Страница 2: ДСТУ Б В.2.7-90-99. . Известь строительное. Технические условия (44242)

1. 2 За хімічним складом гідравлічне вапно повинне відповідати вимогам, наведеним у таблиці 5.

Таблиця 5

ДСТУ Б.В.2.7-90-99 С.5

4 6.3 Якщо за окремими показниками гідравлічне вапно може бути віднесене до різних видів, то вид його визначається за границею міцності при стиску.

4 7 Матеріали для виробництва вапна - карбонатні породи, мінеральні добавки (шлаки гранульовані доменні або електротермофосфорні, активні мінеральні добавки, кварцові піски) повинні відповідати вимогам діючих нормативних документів на них

Допускається застосовувати у виробництві вапна інші матеріали, які відповідають вимогам чинних нормативних докуменгів та забезпечують отримання вапна, яке задовольняє вимоги цього стандарту.

4.8 Пакування

4.8.1 Грудкове, подрібнене та порошкоподібне вапно може, відвантажуватись навалом, а подрібнене і порошкоподібне - і упакованим у паперові мішки за ГОСТ 2226 або поліетиленові пакети чи мішки. Допускається застосовувати мішки або пакети із паперу чи інших синтетичних матеріалів, які забезпечують збереження продукції.

4.8.2 Маса нетто окремого пакета з вапном може бути від 1 до , а мішка - понад 10 і до . Відхилення від номінального значення маси вапна у пакеті чи мішку має не перевищувати 1 %.

4 8.3 Пакети з вапном укладають у паперові мішки за ГОСТ 2226 або поліетиленові мішки чи мішки імпортного виробництва

4.8.4 Маса брутто мішка з упакованими пакетами, як правило, не повинна перевищувати .

4.9 Маркування

Маркування наносять способом друку або штампуванням на зовнішню поверхню кожного пакета або мішка з вапном у будь-якій його частині.Воно повинне бути чітким і містити:

- найменування або товарний знак та адресу підприємства-виготовлювача;

- найменування продукції;

- вид та сорт вапна;

- середню масу нетто пакета чи мішка;

- кількість пакетів у мішку;

-маніпуляційний знак "Берегти від вологи" за ГОСТ 14192.

5 Вимоги безпеки і охорони навколишнього середовища

5.1 Вапно і сировина, що застосовується у його виробництві, відносяться до речовин малонебезпечних згідно з класифікацією за ГОС1 12.1.007. Вапняний пил виявляє фіброгенну і шкіроподразливу дію.

5.2 Вапно як без добавок, так і з мінеральними добавками є пожежо-і вибухобезпечною речовиною, не утворює токсичних сполук у повітряному середовищі і стічних водах у присутності інших речовин. У сгічних водах дає слаболужну реакцію.

5.3 Сировина і мінеральні добавки, що використовуються для виробництва вапна, за радіаційною безпекою повинні відповідати вимогам ДБН В 1.4-0.01, ДБН В. 1.4-0 02, ДБН В. 1.4-1.01, ДБН В. 1.4-2 01.

Ефективна питома активність природних радіонуклідів у вапні не повинна перевищувати 370 Бк/кт.

5 4 Гранично допустима концентрація вапняного пилу в повітрі робочої зони повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005.

5.5 При виробництві вапна працюючі повинні забезпечуватись спецодягом за ГОСТ 27574 і ГОСТ 27575, спецвзуттям за ГОСТ 12.4.164, захисними окулярами за ГОСТ 12.4.013, рукавицями за ГОСТ 12.4.133, респіраторами ШБ-1 "Лепесток" - за ГОСТ 12. 4.028.

Можливе використання засобів індивідуального захисту імпортного виробництва за умови забезпечення необхідного рівня безпеки працюючих.

5 6 Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами припливно-витяжної вентиляції, аспірації та опалення за ГОСТ 12.4.021 та СНіП 2.04.05, освітлення за СНіП 11-4, водопровідною системою та каналізацією -за. СНіП 2.04.01, питною водою - за ГОСТ 2874, побутовими приміщеннями - за СНіП 2.09.04.

5 7 Мікроклімат у виробничих приміщеннях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005 і СН № 4088.

5 8 У виробничих приміщеннях необхідно дотримуватись правил пожежної безпеки у відповідності з ГОСТ 12.1.004 та електробезпеки за ГОСТ 12.1.019.

5 9 Рівні вмісту шкідливих речовин у викидах вентиляційних установок повинні відповідати вимогам СН-245 і СП № 4946.

ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.6

5 10 Технологічні стічні води скидаються в каналізацію відповідно до вимог СапПіН № 4630.

5 11 Технологічне обладнання і виробничі процеси повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2 003, ГОСТ 12.3.002 і СП № 1042.

5 12 Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватися відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009 і СНіП ІІІ-4.

6 Правила приймання

6 1 Вапно приймається і контролюється партіямию. За партію вважається добовий виробіток вапна одного виду і сорту

6 2 Кількість відвантаженого вапна визначається за масою шляхом зважування в транспортних засобах на залізничних і автомобільних вагах.

6 3 Виготовлювач здійснює приймання і паспортизацію вапна та визначає його вид і сорт на підставі заводського технічного контролю виробництва і даних приймальних випробувань.

6 4 Кожна партія вапна підлягає приймальним випробуванням за показниками якості:

а) час гашення вапна;

б) рівномірність зміни об'єму;

в) ступінь дисперсності;

г) вміст активних СаО+Мg0,

д) вміст активного Мg0;

е) вміст С02,

ж) вміст непогашених зерен для повітряного вапна;

й) вологість гідратного вапна;

к) вміст гідратної води у негашеному вапні,

л) границя міцності при стиску та вигині для гідравлічною вапна.

6.5 Технологічний контроль виробництва вапна здійснюють відповідно до вимог технологічного регламенту виготовлювача.

б.б Для проведення приймальних випробувань від кожної партії вапна відбирають пробу загальною масою для грудкового і подрібненого вапна . для порошкоподібного - .

6.7 Порядок відбору проб

6.7.1 Загальну пробу складають не менше ніж із восьми разових проб, відібраних через рівні проміжки часу і однакової маси при виготовленні партії вапна

6.7.2 Проби грудкового і подрібненого вапна відбирають із транспортних засобів подачі їх на склад готової продукції. Загальні проби цих видів вапна подрібнюють до розміру кусків не більше .

6.7.3 Проби порошкоподібного вапна відбирають від кожного ломельного агрегату чи гідратора, що працюють в один силос.

6.7.4 Для контрольних перевірок споживачем якості вапна, відвантаженого наватом у вагонах, пробу відбирають рівними частинами із кожного вагона; відвантаженого автомобільним транспортом - рівними частинами від кожних ЗО т; упакованою - із 10 мішків або пакетів, відібраних випадковим чином від кожної партії.

6.7.5 Із відібраних за 6.7.1, 6.7.2, 6.7.3, 6.7.4 разових проб шляхом старанного перемішування і квартування складають загальну пробу вапна, яку ділять на дві частини. Одну з них використовують для приймальних чи контрольних випробувань вапна. Другу - поміщають у герметично закритий посуд і зберігають у сухому приміщенні на випадок проведення повторних випробувань.

6. 8 Маркування проб вапна та протокол відбору проб повинні містити:

- найменування підприємства - виготовлювача;

- позначення проби вапна,

- місце і дату відбору проб:

- посаду і прізвище осіб, які відбирали проби

6 9 Результати приймальних випробувань вапна заносяться до журналу за формою додатка А.

ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.7

6.10 При незадовільних результатах випробувань хоча б за одним із показників, що наведені у 6.4, проводять повторні випробування за цим показником. Результати повторних випробувань є остаточними для встановлення виду і сорту вапна.

6.11 На кожну партію вапна або її частину, що відвантажується споживачу, повинен видаватися документ про якість, у якому наводяться:

- найменування чи товарний знак підприсмсгва-виготовлювача та його адреса;

- умовне позначення вапна;

- номер партії і дата виготовлення;

- кількість вапна що відвантажується;

- результати випробувань вапна;

- відомості про наявність вид і кількість мінеральних добавок у вапні;

- позначення даного стандарту.

6.1.2 Споживач має право проводити контрольну перевірку якості вапна згідно з вимогами даного стандарту.

7 Мегоди контролю

7. 1 Загальні положення

7.1.1 При хімічному аналізі вапна повинні застосовуватись реактиви хімічно чисті (х. ч ) і чисті для аналізу (ч. д. а), дистильована вода беззольні фільтри що відповідають нормативніи документації

7.1.2 Підготовка проб

7.1.2.1 Із грудкового вапна

Із проби вапна відібраного згідно з 6.7.2;. б. 7. 4 і подрібненого до розміру грудок не більше квартуванням відбирають для визначення вмісту непогашених зерен і пробу масою . Цю пробу подріб нюють до повного проходження через сітку № 09 за ГОСТ 6613 старанно перемішують потім квартуванням відбирають приблизно розтирають до повного проходження через сітку № 008 за ГОСТ 66 13 і кладуть у герметично закриту посудину використовують для проведения випробуввнь передбачених цим стандартом.

