(Змінено, Зміна № 1).

6.4.2 Випробування проводять за температури навколишнього середовища від 5 °С до 40 °С та вологості повітря від 45 до 75 %.

6.4.3 (Вилучено, Зміна № 1).

7 ЗРАЗКИ ДЛЯ ВИПРОБУВАНЬ НА ВОГНЕСТІЙКІСТЬ

7.1 Виготовлення зразків

7.1.1 Зразки для випробувань на вогнестійкість мають бути виготовлені відповідно до вимог технічної документації при дотриманні технології, що застосовується на підприємстві-виготовлювачі.

7.1.2 Зразки повинні мати розміри, які відповідають проектним розмірам будівельних конструкцій. У випадку, якщо зразки таких розмірів випробувати неможливо, допускається використання зразків - фрагментів конструкцій. Мінімальні розміри зразків регламентуються стандартами на методи випробувань на вогнестійкість конструкцій конкретних типів.

7.1.3 Для випробувань необхідно виготовити два однакових зразки.

(Змінено, Зміна № 1).

7.1.4 Вологість зразка має відповідати технічним умовам і бути врівноваженою з навколишнім середовищем. Для отримання відповідної вологості зразки, які випробовують без опорної конструкції, а також зразки, встановлені в опорну конструкцію (у разі її застосування), треба витримувати у закритому відокремленому приміщенні за температури не менше ніж 15 °С та відносної вологості не більше ніж 75 %. При цьому вищезазначені зразки, які мають цегляні, бетонні (залізобетонні) складові частини або з'єднання будівельними розчинами, витримують у такому приміщенні протягом 28 діб, а зразки, які мають у своєму складі гігроскопічні матеріали, такі як гіпс, мінеральну вату тощо, - протягом не менше ніж 7 діб. Зразки розташовують в цьому приміщенні так, як у реальних умовах експлуатації. При цьому відстань між зразками має бути не менше ніж .

(Змінено, Зміна № 1).

7.2 Перевірка зразків на відповідність технічній документації

7.2.1 Перед випробуваннями замовник повинен подати до випробувальної лабораторії технічний опис зразків, технічні рисунки або схеми головних складових елементів і всіх конструкційних деталей, а також перелік використаних матеріалів та виробів із зазначенням їх виготовлювачів та торговельних найменувань. Для випробувань несучих конструкцій замовник має надати схему спирання зразка, а також розрахунок та розташування навантаження на зразку з урахуванням вимог 6.3:2, 6.3.3, 6.3.4. Лабораторія повинна перевірити відповідність зразків поданій технічній документації. Якщо виникають сумніви в тому, що зразки відповідають поданій технічній документації, лабораторія повинна проконтролювати весь процес виготовлення зразків або ж вимагати подання одного або більше додаткових зразків і провести їх детальну перевірку.

(Змінено, Зміна № 1).

7.2.2 Якщо неможливо перевірити відповідність усіх деталей конструкції зразків перед випробуваннями та після їх закінчення і виникає необхідність покластися на дані, що подані замовником, то це має бути відмічено у звіті про випробування.

7.2.3 Під час проведення сертифікаційних випробувань зразки відбираються відповідно до вимог системи сертифікації.

8 ПІДГОТОВКА ТА ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ

8.1 Установлення зразків

8.1.1 Зразок установлюють та закріплюють у печі так, щоб спосіб спирання зразка та його навантаження відповідали умовам, що визначені в 6.3.

Допускається встановлювати в піч одночасно декілька зразків, якщо для кожного з них забезпечуються умови випробувань, що регламентуються цим стандартом або стандартами на методи випробувань на вогнестійкість конструкцій конкретних типів.

8.1.2 Зразки несучих конструкцій не менше ніж за 15 хв до початку випробування мають бути повністю навантажені таким чином, щоб в них не залишилось ніяких динамічних ефектів. Деформації, що виникають в результаті прикладення навантажень, необхідно після їх стабілізації виміряти та зареєструвати.

8.2 Початок випробувань

Початком випробування вважається час увімкнення пальників у печі.

Не більше ніж за 5 хв до початку випробування необхідно зареєструвати початкові значення температури в печі та на (в) зразку за показаннями усіх термопар, а також значення усіх вимірюваних та контрольованих величин: навантаження, деформацій тощо.

Температура зразка до початку випробування має бути від 5 до 40 °С і не повинна відрізнятися від температури навколишнього середовища більше ніж на ±5 °С.

Середня температура в печі до початку випробування не повинна перевищувати 50 °С.

8.3 Вимірювання та спостереження у процесі випробувань

8.3.1 Вимірювання температури

Необхідно вимірювати та реєструвати температуру в печі, на необігріваній поверхні зразка або всередині зразка з інтервалом не більше 1 хв.

