з метою екстреної профілактики грипу дітям, що були в контакті з хворими, рекомендують давати лейкоцитарний інтерферон (по 2-3 краплини в кожний носовий хід 2-3 рази на добу) та вводити по одній дозі (1 мл) внутрішньом'язово протигрипозний імуноглобулін.
В період епідемії грипу весь персонал пологового будинку працює в марлевих масках (4 прошарки), які замінюються кожні 3-4 години.
Режим в дитячих дошкільних установах та школах
Протиепідемічні заходи в дитячих установах залежать від характеру колективу:
в будинках дитини проводиться щоденний огляд дітей з вимірюванням температури вранці та ввечері;
в дитячих садках загальний ранковий огляд здійснюється вихователями.
Хворі діти, виявлені під час прийому, у колектив не допускаються, а того, хто захворів протягом дня, розміщують в ізоляторі до приходу батьків (в дитячих садках) чи до госпіталізації (у колективах інтернатного типу). Персонал з ознаками ГРІ до роботи в дитячі установи не допускається.
У період епідемії грипу припиняється допуск відвідувачів до дітей в установах інтернатного типу та обмежується або забороняється проведення масових дитячих заходів у закритих приміщеннях: дитячих ранків, кіносеансів, спортивних змагань, відвідин театру.
Якщо в групі виникають 3-5 випадків ГРІ, пов'язаних між собою загальним джерелом, інформація доводиться до відома районної санепідстанції і накладається карантин на 14 днів з моменту реєстрації останього випадку захворювання. В період карантину забороняється переведення із групи в групу та прийом дітей, які не були в контакті. Персонал карантинних груп повинен працювати в марлевих масках, які необхідно замінювати кожні 3-4 години.
У школах, школах-інтернатах, дитячих будинках при реєстрації 3-5 випадків ГРІ у класі (групи, спальні) проводяться такі карантинні заходи:
раннє виявлення хворих силами вихователів, викладачів та санітарних постів; хворі учні із шкіл відправляються додому для лікування під наглядом поліклініки, хворі діти із шкіл-інтернатів і дитячих будинків госпіталізуються або розміщуються в ізолятори для медичного нагляду та лікування; в школах-інтернатах та дитячих будинках встановлюється щоденний медичний нагляд з вимірюванням температури, оглядом носоглотки контактних по класу, спальні.
В період епідемії посилюється проведення санітарно-гігієнічних заходів, а саме:
дезінфекція посуду та предметів особистого використання (рушники, носові хустинки і т.ін.) шляхом кип'ятіння; поточна дезінфекція іграшок; провітрювання приміщень не менш 3 разів на день протягом 8-10 хвилин при відсутності дітей; вологе прибирання усіх приміщень двічі на день із застосуванням хлормістких препаратів (0,5% розчин хлорного вапна або 0,5% розчин хлораміну): опромінення стаціонарними або пересувними бактерицидними ультрафіолетовими лампами усіх групових приміщень; продовження часу перебування дітей на свіжому повітрі до 4 годин на день у відповідному одязі.
Для підвищення захисних сил організму дітям призначаються вітамінні препарати, адаптогени. Проводиться екстрена профілактика лейкоцитарним інтерфероном та оксоліновою маззю.
Профілактика грипу на промислових підприємствах
В передепідемічний період проводиться:
засклення вікон, ремонт дверей, забезпечення нормальної роботи опалення, вентиляції, влаштовується місце для просушування одягу людей, які працюють на відкритому повітрі, та проводяться профілактичні щеплення.
Медичні працівники здоровпунктів складають реєстр осіб, що не були щеплені з медичних показань і підлягають екстреній профілактиці.
В період епідемії також здійснюється раннє лікування хворих з використанням антивірусних засобів та продовжується загальний комплекс санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.
Затверджено
Наказом Міністерства охорони
здоров'я України від 09.02.98 № 30
Методичні рекомендації Клініка грипу та гострих респіраторних інфекцій
Респіраторні вірусні інфекції займають чільне місце в лікарняній практиці. Проте розпізнавання їх на рівні дільничного лікаря викликає значні утруднення, особливо у спорадичних випадках, що якоюсь мірою пов'язано із проявами захворювання, спільними для багатьох респіраторних інфекцій.
Нижче подається клініка та диференційна діагностика найбільш поширених інфекцій - грипу, парагрипу, аденовірусної, респіраторно-синцитіальної, риновірусної та ін.
Грип. Інкубаційний період хвороби короткий - від кількох годин до 1 - 2 діб. Захворювання розвивається раптово: ознобом, підвищенням температури, біль в кінцівках та м'язах тіла, загальне нездужання, кволість, головний біль та ураження слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. Одужання при відсутності ускладнень починається з 4-5 дня, але в період окремих епідемій тривалість захворювання може бути різна. Це обумовляються особливостями вірусу, різною чутливістю населення до нього та деякими екзогенними факторами.