7. 1. 2. З Із порошкоподібного вапна

Для хімічного аналізу проби вапна, відібраної згідно з 6. 7. 3, 6.7.4 або 6.7.5, квартуванням відбирають пробу масою розтирають у ступці до повного проходження через сітку № 008 за ГОСТ 6613 і кладуть у герметично закриту посудину.

Ст упінь дисперсності, вологість, температуру і час гашення, міцність і рівномірність зміни об’єму визначають безпосередньо із проби відібраної за 6.7.2, 6.7.3 і 6.7.4.

7.1.3 Зважування наважок повинно виконуватись: для хімічного ана лізу та аналітичних вагах з точністю до ±0, 0002 і д ля інших визначень - на технічних вагах з точністю до +0, .

7. 1. 4 Титр розчину встановлюють за трьома паралельними пробами і визначають як середнє арифметичне отриманих результатів.

7. 1. 5 Визначення показників якості вапна (крім границь міцності) проводять паралельно на двох наважках (пробах). За остаточний результат випробувань приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень, допустимі розбіжності між якими не повинні перевищувати величин, %:

- сума активних СаО+Мg0 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 0,6

- активний СаО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . 0,4

- активний Мg0 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . 0,3

- діоксид вуглецю С02 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 0,2

- решта показників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 0,5

Підрахунок результатів аналізу виконують з точністю до 0,01%.

7 1 6 Концентрацію розведених кислот у окремих випадках виражають як відношення об’єму кислоти до об’єму води. Наприклад, розчин соляної кислоти І : З означає, що один об'єм соляної кислоти густиною 1,19 розведений трьома такими самими об'ємами води.

ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.8

7.2 Визначення температури і часу гашення вапна

Для визначення температури та часу гашення вапна використовують побутовий термос місткістю 500 мл. Масу наважки вапна G в грамах розраховують за формулою

1000

G= ---------- ( I )

A

де А - вміст активних оксидів кальцію і магнію у вапні , %.

Наважку вапна G висипають у термос, вливають туди 25 мл води з температурою 20 град.С і швидко перемішують дерев’ яною відполірованою паличкою. Термос закривають корком із щільно встановленим в ньому термометром на 100 град. С з поділкою 1 град. С і залишають у спокої. Ртутна ку лька термометра повинна бути повністю занурена у суміш, що реагує. Відлік температури суміші проводять через кожну хвилину, починаючи з моменту добавлення води. Визначення вважається закінченим, коли протягом 4 хвилин температура підвищується не більше ніж на 1 град. С.

Допускається при проведенні випробувань замість термосу застосовувати термоізольовану скляну ємкісгь, яка забезпечує дотримання передбачених цим стандартом умов випробування.

За час гашення приймають час з моменту добавлення води до початку періоду, коли збільшення температури не перевищує 0,25 град. С за хвилину.

7.3 Визначення ступеня дисперсності порошкоподібного вапна

Наважку масою , попередньо висушену при температурі 105-110 град. С до постійної маси, просіюють через сита з сітками № 02 і № 008. Просіювання вважають закінченим якщо при контрольному просіюванні протягом 1 хвилини через вказані сита проходить не більше вапна. Ступінь дисперсності D у відсотках вираховують за формулою

m

D = ----------- 100 , ( 2 )

50

де m - залишок на ситі, г.

7.4 Визначення рівномірності зміни об'єму вапна

Рівномірність зміни об'єму вапна визначають за ГОСТ 310. 3 - з такими змінами. Зразки-коржики готують із суміші вапна і портландцементу (за ДСТУ Б В.2.7-46). Наважку вапна масою 30- замішують водою до консистенції тіста і охолоджують до температури 25-30 град. С, потім добавляють 30- цементу будь-якої марки, доливають воду і перемішують до утворення тіста нормальної густоти. За нормальну густоту тіста приймається така його консистенція, при якій пестик приладу Віка, занурений у заповнене тістом кільце, не доходить до пластини 7-. Форма і розміри кільця повинні відповідати вказаним на рисунку 1.

ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.9

Отримане тісто ділять на 2 рівні частини для приготування коржиків завтовшки 0,7- і діаметром 6-.

Коржики витримують у ванні з гідравлічним затвором протягом 24±2 год. Потім разом з пластиною переносять у бачок на решітку для пропарювання, розташовану на відстані не менше нижче рівня води.

Воду у бачку доводять до кипіння, яке підтримують протягом 2 год. Через годину зразки оглядають. Якщо виявляються ознаки нерівномірності зміни об'єму, то випробування припиняють.