8.3.2 Вимірювання надлишкового тиску в печі

Необхідно вимірювати, реєструвати та контролювати надлишковий тиск у печі з інтервалом не більше 1 хв.

8.3.3 Вимірювання деформацій зразка

8.3.3.1 Необхідно вимірювати та реєструвати деформації зразка з інтервалом не більше 1 хв. Під час випробувань зразків несучих конструкцій вимірювання деформацій слід починати з моменту прикладення навантажень.

8.3.3.2 Для горизонтально навантажених зразків вимірювання необхідно проводити у місцях, де можна очікувати появу максимальних деформацій. Як правило, ці місця знаходяться поблизу геометричного центра необігріваної поверхні зразка.

8.3.3.3 Для вертикально навантажених зразків подовження, що являє собою збільшення висоти зразка, вважається додатною величиною; стискання, наслідком якого є зменшення висоти зразка, вважається величиною від'ємною.

8.3.4 Спостереження за цілісністю зразка

8.3.4.1 Цілісність зразка огороджувальної конструкції необхідно оцінювати у процесі випробування пристроями, що наведені в Б.5. Необхідно фіксувати моменти часу, за які проводиться перевірка цілісності зразка, та відзначати:

– час (що відраховується від початку випробування) загоряння або виникнення тління зі свіченням ватного тампона, що піднесений до необігріваної поверхні зразка в місця тріщин на відстань від 20 до протягом проміжку часу не менше ніж 30 с. При цьому необхідно зафіксувати місце на зразку, де це відбулося. Обвуглювання тампона, що відбувається без загоряння або тління зі свіченням, до уваги не брати

– час, коли щуп діаметром можна вільно ввести (без додаткових зусиль) крізь тріщину в зразку до печі та перемістити його вздовж цієї тріщини на відстань не менше . Необхідно зафіксувати місце розташування цієї тріщини;

– час, коли щуп діаметром можна вільно ввести крізь тріщину або отвір у зразку до печі. Необхідно зафіксувати місце розташування цієї тріщини або отвору;

– час, коли на необігріваній поверхні зразка з'явилося полум'я, з описом місця, де воно з'явилося, та з зазначенням тривалості його існування.

(Змінено, Зміна № 1).

8.3.5 Спостереження за поведінкою зразка

У процесі випробування слід спостерігати за зразком і складати хронологічний опис змін у зразку, тобто: деформацій, порушень цілісності, появи тріщин, диму, розм'якшення, розплавлення та обвуглювання матеріалів тощо.

Якщо це можливо, то під час випробування слід проводити фото- та відеозйомку.

8.4 Припинення випробувань

8.4.1 Випробування мають продовжуватися до настання одного (або декількох) з нормованих для даної конструкції граничних станів з вогнестійкості або до настання часу, який визначено замовником випробувань.

(Змінено, Зміна № 1).

8.4.2 Випробування припиняються достроково, якщо подальше їх продовження загрожує безпеці персоналу лабораторії або призведе до пошкодження випробувальної печі.

8.4.3 З метою отримання додаткової інформації випробування можуть продовжуватися після досягнення зразком граничного стану з вогнестійкості.

9 ГРАНИЧНІ СТАНИ ТА КЛАСИ БУДІВЕЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ З ВОГНЕСТІЙКОСТІ

Розрізняють такі основні види граничних станів будівельних конструкцій з вогнестійкості:

  • граничний стан за ознакою втрати несучої здатності (умовне літерне позначення R);
  • граничний стан за ознакою втрати цілісності (умовне літерне позначення Е);
  • граничний стан за ознакою втрати теплоізолювальної здатності (умовне літерне позначення I).

Додаткові види граничних станів з вогнестійкості встановлюються у стандартах на методи випробувань на вогнестійкість конструкцій конкретних типів.

(Змінено, Зміна № 1).

9.1 Граничний стан за ознакою втрати несучої здатності

9.1.1 Граничним станом за ознакою втрати несучої здатності є обвалення зразка або виникнення граничних деформацій, що складають:

а) для зразків горизонтальних конструкцій:

граничне значення прогину

(3)

граничне значення швидкості наростання деформації

(4)

де L - прогін, мм;

b- розрахункова висота перерізу конструкції, мм.

Якщо значення прогину не більше L/30, то граничною деформацією є тільки граничне значення прогину.

б) для зразків вертикальних конструкцій:

граничне значення поздовжнього зміщення навантаженого кінця зразка

(5)

граничне значення швидкості наростання вертикальних деформацій

(6)

де h - початкова висота зразка, мм.