Для грипу властивий епідемічний характер хвороби, швидкий розвиток її та типова для вірусного ураження картина крові - лейкопенія з лімфоцитозом при низьких показниках швидкості осідання еритроцитів.
Парагрипозні захворювання. Це гостре ураження дихальних шляхів парагрипозними вірусами. Клінічно проявляється помірно вираженим синдромом загальної інтоксикації і катаральним станом слизових оболонок верхніх дихальних шляхів з переважним ураженням гортані, яке у дорослих часто обмежується зміною тембру голосу.
Відзначаються не таким бурхливим перебігом, меншою вираженістю загальної інтоксикації та інтенсивності головного болю, як у хворих на грип. В міжепідемічний період вони займають основне місце в захворюваності не лише серед дітей, а й серед дорослих, і становлять близько 20% по відношенню до всієї групи респіраторних вірусних захворювань.
Дорослі на парагрип хворіють не так часто і переносять хворобу легко. У дітей парагрип має більш тяжкий перебіг з високою температурою, досить часто уражаються легені.
Аденовірусні захворювання. Особливою відзнакою аденовірусних захворювань є одночасне ураження слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, кон'юнктив, лімфоїдної тканини, клінічний поліморфізм і виражений ексудативний компонент. Із клінічних синдромів при аденовірусних захворюваннях спостерігаються: ринофарингіт, ринофаринготонзиліт, ангіни, ринофарингобронхіт, пневмонія, фарингокон'юнктивальна лихоманка, плівчастий і фолікулярний кон'юнктивіт, аденовірусний поліаденіт, мезоаденіт та ураження центральної нервової системи (поліневрит, менінгоенцефаліт).
При аденовірусних захворюваннях на відміну від грипу підвищення температури навіть до високих цифр не супроводжується значним порушенням загального стану хворого, головний біль не інтенсивний або відсутній. Уражається, головним чином, слизова оболонка глотки та мигдалики з реакцією регіонарних і досить часто віддалених лімфатичних вузлів, а у частини хворих навіть селезінка.
Виражений ексудативний компонент, в зв'язку з чим риніт проявляється не відчуттям закладання носа або незначним виділенням, як це буває у хворих на грип і парагрип, а рясним серозним виділенням.
Цим захворюванням властивий "повзучий" характер процесу, поява під час захворювання нових спалахів та перехід однієї клінічної форми в іншу. Все це зумовлює тривалий, хвилеподібний перебіг хвороби із загостреннями, рецидивами та довгим гарячковим періодом.
Респіраторно-синцитіальні захворювання. Чутливість до цієї хвороби становить 100% у дітей до року. З віком вона знижується і вже в 3 роки і старше залишається близько 30%. Хвороба характеризується ураженням дихальних шляхів з швидким поширенням патологічного процесу на бронхи та легені. Школярі та дорослі хворіють рідко, здебільшого в легкій формі.
При цьому уражаються різні відділи дихального тракту і в залежності від нього можуть розвиватись різні синдроми: риніт, ринофарингіт, ларингіт та інші з помірною температурною реакцією.
У дітей молодшого віку виникає пневмонія або бронхіоліт. При цьому виявляється задишка, під час дихання втягуються міжреберні проміжки, впадає в очі пероральний акроціаноз, часто астматичний синдром та дихальна недостатність.
Риновірусні захворювання. Основні клінічні синдроми: риніт, ринофарингіт. Реєструються захворювання в основному серед дорослих, але бувають і у дітей. Для виникнення захворювання, крім зараження вірусом, потрібні ще відповідні умови, зокрема, похолодання, зміни вологості повітря та ін. Хвороба супроводжується легким загальним нездужанням і субфебрильною температурою. Здебільшого хворі переносять її "на ногах" і лише невелика частина змушена 1-3 дні дотримуватись ліжкового режиму.
Ураження дихальних шляхів риновірусної природи розвивається подібно до грипу раптово, але відрізняється майже відсутністю інтоксикації та значним проявом місцевих змін. Виникає риніт чи ринофарингіт з вираженою ринореєю, яка і є провідним або навіть єдиним симптомом. Загальний стан хворого мало порушений, хворі якщо і скаржаться на головний біль, то він незначний, вони відчувають невелику кволість, ломкість у тілі, температура нормальна або субфебрильна і лише в поодиноких випадках вона сягає 38 град.C чи вище. Картина периферичної крові, як і при інших інфекціях із групи респіраторних, не викликає діагностичних сумнівів.
