- циліндр із нержавіючого металу з полірованою внутрішньою поверхнею (рисунок В.6);
- лінійку завдовжки з ціною поділки ;
- ваги з похибкою зважування не більше ;
- секундомір;
- мірний циліндр місткістю 250 мл;
- питну воду за ГОСТ 2874.
6.4.3 У чисту чашку, попередньо протерту тканиною, вливають воду, кількість якої залежить від властивостей гіпсового в'яжучого. Після цього у воду протягом 2-5 с засипають від 300 до гіпсового в'яжучого. Масу перемішують ручною мішалкою протягом 30 с, починаючи відлік часу від початку засипання гіпсового в'яжучого у воду. Після закінчення перемішування циліндр, встановлений у центрі скла, заповнюють гіпсовим тістом, надлишок якого зрізають лінійкою. Циліндр і скло попередньо протирають тканиною. Через 45 с, рахуючи від початку засипання гіпсового в'яжучого у воду, або через 15 с після закінчення перемішування циліндр дуже швидко піднімають вертикально на висоту не менше і відводять у сторону. Діаметр розпливу вимірюють безпосередньо після підняття циліндра лінійкою у двох перпендикулярних напрямах з похибкою не більше і вираховують середнє арифметичне значення. Якщо діаметр розпливу тіста не відповідає (180±5) мм, випробування повторюють з іншою кількістю води.
6.5 Визначення термінів тужавлення гіпсового в'яжучого
6.5.1 Суть методу полягає у визначенні часу від початку контакту гіпсового в'яжучого з водою до початку і кінця тужавлення тіста.
ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.13
6.5.2 Для визначення термінів тужавлення гіпсового в'яжучого використовують гіпсове тісто стандартної консистенції.
6.5.3 Для проведення випробувань використовують:
-секундомір;
- конічне кільце із корозійностійкого матеріалу (рисунок В.7);
- прилад Віка з масою рухомої частини (300±2) г. Розміри голки наведені на рисунку В.8. Голка повинна бути виготовлена із твердого нержавіючого сталевого дроту з полірованою поверхнею і не повинна мати викривлень;
- поліровану пластинку із корозійностійкого матеріалу розміром не менше 100х100 мм.
6.5.4 Перед початком випробувань перевіряють, чи вільно опускається стержень приладу Віка, а також нульове положення рухомої його частини.
Кільце, попередньо протерте, змазане мінеральним маслом і встановлене па поліровану пластинку, заповнюють тістом. Для видалення повітря, що попало у тісто, кільце з пластинкою 4-5 разів струшують шляхом піднімання і опускання однієї із сторін пластинки приблизно на . Після цього надлишки тіста зрізають лінійкою і заповнену форму на пластинці встановлюють на основу приладу Віка.
Рухому частину приладу з голкою встановлюють у таке положення, при якому кінець голки торкається поверхні гіпсового тіста, після цього голку вільно опускають у кільце з тістом. Занурення роблять один раз через кожні 30 с, починаючи з цілого числа хвилин. Після кожного занурення голку старанно витирають, а пластинку разом з кільцем переміщують так, щоб голка при новому занурюванні попадала в інше місце поверхні тіста.
Початок тужавлення визначають числом хвилин, що пройшли від моменту добавлення в'яжучого у воду до моменту, коли вільно опущена голка після занурення у тісто перший раз не доходить до поверхні пластинки, а кінець тужавлення - коли вільно опущена голка занурюється на глибину не більше . Час від початку і кінця тужавлення виражають у хвилинах.
6.6 Визначення тонини помелу
6.6.1 Суть методу полягає у визначенні маси гіпсового в'яжучого, що залишилась після просіювання на ситі з отворами розміром .
6.6.2 Для визначення тонини помелу використовують:
- сушильну шафу;
- ваги технічні з похибкою вимірювання не більше ;
- сито з розмірами вічок у просвіті за ГОСТ 6613;
- термометр із шкалою до 100°С;
- установка для механічного просіювання.
6.6.3 Пробу гіпсового в'яжучого масою , зважену з похибкою не більше , попередньо висушену у сушильній шафі протягом 1 год при температурі (50±5)°С, висипають на сито і просіюють ручним або механічним способом.
ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.14
Просіювання вважається закінченим, якщо через сито протягом 1 хв при ручному просіюванні проходить не більше гіпсового в'яжучого.
Тонина помелу окремої проби визначають у відсотках з похибкою не більше 0,1 %, як відношення маси гіпсового в'яжучого, що залишилося на ситі, до маси початкової проби. За величину тонини помелу приймають середнє арифметичне результатів двох випробувань.
При використанні установки для механічного просіювання випробування проводять у відповідності з інструкцією, що додається до установки.
6.6.4 При арбітражних випробуваннях за основу приймають ручний спосіб просіювання.
6.7 Визначення об'ємною розширення
6.7.1 Для проведення випробування використовуються:
- прилад (рисунок В.9), що складається зі штативу, на якому закріплений індикатор, і металевого рознімного циліндра заввишки , внутрішнім і зовнішнім діаметром 50 і відповідно;
- дюралюмінієва кришка діаметром і товщиною ;
- скляна пластина діаметром не менше .
6.7.2 Проведення випробування
Прилад встановлюють на жорсткій основі, що виключає можливість вібрації. Циліндр приладу ставлять на скляну пластину, заповнюють гіпсовим тістом нормальної густоти, закривають кришкою і встановлюють на опорну плиту.
Час замішування гіпсової о в'яжучого водою і заповнення гіпсовим тістом циліндра не повинен перевищувати 2 хв.
Стержень індикатора поворотом і винта приводять у дотик з заглибленням у кришці циліндра. Додатково роблять ще один оберт гвинта для установки індикатора на нульове значення і приступають до фіксації руху стрілки, що спричиняється розширенням гіпсового розчину при його твердненні.
Початком відліку розширення потрібно вважати момент появи позитивних деформацій, кінцем визначення - момент припинення руху стрілки, який настає приблизно через 1 год після заповнення циліндра розчином.
Величина об'ємного розширення у відсотках чисельно дорівнює величині деформацій у міліметрах.
6.8 Визначення вмісту нерозчинного залишку
6.8.1 Для проведення випробування використовуються:
- соляна кислота за ГОСТ 3118, розчин 1:10;
- срібло азотнокисле за ГОСТ 1277, 1 %-й розчин;
- муфельна піч;
- стакан місткістю не менше 200 мл;
- фарфоровий тигель місткістю не менше 5 мл;
- ваги лабораторні аналітичні з похибкою зважування не більше ;
- електроплитка;
- фільтри паперові беззольні.
ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.15
6.8.2 Проведення випробування
Наважку гіпсового в'яжучого, зважену з похибкою не більше , поміщають у стакан і обробляють 100 мл соляної кислоти. Вміст стакану доводять до кипіння при постійному помішуванні. Після кипіння протягом 5 хв рідину фільтрують через нещільний паперовий беззольний фільтр. Осад промивають гарячою водою до зникнення реакції на іон хлору (проба розчином азотнокислого срібла, підкисленого азотною кислотою).
Залишок разом з фільтром переносять у зважений фарфоровий тигель, зважують, потім ставлять у муфельну ніч, обзолюють і прожарюють до постійної маси при температурі 900-1000°С.
Вміст нерозчинного залишку Н.З. у відсотках визначають за формулою
(4)
де G1 - різниця у масі тигля з залишком після прожарювання і порожнього тигля, г;
G - наважка в'яжучого, г.
6.9 Визначення вмісту металодомішок у гіпсовому в'яжучому
6.9.1 Для проведення випробування використовуються:
- підковоподібний постійний магніт за ГОСТ 17809 (рисунок В. 10);
- насадка із плексигласу на кінці магніту (рисунок B.I 1);
- дошка з бортиками розмірами 1000х500 мм з покриттям із плекси-глазу або скла;
- ваги лабораторні аналітичні з похибкою зважування не більше ;
- шпатель для змішування і розрівнювання гіпсового в'яжучою;
- скло годинникове.
6.9.2 Проведення випробування
Від загальної проби беруть наважку масою , висипають на дошку і розрівнюють шпателем шаром завтовшки не більше .
Магнітом з насадкою на його кінцях повільно у самій товщині гіпсового в'яжучого проводять уздовж і поперек дошки з гіпсом.
Частинки металодомішок з в'яжучим, що налипло на них, періодично відокремлюють від магніту зняттям насадки і висипають на аркуш білого наперу.
Виділення металодомішок повторюють шість разів. Перед кожним виділенням в'яжуче, що випробовують, змішують і розрівнюють тонким шаром.
Металодомішки від в'яжучого, що прилипло до них, відокремлюють, проводячи магнітом по зворотній стороні аркуша паперу, на якому вони знаходяться. Після зосередження металодомішок в одному місці на аркуші паперу їх переносять на попередньо зважене годинникове скло і зважують з похибкою не більше .
ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.16
Вміст металодомішок виражають у міліграмах на в'яжучого.
6.10 Визначення водопоглинання
6.10.1 Для проведення випробування використовуються:
- сушильна шафа;
- ваги з похибкою зважування не більше .
6.10.2 Проведення випробування
Водопоглинання гіпсового в'яжучого визначають на трьох зразках (половинках-балочках), попередньо висушених до постійної маси при температурі 45-55°С. Зразки зважують, поміщають в горизонтальному положенні у ванну і заливають водою до половини їх висоти. Через 2 год їх заливають водою повністю і витримують ще 2 год. Після нього зразки витягують із води, обтирають вологою тканиною і зважують.
