11.2 При навантажуванні, транспортуванні, розвантажуванні і зберіганні комплекту слід виконувати вимоги ДБН Г.1-4, НАПБ А.01.001, ГОСТ 12.3.009, а також вживати заходів із забезпечення їх збереженості і захисту від механічних ушкоджень, зволоження і забруднення.
11.3 Елементи збірної системи слід зберігати у запакованому стані за видами і марками в умовах 5 (ОЖ4) згідно з ГОСТ 15150 з урахуванням вимог НАПБ А.01.001. Пакувальну тару слід розміщувати так, щоб було видно маркувальні дані.
12 ОСНОВНІ ВИМОГИ З ОРГАНІЗАЦІЇ І ТЕХНОЛОГІЇ ВИКОНАННЯ РОБІТ
12.1 Склад і послідовність виконання окремих етапів робіт з улаштування конструкцій із фасадною теплоізоляцією мають регламентуватись у проекті організації будівництва (ПОБ) та проекті виконання робіт (ПВР), які розробляють відповідно до вимог і рекомендацій ДБН А.3.1-5 та відповідних Зводів правил (Посібників).
12.2 До початку робіт з улаштування конструкції із фасадною теплоізоляцією при новому будівництві слід виконати, а при реконструкції та капітальному ремонті перевірити:
а) герметизацію швів між стіновими блоками (панелями) на фасаді будівлі, а також місць примикання віконних, балконних, дверних та ворітних блоків до огороджувальної конструкції стіни;
б) улаштування вимощень та гідроізоляції терас, лоджій і балконів;
в) огородження всіх конструктивних елементів, що виступають за площину фасаду будівлі;
г) закладення всіх отворів на фасаді будівлі для проходження інженерних мереж і комунікацій;
д) засклення вітражів, вікон, балконних дверей та інших елементів фасаду, які за проектом підлягають обрамленню світлопрозорими конструкціями.
12.3 Улаштування конструкції із фасадною теплоізоляцією класу А слід виконувати в такій послідовності:
- встановлення риштувань та підіймально-транспортного обладнання;
- огляд (за необхідності – детальне обстеження) технічного стану огороджувальних конструкцій фасадів будівлі;
- підготовка поверхні стіни і цоколя до виконання робіт з утеплення (очищення, ґрунтування, вирівнювання в разі потреби), встановлення профільних елементів кріплення по периметру цоколя будівлі;
- розкладення механічно фіксуючих елементів кріплення та/або приготування клейової суміші;
- визначення місць деформаційних швів та їх улаштування;
- нанесення клейової суміші на поверхню плит утеплювача;
- закріплення плит теплоізоляційного матеріалу на поверхні стіни за допомогою клейової суміші та/або механічно фіксуючих елементів;
- приготування та нанесення захисного шару по теплоізоляційному шару із втепленням у нього армованої сітки з лугостійкого скловолокна;
- закріплення профільних елементів на торцях балконних, дверних та ворітних прорізів в огороджувальній конструкції стіни, ущільнення місць примикання;
- нанесення шару (за потреби) та герметизація місць примикання плит утеплювача до віконних, дверних та ворітних блоків, парапету та цоколю, а також інших виступних елементів фасаду;
- встановлення відливів на вікнах та нанесення другого захисного шару;
- нанесення адгезійного ґрунтувального шару покриття;
- нанесення декоративно-захисного шару.
12.3.1 Під час огляду (детального обстеження) технічного стану огороджувальних конструкцій фасаду будівлі виявляють:
- наявність пошкоджень на поверхні стін, цоколю, парапету, у місцях примикання віконних, дверних та ворітних блоків до огороджувальної конструкції стіни;
- наявність пошкоджень у конструкціях покрівлі, що примикають до поверхні стіни;
- наявність нерівностей (виступів та/або западин), плям хімічних речовин, забруднень іншого походження на поверхні стіни, цоколю та парапету з контурними розмірами понад .
За результатами огляду (детального обстеження) складається акт, розраховуються обсяги робіт із підготовки поверхонь стін до теплоізоляції та визначаються способи закріплення плит теплоізоляції до поверхні стіни.
12.3.2 Правильність встановлення риштування та підіймально-транспортного обладнання перевіряють на відповідність паспортним даним та супровідній технічній документації.
Після встановлення риштування захищають сіткою або плівкою з негорючих матеріалів.
Роботи з улаштування збірних систем класу А із застосуванням клеїв виконують за температури навколишнього середовища вище +5 °С.
12.3.3 Підготовку поверхні стіни і цоколя до виконання робіт виконують, виходячи з її фактичного стану. Незначні (до включно) тріщини та западини розчищають металевою щіткою від залишків зруйнованого матеріалу. Западини поверхні розміром до включно після розчищення ґрунтують та вирівнюють розчинами на основі сухих будівельних сумішей групи РМ 2 згідно з класифікацією ДСТУ-П Б В.2.7-126. Виступи заввишки понад усувають за допомогою ручного електроінструменту. При незначних обсягах дефектів на поверхні стіни для їх усунення використовують зубило, кайло, скарпель тощо. Западини завглибшки понад після попереднього зачищення від зруйнованого матеріалу і забруднень заповнюють розчинами на основі сухих будівельних сумішей групи РМ 1 згідно з класифікацією ДСТУ-П Б В.2.7-126.
Види, способи та використовувані матеріали щодо підготовки поверхні стіни для влаштування збірної системи з опорядженням штукатурками або дрібноштучними виробами наведені у таблиці 3.
Таблиця З
|
Вид підготовки |
Спосіб підготовки та використовувані матеріали |
|
1 Очищення від пухких продуктів корозії |
Обробка поверхні піскоструминним чи дробоструминним методом. Як абразивний матеріал рекомендується застосовувати пісок або дріб розміром – . При невеликих обсягах робіт поверхню слід очищати від пухких, неміцних шарів ручним будівельним інструментом |
|
2 Знежирення |
Обробка водяними лужними розчинами, що містять поверхнево-активні речовини (далі – ПАР). Як солі слід використовувати карбонат натрію – Na2CO3, тринатрій-фосфат – Na3PO4, пірофосфат натрію -Na4P2O7, триполіфосфат натрію – Na3PO4·2NaPO3. Як ПАР рекомендується використовувати неіоногенні ПАР (ОП-7, ОП-10), що являють собою продукти оксиетилювання моно- і діалкілфенолів. Розчини солей мають бути від 4 % до 5 % концентрації. При приготуванні рекомендується додавати до них не більше як 1 % ПАР. Обробка органічними розчинниками. Для знежирення рекомендується застосовувати такі розчинники, як трихлоретилен – СНСl = ССІ2, перхлоретилен – СНСІ2 = ССІ2, уайт-спірит. У разі обробки мокрих і вологих поверхонь до хлорованих вуглеводнів рекомендується додавати аміак, триетаноламін або уротропін. Обробка емульсійними сумішами, до складу яких входять органічні розчинники, вода і ПАР. Очищення від плям мастил, які не висихають. Обмазування плям жирною глиною |
|
3 Очищення від висолів |
Обробка розчином соляної кислоти концентрацією до 6 % з наступною обробкою 4 % розчином гідрооксиду натрію NaOH |
|
4 Очищення від плям бітуму |
Обробка скребками (при невеликих обсягах робіт). Промивання розчинником (уайт-спіритом, нефрасами) |
|
5 Очищення від кіптяви |
Промивання 3 % розчином соляної кислоти з наступним промиванням 4 % розчином гідрооксиду натрію NaOH |
|
6 Очищення від водних і неводних плям
|
Обробка скребками (при невеликих обсягах робіт). Обробка піскоструминним апаратом (при великих обсягах робіт). Обробка органічними та неорганічними рідинами для змивання з наступним очищенням механічним способом. 3 лужних сумішей рекомендується використовувати розчинені у воді гідрооксиди лужних металів, до яких додають прискорювач. Як прискорювач рекомендується використовувати трипропіленгліколь або його суміш із монофеніловим ефіром етиленгліколю. Вміст прискорювача в суміші – від 1 % до 10 % (за масою). Для видалення епоксидних і поліуретанових покриттів рекомендується використовувати суміші на основі неорганічних кислот з наступним промиванням 4 % розчином гідрооксиду натрію – NaOH. Для виведення олійних фарб рекомендується використовувати сухі будівельні суміші на основі органічних розчинників |
|
7 Очищення від бруду |
Обдування стисненим повітрям. Піскоструминна обробка. Промивання розчином карбонату натрію – Nа2СОз. Промивання водою з додаванням ПАР |
|
8 Виведення з поверхні слідів очищувальних сумішей |
Механічне очищення. Промивання водою. Обдування стисненим повітрям |
|
9 Сушіння поверхні (виконується за потреби: при значному зволоженні, а також після очищення з наступним промиванням великим об'ємом води) |
Природне сушіння за температури 20 °С ± 5 °С. Обдування теплим повітрям із калориферів |
12.3.4 Після підготовки поверхні стіни і цоколя та влаштування передбачених проектом деформаційних швів виконують закріплення плит утеплювача у спосіб та у терміни, встановлені у ПОБ та ПВР.
Для збірних систем класу А застосовують плитні теплоізоляційні матеріали певного ступеня жорсткості та вогнестійкості, які передбачені конкретним проектним рішенням та відповідають вимогам цього стандарту.
Перед наклеюванням на підготовлену поверхню стіни клей наносять безпосередньо на плиту утеплювача у спосіб відповідно до 4.2.3, визначений конкретним проектним рішенням. При цьому тип склеювання обирають, як правило, за таких умов:
- суцільний (К.1) – якщо поверхня стіни не має видимих відхилень;
- маяковий (К.2) – якщо поверхня стіни має нерівності від до ;
- смуговий (К.З) – якщо поверхня стіни має нерівності до .
