3.19 В стиснених умовах (забудова, наявність комунікацій тощо), при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні допускається проектувати стиснені розв'язки типу "лист конюшини" з радіусами лівоповоротних з'їздів 30 м.
3.20 Ширину проїзної частини односмугових лівоповоротних з'їздів слід призначати 5,5 м, правоповоротних - 5,0 м без додаткового розширення на кривих.
3.21 При інтенсивності руху на з'їздах більшій, ніж розрахункова пропускна спроможність однієї смуги, слід проектувати двосмугові з'їзди з шириною проїзної частини не менше 7,5 м плюс додаткові розширення на криволінійних ділянках згідно з таблицею 2.7.
3.22 Ширина узбіччя з внутрішнього боку заокруглень повинна бути не менше 1,5 м, з зовнішнього - 3,0 м. Узбіччя на всю ширину слід влаштовувати з щільних щебеневих або гравійних сумішей, а при відповідному обгрунтуванні з кам'яних матеріалів, що оброблені в'яжучими, асфальтобетону або бетонних плит.
Ширину узбіччя на прямолінійних ділянках з'їздів з обох боків слід призначати по 2,5 м. Перехід від однієї ширини узбіччя до іншої на заокругленнях слід здійснювати в межах довжини перехідної кривої.
3.23 На всіх односмугових з'їздах в межах кривих в залежності від радіуса кривої та кліматичних умов влаштовують віраж з похилом 20-60 %о. Величина додаткового поздовжнього похилу зовнішньої крайки проїзної частини на ділянці відгону віражу не повинна перевищувати 10 %о.
3.24 Поздовжні похили доріг на підходах до шляхопроводу і на з'їздах повинні бути не більше 40 %о.
3.25 Найменші радіуси опуклих кривих у поздовжньому профілі слід призначати відповідно до розрахункових швидкостей за таблицею 3.5.
3.26 При проектуванні дорожніх розв'язок у різних рівнях слід передбачати заходи по забезпеченню бічної видимості під час руху на кривих і в зонах в'їздів та з'їздів з дороги. Найменшу відстань бічної видимості від крайки проїзної частини необхідно призначати 25 м для доріг І і II категорій і 15 м для доріг III-V категорій. Бічна видимість забезпечується плануванням і розчищенням прилеглої території.
В зоні розв'язок допускається влаштування стоянок автомобілів, автобусних зупинок та інших споруд при умові забезпечення як бічної, так і поздовжньої видимості.
ДБН В.2.3-4-2000 c.22
Перехідно-швидкісні смуги
3.27 Перехідно-швидкісні смуги влаштовують як додатковий елемент проїзної частини для гальмування і розгону транспортних засобів на з'їздах та в'їздах дорожніх розв'язок, зупинкових пунктів, автозаправних станцій, майданчиків відпочинку тощо.
3.28 На дорожніх розв'язках в одному рівні перехідно-швидкісні смуги влаштовують в місцях з'їздів: на дорогах І категорії при інтенсивності в'їжджаючих або виїжджаючих автомобілів 50 авт/добу і більше; на дорогах II і III категорій - 200 авт/добу і більше.
3.29 На дорожніх розв'язках в різних рівнях перехідно-швидкісні смуги є обов'язковим елементом розв'язки незалежно від інтенсивності руху.
3.30 Перехідно-швидкісні смуги влаштовують на дорогах I-IV категорій на зупинкових майданчиках пасажирського транспорту загального користування, біля АЗС, а також біля об'єктів торговельно-побутового призначення та майданчиків для відпочинку.
Біля постів ДАІ, контрольно-диспетчерських пунктів та пунктів зважування транспортних засобів слід влаштовувати перехідно-швидкісні смуги для розрахункової швидкості 60 км/год.
3.31 Довжину перехідно-швидкісних смуг залежно від поздовжнього похилу доріг призначають згідно з таблицею 3.6, а в пересіченій та гірський місцевості - за розрахунком.
Таблиця 3.6- Довжина перехідно-швидкісних смуг
|
Категорія
|
Поздовжній
|
Довжина смуги повної ширини, м
|
Довжина відгону
|
|
|
дороги
|
похил, %о
|
для розгону
|
для гальмування
|
смуги розгону і гальмування, м
|
|
I-II
|
-40 -20 0 +20 +40
|
140 160 180 200 230 |
110 105 100 95 90 |
80
|
|
III
|
-40 -20 0 +20 +40
|
110 120 130 150 170 |
85 80 75 70 65 |
60
|
|
IV
|
-40 -20 0 +20 +40
|
30 35 40 45 50
|
50 45 40 35 30
|
30
|
3.32 Перехідно-швидкісні смуги для лівоповоротних з'їздів на дорогах І і II ка-тегорій транспортних розв'язок типу "лист конюшини" слід проектувати як єдину смугу для суміжних з'їздів, включаючи ділянку шляхопроводу.
