9.6.19. Інструмент для розтину стерилізують кип'ятінням, перед застосуванням його обпалюють над полум'ям спиртівки. Під час роботи з однією і тією ж твариною його періодично протирають тампонами, змоченими водою, після чого занурюють у спирт і обпалюють.
9.6.20. Після використання інструмент (пінцет, ножиці, шпильки тощо) потрібно негайно знезаразити кип'ятінням.
9.6.21. Предмети, які виносять з боксу, в тому числі і клітки з мишами, протирають зовні марлею, змоченою 5 % розчином хлораміну. Марлю після використання занурюють у посудину з таким самим розчином. Забороняється виносити брудний посуд без знезараження за межі приміщення.
9.6.22. Під час проведення робіт з вірусом сказу лікар ветмедицини повинен мати помічника (лаборанта), якого допускають до роботи за умови набуття ним практичного досвіду і складання спеціального заліку (теоретичні знання з техніки безпеки і освоєння методик зараження і розтину мишей, приготування суспензії, розведення її тощо).
9.6.23. Центрифугу для роботи з рикетсіозним або вірусним матеріалом встановлюють у передбокснику. Рідину розливають у склянки або центрифужні пробірки з тугоплавкого скла, плексигласу або металу і обов'язково закривають пробками або загвинчують кришками.
9.6.24. Під час роботи з матеріалом, який може містити пріони, необхідно:
- одягати захисний костюм типу I;
- знезараження патматеріалу проводити автоклавуванням протягом 1 години при тиску в 0,2 МПа (2 атм.);
- з хімічних дезінфекційних засобів використовувати гіпохлорид натрію (20 % розчин, експозиція 1 година) або 1Н-2Н (4 - 8 %) розчин гідроксиду натрію (експозиція не менше однієї години);
- знезараження інструментарію та інших предметів необхідно проводити заливанням їх 20 % розчином гіпохлориду натрію або 1Н-2Н розчином гідроксиду натрію, залишаючи при температурі 20 град. С на ніч.
9.7. Робота в серологічному відділі
9.7.1. Матеріал, що надійшов до відділу на дослідження, необхідно зберігати в холодильнику. Не допускається залишати його в коридорі або інших місцях, доступних для сторонніх осіб.
9.7.2. У лабораторії кров і біологічні рідини повинні вважатися потенційно інфікованими матеріалами.
9.7.3. Миття посуду після попередньої дезінфекції необхідно проводити в гумових рукавичках.
9.7.4. У разі попадання крові, сироватки чи культури лептоспір на шкіру необхідно обробити її тампоном, змоченим 70 % етанолом, протягом 2 хвилин.
Якщо кров чи культура потрапили на слизові оболонки, їх обробляють струменем води, а потім одним із наведених розчинів: 1 % розчином борної кислоти, 1 % розчином протарголу; ротову порожнину й горло - 70 % етиловим спиртом, 1 % розчином борної кислоти або 0,05 % розчином перманганату калію.
9.7.5. Не допускається насмоктувати матеріал у піпетки ротом. Для цього необхідно користуватися автоматичними піпетками, а у випадку їхньої відсутності - гумовими грушами, індивідуальними піпетками Флоринського. Компоненти слід розливати апаратом Флоринського, шприц-автоматом або іншими приладами.
9.7.6. Після закінчення роботи зі столів приймають все зайве і протирають їх 5 % розчином хлораміну або фламбують.
9.7.7. Відпрацьовані проби крові засипають хлорним вапном або заливають 10 % розчином гідроксиду натрію, нейтральним гіпохлоридом кальцію у співвідношенні 200 гр. на 1 літр, перемішують і витримують 60 хвилин.
9.7.8. Промиті пробірки, після попередньої їх дезінфекції, кип'ятять 30 хвилин у закритих посудинах у 0,5 % розчині миючих засобів або 2 % розчині гідрокарбонату натрію протягом 15 хвилин.
Після обліку реакції пробірки заливають розчином миючого засобу, кип'ятять протягом 10 - 15 хвилин, після чого їх миють.
9.7.9. Відпрацьоване предметне скло витримують декілька днів у хромовій суміші, промивають у проточній воді, витирають чистою ганчіркою.
Чисте скло зберігають у суміші спирту і ефіру у співвідношенні 1:1 у банці з притертою пробкою.
9.7.10. Із дезрозчинів застосовують: 10 % розчин гідроксиду натрію, 3 % розчин хлораміну, 6 % переоксид водню з 0,6 % мийних засобів (Лотос, Астра, Прогрес), 4 % розчин формальдегіду, 0,5 % нейтральний гіпохлорид кальцію. Термін знешкодження 60 хвилин.
Дезінфекційні розчини використовують тільки один раз.
9.7.11. Посудини для проведення дезінфекції повинні бути чітко позначені і мати кришки.
9.7.12. Обробку посуду, аглютинаційних пластин, скла під час роботи з культурами лептоспір слід проводити згідно з Настановою до лабораторної діагностики лептоспірозу.
Пересів штамів лептоспір необхідно проводити в боксі.
9.7.13. Ватні пробки від пробірок з кров'ю спалюють або збирають у бачки і стерилізують автоклавуванням.
9.7.14. Для доставки до лабораторії проб шкірсировини використовують тару, що відповідає за своїми габаритами внутрішньому об'єму автоклава. Проби негайно стерилізують і тільки тоді пускають у роботу.
9.7.15. Перекладати проби до автоклава або до іншої тари та автоклавувати їх дозволяється з дотриманням таких заходів безпеки:
- під час роботи з неавтоклавованою сировиною необхідно взувати гумові чоботи, одягати додатковий халат, гумовий фартух та рукавиці;
- перекладати неавтоклавовані проби слід тільки на розстеленій клейонці, яку після закінчення роботи необхідно простерилізувати в автоклаві;
- тару, в якій доставляли проби, автоклавують, а металевий посуд обпалюють факелом або паяльною лампою;
- після закінчення роботи гумовий спецодяг слід протерти дезрозчином, халат проавтоклавувати, рукавиці прокип'ятити.
9.8. Діагностика мікозів та мікотоксикозів
9.8.1. Під час проведення мікологічних досліджень необхідно виконувати вимоги охорони праці, передбачені для бактеріологічної діагностики.
9.8.2. Для попередження зараження приміщень лабораторії спорами грибів висіви з патматеріалу та кормів необхідно проводити в боксі з дотриманням правил безпеки, викладених у підрозділі 9.2 цих Правил.
9.8.3. Екстракцію кормів, випарювання екстрактів і хроматографію слід проводити у витяжній шафі при ввімкненій вентиляції. При цьому не допускається використовувати відкрите полум'я та електроплитки з відкритою спіраллю.
9.8.4. Трупи лабораторних тварин, які використовували для біологічних досліджень, знищують шляхом спалювання.
9.8.5. Культури грибів і заражений ними матеріал необхідно автоклавувати, по можливості, в день закінчення досліджень.
9.8.6. Предметне та покривне скло, піпетки, які були у використанні, спочатку знезаражують 5 % розчином хлораміну, а потім разом з використаними чашками Петрі автоклавують під тиском в 0,15 МПа (1,5 атм.) протягом 2 годин.
9.8.7. Мікотоксини зберігають у сейфі або в окремій, зачиненій на замок шафі.
9.8.8. Залишки невикористаних кормів, з яких при дослідженні були виділені токсичні або патогенні гриби, через 1 місяць після видання експертизи знищують спалюванням.
9.8.9. Під час роботи з досліджуваним матеріалом руки обробляють 70 % етиловим спиртом.
9.8.10. Наприкінці робочого дня в робочих приміщеннях проводять вологе прибирання з використанням 5 % розчину хлораміну.
9.9. Робота в паразитологічному відділі
9.9.1. Роботу із заразним матеріалом проводять тільки в боксі. Препарати, які підготовлені для дослідження, повинні бути розміщені на спеціальних підносах (емальованих або виготовлених із матеріалу, що легко знезаражується). Після дослідження матеріал автоклавують або спалюють. Предметне та покривне скло, пастерівські піпетки та інший скляний посуд, кювети, підноси знезаражують дезінфекційними препаратами.
9.9.2. Штами патогенних культур (токсоплазми, трихомонади), личинки гельмінтів (фіни, трихінели тощо) і членистоногі повинні бути на обліку і реєструватися в журналі обліку виділених культур та їх знищення (додаток 2).
9.9.3. У випадках розсіювання заразного матеріалу негайно вживають заходи по знезараженню місця, де відбулась аварія.
9.9.4. Під час роботи з матеріалом, який може обумовлювати появу алергічних процесів (алергенні кліщі тощо), необхідно вживати заходів для захисту дихальних шляхів (працювати у марлевій масці, роботу виконувати в настільному боксі).
9.9.5. Під час роботи в паразитологічному відділі необхідно дотримуватися таких самих вимог протиепідемічного режиму, як і під час роботи в бактеріологічному відділі (викладені в підрозділі 9.5 цих Правил).
9.10. Робота в хіміко-токсикологічному відділі
9.10.1. Роботу з горючими й отруйними речовинами необхідно проводити тільки у витяжній шафі.
9.10.2. Для проведення робіт із вибухо- та вогненебезпечними речовинами їх беруть у мінімальній кількості. Загальний запас таких речовин у виробничих приміщеннях не повинен перевищувати денної потреби, а на робочих місцях - у кількості, яка потрібна для виконання певної операції.
9.10.3. Нагрівання легкозаймистих речовин (ефір, бензин, бензол, ацетон, спирт тощо) проводять у витяжній шафі на піщаній (або водяній) бані із закритим електронагрівом. Не дозволяється користуватися відкритим полум'ям та опускати колбу з легкозаймистою рідиною в гарячу воду без попереднього поступового підігріву.
При перегонці легкозаймистих рідин у холодильник спочатку пускають холодну воду, а потім умикають нагрів бані.
9.10.4. Відпрацьовані горючі рідини збирають у спеціальну герметичну тару і передають для регенерації або знищення. Зливання їх у каналізацію не допускається.
9.10.5. Під час виготовлення робочих розчинів, наважок хімічних речовин, що викликають ураження шкіри або всмоктуються через неї, а також під час роботи з речовинами, відомості про дію яких на шкіру відсутні, необхідно користуватися гумовими рукавичками.
9.10.6. На склянки з реактивами наклеюють етикетки з назвами речовин.
9.10.7. Під час роботи з концентрованими кислотами, лугами та органічними розчинниками необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:
- усі роботи проводити у витяжній шафі;
- одягати окуляри, гумові рукавички, нарукавники й гумовий фартух;
- концентровану кислоту відбирати з посудини тільки за допомогою спеціальної піпетки з грушею, сифоном або мірним циліндром;
- під час приготування розчинів кислот у посудину спочатку наливати потрібну кількість води, після чого, помішуючи, повільно вливати кислоту;
- під час виготовлення розчину лугів потрібно наважку лугу опускати в посудину з широким горлом, залити необхідною кількістю води і ретельно перемішати;
- розбивання великих шматків їдкого лугу на дрібні проводять у спеціально відведеному місці. Під час виконання цієї роботи слід користуватися захисними окулярами, фартухом, рукавицями та респіратором;
- концентровані кислоти та луги можна виливати в раковину після їх попередньої нейтралізації або розбавлення водою.
9.10.8. Під час роботи з фосфороорганічними отрутохімікатами необхідно дотримуватися таких правил безпеки:
- проби патологічного матеріалу, води, кормів та інших об'єктів для досліджень брати, одягнувши захисний фартух і гумові рукавички. Проби дозволяється брати у скляні банки з притертими пробками або в інші посудини, які герметично закриваються;
- проби, які надійшли для досліджень, зберігати у витяжних шафах;
- після закінчення роботи обробити 1 % розчином гідроксиду натрію або гідрокарбонату натрію предмети та спецодяг, із наступним промиванням їх чистою водою;
- для обробки рук користуватися нашатирним спиртом, розведеним наполовину водою (12,5 % розчин);
- забруднену тару знешкоджують промиванням гарячим розчином миючих засобів і потім водою;
- при появі ознак отруєння (головний біль, нудота, блювання, часте дихання, посилене виділення слини, пітливість, болі в животі, посмикування м'язів тощо) негайно звернутися до лікаря.
9.10.9. Під час роботи із ртуттю необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:
- витяжні шафи, лабораторні та робочі столи у спеціальних приміщеннях (ртутних кімнатах) не повинні мати під робочою поверхнею ящиків;
- ртуть необхідно зберігати в литому товстостінному скляному посуді під шаром води. У кожну посудину поміщати не більше ртуті. Посуд зі ртуттю необхідно зберігати в гумовому мішку або в металевій банці. Не дозволяється зберігати ртуть у відкритих посудинах;
- не користуватися посудом із тонкого скла (колбами, бюксами, хімічними стаканами тощо);
- перед тим, як переливати ртуть, посудину необхідно поставити на піддон, що дозволить швидко зібрати ртуть при випадковому її проливанні;
- не допускати зберігання у відділах несправних або розбитих приладів та апаратури зі ртутним наповненням;
- не виливати ртуть у каналізаційні раковини. Для забрудненої ртуті повинна бути банка з водою, закрита гумовою пробкою;
- працювати в гумових рукавичках і стежити за чистотою спецодягу, який повинен бути зшитий із цупкої бавовняної або льняної тканини. Для дегазації спецодягу (від діетилртуті) необхідно пропарювати його перегрітою парою при температурі 120 град. - 130 град. C протягом 2 годин;
- перед уживанням їжі, після роботи зі ртуттю, ротову порожнину потрібно прополоскати слабким розчином бертолетової солі або перманганату калію, а руки та обличчя помити теплою водою з милом. Після закінчення роботи прийняти душ.
9.10.10. Ртутні прилади та апаратура повинні бути розміщені віддалік від дверей, проходів, опалювальних та нагрівальних приладів.
9.10.11. Апаратуру та прилади з відкритими поверхнями ртуті розміщують, як правило, у витяжних шафах з відсмоктуванням повітря не тільки зверху, але й знизу. Швидкість руху повітря при всіх відкритих стулках під час проведення робіт із шкідливими речовинами і не пов'язаних з нагріванням ртуті повинна бути не менше 0,5 м/сек., а при нагріванні ртуті - не менше 1 м/сек.
9.10.12. У приміщеннях для роботи зі ртуттю необхідно включати вентиляцію за 30 хвилин до початку роботи і виключати через 30 хвилин після закінчення роботи.
9.10.13. Під час експлуатації балонів із стиснутими або зрідженими газами (далі - балони) необхідно дотримуватися вимог ДНАОП 0.00-1.07-94 та вживати таких заходів безпеки:
