В.4 Виявлені під час огляду (обстеження) локальні дефекти збірної системи, які унеможливлюють її подальшу нормальну експлуатацію, усувають шляхом демонтажу ушкоджених фрагментів з мінімальним розміром, кратним розміру плити теплоізоляційного шару.
Демонтовані елементи конструкцій із фасадною теплоізоляцією утилізують згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.7.029.
Відновлення пошкоджених елементів фасаду виконують із застосуванням плит теплоізоляційного матеріалу, розчинів та інших складових, з яких змонтована збірна система. У разі заміни комплектуючих матеріалів та виробів (крім основи матеріалу утеплювача) їх техніко-економічні показники мають відповідати властивостям елементів змонтованої збірної системи.
В.5 Після закінчення гарантійного терміну експлуатації конструкцій із фасадною теплоізоляцією на замовлення власника будівлі організація-розробник за участю монтажної організації має проводити детальне технічне обстеження збірної системи, за результатами якого складають акт з відповідними висновками щодо подальшої експлуатації, ремонту або демонтажу збірної системи у цілому.
В.6 Забороняється внесення будь-яких змін у деталі утеплених за допомогою збірних систем фасадів будівлі протягом експлуатації об'єкта без дозволу організації-розробника конструкції із фасадною теплоізоляцією, а також відповідного місцевого органу містобудування та архітектури.
ДОДАТОК Г
(довідковий)
КІЛЬКІСТЬ МЕХАНІЧНО ФІКСУЮЧИХ ЕЛЕМЕНТІВ ТА СХЕМИ ЇХ РОЗТАШУВАННЯ
В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВИСОТИ БУДІВЛІ ТА ВІТРОВИХ НАВАНТАЖЕНЬ
Таблиця Г.1 – Кількість дюбелів на м2 у крайовій зоні
|
Вітровий район згідно з ДБНВ.1.2-2 |
Висота будівлі, м |
|||
|
|
До 5 поверхів |
5-9 поверхів |
9-16 поверхів |
16-25 поверхів |
|
ІI |
6 |
8 |
10 |
12 |
|
III |
8 |
10 |
12 |
14 |
Таблиця Г.2 – Кількість дюбелів на м2 у звичайній зоні
|
Висота будівлі |
Пінополістирольні плити |
Мінераловатні плити |
|
До 5 поверхів |
4 |
6 |
|
5-16 поверхів |
6 |
8 |
|
16-25 поверхів |
8 |
10 |
|
Примітка. Дюбелі в звичайній зоні розміщуються по периметру плити і всередині, при цьому охоплюють перпендикулярно розміщені шви двох рядів плит. |
Таблиця Г.З – Величина крайової зони
|
Кількість поверхів |
До 9 |
9-16 |
16-25 |
|
Ширина торця будинку, м |
12 |
12-18 |
більше 18 |
|
Крайова зона, м |
1,0 |
1,5 |
2,0 |
Схема розташування дюбелів у зоні по краях
Схема розташування дюбелів у зоні по краях
Розмір плити: х , х
Схема розташування дюбелів у зоні по краях
Схема розташування дюбелів у зоні по краях
Схема розташування дюбелів у зоні по краях
Розмір плити: х , х
Схема розташування дюбелів у зоні по краях
Схема розташування дюбелів у зоні по краях
Розмір плити: х , х
ДОДАТОК Д
(обов'язковий)
МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ СТІЙКОСТІ КОНСТРУКЦІЙ
ІЗ ФАСАДНОЮ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЄЮ ДО КЛІМАТИЧНИХ ВПЛИВІВ
Д.1 Суть методу
Суть методу полягає в тому, що конструкцію із фасадною теплоізоляцією з опорядженням штукатурками або дрібноштучними виробами, яку випробовують, піддають циклічним кліматичним впливам, що імітують умови експлуатації виробів у складі збірної системи, та визначають зміни експлуатаційних характеристик виробів.
Д.2 Порядок відбору та підготовки зразків для випробувань
Д.2.1 Випробування проводять на зразках збірної системи класу А, що виготовлені відповідно до технічної документації та технологічного регламенту на ці вироби з усіма елементами кріплення, включаючи механічні засоби.
Д.2.2 Дослідний зразок виготовляють із нанесенням елементів збірної системи на основу у вигляді плоских листових матеріалів завтовшки від до з теплопровідністю від 0,4 Вт/(м·К) до 0,5 Вт/(м·К). Механічні елементи кріплення повинні проходити всю товщину теплоізоляційного шару та мати тепловий контакт з основою. Мінімальні розміри дослідного зразка повинні складати не менше ніж х х .
Поверхня основи є внутрішньою поверхнею дослідного зразка, поверхня опоряджувального шару є зовнішньою поверхнею дослідного зразка.
Д.2.3 Товщину дослідного зразка вимірюють лінійкою з похибкою не більше (в оригіналі – ) по твірних, що розташовані в чотирьох взаємно перпендикулярних площинах, які проходять через центральну вісь. За товщину зразка приймають середньоарифметичне значення всіх вимірів.
Д.2.4 Теплоізоляційний матеріал повинен мати вологість, що дорівнює або є близькою до розрахункового значення вологості згідно з таблицею Л.1 додатка Л ДБН В.2.6-31. При відхиленні вологості теплоізоляційного матеріалу від розрахункового більше ніж на (1-2) % його зволожують або висушують.
Д.2.5 Виготовлення та відбір зразків оформлюють актом відбору, в якому наводять дані підприємства-виробника збірної системи, назву, види та марки всіх складових, з яких виготовлено дослідні зразки, місце виготовлення та відбору зразків, умови транспортування та зберігання зразків до початку випробувань.
Д.З Випробувальне обладнання та засоби контролю
Д.3.1 Для проведення випробувань використовують таке обладнання та засоби вимірювань:
- кліматична камера згідно з ГОСТ 25051.2, що дозволяє задавати температуру повітря від мінус 30°С до 60 °С з точністю ± 1 °С;
- кліматичні камери для визначення опору теплопередачі згідно з ГОСТ 26254;
- пристрій дощування (зрошення) зразків;
- лабораторні сушильні печі;
- ваги згідно з ГОСТ 24104;
- вимірювальні лінійки, штангенциркулі і рулетки згідно з ДСТУ ГОСТ 427, ГОСТ 166 та ДСТУ 4179;
- термометри згідно з ГОСТ 112, ГОСТ 28498;
- джерело ультрафіолетового опромінювання згідно з ДСТУ Б В.2.7-130.
Д.3.2 Усі засоби вимірювань повинні мати посвідчення державної метрологічної повірки у встановленому порядку.
Д.4 Підготовка до випробувань
Д.4.1 Зразки після виготовлення повинні витримуватися в умовах постійної температури та вологості протягом терміну, що встановлений у технологічному регламенті на виготовлення збірної системи до повного завершення процесів формування опоряджувального шару.
Д.4.2 Дослідний зразок встановлюють у проріз кліматичної камери, герметизують місця сполучення зразків із прорізом кліматичної камери так, щоби повністю уникнути можливості попадання рідкої вологи на торцеві поверхні дослідних зразків.
Д.4.3 Фіксують зовнішній вигляд опоряджувального шару дослідного зразка у початковому його стані.
Д.5 Проведення випробувань
Д.5.1 Проводять випробування з визначення початкового значення опору теплопередачі дослідного зразка (зразків) згідно з ГОСТ 26254.
Д.5.2 Зразки піддають однобічному циклічному температурному впливу дощування – заморожування – відтавання – нагрівання.
Д.5.2.1 Температуру заморожування зразків встановлюють залежно від температурної зони експлуатації виробів відповідно до значень розрахункової температури зовнішнього повітря, tзр, згідно з додатком Ж ДБН В.2.6-31. Швидкість охолодження зразків не повинна перевищувати 30 град/год. Із зовнішнього боку дослідного зразка забезпечують умови примусової конвекції з коефіцієнтом тепловіддачі (23 ±5) Вт/(м2·К). Тривалість заморожування дорівнює 6 год. З внутрішнього боку дослідного зразка забезпечують температуру внутрішнього повітря (16 ÷ 22) °С з коефіцієнтом тепловіддачі (8,7 ±1,5) Вт/(м2 ·К).
Д.5.2.2 Відтавання зразка здійснюють на повітрі за температури від 18 °С до 22 °С в умовах природної конвекції з коефіцієнтом тепловіддачі (5 ±1,5) Вт/(м2·К). Тривалість часу відтавання дорівнює 4 год.
Д.5.2.3 Нагрівання зразків здійснюється в кліматичній камері в умовах примусової конвекції за температури повітря з боку зовнішньої поверхні tH = (60 ±1) °С з коефіцієнтом тепловіддачі (18 ±5) Вт/(м2·К) та температури повітря з боку внутрішньої поверхні від 16 °С до 22 °С з коефіцієнтом тепловіддачі (8 ± 1,5) Вт/(м2·К). Тривалість часу нагрівання складає 8 год.
Д.5.2.4 Опромінювання зовнішньої поверхні зразка здійснюють за температури повітря від 16 °С до 22 °С.
Д.5.2.5 Дощування зразка здійснюють за температури повітря від 16 °С до 22 °С. При цьому потік води спрямовують зверху вниз на поверхню опоряджувального шару так, щоб створювалася безперервна водяна плівка по всій зовнішній поверхні зразка. Тривалість замочування – 3 год.
При цьому замочування здійснюється як водою, так і слабо агресивними лужними і кислотним розчинами.
Д.5.2.6 Один цикл випробувань складається з замочування – заморожування – відтавання -нагрівання. Нагрівання зразків здійснюють за графіком: непарні цикли – обігрів у кліматичній камері в умовах змушеної вільної конвекції за температури повітря 60 °С, парні цикли – опромінення зовнішньої поверхні зразка. Замочування за графіком: два цикли замочування водою, кожний третій цикл – лужним розчином, кожен шостий – кислотним розчином.
Д.5.2.7 Кількість циклів випробувань повинна становити не менше ніж 60.
Д.5.3 Через кожних десять циклів випробувань фіксують зміни опоряджувального шару дослідного зразка.
Д.5.4 Проводять випробування з визначення значення опору теплопередачі дослідного зразка (зразків) згідно з ГОСТ 26254 після проведення циклічних кліматичних впливів.
Д.5.5 Результати випробувань фіксуються в протоколі.
Д.6 Обробка результатів вимірювань та оцінка похибки
Д.6.1 Обробляють результати випробувань та встановлюють початкове значення термічного опору дослідного зразка R(0) згідно з ГОСТ 26254.
Д.6.2 Фіксують наявність або відсутність пошкоджень штукатурного шару у вигляді тріщин, розколів, зміни кольору тощо, які виникли внаслідок теплових та вологісних деформацій при циклічних кліматичних впливах.
Д.6.3 Обробляють результати випробувань та встановлюють значення термічного опору дослідного зразка після z циклічних кліматичних впливів R(z) згідно з ГОСТ 26254.
Д.6.4 Встановлюють зміну термічного опору збірної системи після z циклічних кліматичних впливів ΔR = R(0) – R(z).
Д.6.5 За відсутності пошкоджень опоряджувального шару та виконанні умови:
≤0,1, (Д.1)
де kz = 9 – коефіцієнт масштабності – експериментальні цикли – умови експлуатації;
Z – нормативний або декларативний термін служби конструкцій із фасадною теплоізоляцією;
z – кількість експериментальних циклів, результати випробувань збірної системи оцінюються позитивно.
Д.6.6 За наявності пошкоджень опоряджувального шару та невиконанні умови (Д.1) результати випробувань оцінюються негативно.
Код УКНД 91.120.10
Ключові слова: конструкції, зовнішні стіни, фасадна теплоізоляція, збірні системи, комплект, плити пінополістирольні, плити на основі мінеральної сировини, сухі будівельні суміші, в т.ч. клейові та гідроізоляційні, металеві та полімерні дюбелі (анкери, профілі).
