---

працівники колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських

утворень, пенсіонери, які стали членами новостворених КСП. Кожному

з них належала частка (пай), кожен набув право при бажанні

отримати її для самостійного господарювання, створення селянського

(фермерського) господарства, передачі в оренду або залишення своєї

частки землі у колективній власності членів КСП на умовах оренди.

На практиці втілення прав на землю супроводжувалося великим

обсягом робіт з уточнення і погодження списків осіб, які мали

право на земельну частку (пай), складення схеми поділу земель,

визначення розміру та вартості цих часток. Під час цієї роботи

виникали спори, за вирішенням яких заінтересовані особи зверталися

до суду.

Право на земельну частку (пай) згідно з п.2 Указу Президента

України "Про порядок паювання земель..." ( 720/95 ) мають члени

КСП, кооперативу, АТ, у тому числі пенсіонери, які раніше

працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства,

кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до

державного акта на право колективної власності на землю.

Вирішуючи питання про право певної особи на земельну частку

(пай), суд повинен з'ясувати, чи була ця особа членом КСП на час

передання державного акта про право колективної власності на землю

та чи була вона внесена до списку осіб, що додається до цього

державного акта.

Не всі суди при розгляді справ про визнання права на земельну

частку (пай) враховували, що таке право виникає у члена КСП з

моменту одержання цим підприємством (товариством, кооперативом)

державного акта на право колективної власності на землю.

Ось приклади такого підходу деяких судів до вирішення

зазначених справ. Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

задовольнив позов М. про визнання права на земельну частку на

землях СТОВ "Вітчизна" за її матір'ю Г., яка померла 3 липня

1995 р. Суд постановив рішення без з'ясування дати отримання

товариством державного акта на право колективної власності на

землю.

А Кегичівський районний суд Харківської області задовольнив

позов М. до ПОСП "Зоря" про видачу сертифіката на земельну частку

з тих підстав, що позивачка працювала в колгоспі, а потім у

колективному підприємстві з 10 вересня 1989 р. до 17 березня

1996 р. і на час виходу Указу Президента "Про порядок паювання

земель..." ( 720/95 ) була членом недержавного

сільськогосподарського підприємства. При цьому державний акт на

право колективної власності на землю та списки до нього не

досліджувалися і до уваги не бралися, зокрема, коли акт на право

колективної власності на землю отримано господарством, хоча саме

ці обставини мають велике значення у вирішенні таких спорів.

Не всі суди однаково вирішували питання про підстави

виникнення права на одержання земельної частки (паю) навіть у

межах однієї області.

Так, Бучацький, Підволочиський і Теребовлянський районні суди

Тернопільської області відмовили у задоволенні позовів спадкоємцям

про право власності на земельну частку (пай), посилаючись на те,

що спадкодавці хоча й були членами КСП і внесені у списки, додані

до державних актів на право колективної власності на землю, однак

не встигли отримати земельні сертифікати, оскільки померли до їх

видачі.

Інші районні суди цієї ж області - Підгаєцький, Козівський,

Шумський, Тернопільський - дотримувалися позиції, що право на пай

виникає у члена КСП з моменту одержання цим підприємством землі у

колективну власність, незалежно від того, чи був одержаний

сертифікат.

Деякі суди вважають, що член колективу будь-якого

сільськогосподарського підприємства, незалежно від того, скільки

він там пропрацював до створення на базі підприємства КСП, за

умови, що він не подавав заяви про прийняття його в члени КСП і не

був внесеним до списку, доданого до державного акта на право

колективної власності на землю, права на земельну частку (пай) не

набуває.

Зокрема, Кременчуцький районний суд Полтавської області

відмовив у позові М. про визнання права на земельну частку (пай)

виходячи з того, що з 1990 р. по 20 серпня 1996 р. він працював у

радгоспі, який 21 серпня 1996 р. на підставі рішення загальних

зборів реорганізовано в КСП. 31 березня 1997 р. підприємству

видано державний акт на право колективної власності на землю з

доданим відповідним списком. Позивач не звертався із заявою про

прийняття його в члени КСП. Позицію районного суду в цій справі

підтримав Апеляційний суд Полтавської області. Зрештою позивача не

включили до списку осіб, які мають право на земельний пай.

Є суди, які при задоволенні вимог колгоспних пенсіонерів про

визнання права на земельну частку (пай) не зважають на наявність

чи відсутність обставин, пов'язаних із подачею ними заяв про

прийняття в члени КСП.

Так, Саратський районний суд Одеської області задовольнив

позов Д. до Кривобалківської сільради, СВК ім. Кірова про визнання

права на земельну частку (пай), пославшись на те, що позивачка з

1948 р. працювала в колгоспі ім. Кірова, в 1973 р. вийшла на

пільгову пенсію і на час отримання державного акта про право

колективної власності на землю була колгоспною пенсіонеркою. Однак

її до списку осіб, які мають право на отримання земельної частки

(паю), чомусь не внесли.

Інколи, задовольняючи позови про визнання права власності на

земельну частку (пай), суди у постановлених рішеннях посилалися на

доводи, які не давали підстав для задоволення позову, або ж

задовольняли такі позови без з'ясування важливих обставин. Однією

з них є те, чи був позивач членом колективу і чи внесений до

списку, доданого до державного акта на право власності на землю.

Це можна проілюструвати такими прикладами.

Біляївський районний суд Одеської області задовольнив позов

С. до ВАТ "Мирний" та Біляївської райдержадміністрації про видачу

земельного сертифіката, зазначивши, що в 1997 р. з позивачем

укладено трудовий договір і він був прийнятий на роботу в назване

ВАТ. За умовами цього договору найманий працівник виконує роботу

за визначений термін чи безстроково, проте не в кожному випадку

він може стати членом товариства і набути право на частку

спільного майна, яке передається у колективну власність.

Горохівський районний суд Волинської області задовольнив

позов Я. до СГВК "Новатор" про право на земельний пай, посилаючись

на те, що позивач згідно із записом у трудовій книжці з 1994 р. по

1996 працював у господарстві, після чого вибув на проживання в

м. Караганду (Російська Федерація), де проживав і на час розгляду

справи. Таке рішення суду постановлено без з'ясування того, коли

СГВК отримав державний акт на право колективної власності на землю

з доданими до нього списками, чи був позивач членом цього

кооперативу на час отримання останнім державного акта на землю і

чи був внесеним до списку. Якщо ж на час прийняття його на роботу

в 1997 р. землю в цьому господарстві вже приватизували, то позивач

не має права на пай, він може отримати лише земельну ділянку з

резервного фонду для інших потреб.

Право на земельний пай мають направлені на навчання особи,

якщо вони залишилися членами КСП, військовослужбовці строкової

служби, якщо вони теж залишилися членами КСП, жінки - члени КСП,

які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю або пологами чи

по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також

члени КСП, які займали виборні посади в органах державної влади

або місцевого самоврядування, якщо збереження за ними членства в

КСП передбачено його статутом.

Так, Любашівський районний суд Одеської області задовольнив

позов Б. до СГВК "Познанський" та Познанської сільської ради про

визнання права на земельний пай виходячи з того, що в серпні

1995 р. позивача прийняли в члени КСП, з 1997 по 1999 р. він

перебував на військовій службі, після чого знову працював у КСП.

Проте з рішення суду не можна зрозуміти, які права порушено, чи

виникло право, що підлягає захисту.

Найбільш поширеними і складними для вирішення є питання

правонаступництва в одержанні частки землі спадкодавців, у

визнанні прав на спадкування земельної частки, а також пов'язані з

включенням до списків осіб, які мають право на земельну частку.

Найскладнішим у вирішенні таких спорів є встановлення наявності

або відсутності у спадкодавця на день його смерті права власності

на земельний пай, який згідно із законом може успадковуватися. Ці

питання судами теж вирішуються по-різному.