Ентеровірусні захворювання. Для них характерний клінічний поліморфізм. Розрізняють такі клінічні форми: епідемічна міалгія, серозний менінгіт, герпетична ангіна, мала хвороба, гостре респіраторне захворювання, гастроентерит, енцефаломіокардит. В більшості випадків у одного хворого буває 2 і більше клінічних форм. Інкубаційний період від двох до десяти днів.
Спільним у прояві цих інфекцій та грипу є гострий початок хвороби, сильний головний біль, блювання, нудота. Поліморфізм клінічних проявів допомагає відрізнити ентеровірусні захворювання від респіраторних інфекцій іншої етіології. Важливо також враховувати епідемічну ситуацію.
Необхідність диференціації грипу та інших респіраторних захворювань з Коксакі-інфекцією виникає у тих випадках, коли перші перебігають з переважним ураженням центральної нервової системи. В епідемічних вогнищах Коксакі-інфекції менінгіт досить часте явище, в той час як у хворих на грип запальні зміни головного мозку спостерігаються рідко. Головним чином при грипі страждають від функціональних розладів нервової системи, як наслідку загальної інтоксикації. При цьому грипозний менінгіт характеризується однотипністю. При Коксакі-інфекції досить часті і суміжні прояви хвороби (герпангіна, міалгія, плевродинія, кишкові розлади та ін.).
Грип чи інші респіраторні хвороби іноді доводиться диференціювати з початковою стадією орнітозу, де теж спостерігаються симптоми ураження верхніх дихальних шляхів (фарингіт, ларингіт. трахеїт, бронхіт). Бувають ознаки загальної інтоксикації, хоч і менш виразні, ніж у хворих на грип. Але при орнітозі збільшується селезінка, печінка, значно зростає швидкість осідання еритроцитів. Велике значення має епідеміологічний анамнез, тобто зв'язок з птахами чи контакт з голубами або папугами.
Досить часто не лише в дитячій практиці, а й у дорослих за грип приймають кір. Гострий початок хвороби, значне підвищення температури, катаральні зміни слизових оболонок верхніх дихальних шляхів властиві обом хворобам. Правильному вирішенню питання допомагає грунтовно зібраний анамнез як відносно перенесених хвороб, так і спілкування з іншими хворими, а також наявність кон'юнктивіту із слизово-гнійними виділеннями, плями Бєльського-Філатова-Копліка на внутрішній поверхні щік та губів. На 4-5 день хвороби, коли з'являється плямиста висипка на шкірі з відповідно етапним висипанням, необхідність в диференціації цих інфекцій відпадає.
Ураження органів дихання мікоплазмою пневмонії спостерігаються або у вигляді поодиноких випадків, або епідемічних спалахів. Пневмонія розвивається як ускладнення гострого респіраторного захворювання, або як самостійна хвороба. В обох випадках вона здебільшого починається поступово, можливий і гострий початок. У перші дні хвороби хворі скаржаться на загальне нездужання, погане самопочуття, невеликий озноб, головний біль. Приблизно у третини хворих буває нежить, біль у горлі, хриплий голос, майже завжди - невеликий кашель, сухий або з виділенням слизового харкотиння. Температура невисока. Хвороба в середньому триває 10-14 днів. Розвивається атипова пневмонія, яка протікає з відсутністю терапевтичного ефекту при використанні пеніциліну та сульфаніламідних препаратів.
Важливе значення має своєчасне розпізнавання ускладнених форм грипу, зокрема у випадках розвитку гострих пневмоній, а також уражень нервової системи. В клінічній діагностиці пневмоній, як ускладнення грипу, окрім класичних симптомів, необхідно надавати відповідне значення таким ознакам, як задишка в спокійному стані хворого, її поява чи посилення при незначному фізичному напруженні, тахікардія, яка не відповідає висоті температури та стану хворого, відчуття стискання в грудній клітині, зміна характеру дихання і наявність лише сухих хрипів над обмеженою ділянкою легень. Перелічені симптоми у хворого на грип з вираженою загальною інтоксикацією і незначним катаром верхніх дихальних шляхів дозволяє підозрювати гостру пневмонію як ускладнення. Вирішальне значення в діагностиці таких форм захворювання має рентгенобстеження.
Необхідно пам'ятати, що на підставі тільки клінічних даних в діагностиці грипу чи інших респіраторних вірусних захворювань діагноз може бути лише попередній. Етіологічний діагноз як в спорадичних випадках, так і при епідемічних спалахах неможливий без вивчення динаміки антитіл в сироватці крові протягом хвороби, виявлення відповідних антигенів в біологічних субстратах (крові, спинномозковій рідині, мазках із носа і носоглотки) методом флуоресціюючих антитіл або виділення самих вірусів. У випадках бактерійних ускладнень необхідне обстеження хворих і відносно збудників - мікробів.
