35, (А.3)

де Є5 - значення усадки при висиханні зразка від його во-

донасиченого стану до вологості 5 % за масою, мм м;

Є35 - значення усадки при висиханні зразка від водонасичено-

го стану до вологості 35 % за масою, мм/м.

А.5.4 Контрольні значення усадки при висиханні Єk, для вип-

робувального бетону визначають як середнє арифметичне Єо трьох

випробуваних зразків.

А.5.5 Бетон відповідає вимогам, якщо контрольне значення

усадки при висиханні Єk, не перевищує нормовану Єn яка

приймається по п.4.1.7 цього стандарту, а значення усадки окремих

зразків - 1,25 Єn.

А.5.6 Результати визначення і контролю усадки при висиханні

повинні бути занесені в журнал випробувань.

В журналі зазначають:

- дату виготовлення, розміри та масу зразків;

- дату і результати кожного визначення зміни довжини і маси

зразків;

- дату і результати обчислення вологості кожного зразку;

- висновок за результатами випробувань бетону на усадку.

- 15 -

ДСТУ Б В.2.7-45-96

Додаток Б

(обов'язковий

Метод контролю морозостійкості бетону

Б.1 Загальні положення

Б.1.1 Морозостійкість бетону - здатність зберігати фізико

механічні властивості при багаторазовій дії поперемінного замо-

рожування і відтавання на повітрі над водою

Морозостійкість бетону характеризується його маркою за

морозостійкістю.

Б.1.2 За марку бетону по морозостійкості F приймають устано-

влене число циклів поперемінного заморожування і відтавання за

методом цього додатку, при якому міцність бетону при стиску

знижується не більше як на 15 %, а втрата маси бетонних зразків -

не більше як на 5 %.

Б.2 Вимоги до засобів контролю

Б.2.1 Для контролю морозостійкості застосовують:

- камеру морозильну згідно з ГОСТ 10060;

- камеру для відтавання зразків, обладнану пристроєм для

підтримки відносної вологості (95 + 2) % і температури

плюс (18 2) оС;

- ванну для насичення зразків;

- сітчасті стелажі в морозильній камері;

- сітчасті контейнери для розміщення зразків.

Б.2.2 Для контролю морозостійкості бетонів можуть бути

застосовані кліматичні камери з автоматичним регулюванням темпе-

ратури і вологості, які забезпечують можливість підтримки темпе-

ратури і вологості, вказаних в п.Б.2.1.

Б.3 Підготовка до випробувань

Б.3.1 Випробування за морозостійкістю бетону проводять після

досягнення ним міцності при стиску, яка відповідає його класу

(марці).

Б.3.2 Морозостійкість бетону контролюють шляхом випробування

зразків кубів розмірами 100х100х100 мм або зразків-циліндрів

діаметром і висотою 100 мм.

Б.3.3 Зразки (куби або циліндри) випилюють лише із середньої

частини контрольних неармованих блоків чи виробів згідно з ГОСТ

10180. Допускається при проведенні науководослідних робіт, а та-

кож для випробування пінобетону виготовляти зразки в

індивідуальних формах, які задовільняють вимогам ГОСТ 22685.

Б.3.4 Зразки, призначені для контролю морозостійкості, прий-

мають за основні.

Зразки, призначені для визначення міцності при стиску без

заморожування і відтавання, приймають за контрольні.

- 16 -

ДСТУ Б В.2.7-45-96

Б.3.5 Число зразків для випробувань згідно з таблицею Б 1

повинно складати не менше 21 (12 - основних, 6 контрольних для

установленого і проміжного циклів та 3 - для визначення втрати

маси бетону).

Б.3.6 Основні і контрольні зразки бетону перед випробуванням

за морозостійкістю повинні бути насичені водою при температурі

плюс (18 +- 2) оС.

Насичення зразків проводять занурюванням у воду (з забезпе-

ченням умов, які виключають їх спливання) на 1/3 їх висоти і нас-

тупним витримуванням на протязі 8 год; потім занурюванням у воду

на 2/3 їх висоти і витримуванням у такому стані ще 8 год., після

чого зразки занурюють повністю і витримують у такому стані ще 24

год При цьому зразки повинні бути зі всіх боків оточені шаром

води не менше 20 мм.

Б.4 Проведення випробувань

Б.4.1 Основні зразки завантажують в морозильну камеру при

температурі мінус 18 оС в контейнерах або установлюють на

сітчасті полиці стелажів камери таким чином, щоб відстань між

зразками, стінками контейнерів та встановленими вище полицями,

була не менше 50 мм. Якщо після завантаження камери температура

повітря у ній підвищується понад мінус 16 оС, то початком заморо-

жування вважають момент установлення в камері температури мінус

16 оС.

Б.4.2 Температуру повітря в морозильній камері належить

вимірювати в центрі її робочого об'єму в безпосередній близькості

від зразків.

Б.4.3 Тривалість одного циклу заморожування при установленій

температурі в камері мінує (18 + 2) оС повинна бути не менше

4 год, включаючи час переходу температури від мінус 16 до мінус

18 оС.

Б.4.4 Зразки після їх розвантаження із морозильної камери

відтаюють в камері відтавання при температурі плюс (18 +- 2) оС і

відносній вологості (95 +- 2) %.

Зразки в камері відтавання установлюють на сітчасті полиці

стелажів таким чином щоб відстань між ними, а також полицею яка

лежить вище, була не менше 50 мм. Тривалість одного циклу

відтавання повинна бути не менше 4 год.

Б.4.5 Число циклів заморожування і відтавання основних

зразків бетону протягом однієї доби повинно бути не менше одного.

Під час вимушених перерв при випробуваннях за морозостійкістю

зразки повинні знаходитися у відталому стані, який виключає їх

висихання (в камері відтавання).

У випадку тимчасового припинення випробування зразки повинні

знаходитися и камері відтавання (над водою) при температурі плюс

(18 +- 2) оС і відносній вологості (95 +- 2) %.

Б.4.6 Контрольні зразки до випробування на стиск витримують в

камері відтавання протягом часу, яке відповідає числу циклів наве-

деному в таблиці Б.1.

- 17 -

ДСТУ Б В.2.7-45-96

Таблиця Б.1

:- ---- ---- ---- ---- ---- ---- ---- ---- ---- ---- ---- ---:

: Марка бетону за : F15 : F25 : F35 : F50 : F75 :F100 :

: морозостійкістю : : : : : : :

:- ---- ---- ---- --:- ----:---- --:- ---: ---- -:-- --:- ---:

: Число циклів, : : : : : : :

: після яких випро- : 10 : 15 : 25 : 35 : 50 : 75 :

: бовують зразки : 15 : 25 : 35 : 50 : 75 : 100 :

: бетону на стиск : : : : : : :

:- ---- ---- ---- ---- ---- ---- ---- ---- ---- ---- ---- ---:

Б.4.7 Міцність на стиск масу і вологість основних і

контрольних зразків визначають через число циклів, наведених в

таблиці Б.1.

Б.4.8 У випадку появи явних признаків руйнування зразків про-

водять їх випробування на стиск достроково, раніше циклів, наведе-

них у таблиці Б.1.

Б.5 Обробка результатів

Б.5.1 За результатами випробування на стиск основних зразків

після заданого в таблиці Б.1 числа циклів, а також контрольних

зразків, визначають міцність і розраховують коефіцієнт варіації

контрольних зразків згідно з ГОСТ 10180 який не повинен бути

більше 15 %, а також визначають втрату їх маси.

Б.5.2 Відносне зниження міцності (Rre1),%, основних зразків

обчислюють за формулою

Rmtn

Rre1 = (1 - ---- ) х 100 (Б 1)

Rmtk

де Rmtn - середнє значення міцності основних зразків після

заданого числа циклів випробувань, МПа;

Rmtk - середнє значення міцності контрольних зразків, МПа.

Б.5.3 Втрату маси (Дm), % зразків обчислюють за формулою

Mn (1 - Wn) - Nn (1 Wn)

Дm = -- ---- ---- ---- ---- ---- x 100, (Б.2)

Mn (1 Vn)

де Mn - середнє значення маси основних зразків після водона-

сичення по п.Б.3.6, г;

Wn - середнє значення вологості контрольних зразків в час-

тинах від одиниці після водонасичення по п. Б.3.6;

Nn - середнє значення маси основних зразків після проход

ження установленого або проміжного числа циклів г;

Vn - середнє значення вологості основних зразків в частинах

від одиниці установленого або проміжного числа циклів.

Увага!

У зв'язку з тим що на клавіатурі ПЕВМ відсутні деякі символи,

задіяні в тексті оригіналу стандарту, в даному тексті впровад-

жено слідуючі заміни:

в значеннях Rmtn та Rmtk символ "R" читати з надкресленням

в значенні Дм символ "Д" відповідає символу "дельта"

в значенні Vn символ "V" читати як "W" з надкресленням

в значенні Nn символ "N" читати як "M" з надкресленням

- 18 -

ДСТУ Б В.2.7-45-96

Б.5.4 Вологість бетону визначають згідно з ГОСТ 12730.2 на

пробах контрольних зразків після закінчення їх водонасичення і

основних зразків зразу після їх випробування за міцністю.

Проби дня визначення вологості відбирають від трьох контро-

льних і трьох основних зразків.

Б.5.5 Марка бетону за морозостійкістю відповідає потрібній,

якщо відносне зниження міцності бетону після проходження числа

циклів випробувань, яке дорівнює потрібному, складає менше 15 % і

середня втрата маси серії основних зразків не перевищить 5 %.

Б.5.6 Марка бетону за морозостійкістю не відповідає потріб-

ній, якщо відносне зниження міцності бетону після проходження

циклів, які числово дорівнюють потрібній марці складе більше

15 % або середня втрата маси серії основних зразків бетону пере-

вищить 5 %. У цьому випадку марка бетону за морозостійкістю

відповідає числу циклів, яке дорівнює попередній марці.

Б.5.7 Вихідні дані і результати випробувань контрольних і

основних зразків повинні бути занесені в журнал випробувань за

формою, наведеною в Додатку В.