Водопоглинання гіпсового в'яжучого W у відсотках визначають за формулою
(5)
де G - початкова маса зразка, г;
G1 - маса зразка після насичення водою, г.
Величину водопоглинання визначають як середнє арифметичне результатів трьох випробувань.
6.11 Визначення вмісту гідратної води
Масу наважки гіпсу близько поміщають у прожарений зважений фарфоровий тигель і нагрівають у муфельній печі до 400°С протягом 2 год. Прожарювання повторюють до отримання постійної маси. Тигель з наважкою охолоджують у герметично закритому ексикаторі і зважують. Вміст гідратної води W у відсотках вираховують за формулою
(6)
де G1 - різниця у масі тигля з наважкою до і після прожарювання, г;
G - маса наважки гіпсу, г.
6.12 Визначення питомої поверхні
Суть методу полягає у вимірюванні опору повітря через шар гіпсового в'яжучого встановленої товщини і площі поперечного перерізу у відповідності з інструкцією, що додається до приладу АДП-1 (ПСХ-2).
Для проведення розрахунків беруть величину густини:
- для гіпсової сировини - 2,3 г/см3 ;
- для будівельного, формувального гіпсу - 2,65 г/см3 .
ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.17
7 ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ
7.1 Гіпсові в'яжучі без упакування, як правило, транспортують у спеціальних вагонах-цементовозах або автоцементовозах, а упаковані в мішки і тару - в універсальних транспортних засобах відповідно до діючих на цих видах транспорту правил навантаження, кріплення і перевезення вантажів, що затверджені у встановленому порядку.
7.2 При навантажуванні, вивантажуванні, транспортуванні і зберіганні гіпсових в'яжучих вживають заходів щодо запобігання їх зволоженню, забрудненню сторонніми домішками і предметами та пошкодження тари.
7.3 Гіпсові в'яжучі, що призначені для пакування і відвантаження, та у споживача зберігаються окремо по групах і марках у силосах або інших закритих ємкостях, а упаковані у мішки - у критих приміщеннях.
7.4 При зберіганні мішки з гіпсовими в'яжучими мають укладатись на піддони рядами впритул по висоті не більше , при цьому має бути забезпечений вільний підхід до них.
7.5 При зберіганні гіпсових в'яжучих у транспортних пакетах їх укладають у штабелі заввишки не більше чотирьох ярусів.
8 ГАРАНТІЇ ВИГОТОВЛЮВАЧА
8.1 Підприємство-виготовлювач гарантує відповідність гіпсового в'яжучої о вимогам даного стандарту при дотриманні умов транспортування і зберігання: при постачанні в тарі 60 днів, при відвантаженні навалом у спеціальному транспорті - 45 днів від дня відвантаження.
8.2 Замовник за домовленістю з підприємством-виготовлювачем може отримати додаткову, крім зазначеної в документі про якість, інформацію про характеристики партії гіпсового в'яжучого, що відвантажується на його адресу.
ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.18
Додаток А
(рекомендований)
Галузі застосування гіпсових в'яжучих в залежності
від властивостей
|
Галузі застосування гіпсових в'яжучих |
Рекомендовані марки, групи і класи |
|
Виготовлення гіпсових будівельних виробів усіх видів |
Г-2 - Г-7, всіх термінів тверднення і всіх видів тонини помелу |
|
Виготовлення тонкостінних будівельних виробів і декоративних деталей |
Г-4 - Г-7, нормального і повільного тверднення, тонкого і середнього помелу |
|
Для штукатурних робіт, зарівняння швів, виготовлення сухих розчинових сумішей і провадження спеціальних будівельних робіт |
Г-2 - Г-25, нормального і повільного тверднення, середнього і тонкого помелу |
|
Виготовлення форм і моделей у фарфоро-фаянсовій, керамічній, машинобудівній та інших галузях промисловості |
Г-5 - Г-25, нормального тверднення, тонкого помелу
|
ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.19
Додаток Б
(рекомендований)
Визначення модифікаційного складу гіпсового в'яжучого
Б.1 Загальні положення
В залежності від умов виробити на, типу і виду випалювального агрегату, встановлених технологічних режимів у гіпсовому в'яжучому можуть переважати ті чи інші модифікації або різновидності гіпсу, які визначають основні фізико-хімічні властивості в'яжучого. Продукти зневоднення гіпсу діляться на ті, які здатні сполучатися з водою (активні модифікації), і ті, які таку здатність втратили. Суть методу полягає у визначенні складових і гіпсового в'яжучого о на основі різного відношення продуктів дегідратації до води.
Вихідні дані для подальших розрахунків