3.33 Відгін розширення гальмівних смуг слід починати з уступу величиною 0,5 м. При виході із з'їзду повинна бути забезпечена видимість кінця перехідно-швидкісної смуги.
ДБН В.2.3-4-2000 c.23
3.34 Перехідно-швидкісні смуги в зоні перехрещень і примикань (в межах заокруглень) перед з'їздами та в місцях автобусних зупинок на дорогах І-ІІІ категорій за межами зупинкових майданчиків на довжині 20 м відокремлюють від основних смуг руху розділювальною смугою завширшки 0,75 м для доріг І і II категорій і 0,5 м - для доріг III категорії. Перехід до повної розділювальної смуги виконують на протязі 16 м і 9 м відповідно. Розділювальні смуги влаштовують в одному рівні з прилеглими смугами руху і виділяють розміткою.
3.35 Ширину перехідно-швидкісних смуг призначають такою ж, як і основних смуг проїзної частини. При встановленні борта по крайці перехідно-швидкісної смуги останню розширюють на подвоєне значення його підвищення над проїзною частиною дороги.
3.36 Сполучення перехідно-швидкісної смуги з узбіччям здійснюється за рахунок укріпленої смуги завширшки 0,75 м на дорогах І та II категорій і 0,5 м на дорогах III категорії.
3.37 Покриття на перехідно-швидкісних смугах повинно, по можливості, відрізнятись від основного проїзду кольором.
Перехрещення автомобільних доріг із залізницями
3.38 Перехрещення автомобільних доріг із залізницями рекомендується проектувати за межами станцій і колій маневрового руху переважно на прямих ділянках доріг, що перехрещуються. При перехрещенні доріг в одному рівні гострий кут не повинен бути менше 60 градусів.
3.39 Перехрещення автомобільних доріг І-ІІІ категорій із залізницями слід проектувати в різних рівнях.
Перехрещення автомобільних доріг IV і V категорій із залізницями в різних рівнях проектують у таких випадках:
- при перехрещенні трьох і більше головних колій або коли перехрещення розташоване на ділянках залізниць з швидкісним рухом (понад 120 км/год), або при інтенсивності руху понад 100 потягів за добу;
- при перехрещенні залізничних колій у виїмках, або у випадках, коли не забезпечена розрахункова видимість.
В усіх інших випадках, при узгодженні з службами залізниць, влаштовують перехрещення в одному рівні - переїзди.
3.40 При перехрещенні залізниці в різних рівнях габарити шляхопроводів через залізничні колії призначають залежно від категорії автомобільної дороги згідно з СНіП 2.05.03.
3.41 На переїздах залізниць в одному рівні, що не охороняються, має бути забезпечена видимість згідно з ДСТУ 3587.
3.42 Ширина проїзної частини автомобільних доріг на переїздах повинна бути така ж. як і на підходах до них, а на односмугових дорогах - не менше 6,0 м і завдовжки по 200 м в обидва боки від крайніх рейок переїзду. В окремих випадках для збільшення пропускної спроможності переїзду ширину проїзної частини доріг на підходах і на переїзді збільшують на кілька смуг згідно з розрахунком.
3.43 Ділянка автомобільної дороги завдовжки не менше 5,0 м в обидва боки від крайніх рейок повинна бути горизонтальною або з похилом, зумовленим перевищенням однієї рейки над другою, якщо перехрещення розташовано на віражі залізниці. Перед горизонтальною ділянкою на протязі 50 м поздовжній похил дороги не повинен перевищувати 30 %о. В складних умовах (гірські райони тощо) похил при обгрунту-
ДБН В.2.3-4-2000 c.24
ванні може бути збільшений до 40 %о.
3.44 Напрямні тумби і стовпи шлагбаумів на переїздах розміщують на відстані не менше 0,75 м, а стояки габаритних воріт - на відстані не менше 1,75 м від крайки проїзної частини.
Перехрещення автомобільних доріг з трубопроводами,
лініями зв'язку і електропередач
3.45 Перехрещення автомобільних доріг з трубопроводами (водопровід, каналізація, газопровід, нафтопровід, теплофікаційні трубопроводи тощо) повинно здійснюватись кутом (90±10°), а при відхиленні від нього - за погодженням з власником комунікацій.
3.46 Прокладання інженерних комунікацій (крім місць перехрещень) в земляному полотні автомобільних доріг не дозволяється. При паралельному розміщенні автомобільних доріг та комунікацій відстань між ними визначається чинними нормативними документами.
3.47 Вертикальна відстань від дроту повітряних телефонних і телеграфних ліній до проїзної частини в місцях перетину ними автомобільних доріг повинна бути не менше 5,5 м (в теплий період року). При перетині ліній електропередач ця відстань має бути не менше, м:
6 - при напрузі до 1 кВ;
7 - -"- від 1 до 110 кВ;
7,5 - -"- від 110 до 150 кВ;
8 - -"- від 150 до 220 кВ;
8,5 - -"- від 220 до 330 кВ;
9 - -"- від 330 до 500 кВ;
16 - -"- від 500 до 750 кВ.
