3.22. Пожежогасіння на тваринницьких підприємствах повинне здійснюватися з пожежних гідрантів, які встановлюються на мережі господарсько-питного або виробничого водопроводу, а окремих будівель і споруд, як правило, з водоймищ (природних або штучних) відповідно до
діючих норм.
3.23. Витрати води на зовнішнє пожежогасіння тваринницьких підприємств на одну пожежу повинні прийматися з розрахунку на одну будову, яка потребує найбільших витрат води згідно з вимогами СНиП 2.04. 02-84.
3.24. Розрахункову кількість одночасниих пожеж на підприиємстві слід приймати в залежності від площі, яку воно займає: одна пожежа при площі до 150 га, дві пожежі — понад 150 га.
3.25. Тривалість гасіння пожежі повинна прийматися 3 години, а для будівель І та IIступенів вогнетривкості з приміщеннями категорії «Д» — 2 години.
3.26. Кількість пожежних резервуарів або водоймищ повинна бути не менше двох, при цьому в кожному з них повино зберігатися не менше 50% об'єму води на пожежогасіння.
3.27. Пожежні водоймища і резервуари допускаються для підприємств з категорією будівель «В» і «Д» при витратах води на зовнішнє пожежогасіння 10 л/с і менше. Поповнення пожежних резервуарів повинне провадитися від господарсько-питного водопроводу.
3.28. Протипожежні водоймища та інші джерела водопостачання обладнуються під'їздами та майданчиками для розвороту пожежних автомобілів.
3.29. Для використання при гасінні пожежі водонапірних башт необхідно на мережі водопроводу передбачати влаштування спеціального колодязя із стояком з двома з'єднувальними головками діаметром 80 мм або установку гідранта.
4. СИСТЕМИ МІКРОКЛІМАТУ І ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ
4.1. Системи мікроклімату тваринницьких будівель слід проектувати згідно з вимогами норм технологічного проектування підприємств відповідного напряму, нормами даного розділу та діючими нормативними документами по проектуванню систем опалення, вентиляції і кондиціонування.
4.2. В приміщеннях для утримання тварин системи мікроклімату повинні забезпечувати зоогігієнічні параметри середовища, що відповідають нормальному фізіологічному стану та максимальній продуктивності поголів'я.
4.3. Технічне забезпечення мікроклімату тваринницьких приміщень слід здійснювати за допомогою відповідних інженерних систем на основі посиленого теплозахисту будівель та високого гігієнічного рівня технологічних процесів, пов'язаних з утворенням та видаленням шкідливостей.
4.4. Розрахункові параметри повітря приміщень при проектуванні опалення і вентиляції слід приймати:
* а) в основних виробничих приміщеннях — згідно з нормами технологічного проектування відповідних об'єктів;
* б) в приміщеннях, для яких параметри повітря нормами технологічного проектування не визначені, — у відповідності з діючими державними стандартами або завданням на проектування.
Значення коефіцієнтів теплообміну внутрішніх поверхень огороджувальних конструкцій тваринницьких приміщень слід приймати згідно з вимогами п.2.23.
4.5. Параметри зовнішнього повітря для розрахунку систем забезпечення-мікроклімату приміщень для утримання тварин та птиці слід приймати окремо для холодного, теплого періодів та перехідних умов згідно з даними, наведеними в додатку 6, При цьому слід приймати:
* в холодний період при проектуванні систем опалення, вентиляції і кондиціонування повітря — параметри Б;
* в теплий період при проектуванні систем вентиляції та кондиціонування повітря — параметри А;
* для перехідних умов температура зовнішнього повітря визначається розрахунком тепло-повітряного балансу індивідуально для кожної будівлі, виходячи з можливості створення нормативного режиму мікроклімату без штучного підігріву припливного повітря. Відносну вологість зовнішнього повітря при цьому слід приймати: при перехідній температурі від 0°С та нижче — 85%, при температурі вище 0°С — 80...75%.
4.6. В усіх тваринницьких приміщеннях з нормованими параметрами повітря необхідно передбачати цілорічні системи припливно-витяжної вентиляції. Повітрообмін визначається для
теплого, холодного періодів року та перехідних умов на основі розрахунку тепловологісного і газового балансів приміщень. В усіх випадках повинен забезпечуватися мінімальний повітрообмін, розрахований у відповідності з технологічними вимогами.
Кондиціонування повітря допускається при техніко-економічному обгрунтуванні при вирощуванні племінного молодняка тварин і птиці.