Для мінераловатних плит застосовують тільки тип К.1.
Розмір щілин між плитами теплоізоляційного шару не повинен перевищувати . У разі виникнення щілин понад їх заповнюють стружками (смужками) з матеріалу утеплювача, що застосовується.
12.3.5 Після закріплення теплоізоляційного шару одним із передбачених проектом способів (К, Д, КД, ДК чи Т) для захисту його поверхні від механічних та атмосферних впливів наноситься захисний шар із втопленою армованою сіткою з лугостійкого скловолокна за два етапи:
- спочатку наноситься перший шар клейового (гідроізоляційного) покриття завтовшки від до , у який втоплюється склосітка;
- після нанесення поверх склосітки (за необхідності) вирівнювального штукатурного або другого захисного шару наноситься високоадгезійне (клейове) ґрунтувальне покриття, основа якого залежить від виду декоративно-захисного шару.
При використанні тонкошарових штукатурок загальна товщина захисного покриття має становити не менше ніж , а при використанні фасадних фарб – не менше ніж .
12.3.6 Герметизацію місць примикання плитного теплоізоляційного матеріалу на основі мінеральної сировини до віконних, дверних та ворітних блоків виконують матеріалами на основі силіконового або акрилового зв'язуючого.
Всі вертикальні ребра примикань на першому поверсі будівлі, а на решті поверхів лише біля прорізів вхідних і балконних дверей перед втоплюванням армувальної склосітки зміцнюють перфорованими кутиками розмірами х х . Профіль кутика вдавлюють у свіжонанесене клейове (гідроізоляційне) покриття з наступним грунтуванням цією ж сумішшю.
12.3.7 Після приклеювання кутових профілів кінцівки армувальної склосітки, що втоплені до кожної зі стін, які утворюють кут фасаду, накладають на профіль з утворенням складки завширшки не менше ніж .
До нижнього краю плит теплоізоляційного шару, закріплених на цоколі будівлі, необхідно прикріпити кутовий перфорований профіль, втопити його у клейове (гідроізоляційне) покриття з наступним грунтуванням цією ж сумішшю.
12.3.8 Армувальну склосітку втоплюють у захисне покриття зверху донизу із з'єднанням окремих полотен унапусток завширшки близько по всій поверхні стіни до фундаменту.
12.3.9 Після закріплення плит теплоізоляціного шару та армувальної склосітки на поверхню фундаменту наносять гідроізоляційний шар завтовшки від до із застосуванням сухих будівельних сумішей групи П1 та від до – суміші групи П2 за класифікацією ДСТУ-П Б В.2.7-126.
За необхідності влаштування теплоізоляції огороджувальної конструкції нижче рівня ґрунту засипну частину фундаменту, а також цоколь і стіну будівлі на висоту близько над рівнем ґрунту покривають додатковим шаром гідроізоляційної суміші завтовшки від до групи П3 за класифікацією ДСТУ-П Б В.2.7-126 з армувальною склосіткою.
Після п'яти діб із моменту нанесення додаткового гідроізоляційного шару засипну частину фундаменту покривають гідроізоляційною сумішшю групи П1 або П2 за класифікацією ДСТУ-П Б В.2.7-126, після остаточного затвердіння якої котлован засипають та ущільнюють свіжим шаром ґрунту.
12.3.10 Декоративне опорядження поверхонь зовнішніх стінових конструкцій фасаду можна розпочинати після трьох діб із моменту нанесення другого шару гідроізоляційної суміші групи П3 за класифікацією ДСТУ-П Б В.2.7-126.
Затверділий гідрозахисний шар покривають декоративною штукатуркою або фарбувальною сумішшю відповідного кольору, яку наносять валиком або щіткою.
Для ґрунтування поверхонь огороджувальних конструкцій фасадів не допускається застосовувати ґрунтувальні суміші, які містять органічний розчинник, для запобігання руйнуванню плит утеплювача.
12.3.11 Штукатурні суміші або фарби готують на будівельному майданчику та наносять на поверхню стіни згідно з 4.36, 4.37-4.41, 4.47, 4.48, 4.49 ДБН В.2.6-22.
12.3.12 Декоративно-захисний шар наносять на поверхню стіни не раніше семи діб з моменту нанесення попереднього адгезійного ґрунтувального шару.
12.4 Після закінчення робіт із декоративного опорядження фасаду улаштовують (за необхідності) деформаційні шви будівлі.
Порожнина шва формується у процесі закріплення теплоізоляційного шару. При цьому торці плит, що примикають до шва, захищають двома шарами гідрозахисної суміші П 3, армованої склосіткою. Шар склосітки заводять на зовнішню поверхню плити не менше ніж на .