Примітка. Відстань визначається при найвищій температурі повітря без враху-вання нагрівання проводів електричним струмом або при ожеледі без вітру.
3.48 Відстань від брівки земляного полотна до основи опор повітряних телефон-них і телеграфних ліній, а також високовольтних ліній електропередач при перехре-щенні ними доріг слід призначати не менше висоти опори.
3.49 При проходженні високовольтних ліній електропередач паралельно автомобільним дорогам найменша відстань від брівки земляного полотна до опор призначається рівною висоті опори плюс 5 м.
3.50 При прокладанні повітряних ліній електропередач, телефонних та телеграмних ліній поряд з автомобільними дорогами в обмежених умовах, на забудованих територіях, в ущелинах, тощо відстань по горизонталі повинна становити не менше:
а) при перетинанні відстань від опори до підошви насипу дороги або до зовнішньої крайки бічної канави, виїмки:
- для доріг І та II категорій при напрузі до 220 кВ - 5 м і при напрузі 330-500 кВ -10м;
- для доріг інших категорій при напрузі до 20 кВ - 1,5 м, від 35 до 220 кВ - 2,5 м і при 330-500 кВ - 5 м;
б) при паралельному взаєморозташуванні відстань між брівкою земляного полотна дороги та найближчим дротом з напругою до 20 кВ - 2 м, 35-110 кВ - 4 м, 150 кВ -5 м, 220 кВ - 6 м, 330 кВ - 8 м і 500 кВ - 10 м.
3.51 Охоронні зони електричних мереж з напругою понад 1,0 кВ встановлюються:
ДБН В.2.3-4-2000 c.25
а) вздовж повітряних ліній електропередач у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами з обох боків від крайніх дротів при невідхиленому їх положенні на відстані, м:
10 - при напрузі до 20 кВ;
15 - -"- до 35 кВ;
20 - -"- до 110 кВ;
25 - -"- до 150, 220 кВ;
30 - -"- до 330, 500 ±400 кВ;
40 - -"- до 750±750 кВ;
55 - -"- до1150 кВ;
б) вздовж підземних кабельних ліній електропередач у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами з обох боків, на відстані 1 м від крайніх кабелів.
3.52 Охоронні зони трубопроводів визначаються за нормами для проектування трубопроводів залежно від їх виду.
3.53 В охоронних зонах проектна документація на нове будівництво письмово узгоджуються з підприємствами (організаціями), яким належать ці комунікації.
4 ЗЕМЛЯНЕ ПОЛОТНО
4.1 Проектувати конструкцію земляного полотна слід з урахуванням категорії дороги, висоти насипу (глибини виїмки), типу дорожнього одягу, властивостей грунтів, які передбачається використовувати в земляному полотні, умов виконання робіт по спорудженню полотна, природних умов району будівництва і особливостей інженерно-геологічних умов ділянки будівництва, досвіду експлуатації доріг в даному районі, виходячи з необхідності забезпечення потрібних показників міцності, стійкості і стабільності як самого земляного полотна, так і дорожнього одягу при мінімальних затратах на будівництво та експлуатацію, а також при максимальному збереженні цінних земель і найменшій шкоді навколишньому середовищу.
4.2 Конструкція земляного полотна складається з:
- робочого шару - верхньої частини земляного полотна, що розташована під дорожнім одягом в межах глибини активної зони, але не менше 1,5 м від поверхні покриття проїзної частини;
- тіла насипу (з укісними частинами);
- основи насипу - природного ґрунтового масиву, що розташований нижче насипного грунту при високих насипах або нижче робочого шару при низьких насипах чи при земляному полотні у нульових робочих відмітках;
- основи виїмки - ґрунтового масиву, розташованого нижче робочого шару;
- укісної частини виїмки;
- споруд для відведення поверхневої води, включаючи кювети, з урахуванням можливості переїзду їх транспортом в місцях з'їздів;
- споруд для пониження або відведення підземних (ґрунтових) вод (дренаж, тощо);
- утримуючих та захисних геотехнічних споруд і конструкцій, що захищають земляне полотно від небезпечних природних явищ (ерозії, сельових потоків, снігових лавин, зсувів тощо).
4.3 Погодно-кліматичні фактори визначають природні умови району будівництва, формують принципи проектування земляного полотна і критерії його міцності та
ДБН В.2.3-4-2000 c.26
стійкості.
Відповідно до ландшафтно-географічного зонування, грунтово-гідрологічних умов та умов зволоження, а також досвіду експлуатації доріг, територія України поділяється на 4 дорожньо-кліматичні зони (додаток В).
В свою чергу за природними умовами, з урахуванням рельєфу, характеру зволоження і стікання поверхневої води, інженерно-геологічних умов, місцевість поділяється на три типи:
