ЛІСОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 17, ст.99 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 3853-XII ( 3853-12 ) від 21.01.94, ВВР, 1994, N 17, ст.100 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 10, ст.79 N 1458-III ( 1458-14 ) від 17.02.2000, ВВР, 2000, N 14-15-16, ст.121 N 1492-III ( 1492-14 ) від 22.02.2000, ВВР, 2000, N 21, ст.157 N 1712-III ( 1712-14 ) від 11.05.2000, ВВР, 2000, N 32, ст.258 N 2120-III ( 2120-14 ) від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 2-3, ст.10 N 2905-III ( 2905-14 ) від 20.12.2001, ВВР, 2002, N 12-13, ст.92 N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86 N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250 N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162 N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267 ) ( Кодекс в редакції Закону N 3404-IV ( 3404-15 ) від 08.02.2006, ВВР, 2006, N 21, ст.170 ) ( Зміни по Закону N 1483-VI ( 1483-17 ) від 09.06.2009 будуть внесені після його опублікування ) Р о з д і л I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Поняття про ліс Ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважнодеревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами,трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами таіншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своємурозвитку, впливають один на одного і на навколишнє природнесередовище. Ліси України є її національним багатством і за своїмпризначенням та місцерозташуванням виконують переважноводоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі,рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом длязадоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на земляхяких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають,та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фондУкраїни і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначенимимежами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісовогогосподарства та використання лісових ресурсів без вилучення її уземлекористувача або власника землі. Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, атакож постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю(внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів,лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До невкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісовіділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовимирозсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками,лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавамиі дренажними системами. Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фондуУкраїни з визначеними межами, яка надається або вилучається уземлекористувача чи власника земельної ділянки для веденнялісового господарства або інших суспільних потреб відповідно доземельного законодавства. Стаття 2. Лісові відносини Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуютьсяволодіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються назабезпечення охорони, відтворення та стале використання лісовихресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних таінших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремілісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органимісцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діютьвідповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України. Стаття 3. Лісове законодавство України Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України( 254к/96-ВР ), Законом України "Про охорону навколишньогоприродного середовища" ( 1264-12 ), цим Кодексом, іншимизаконодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до нихнормативно-правовими актами. Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр,вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтвореннярослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом,регулюються відповідними законодавчими актами. Стаття 4. Склад лісового фонду України До лісового фонду України належать лісові ділянки, в томучислі захисні насадження лінійного типу, площею не менше0,1 гектара. До лісового фонду України не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади,сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядкудо лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники насільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садовихділянках. Стаття 5. Землі лісогосподарського призначення До земель лісогосподарського призначення належать лісовіземлі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі,зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами,спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, якінадані в установленому порядку та використовуються для потреблісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земельлісогосподарського призначення здійснюється відповідно доземельного законодавства. Стаття 6. Лісові ресурси Лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та іншіпродукти лісу, що використовуються для задоволення потребнаселення і виробництва та відтворюються у процесі формуваннялісових природних комплексів. До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів(здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ,захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишньогоприродного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стокуводи, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо),що використовуються для задоволення суспільних потреб. Р о з д і л II ПРАВА НА ЛІСИ Глава 1 ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЛІСИ Стаття 7. Ліси як об'єкт права власності Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктамиправа власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на лісиздійснюють органи державної влади та органи місцевогосамоврядування в межах, визначених Конституцією України( 254к/96-ВР ). Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватнійвласності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальнігромади, громадяни та юридичні особи. Стаття 8. Право державної власності на ліси У державній власності перебувають усі ліси України, крімлісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізуєтьсядержавою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрівАвтономної Республіки Крим, місцевих державних адміністраційвідповідно до закону. Стаття 9. Право комунальної власності на ліси У комунальній власності перебувають ліси в межах населенихпунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватнійвласності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набутіабо віднесені до об'єктів комунальної власності в установленомузаконом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізуєтьсятериторіальними громадами безпосередньо або через утворені нимиоргани місцевого самоврядування. Стаття 10. Право приватної власності на ліси Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності. Суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни таюридичні особи України. Стаття 11. Набуття права комунальної власності на ліси Право комунальної власності на ліси набувається прирозмежуванні в установленому законом порядку земель державної ікомунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок здержавної власності в комунальну та з інших підстав, незаборонених законом. Стаття 12. Набуття права приватної власності на ліси Громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або заплату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерськихта інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальноюплощею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разіуспадкування лісів згідно із законом. Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси,створені ними на набутих у власність у встановленому порядкуземельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, безобмеження їх площі. Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельнихділянках, що належать їм на праві власності, перебувають уприватній власності цих громадян і юридичних осіб. Стаття 13. Виникнення права приватної власності на ліси Право приватної власності на ліси громадян та юридичних осібУкраїни виникає з моменту одержання ними документів, щопосвідчують право власності на земельну ділянку, та їх державноїреєстрації. Ліси, отримані у спадщину іноземними громадянами, особами безгромадянства та іноземними юридичними особами, підлягаютьвідчуженню протягом одного року. Документом, що посвідчує право приватної власності на ліси, єдержавний акт на право власності на землю, виданий на відповіднуземельну ділянку. Стаття 14. Права та обов'язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власностіліси, мають право: 1) власності на лісові ресурси та їх використання в порядку,визначеному цим Кодексом; 2) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; 3) продавати або іншим шляхом відчужувати відповідно дозакону земельну лісову ділянку; 4) споруджувати в установленому порядку виробничі та іншібудівлі й споруди, необхідні для ведення лісового господарства івикористання лісових ресурсів. Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власностіліси, зобов'язані: 1) вести лісове господарство на основі матеріалівлісовпорядкування відповідно до цього Кодексу; 2) забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищенняпродуктивності лісових насаджень, посилення їх кориснихвластивостей та покращання родючості ґрунтів, виконувати іншізаходи відповідно до вимог лісового законодавства; 3) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 4) вести лісове господарство та використовувати лісовіресурси способами, які не завдають шкоди навколишньому природномусередовищу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів істворюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; 5) вести первинний облік лісів, надавати в установленомузаконодавством порядку статистичну звітність та інформацію простан лісів і використання лісових ресурсів; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природнихкомплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають підзагрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослиннихугруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно доприродоохоронного законодавства. Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язкигромадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси. Стаття 15. Припинення права приватної власності на ліси Право приватної власності на ліси припиняється в разіприпинення права власності на земельну лісову ділянку у випадках ів порядку, встановлених законом. Припинення права власності на ліси в разі добровільноївідмови власника від права власності на земельну лісову ділянку накористь держави або територіальної громади здійснюється за йогозаявою до відповідного органу в установленому законом порядку. Глава 2 ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЛІСАМИ Стаття 16. Право користування лісами Право користування лісами здійснюється в порядку постійногота тимчасового користування лісами. Стаття 17. Постійне користування лісами У постійне користування ліси на землях державної власностідля ведення лісового господарства без встановлення строкунадаються спеціалізованим державним лісогосподарськимпідприємствам, іншим державним підприємствам, установам таорганізаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарськіпідрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власностідля ведення лісового господарства без встановлення строкунадаються спеціалізованим комунальним лісогосподарськимпідприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам таорганізаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарськіпідрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішенняорганів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування,прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органамивиконавчої влади з питань лісового господарства та з питаньохорони навколишнього природного середовища Автономної РеспублікиКрим, територіальними органами центральних органів виконавчоївлади з питань лісового господарства та з питань охоронинавколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державнимактом на право постійного користування земельною ділянкою. Стаття 18. Тимчасове користування лісами Об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, щоперебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим -терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим -терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване надоговорі строкове платне використання лісових ділянок, яківиділяються для потреб мисливського господарства,культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних іосвітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної такомунальної власності здійснюється без вилучення земельних діляноку постійних користувачів лісами на підставі рішення відповіднихорганів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування,прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійнимикористувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісовогогосподарства Автономної Республіки Крим, територіальними органамицентрального органу виконавчої влади з питань лісовогогосподарства. Довгострокове тимчасове користування лісами приватноївласності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхомукладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачемдоговору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади зпитань лісового господарства Автономної Республіки Крим,територіальних органах центрального органу виконавчої влади зпитань лісового господарства. Короткострокове тимчасове користування лісами для заготівлідругорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань таінших потреб, передбачених цим Кодексом, здійснюється безвилучення земельних ділянок у власника лісів, постійноголісокористувача на підставі спеціального дозволу, що видаєтьсявласником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам,установам, організаціям, громадянам України, іноземцям та особамбез громадянства, іноземним юридичним особам. Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України,іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісовіділянки в тимчасове користування іншим особам. Стаття 19. Права та обов'язки постійних лісокористувачів Постійні лісокористувачі мають: 1) право самостійно господарювати в лісах; 2) виключне право на заготівлю деревини; 3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходивід її реалізації; 4) право на відшкодування збитків у випадках, передбаченихзаконодавством; 5) право здійснювати відповідно до законодавства будівництводоріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель іспоруд, необхідних для ведення лісового господарства. Постійні лісокористувачі зобов'язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищенняпродуктивності лісових насаджень, посилення їх кориснихвластивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходіввідповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 3) вести лісове господарство на основі матеріалівлісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсівспособами, які забезпечують збереження оздоровчих і захиснихвластивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їхохорони, захисту та відтворення; 4) вести первинний облік лісів; 5) дотримуватися встановленого законодавством режимувикористання земель; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природнихкомплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають підзагрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослиннихугруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно доприродоохоронного законодавства; 7) своєчасно вносити плату за спеціальне використання лісовихресурсів; 8) забезпечувати безперешкодний доступ до об'єктівелектромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісовуділянку, для їх обслуговування. Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язкипостійних лісокористувачів. Стаття 20. Права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування Тимчасові лісокористувачі на умовах довгостроковогокористування мають право: 1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманнямумов договору; 2) за погодженням із власниками лісів, постійнимилісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасовібудівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; 3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації. Тимчасові лісокористувачі на умовах довгостроковогокористування зобов'язані: 1) приступати до використання лісів у строки, встановленідоговором; 2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі,передбаченому законом та договором; 3) дотримуватися встановленого законодавством режимувикористання земель; 4) вести роботи способами, які забезпечують збереженняоздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюютьсприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових таунікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, щоперебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинногосвіту, сприяти формуванню екологічної мережі; 5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 6) не порушувати прав інших лісокористувачів. Законом та договором можуть бути передбачені й інші права таобов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгостроковогокористування. Стаття 21. Права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах короткострокового користування Тимчасові лісокористувачі на умовах короткостроковогокористування мають право: 1) здійснювати використання лісових ресурсів з додержаннямвимог спеціального дозволу; 2) за погодженням із власниками лісів, постійнимилісокористувачами у встановленому порядку споруджувати тимчасовібудівлі та споруди, необхідні для зберігання і первинної обробкизаготовленої продукції; 3) власності на заготовлену ними в результаті використаннялісових ресурсів продукцію та доходи від її реалізації; 4) на відшкодування збитків у випадках, передбаченихзаконодавством. Тимчасові лісокористувачі на умовах короткостроковогокористування зобов'язані: 1) здійснювати використання лісових ресурсів за встановленимиправилами і нормами; 2) вести роботи способами, які забезпечують збереженняоздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюютьсприятливі умови для охорони, захисту та відтворення лісів,охорони типових та унікальних природних комплексів і об'єктів,рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видівтваринного і рослинного світу; 3) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 4) не порушувати прав інших лісокористувачів. Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язкитимчасових лісокористувачів на умовах короткостроковогокористування. Стаття 22. Припинення права користування лісами Підставами припинення права постійного користування лісами є: 1) припинення права користування земельною лісовою ділянкою увипадках і порядку, встановлених законом; 2) використання лісових ресурсів способами, які завдаютьшкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечуютьзбереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостейлісів, негативно впливають на їх стан і відтворення; 3) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням. Право тимчасового користування лісами припиняється увипадках, передбачених статтею 78 цього Кодексу для припиненняправа використання лісових ресурсів. Стаття 23. Лісові сервітути Лісовий сервітут - право на обмежене платне або безоплатнекористування чужою земельною лісовою ділянкою. Громадяни мають право вільно перебувати в лісах державної такомунальної власності, якщо інше не передбачено законом. Права власників лісів або лісокористувачів можуть бутиобмежені на користь інших заінтересованих осіб на підставі закону,договорів, заповіту або за рішенням суду. Установлення лісового сервітуту не веде до позбавленнявласника земельної лісової ділянки, щодо якої встановлений лісовийсервітут, права володіння, користування та розпоряджання нею, акористувача - володіння, користування. Лісовий сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливимдля власника лісів або користувача земельної лісової ділянки, щодоякої він установлений. Положення Цивільного ( 435-15 ) та Земельного кодексівУкраїни ( 2768-14 ) застосовуються до лісових сервітутів участині, що не суперечить вимогам цього Кодексу. Стаття 24. Захист прав власників лісів, лісокористувачів та громадян Права власників лісів, лісокористувачів та громадянохороняються законом і можуть бути обмежені або припинені лише увипадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчимиактами. Збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів,лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повномуобсязі відповідно до закону. Р о з д і л III ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЛІСОВИХ ВІДНОСИН Глава 3 ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЛІСОВИХ ВІДНОСИН Стаття 25. Основні завдання державного регулювання та управління у сфері лісових відносин Основним завданням державного регулювання та управління усфері лісових відносин є забезпечення ефективної охорони,належного захисту, раціонального використання та відтвореннялісів. Державне регулювання та управління у сфері лісових відносинздійснюється шляхом: 1) формування та визначення основних напрямів державноїполітики у сфері лісових відносин; 2) визначення законом повноважень органів виконавчої влади таорганів місцевого самоврядування; 3) установлення відповідно до закону порядку і правил у сферіохорони, захисту, використання та відтворення лісів; 4) здійснення державного контролю за охороною, захистом,використанням та відтворенням лісів. Стаття 26. Повноваження Верховної Ради України у сфері лісових відносин Верховна Рада України у сфері лісових відносин: 1) визначає засади державної політики у сфері лісовихвідносин; 2) приймає закони щодо регулювання відносин у цій сфері; 3) затверджує загальнодержавні програми з охорони, захисту,використання та відтворення лісів; 4) вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповіднодо Конституції України ( 254к/96-ВР ). Стаття 27. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин: 1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісовихвідносин; 2) спрямовує та координує діяльність органів виконавчої владищодо організації охорони, захисту, використання та відтвореннялісів; 3) забезпечує розроблення та виконання загальнодержавнихпрограм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 4) затверджує державні програми з охорони, захисту,використання та відтворення лісів; 5) передає у власність, надає в постійне користування длянелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як1 гектар, що перебувають у державній власності; 6) установлює порядок і нормативи плати за використаннялісових ресурсів; 7) приймає рішення про обмеження або тимчасове припиненнядіяльності підприємств, установ та організацій у разі порушенняними природоохоронного та лісового законодавства; 8) вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповіднодо Конституції України ( 254к/96-ВР ) та закону. Стаття 28. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства у сфері лісових відносин Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади зпитань лісового господарства: 1) здійснює державне управління, координацію виконаннязаходів у галузі ведення лісового господарства; 2) вносить пропозиції щодо формування і реалізації державноїполітики у сфері лісових відносин; 3) розробляє та організовує виконання загальнодержавних,державних і регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту,використання та відтворення лісів; 4) розробляє та затверджує в установленому порядкунормативно-правові акти з ведення лісового господарства; 5) здійснює державний контроль за додержанням норм, правил таінших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства; 6) організовує ведення лісовпорядкування, обліку лісів,державного лісового кадастру та моніторингу лісів; 7) організовує ведення лісового господарства і раціональневикористання лісових ресурсів; 8) забезпечує функціонування державної лісової охорони,координує діяльність лісової охорони інших постійнихлісокористувачів і власників лісів; 9) координує здійснення заходів з охорони лісів від пожеж тазахисту від шкідників і хвороб; 10) координує роботу з ведення лісового господарствапідпорядкованими йому науково-дослідними установами; 11) видає ліцензії відповідно до закону; 12) вносить пропозиції щодо обмеження або тимчасовогоприпинення діяльності підприємств, установ та організаційнезалежно від їх підпорядкування та форм власності в разіпорушення ними природоохоронного та лісового законодавства; 13) бере участь у підготовці, перепідготовці та підвищеннікваліфікації кадрів для лісового господарства; 14) здійснює міжнародне співробітництво з питань веденнялісового господарства; 15) вирішує інші питання у сфері регулювання лісових відносинвідповідно до закону. Центральний орган виконавчої влади з питань лісовогогосподарства здійснює покладені на нього повноваження самостійно ічерез його територіальні органи та орган виконавчої влади з питаньлісового господарства Автономної Республіки Крим. Стаття 29. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища у сфері лісових відносин Центральний орган виконавчої влади з питань охоронинавколишнього природного середовища у сфері лісових відносин: 1) вносить пропозиції щодо формування та реалізації державноїполітики у сфері охорони, захисту, використання та відтвореннялісів як складової частини державної політики у сфері охоронинавколишнього природного середовища; 2) здійснює державне управління, регулювання у сфері охорони,захисту, використання та відтворення лісів як складової частинизаходів з охорони навколишнього природного середовища,раціонального використання, відтворення та охорони природнихресурсів; 3) здійснює державний контроль за додержанням вимогприродоохоронного законодавства у сфері охорони, захисту,використання та відтворення лісів; 4) координує здійснення органами виконавчої влади заходів зохорони, захисту, використання та відтворення лісів; 5) бере участь у розробленні загальнодержавних, державних ірегіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використаннята відтворення лісів; 6) погоджує матеріали лісовпорядкування; 7) затверджує в установленому порядку нормативи використаннялісових ресурсів; 8) погоджує нормативно-правові акти з ведення лісовогогосподарства; 9) організовує проведення екологічної експертизи щодо впливупромислових та інших об'єктів, хімічних речовин на ліси,затверджує переліки пестицидів, дозволених для застосування влісах, установлює регламенти їх застосування; 10) обмежує чи зупиняє (тимчасово) в установленому порядкудіяльність підприємств, установ та організацій незалежно від їхпідпорядкування та форм власності, якщо вона здійснюється зпорушенням законодавства про охорону навколишнього природногосередовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів; 11) розглядає справи про адміністративні правопорушення; 12) застосовує у випадках, передбачених законом, економічнісанкції до підприємств, установ та організацій, їх посадових іслужбових осіб, громадян за порушення вимог законодавства, подаєпозови до суду про відшкодування збитків і втрат, завданихунаслідок такого порушення; 13) забезпечує погодження проектів відведення земельнихлісових ділянок; 14) вирішує інші питання відповідно до закону. Стаття 30. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних рад у сфері лісових відносин Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київськата Севастопольська міські, районні ради у сфері лісових відносин умежах своїх повноважень на відповідній території: 1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісовихвідносин; 2) забезпечують виконання загальнодержавних і державнихпрограм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів ізатверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; 3) передають у власність, надають у постійне користуванняземельні лісові ділянки на землях спільної власності відповіднихтериторіальних громад, власності територіальних громад міст Києваі Севастополя та припиняють права користування ними; 4) приймають рішення про виділення в установленому порядкудля довгострокового тимчасового користування лісами лісовихділянок на землях спільної власності відповідних територіальнихгромад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополята припиняють права користування ними; 5) погоджують ліміт використання лісових ресурсів призаготівлі другорядних лісових матеріалів та здійсненні побічнихлісових користувань; 6) погоджують максимальні норми безоплатного збору дикорослихтрав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо; 7) встановлюють порядок використання коштів, що виділяються звідповідного місцевого бюджету на ведення лісового господарства; 8) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповіднодо закону. Стаття 31. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері лісових відносин Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київськата Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісовихвідносин у межах своїх повноважень на їх території: 1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісовихвідносин; 2) беруть участь у розробленні та забезпеченні виконаннярегіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використаннята відтворення лісів; 3) здійснюють контроль за додержанням законодавства у сферілісових відносин; 4) передають у власність, надають у постійне користування дляведення лісового господарства земельні лісові ділянки, щоперебувають у державній власності, на відповідній території; 5) передають у власність, надають у постійне користування длянелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповіднійтериторії, а також у межах міст республіканського (АвтономноїРеспубліки Крим) та обласного значення та припиняють правакористування ними; 6) приймають рішення про виділення в установленому порядкудля довгострокового тимчасового користування лісами лісовихділянок, що перебувають у державній власності, на відповіднійтериторії, а також у межах міст обласного та республіканського(Автономної Республіки Крим) значення; 7) обмежують або тимчасово припиняють діяльність підприємств,установ та організацій у разі порушення ними лісовогозаконодавства в порядку, передбаченому законодавством; 8) забезпечують здійснення заходів щодо охорони і захистулісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж,залучають у встановленому порядку до цих робіт населення,транспортні та інші технічні засоби та обладнання, забороняютьвідвідування лісів населенням і в'їзд до них транспортних засобіву період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченомузаконодавством; 9) встановлюють ліміт використання лісових ресурсів призаготівлі другорядних лісових матеріалів та здійсненні побічнихлісових користувань; 10) встановлюють максимальні норми безоплатного зборудикорослих трав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо; 11) вирішують інші питання у сфері лісових відносинвідповідно до закону. Стаття 32. Повноваження районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин Районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їхтериторії: 1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісовихвідносин; 2) беруть участь у розробленні та забезпеченні виконаннярегіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використаннята відтворення лісів; 3) передають у власність, надають у постійне користування длянелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл,селищ, міст районного значення та припиняють права користуванняними; 4) приймають рішення про виділення в установленому порядкудля довгострокового тимчасового користування лісами лісовихділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ,міст районного значення; 5) беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захистулісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж,залучають у встановленому порядку до цих робіт населення,транспортні й інші технічні засоби та обладнання; 6) вносять у встановленому порядку пропозиції про обмеженняабо тимчасове припинення діяльності підприємств, установ таорганізацій у разі порушення ними лісового законодавства; 7) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповіднодо закону. Стаття 33. Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері лісових відносин Сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин навідповідній території: 1) передають у власність, надають у постійне користуванняземельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, вмежах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; 2) приймають рішення про виділення в установленому порядкудля довгострокового тимчасового користування лісами лісовихділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл,селищ, міст і припиняють права користування ними; 3) беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захистулісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж,залучають у встановленому порядку до цих робіт населення,транспортні й інші технічні засоби та обладнання; 4) організовують благоустрій лісових ділянок ікультурно-побутове обслуговування відпочиваючих у лісах, щовикористовуються для цих цілей; 5) встановлюють порядок використання коштів, що виділяються змісцевого бюджету на ведення лісового господарства; 6) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповіднодо закону. Р о з д і л IV ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА Глава 4 ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ І ЗМІСТ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА Стаття 34. Завдання організації лісового господарства Організація лісового господарства має своїм завданнямзабезпечувати ведення лісового господарства на засадах сталогорозвитку з урахуванням природних та економічних умов, цільовогопризначення, лісорослинних умов, породного складу лісів, а такожфункцій, які вони виконують. Стаття 35. Зміст організації лісового господарства Організація лісового господарства передбачає: 1) розроблення та затвердження в установленому закономпорядку нормативно-правових актів з ведення лісового господарства; 2) поділ лісів на категорії залежно від основних виконуванихними функцій, виділення особливо захисних лісових ділянок; 3) установлення віку стиглості деревостанів, нормвикористання лісових ресурсів; 4) проведення лісовпорядкування; 5) ведення державного лісового кадастру, обліку лісів; 6) ведення моніторингу лісів; 7) проведення лісової сертифікації; 8) здійснення інших організаційно-технічних заходів згідно зосновними вимогами щодо ведення лісового господарства, визначенимизаконодавством. Глава 5 НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ З ВЕДЕННЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА Стаття 36. Зміст нормативно-правових актів з ведення лісового господарства Нормативно-правові акти з ведення лісового господарствавстановлюють порядок і вимоги до системи заходів з охорони,захисту, використання та відтворення лісів, комплекс якісних такількісних показників, параметрів, що забезпечують регулюваннядіяльності у цій галузі. Стаття 37. Питання, що регулюються нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства Нормативно-правовими актами з ведення лісового господарстварегулюються: 1) поділ лісів на категорії залежно від значення та основнихвиконуваних ними функцій; 2) проведення рубок головного користування; 3) організація лісовпорядкування; 4) ведення державного лісового кадастру, обліку і моніторингулісів; 5) організація та проведення лісової сертифікації; 6) заготівля другорядних лісових матеріалів і здійсненняпобічних лісових користувань; 7) використання корисних властивостей лісів длякультурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних іосвітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства тапроведення науково-дослідних робіт; 8) відновлення лісів і лісорозведення; 9) здійснення заходів щодо підвищення продуктивності,поліпшення якісного складу лісів; 10) здійснення охорони лісів від пожеж; 11) здійснення захисту лісів від шкідників і хвороб. Законом, іншими нормативно-правовими актами можутьрегулюватися інші питання з ведення лісового господарства. Стаття 38. Розроблення та затвердження нормативно-правових актів з ведення лісового господарства Нормативно-правові акти з ведення лісового господарстварозробляються в установленому порядку центральним органомвиконавчої влади з питань лісового господарства. Основні вимоги до ведення лісового господарства та заходів зохорони, захисту, використання та відтворення лісів відповідно доцього Кодексу та закону затверджуються нормативно-правовими актамиКабінету Міністрів України. Нормативно-правові акти, що визначають умови ведення лісовогогосподарства, якісні та кількісні показники оцінки діяльності вцій галузі, затверджуються в установленому порядку центральниморганом виконавчої влади з питань лісового господарства запогодженням із центральним органом виконавчої влади з питаньохорони навколишнього природного середовища та іншимизаінтересованими центральними органами виконавчої влади. Вимоги нормативно-правових актів з ведення лісовогогосподарства є обов'язковими до виконання всіма власниками лісів,постійними і тимчасовими лісокористувачами. Глава 6 ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПОДІЛ ЛІСІВ Стаття 39. Поділ лісів за екологічним і соціально-економічним значенням Ліси України за екологічним і соціально-економічним значеннямта залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються натакі категорії: 1) захисні ліси (виконують переважно водоохоронні,ґрунтозахисні та інші захисні функції); 2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважнорекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції); 3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурногопризначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні,наукові функції тощо); 4) експлуатаційні ліси. Поділ лісів на категорії залежно від основних виконуванихними функцій проводиться в порядку ( 733-2007-п ), щовстановлюється Кабінетом Міністрів України. Стаття 40. Встановлення меж лісових ділянок, віднесених до відповідних категорій лісів Під час поділу лісів на відповідні категорії встановлюютьсямежі лісових ділянок кожної категорії. Межі лісових ділянок, визначених для віднесення до однієї зкатегорій, проводяться по природних межах, квартальних просіках,лініях зв'язку і електромереж та інших чітко визначених намісцевості розмежувальних лініях. Стаття 41. Виділення особливо захисних лісових ділянок У лісах можуть бути виділені особливо захисні лісові ділянкиз режимом обмеженого лісокористування. Особливо захисні лісові ділянки виділяються органомвиконавчої влади з питань лісового господарства АвтономноїРеспубліки Крим, територіальними органами центрального органувиконавчої влади з питань лісового господарства за поданнямлісовпорядних організацій і погодженням з органом виконавчої владиз питань охорони навколишнього природного середовища АвтономноїРеспубліки Крим, територіальними органами центрального органувиконавчої влади з питань охорони навколишнього природногосередовища. Нормативи, за якими виділяються особливо захисні лісовіділянки ( 733-2007-п ), встановлюються Кабінетом МіністрівУкраїни. В особливо захисних лісових ділянках органом виконавчої владиз питань охорони навколишнього природного середовища АвтономноїРеспубліки Крим, територіальними органами центрального органувиконавчої влади з питань охорони навколишнього природногосередовища за погодженням з органами виконавчої влади з питаньлісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальнимиорганами центрального органу виконавчої влади з питань лісовогогосподарства за необхідності може бути повністю або частковозаборонено застосування окремих видів і способів рубок. Глава 7 ВСТАНОВЛЕННЯ ВІКУ СТИГЛОСТІ ДЕРЕВОСТАНІВ, НОРМИ ВИКОРИСТАННЯ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ Стаття 42. Встановлення віку стиглості деревостанів Вік стиглості деревостанів визначається, виходячи з основногоцільового призначення лісів, функцій, які вони виконують,продуктивності, біологічних особливостей деревних порід,лісорослинних умов, природних зон, а також способів відновленнялісу. Вік стиглості деревостанів обґрунтовується під час проведеннялісовпорядкування за результатами спеціальних наукових досліджень. Вік стиглості деревостанів затверджується центральним органомвиконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням ізцентральним органом виконавчої влади з питань охоронинавколишнього природного середовища. Стаття 43. Розрахункова лісосіка і порядок її затвердження Розрахункова лісосіка - щорічна науково обґрунтована нормазаготівлі деревини в порядку рубок головного користування, яказатверджується для кожного власника, постійного користувача лісівокремо за групами порід, виходячи з принципів безперервності таневиснажливості використання лісових ресурсів. Розрахункова лісосіка загалом для України, АвтономноїРеспубліки Крим, областей, міст Києва та Севастополя визначаєтьсяяк сума затверджених у встановленому порядку розрахунковихлісосік, передбачених частиною першою цієї статті. Пропозиції та відповідні обґрунтування щодо розрахунковоїлісосіки готуються лісовпорядними організаціями. Розрахункова лісосіка затверджується центральним органомвиконавчої влади з питань охорони навколишнього природногосередовища за поданням центрального органу виконавчої влади зпитань лісового господарства в установленому порядку. Стаття 44. Внесення змін до розрахункової лісосіки У разі зміни меж лісових ділянок, віку стиглостідеревостанів, поділу лісів залежно від основних виконуваних нимифункцій та інших змін, що впливають на норму заготівлі деревинивід рубок головного користування, до розрахункової лісосікивносяться зміни. Обчислення, затвердження та внесення змін дорозрахункової лісосіки провадяться в порядку, визначеномустаттею 43 цього Кодексу. Глава 8 ЛІСОВПОРЯДКУВАННЯ Стаття 45. Поняття лісовпорядкування Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих назабезпечення ефективної організації та науково обґрунтованоговедення лісового господарства, охорони, захисту, раціональноговикористання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалулісів, культури ведення лісового господарства, отриманнядостовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Стаття 46. Зміст лісовпорядкування Лісовпорядкування передбачає: 1) відновлення у встановленому порядку меж території лісовогофонду України і визначення внутрігосподарської організації; 2) виконання відповідних топографо-геодезичних робіт іспеціального картографування лісів; 3) інвентаризацію лісового фонду України з визначеннямпородного та вікового складу деревостанів, їх стану, якісних ікількісних характеристик лісових ресурсів; 4) виявлення деревостанів, що потребують рубок, з метоюполіпшення якісного складу лісів; 5) обґрунтування поділу лісів на категорії залежно відосновних виконуваних ними функцій; 6) обчислення розрахункової лісосіки, обсягів використанняінших видів лісових ресурсів; 7) визначення обсягів робіт щодо відновлення лісів ілісорозведення, охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників іхвороб, інших лісогосподарських заходів, а також порядку іспособів їх проведення; 8) ландшафтні, ґрунтові, лісотипологічні, лісобіологічні таінші обстеження і дослідження лісових природних комплексів; 9) виявлення типових та унікальних природних комплексів,місць зростання та оселення рідкісних та таких, що перебувають підзагрозою зникнення видів тваринного і рослинного світу іпідлягають заповіданню, включенню до екологічної мережі; 10) упорядкування мисливських угідь; 11) забезпечення державного обліку лісів і державноголісового кадастру; 12) проведення науково-дослідних робіт з метою забезпеченнянауково обґрунтованого використання лісових ресурсів, охорони,захисту та відтворення лісів; 13) складання проектів організації і розвитку лісовогогосподарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням; 14) участь у розробленні програм охорони, захисту,використання та відтворення лісів; 15) ведення моніторингу лісів; 16) інші лісовпорядні дії. Стаття 47. Ведення лісовпорядкування Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України таведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиноюсистемою в порядку, встановленому центральним органом виконавчоївлади з питань лісового господарства. У лісах, що перебувають у державній власності,лісовпорядкування ведеться за рахунок коштів державного бюджету, улісах комунальної власності - місцевого бюджету, у лісах приватноївласності - за кошти їх власників. Ведення лісовпорядкування можездійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законом. Стаття 48. Матеріали лісовпорядкування У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількіснахарактеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка веденнялісового господарства, що є основою для розроблення на засадахсталого розвитку проекту організації та розвитку лісовогогосподарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарствапередбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства ірозробляється відповідно до нормативно-правових актів, щорегулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарствавизначаються і обґрунтовуються основні напрями організації ірозвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування зурахуванням стану та перспектив економічного і соціальногорозвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленомупорядку органом виконавчої влади з питань лісового господарстваАвтономної Республіки Крим, територіальними органами центральногооргану виконавчої влади з питань лісового господарства запогодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охоронинавколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим,територіальними органами центрального органу виконавчої влади зпитань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими дляведення лісового господарства, планування і прогнозуваннявикористання лісових ресурсів. Глава 9 ДЕРЖАВНИЙ ЛІСОВИЙ КАДАСТР ТА ОБЛІК ЛІСІВ Стаття 49. Завдання державного лісового кадастру Державний лісовий кадастр на території України ведеться зметою ефективної організації охорони і захисту лісів,раціонального використання лісового фонду України, відтвореннялісів, здійснення систематичного контролю за якісними ікількісними змінами лісів. Державний лісовий кадастр ведеться на основі державногоземельного кадастру. Стаття 50. Призначення державного лісового кадастру Державний лісовий кадастр призначений для забезпеченняорганів державної влади, органів місцевого самоврядування,заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадяндостовірною та об'єктивною інформацією щодо природного,господарського стану та правового режиму використання лісовогофонду України. Стаття 51. Складові частини державного лісового кадастру Державний лісовий кадастр включає: 1) облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; 2) поділ лісів на категорії залежно від основних виконуванихними функцій; 3) грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); 4) інші показники. Стаття 52. Документація державного лісового кадастру Документація державного лісового кадастру ведеться органомвиконавчої влади з питань лісового господарства АвтономноїРеспубліки Крим, територіальними органами центрального органувиконавчої влади з питань лісового господарства на основідержавного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування,інвентаризації, обстежень та обліку лісів окремо по власникахлісів і постійних лісокористувачах на підставі: 1) матеріалів лісовпорядкування; 2) рішень про передачу у власність, надання в постійнекористування земельних лісових ділянок, їх вилучення (викуп),зміну поділу лісів на категорії залежно від основних виконуванихними функцій; 3) актів огляду місць заготівлі деревини, інших продуктівлісу та використання корисних властивостей лісів; 4) актів технічного приймання лісових культур; 5) актів переведення не вкритих лісовою рослинністю земель увкриті лісовою рослинністю землі; 6) актів обстеження в разі зміни категорій земель урезультаті господарської діяльності, стихійних явищ та іншихфакторів. Документація державного лісового кадастру може уточнюватисяпід час проведення чергового лісовпорядкування та державногообліку лісів України. Стаття 53. Порядок ведення державного лісового кадастру Державний лісовий кадастр ведеться центральним органомвиконавчої влади з питань лісового господарства за єдиною дляУкраїни системою за рахунок коштів державного бюджету. Порядок ведення державного лісового кадастру ( 848-2007-п )встановлюється Кабінетом Міністрів України. Стаття 54. Облік лісів Облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, якіхарактеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними таякісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням вактуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їхзмін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом абоіншими причинами. Громадяни та юридичні особи мають право на отримання увстановленому законодавством порядку інформації про облік лісів. Порядок ведення обліку лісів ( 848-2007-п ) встановлюєтьсяКабінетом Міністрів України. Глава 10 МОНІТОРИНГ ЛІСІВ І ЛІСОВА СЕРТИФІКАЦІЯ Стаття 55. Моніторинг лісів Моніторинг лісів - система регулярного спостереження, оцінкиі прогнозу динаміки кількісного і якісного стану лісів. Моніторинг лісів проводиться шляхом збирання, передавання,збереження та аналізу інформації про стан лісів, прогнозуваннязмін у лісах і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій дляінформаційно-аналітичного забезпечення управління лісами,прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану лісів,дотримання вимог екологічної безпеки та принципів ведення лісовогогосподарства на засадах сталого розвитку. Моніторинг лісів є складовою частиною державної системимоніторингу навколишнього природного середовища. Стаття 56. Лісова сертифікація Лісова сертифікація - оцінка відповідності системи веденнялісового господарства встановленим міжнародним вимогам щодоуправління лісами та лісокористування на засадах сталого розвитку.Метою лісової сертифікації є забезпечення економічно, екологічно ісоціально збалансованого ведення лісового господарства. Організація та проведення лісової сертифікації здійснюютьсявідповідно до порядку, що встановлюється центральним органомвиконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням зцентральними органами виконавчої влади з питань економічноїполітики та охорони навколишнього природного середовища. Глава 11 ЗМІНА ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ЛІСОВИХ ДІЛЯНОК, ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЬ БУДІВНИЦТВА ОБ'ЄКТІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СТАН І ВІДТВОРЕННЯ ЛІСІВ Стаття 57. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метоюїх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісовогогосподарства, провадиться органами виконавчої влади або органамимісцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цихземельних ділянок у власність або надання у постійне користуваннявідповідно до Земельного кодексу України ( 2768-14 ). Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метоюїх використання для житлової, громадської і промислової забудовипровадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками таіншими малоцінними насадженнями. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянокздійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питаньлісового господарства та з питань охорони навколишнього природногосередовища Автономної Республіки Крим, територіальними органамицентральних органів виконавчої влади з питань лісовогогосподарства та охорони навколишнього природного середовища. Стаття 58. Вирішення питань про збереження або вирубування дерев і чагарників у разі зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства У разі зміни цільового призначення земельних лісових ділянокз метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісовогогосподарства, органи, що приймають таке рішення, одночасновирішують питання про збереження або вирубування дерев ічагарників та про порядок використання одержаної при цьомудеревини. Підприємства, установи, організації і громадяни, якимпередаються у власність або надаються в користування земельнілісові ділянки без права вирубування дерев і чагарників,зобов'язані забезпечити їх збереження і догляд за ними. У разі виникнення додаткової потреби у вирубуванні дерев ічагарників на земельних лісових ділянках, що передані у власністьабо надані в користування без права вирубування, питання провирубування дерев і чагарників та порядок використаннязаготовленої при цьому деревини вирішується органом, який прийняврішення про передачу у власність або надання в користуванняземельної ділянки. Рішення про вирубування дерев і чагарників приймається запогодженням з органом виконавчої влади з питань охоронинавколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим,територіальними органами центрального органу виконавчої влади зпитань охорони навколишнього природного середовища. Стаття 59. Особливості використання земельних лісових ділянок для цілей, пов'язаних із веденням лісового господарства Переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель уцілях, пов'язаних з веденням лісового господарства, здійснюєтьсябез їх вилучення у постійного лісокористувача з дозволу органувиконавчої влади з питань лісового господарства АвтономноїРеспубліки Крим, територіальних органів центрального органувиконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням зорганом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природногосередовища Автономної Республіки Крим, територіальними органамицентрального органу виконавчої влади з питань охоронинавколишнього природного середовища. Стаття 60. Розміщення, проектування, будівництво і введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що шкідливо впливають на стан і відтворення лісів Під час розміщення, проектування, будівництва і введення вдію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та іншихоб'єктів, а також удосконалення існуючих і впровадження новихтехнологічних процесів та устаткування, що можуть шкідливовпливати на стан і відтворення лісів, передбачаються іздійснюються заходи щодо усунення негативної дії шкідливихфакторів, зокрема викидів і скидів забруднюючих речовин, відходіввиробництва, підтоплення, осушення та інших видів негативноговпливу на ліси. Забороняється введення в експлуатацію нових іреконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, транспортнихшляхів, споруд та об'єктів, не забезпечених пристроями, щозапобігають шкідливому впливу на стан і відтворення лісів. Стаття 61. Визначення місць розміщення і погодження проектів будівництва підприємс�
