- посудом з кришкою для блювоти або випорожнення, якщо вони виникнуть під час транспортування;
- засобами для проведення поточної дезинфекції під час перевезення хворого;
- засобами індивідуального захисту членів евакуаційної бригади;
- засобами особистої екстреної профілактики.
Перед виїздом у вогнище члени бригади (крім водія) повинні одягти спеціальний захисний одяг в залежності від діагнозу (підозрі):
- на чуму, контагіозні вірусні геморагічні гарячки, синдром гострої геморагічної гарячки, гострий респіраторний синдром, гострий неврологічний синдром - протичумний костюм I типу;
- на холеру, гострий діарейний синдром, гострий синдром жовтяниці - IV типу. Водій одягає медичний халат і маску (марлеву).
Для перевезення хворого на легеневу форму чуми, контагіозні вірусні геморагічні гарячки, синдром гострої геморагічної гарячки, гострий респіраторний синдром, гострий неврологічний синдром необхідно використовувати спеціально обладнаний санітарний транспорт з ізольованою кабіною для водія, яку попередньо герметизують. Забороняється супроводжувати хворого родичам та знайомим.
4.1.8. Виявлення осіб, що спілкувались з хворим, та організація медичного нагляду за ними в осередку.
На всіх виявлених осіб, що спілкувались з хворим складають списки (додаток 7). Тимчасовий медичний нагляд за ними здійснюється територіальним медичним закладом до встановлення кінцевого діагнозу.
4.1.9. Проведення заключної дезинфекції після госпіталізації хворого (вивозу трупу).
Бригада проходить на території госпіталю повну санітарну обробку з дезинфекцією та заміною захисного одягу. За членами бригади встановлюється медичний нагляд на термін інкубації відповідної інфекції, у випадку виявлення дефектів у захисному одязі або при неправильному його застосуванні, член бригади підлягає тимчасовій ізоляції (окрім холери).
Санітарний транспорт та предмети догляду за хворим знезаражуються на спеціальному майданчику дезинфектором госпіталю, після чого, з дозволу начальника госпіталю або чергового лікаря, транспорт з бригадою евакуаторів залишає територію госпіталю.
Труп людини, що померла від захворювання, яке не виключає вищезгадані інфекції, укладають у спеціально призначений для цього непромокальний пакет або завертають у простирадло, змочене дезинфекційним розчином та перевозять до патолого-анатомічного відділення, в якому створені всі умови для дотримання вимог протиепідемічного режиму при розтині трупу.
4.1.10. Виклик консультантів.
Проводять відразу ж після госпіталізації хворого з метою підтвердження діагнозу. При підозрі на чуму; жовту гарячку, контагіозні вірусні геморагічні гарячки та інші небезпечні інфекційні хвороби неясної етіології, до складу консультантів, крім лікарів-інфекціоністів, необхідно залучити фахівців відділів особливо небезпечних інфекцій та протичумних закладів. Відбір матеріалу для лабораторного дослідження від таких хворих проводиться персоналом госпіталю під контролем фахівців відділів особливо небезпечних інфекцій та протичумних закладів.
Відбір матеріалу від хворого на холеру проводиться згідно з "Інструкцією по організації та проведенню протихолерних заходів, клініці та лабораторній діагностиці холери" (Наказ МОЗ України N 167 від 30.05.97 р.).
4.1.11. Проведення заходів щодо локалізації та ліквідації вогнища.
У разі підтвердження діагнозу, заходи щодо локалізації та ліквідації вогнища здійснюються згідно з територіальними комплексними планами профілактики та боротьби з інфекційними та паразитарними захворюваннями та планами протиепідемічної готовності медичних закладів.
4.2. Забезпечення протиепідемічної готовності медичних закладів.
4.2.1 Організаційні заходи
Медичні заклади, які залучаються до локалізації та ліквідації вогнища особливо небезпечної інфекції, повинні мати плани протиепідемічної готовності, у яких передбачаються заходи щодо виконання завдань, покладених на них територіальним комплексним планом профілактики та боротьби з інфекційними та паразитарними захворюваннями.
До плану додаються:
- схеми сповіщення керівного складу та персоналу на випадок виявлення хворого (трупа), підозрілого на карантинні та інші небезпечні інфекційні хвороби;
- пам'ятка про місце зберігання спеціального захисного одягу та засобів для проведення екстреної особистої профілактики;
- пам'ятка дій медичного персоналу на випадок виявлення хворого (трупа), підозрілого на вище згадані інфекції (додатки 5, 6);
- план-графік проведення теоретичної та практичної підготовки медичних працівників, які залучаються до роботи у вогнищі.
Усі інші медичні заклади повинні розробляти функціональні обов'язки персоналу та схеми сповіщення на випадок виявлення хворих особливо небезпечними інфекціями.
4.2.2 Забезпечення протиепідемічним майном.
Для виконання оперативних дій, спрямованих на локалізацію та ліквідацію вогнищ карантинних та інших небезпечних інфекційних хвороб медичні заклади, відповідно до покладених на них завдань, забезпечуються протиепідемічним майном - укладками для відбору матеріалу та спеціальним захисним одягом (протичумними костюмами).
Укладки для відбору матеріалу на чуму, холеру, контагіозні вірусні геморагічні гарячки та інші небезпечні інфекційні хвороби (додаток 10) повинні мати відділи особливо небезпечних інфекцій Центральної та обласних санепідстанцій, Кримська протичумна станція та Український науково-дослідний протичумний інститут ім. І.І. Мечнікова.
Засобами індивідуального захисту персоналу (протичумні костюми I типу) забезпечуються:
- поліклініки, сільські лікарські амбулаторії та дільничні лікарні - три комплекти;
- стаціонари, передбачені для госпіталізації хворих на особливо небезпечні інфекції - по одному комплекту на кожного працівника;
- епідеміологічні, евакуаційні та дезинфекційні бригади - по одному комплекту на кожного працівника бригади;
- патологоанатомічні відділення - три комплекти;
- санітарно-карантинні пункти та санітарно-карантинні відділи на всіх видах транспорту - один комплект на кожного працівника зміни;
- відділи особливо небезпечних інфекцій - по одному комплекту на кожного працівника;
- Кримська протичумна станція - по одному комплекту на кожного працівника медичного профілю;
- Український науково-дослідний протичумний інститут ім І.І. Мечнікова - по одному комплекту на кожного члена спеціалізованої протиепідемічної бригади та кожного фахівця консультативних бригад.
4.2.3 Забезпечення засобами особистої екстреної профілактики.
Усі медичні заклади повинні мати незнижувальний запас засобів особистої екстреної профілактики та схеми їх використання (додаток 4).
4.2.4 Забезпечення екстреної профілактики осіб, що спілкувались з хворим.
Особи, що спілкувались з хворими на чуму, холеру, контагіозні вірусні геморагічні гарячки та інші небезпечні інфекції неясної етіології підлягають екстреній профілактиці з метою попередження захворювання. Таку профілактику здійснює медичний персонал територіальних поліклінік або ізоляторів (у випадку ізоляції контактних). Екстрена профілактика проводиться медикоментозними засобами за відповідними схемами (додаток 8).
4.3. Основні критерії обґрунтування діагнозу карантинних інфекцій, контагіозних вірусних геморагічних гарячок та інших небезпечних інфекційних хвороб неясної етіології
Діагноз або підозра на захворювання карантинними інфекціями, контагіозними вірусними геморагічними гарячками встановлюється на підставі:
- клінічного перебігу хвороби;
- епідеміологічного анамнезу.
4.3.1 Клінічний перебіг хвороб.
4.3.1.1 Чума.
- Основні клінічні ознаки. Інкубаційний період - 6 діб (1-6 діб). При будь-якій клінічній формі чуми, початок захворювання раптовий, гострий, без продроми. Температура швидко підвищується до 38 град. - 40 град., з'являється різкий головний біль, головокружіння, порушення свідомості, безсоння, іноді блювота. Хворий знаходиться у стані занепокоєння, збудження. У деяких хворих присутні загальмованість, оглушеність. Обличчя спочатку червоніє та стає віддутловатим, потім риси його загострюються. З'являється гіперемія кон'юнктиви, навколо очей - темні кола. Обличчя приймає страждальний вираз, часто повний страху та жаху. Язик обкладений (крейдовий язик), припухлий. Відмічається сухість слизових оболонок порожнини рота. Зів гіперемірований, мигдалини можуть бути збільшені. Швидко зростають явища серцево-судинної недостатньості.
Ознаки, характерні для різних форм захворювання, розгортаються через добу.
- Бубонна форма. Основною ознакою є бубон. Бубон різко болючий, твердий, спаяний з навколишньою підшкірною клітчаткою. Хворобливість бубону відмічається не тільки при надавлюванні на нього, але й у спокої. Найчастіше зустрічаються пахові та стегнові бубони, рідше - шийні, навколовушні, підм'язові. Шкіра над центром бубону червоніє, а іноді набуває синюшного вигляду.
- Шкірна, шкірно-бубонна форми. При шкірній формі, яка переходить звичайно в шкірно-бубонну, спостерігаються зміни у вигляді некротичних виразок, фурункула, геморагічного карбункула. Розрізняють стадії, які швидко змінюються: п'ятно, папула, везикула, пустула. Виразки при чумі на шкірі відрізняються тривалістю перебігу, загоюються повільно, утворюючи рубці.
- Легенева форма. У хворого на фоні загально-токсичних ознак, з'являються болі у грудній клітині, задишка, рано настає пригнічення психіки, порушення свідомості. Обличчя стає червоним, віддутловатим, розвивається кон'юнктивіт. З самого початку захворювання з'являється кашель, який поступово посилюється. Мокрота часто піниста, із прожилками крові. Характерно, що дані об'єктивного обстеження легенів не відповідають загальному, тяжкому стану хворого.
- Септична форма. При цій формі розвиваються рання тяжка інтоксикація та дуже тяжкі загальні симптоми захворювання, які швидко призводять до смерті (різке падіння кров'яного тиску, запаморочення, занепокоєння або адінамія, крововиливи на слизових оболонках, шкірі, кровотеча у внутрішні органи). Не виключений також розвиток чумного менінгіту.
- Кишкова форма. У хворого, крім загально-токсичних симптомів, з'являються болі у животі, блювота та рідкий стул із домішками крові. Ця форма захворювання зустрічається дуже рідко і без своєчасного початку лікування закінчується летально.
Примітка. Широке використання антибіотиків, може вплинути на перебіг хвороби, змінити клінічну картину і призвести до появи стертих та атипових форм захворювання.
- Диференціальний діагноз.
Бубонну та шкірну форми захворювання диференцюють - із туляремією, із шкірною формою сибірської виразки. Легеневу форму - із крупозною пневмонією, грипозною бронхопневмонією, туберкульозом, легеневою формою сибірської виразки. Септичну форму - із септичним станом різної етіології на підставі епідеміологічного анамнезу.
- Розповсюдженість. Природні вогнища чуми визначені на територіях багатьох країн Африки: Демократична Республіка Конго, Кенія, Лесото, Лівія, Маврітанія, Мозамбік, Намібія, Сенегал, Південна Африка, Танзанія, Уганда, Замбія, Ботсвана, Гана, Марокко, Туніс, Єгипет та о. Мадагаскар.
В Азії природні вогнища чуми існують на території Камбоджі, Китаю, Індії, Індонезії, Ірану, Монголії, М'янми, Непалу, В'єтнаму, південної частини Аравійського півострова, на кордоні Йємену і Саудівської Аравії та у Саудівській Аравії.
В північній Америці природні вогнища чуми знаходяться на територіях 15-ти західних штатів США (Айдахо, Арізона, Вайомінг, Вашингтон, Каліфорнія, Канзас, Колорадо, Мантана, Невада, Нью-Мексико, Оклахома, Орегон, Північна Дакота, Техас, Юта), прилеглих до них двох провінцій Канади та на півночі Мексики.
У південній Америці ці вогнища знаходяться на території Аргентини, Болівії, Бразилії, Еквадору, Перу та Венесуели.
4.3.1.2 Холера.
Інкубаційний період - 5 діб (від 10 годин до 5 діб).
- Легкий перебіг. При цій формі спостерігається рідкий стул та блювота, які можуть бути одноразовими. Зневоднення не перевищує 3% маси тіла (дегідратація 1-го ступеню). Самопочуття хворого задовільне. Скарги на сухість у роті та підвищену спрагу. Такі хворі не завжди звертаються за медичною допомогою, частіше їх виявляють активно у вогнищах.
- Середньо-тяжкий перебіг. Початок захворювання гострий, з частим стулом до 15-20 разів на добу, який поступово втрачає каловий характер та набуває вигляд рисового відвару. При проносі відсутні біль у животі, тенезми. Іноді можуть бути помірні болі в області пупка, дискомфорт, бурчання у животі. Незабаром до проносу приєднується рясна блювота без нудоти. Зростає зневоднення організму, втрата рідини становить - 4-6% маси тіла (регідратація 2-го ступеню). З'являються судороги окремих груп м'язів. Голос стає сиплим. Хворі скаржаться на сухість у роті, спрагу, слабкість. Відмічається ціаноз губ, іноді акроціаноз. Тургор шкіри зменшується.
- Тяжкий перебіг. Характеризує виражена ступінь зневоднення із втратою рідини 7-9% та порушення гемодинамики (дегідратація 3-го ступеню).
У хворих відмічається частий, рясний та водянистий стул, блювота, виражені судороги м'язів. Артеріальний тиск падає, пульс слабкий, частий. З'являється задишка, ціаноз шкірного покрову, олігурія або анурія. Риси обличчя загострюються, очі западають, голос стає сиплим аж до афонії. Тургор шкіри знижений, шкірна складка не розпрямляється, пальці рук та ніг у зморшках. Язик сухий. Відмічається незначна хворобливість у епігастрії та навколопупочній області. Хворі скаржаться на значну слабкість та невгамовну спрагу.
- Алгід. В цьому стані хворий на холеру втрачає більш, як 8-10% рідини від маси тіла. Артеріальний тиск може впасти аж до його зникнення. Відмічається слабкий пульс (до 50-60 у хвилину), виражена задишка, загальний ціаноз шкірних покровів, судороги м'язів кінцівок, живота, обличчя. Спостерігається олігурія, а потім анурія. Температура тіла знижена до 35,5 град. Шкіра холодна, тургор її різко знижений, з'являється симптом "рука прачки". Об'єм стулу зменшується до припинення. Необхідна термінова регідратація.