4.7. Подачу свіжого повітря в системах припливної вентиляції в холодний та перехідний періоди слід здійснювати у верхню зону приміщень, при цьому температура струменя на вході в зону обслуговування не повинна бути нижчою за розрахункову температуру повітря більш ніж на 2 С; подача непідігрітого повітря системами з механічним збудженням повинна проектуватися переважно з застосуванням попереднього підмішування теплого повітря приміщення до зовнішнього.
У теплий період припливне повітря, як правило, необхідно подавати в зону розташування тварин та птиці.
Не допускається зосереджений приплив у приміщеннях з пиловидними кормами.
4.8. Видалення забрудненого повітря, як правило, повинно здійснюватися з нижньої зони, при цьому перевагу слід надавати системам з видавлюванням відпрацьованого повітря крізь ґратчасті або сітчасті підлоги.
Викид повітря в атмосферу слід здійснювати над покрівлею будівель за допомогою шахт або труб, передбачаючи мінімальну їх кількість. Не допускається застосування високих і факельних викидів.
Очищення повітря перед викидом необхідно здійснювати в разі неможливості забезпечення природоохоронних нормативів забруднення атмосфери іншими способами, в тому числі за рахунок підвищення екологічної чистоти технологічних процесів і розсіювання шкідливостей в атмосфері.
4.9. Необхідність опалення тваринницьких і птахівничих приміщень визначається розрахунком теплоповітряного балансу. При проектуванні систем, як правило, слід застосовувати повітряне опалення, поєднане з припливною вентиляцією; температура перегрівання повітря не повинна перевищувати 50°С. Якщо з технічних причин влаштування такої вентиляційно-опалювальної системи неможливе (труднощі з регулюванням, занадто високе перегрівання повітря), слід застосовувати автономні рециркуляційні системи повітряного опалення.
В родильних приміщеннях, будівлях для утримання свиноматок з поросятами, молодняка худоби і птиці поряд з повітряним опаленням допускається застосування місцевих опалювальних приладів з гладкою поверхнею, що легко очищається.
Для обігрівання поросят-сисунів і молодняка птиці слід передбачати системи локального обігріву.
Температуру поверхні опалювальних приладів слід приймати:
*а) в приміщеннях для утримання птиці на підлозі — не більше 105 °С;
*б) в приміщеннях для утримання птиці в клітках і тварин, а також в інших виробничих приміщеннях — до 150 °С.
4.10. Теплопостачання виробничих будівель необхідно проектувати виходячи з потужності підприємств, видів та співвідношення теплових навантажень, режиму теплоспоживання окремих об'єктів, характеру паливно-енергетичних ресурсів.
Схему теплопостачання, як правило, слід передбачати комбіновану — с центральним джерелом тепла, що забезпечує групу споживачів з регулярним навантаженням, і місцевими генераторами тепла, що обслуговують окремі споруди з циклічним теплоспоживанням.
Потреби тепла і палива на опалення і вентилцію будівель повинні визначатися на основі розрахунку теплового балансу приміщень, виходячи з фактичної тривалості періоду теплопостачання.
Потреби тепла для технологічних процесів визначаються згідно з технологічним завданням і галузевими нормативними документами.
У централізованих системах теплопостачання як теплоносій слід приймати воду температурою 150° С; допускається для систем з малопотужними тепловими установками використання води з більш низькою температурою (до 95 °С) та пари.
4.11. Гаряче водопостачання будівель слід проектувати згідно з вимогами норм технологічного проектування та відповідних нормативних документів по проектуванню систем.
4.12. В системах мікроклімату і теплопостачання при техніко-економічному обгрунтуванні і наявності автоматизованого обладнання спеціального призначення слід використовувати вторинні енергетичні ресурси, в тому числі тепло димових газів котельних установок, витяжного повітря, молока при його охолодженні.
4.13. Димовидалення з тваринницьких приміщень (будівель), які не мають світлових або світлоаераційних ліхтарів, повинне передбачатися у відповідності з СНиП 2.04.05-91.
4.14. Витяжну протидимову вентилцію слід проектувати:
а) з коридорів без природного освітлення, пандусних кліток і тваринницьких приміщень з
категорією виробниицтва «В»;
б) з кожного виробничого і складського приміщення категорій «А», «Б», «В» без природного
освітлення площею 50 м і більше.
4.15. Витрати диму, який видаляється з приміщень і коридорів через площу люків і шахт димовидалення, визначаються розрахунком у відповідності з СНиП 2.04.05-91. Загальна площа поперечного перерізу димових шахт тваринницьких приміщень в усіх випадках не повинна бути менше 1% площі підлоги приміщення.
4.16. У випадках виникнення пожежі у тваринницькому приміщенні технологічні вентиляційні системи повинні відключатися автоматично і дистанційно.
4.17. Припливну протидимову вентиляцію слід проектувати для будівель у два і більше поверхів категорії «В» для подачі зовнішнього повітря при пожежі:
* а) в сходові і пандусні клітки, що не задимляються;
* б) в тамбури-шлюзи при сходових і пандусних клітках, що не задимляються.
5. ОСВІТЛЕНІСТЬ ПРИМІЩЕНЬ
5.1. Для забезпечення нормального функціонування будівель, споруд і окремих приміщень в них потрібно передбачати необхідну освітленість, яка визначається їх технологічним призначенням та відповідними системами.
Природна освітленість забезпечується за допомогою проникнення природного світла через віконні прорізи в стінах, а при значній ширині будівель додатково через верхні ліхтаря.
Штучна освітленість забезпечується за допомогою електроосвітлювальних приладів.
5.2. В будівлях і спорудах для тваринництва приміщення за умовами зорової роботи поділяються на чотири групи:
* І група — приміщення, в яких провадиться розрізняння об'єктів зорової роботи при фіксованому напрямку лінії зору працюючих на робочу поверхню (лабораторії в молочних, пунктах штучного осіменіння, на станціях трансплантації ембріонів тощо);
* IIгрупа — приміщення, в яких провадиться розрізняння об'єктів при нефіксованій лінії зору та огляд оточуючого простору (приміщення для отелення, опоросів та скотів тварин, амбулаторії ветеринарних пунктів та манежі в пунктах штучного осіменіння, кормоприготувальні приміщення тощо);
* ІІІ група — приміщення, в яких провадиться періодичний огляд оточуючого простору (приміщення, де утримуються тварини та птиця, побутові приміщення для персоналу, підсобні приміщення у виробничих будівлях тощо);
* IVгрупа — приміщення, де проходить загальне орієнтування в просторі (складські приміщення, проходи, коридори тощо).
5.3. Природна освітленість визначається як відношення освітленості приміщень до освітленості зовні будівлі, що виражаєтьься у відсотках. Ця величина називається коефіцієнтом природної освітленості (КПО) і розраховуєтться згідно з діючими нормативно-методичними документами, що регламентують проектування освітленості в приміщеннях.
У будівлях для тваринництва допускається визначення природної освітленості, яка виражена світловим коефіцієнтом (СК), тобто відношенням площі світлових прорізів в стінах до площі підлоги приміщень.
Штучне освітлення може бути загальним, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення рівномірно, або місцевим, додатковим до загального, що утворюється світильниками, які концентрують світовий потік безпосередньо на робочому місці. Штучна освітленість вимірюється в люксах.
Норми природного та штучного освітлення наведені в рекомендованому додатку 7.
5.4. Керування роботою освітлювальних установок доцільно здійснювати за допомогою автоматичних пристроїв згідно з добовими графіками з урахуванням рівня природного освітлення.
5.5. У виробничих приміщеннях будівель і споруд необхідно передбачати чергове та аварійне освітлення згідно з вказівками діючих нормативно-методичних документів по проектуванню освітлювального обладнання промислових підприємств.
6. ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНІ ПРИСТРОЇ
6.1. Електротехнічні установки повинні проектуватися у відповідності з Правилами влаштування електроустановок (ПВЕ) та діючими нормативними документами, що регламентують ці питання.
6.2. Категорії електроприймачів та забезпечення надійності електропостачання будівель і приміщень слід приймати у відповідності з діючими нормами технологнічного проектування сільських електричних мереж та електростанцій.
6.3. У приміщеннях для утримання тварин необхідно передбачати пристрої для вирівнювання електричних потенціалів.
7. ОРГАНІЗАЦІЯ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА
7.1. Організація будівельного виробництва при спорудженні будівель і споруд для тваринництва повинна бути спрямована на вирішення організаційних, технічних та технологічних питань для досягнення кінцевого результату —введення в дію об'єкта з необхідною якістю та в установлені строки.
7.2. Спорудження будівель і споруд допускається лише на підставі попередньо розроблених рішень, які повинні бути закладені в проекти організації будівництва та виконання робіт.
7.3. При будівництві підприємств, до складу яких входить більше трьох будівель і споруд однакового призначення, їх будівництво та введення в експлуатацію повинно передбачатись, як правило, пусковими чергами, як це передбачається проектом.