Наприклад, Кагарлицький районний суд задовольнив позовні

вимоги У. до Кагарлицької районної держадміністрації, Жовтневої

сільської ради та СТОВ ім. Т.Г.Шевченка про визнання права

власності на земельну частку з тих підстав, що на момент видачі

державного акта про право колективної власності на землю позивач

був членом КСГП ім. Т.Г.Шевченка, хоча і звільнився з нього ще до

отримання земельного сертифіката, а СТОВ є правонаступником КСГП.

Відповідно до загальних правил (ст. 128 ЦК ( 1540-06 ) право

власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі

речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Приватизація землі, що перебувала в користуванні колгоспів,

радгоспів, інших формувань, здійснюється не на підставі договору,

а на підставі державного акта, згідно з яким держава безоплатно

передала у власність колективів землю.

Процес приватизації землі тривалий - після її передачі

юридичній особі, яка обробляла цю землю, уточнюються поіменні

списки осіб, котрі мають право спільної власності на землю,

визначається розмір частки землі, що припадає на кожного, її

вартість, здійснюється її виділення в натурі. Після цього членам

юридичної особи видається сертифікат, в якому зазначено конкретний

розмір земельної частки. Однак у кожному господарстві цей процес

триває по-різному.

Після того як на підставі державного акта землю безкоштовно

передали у власність членів КСП, сільськогосподарських

кооперативів, сільськогосподарських АТ, визначили розмір частки

(паю) землі, що припадає на кожного з членів КСП, і їм видали

сертифікати на частки, земля залишається в користуванні всіх

членів цих об'єднань на праві спільної часткової власності. Кожний

власник, маючи сертифікат, вправі в будь-який час одержати свою

частку (пай) землі.

Значна частина справ надійшла в суди за позовами про право на

земельний пай спадкоємців померлих родичів, які в період

розпаювання були колгоспними пенсіонерами і з різних причин не

були внесені до списку осіб, доданого до державного акта на право

колективної власності на землю, а якщо й були внесені до списку,

то на час видачі сертифікатів померли.

Виникає питання: чи мають право на земельну частку (пай)

спадкоємці колгоспника, який вийшов на пенсію за віком в

початковій стадії реформування земельних відносин, тобто до

складання списків осіб, доданих до державного акта на право

колективної власності на землю, а перед початком складання цих

списків помер, тому й не був включеним до них? При вирішенні таких

питань слід виходити з того, що у зв'язку зі смертю спадкодавця

спадщина відкривається на те майно, яке належало покійному на день

його смерті на праві приватної власності, або на його частку в

спільному майні. Отже, на момент смерті спадкодавця він ще не став

власником частки землі, тому спадкоємці не можуть успадкувати те,

що не належало спадкодавцю.

Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу

внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на

право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і

затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про

право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого

він є.

Сам факт членства у колгоспі та тривалий термін роботи в

інших організаціях до створення КСП й отримання державного акта на

право колективної власності на землю не є підставою для отримання

земельної частки у новоствореному КСП.

До вручення зазначеного акта власником землі була держава, а

після передачі його КСП (у колективну власність) земля стала

належати на праві спільної часткової власності тим особам, які

працювали на ній і були членами цього КСП, та працівникам інших

сільськогосподарських утворень. Кожен з них став власником ще не

визначеної за розміром частки землі. Всі працівники колишніх

господарств (колгоспів, радгоспів, інших утворень), у тому числі й

пенсіонери, які залишилися членами нових підприємств, та члени

підприємств, які були живими на дату отримання державного акта про

передачу землі у колективну власність КСП, починаючи із зазначеної

дати стали її власниками у рівних частках.

Показовим є такий приклад. Борщівський районний суд

Тернопільської області відмовив у позові К. до ТОВ "Прогрес" про

визнання права на земельний пай виходячи з того, що позивачка була