9.1.2 Для зразків металевих конструкцій з вогнезахисними покриттями, що випробовуються без навантаження, граничним станом за ознакою втрати несучої здатності є перевищення середньої температури металевого елемента зразка над його початковою температурою на 480 °С для сталевих конструкцій та на 230 °С – для конструкцій з алюмінієвих сплавів.

9.2 Граничний стан за ознакою втрати цілісності

Граничним станом за ознакою втрати цілісності є стан, за якого виконується одна з наступних умов:

– загоряння або тління зі свіченням ватного тампона, що піднесений до необігріваної поверхні зразка в місця тріщин на відстань від 20 до протягом проміжку часу не менше ніж 30 с;

– виникнення тріщини, через яку можна вільно (без додаткових зусиль) ввести в піч щуп діаметром і перемістити його вздовж цієї тріщини на відстань не менше ;

– виникнення тріщини (або отвору), через яку можна вільно ввести в піч щуп діаметром ;

– полум'я на необігріваній поверхні зразка спостерігається протягом проміжку часу не менше ніж 10 с.

(Змінено, Зміна № 1).

9.3 Граничний стан за ознакою втрати теплоізолювальної здатності

Граничним станом за ознакою втрати теплоізолюючої здатності є перевищення середньої температури на необігрівній поверхні зразка над початковою середньою температурою цієї поверхні на 140 °С або перевищення температури в довільній точці необігрівної поверхні зразка над початковою температурою в цій точці на 180 °С.

9.4 Класи вогнестійкості будівельних конструкцій

9.4.1 Будівельні конструкції залежно від нормованих граничних станів з вогнестійкості і межі вогнестійкості поділяються на класи вогнестійкості.

9.4.2 Позначення класу вогнестійкості будівельних конструкцій складається з умовних літерних позначень граничних станів і числа, що відповідає нормованій межі вогнестійкості у хвилинах, з ряду: 15; 30; 45; 60; 90; 120; 150; 180; 240; 360.

Приклади:

Клас вогнестійкості R 120 означає, що за ознакою втрати несучої здатності значення межі вогнестійкості конструкції має бути не менше 120 хв і менше ніж 150 хв.

Клас вогнестійкості RE 60 означає, що за ознаками втрати несучої здатності і втрати цілісності значення межі вогнестійкості має бути не менше 60 хв і менше 90 хв незалежно від того, який з цих двох граничних станів настане раніше.

Клас вогнестійкості REI 30 означає, що за ознаками втрати несучої здатності, втрати цілісності і втрати теплоізолювальної здатності значення межі вогнестійкості має бути не менше 30 хв і менше 45 хв незалежно від того, який з цих трьох граничних станів настане раніше.

9.4.3 Якщо для конструкції нормуються різні значення межі вогнестійкості за різними граничними станами, то позначення класу вогнестійкості складається з двох або трьох частин, що розділені між собою похилою рискою. При цьому різні значення межі вогнестійкості за різними граничними станами позначають за їх зменшенням.

Приклад

Клас вогнестійкості R 120/EI 60 означає, що за ознакою втрати несучої здатності значення межі вогнестійкості має бути не менше 120 хв і менше 150 хв / за ознакою втрати цілісності або теплоізолювальної здатності значення межі вогнестійкості має бути не менше 60 хв і менше 90 хв незалежно від того, який з двох граничних станів настане раніше.

(Долучено, Зміна № 1).

10 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАНЬ

10.1 За результат випробувань беруть межу вогнестійкості конструкції, що визначена за формулою

(7)

де ttr - межа вогнестійкості конструкції, хв;

tmes - найменше значення часу від початку випробування до досягнення граничного стану з вогнестійкості, що визначене за результатами випробувань однакових зразків, хв;

Δt - похибка випробування, хв.

Значення похибки Δt наводяться у стандартах на методи випробувань на вогнестійкість конструкцій конкретних типів. Якщо значення похибки Δt в стандарті не наведено, то його визначають відповідно до додатка Г.

(Змінено, Зміна № 1).

10.2 Результати випробувань не можуть переноситися на конструкції, в яких як заміна були використані інші матеріали, а також на конструкції, в які було внесено конструктивні зміни або була змінена технологія їх виготовлення.

10.3 За результатами випробувань на вогнестійкість будівельну конструкцію відносять до класу вогнестійкості за двома ознаками:

– за видом (видами) граничного стану, що настав (настали) під час випробувань. Умовне літерне позначення класу надається відповідно до розділу 9;

– за значенням межі вогнестійкості, що визначене за формулою (7). Цифровий показник класу вогнестійкості обирають з ряду чисел відповідно до 9.4, приводячи його до найближчого меншого числа цього ряду.

(Долучено, Зміна № 1).

11 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАНЬ