Страница 3: ДСТУ Б В.2.7-151:2008 (ЕN12201-2:2003, МОD). СТУ Б В.2.7-151:2008 (ЕN12201-2:2003, МОD). Строительные материалы. Трубы полиэтиленовые для подачи холодной воды. Технические условия (43944)

5 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

5.1 Труби повинні відповідати вимогам цього стандарту і виготовлятися за технологічною документацією, затвердженою в установленому порядку.

Труби для господарсько-питного водопостачання повинні мати відповідний дозвіл органів МОЗ України.

5.2 Вимоги до матеріалу

5.2.1 Труби та маркувальні смуги повинні виготовлятись із попередньо забарвлених композицій поліетилену у вигляді гранул чорного та (або) синього кольору з мінімальною тривалою міцністю MRS 6,3 МПа (ПЕ 63), MRS 8,0 МПа (ПЕ 80) або MRS 10,0 МПа (ПЕ 100), які серійно виробляються за нормативною документацією, затвердженою в установленому порядку, та призначені для виготовлення напірних труб. Не допускається використання вторинного матеріалу, композицій поліетилену несерійного виробництва та композицій поліетилену іншого призначення.

Композиції поліетилену іноземного походження повинні мати Технічне свідоцтво придатності будівельних виробів для застосування при виробництві труб напірних згідно з вимогами "Правил підтвердження придатності будівельних виробів для застосування", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2006 р. № 240 та Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд.

5.2.2 Труби для господарсько-питного водопостачання повинні виготовлятись із композицій поліетилену згідно з 5.2.1, які мають дозвіл органів МОЗ України.

5.2.3 Властивості матеріалу труб та маркувальних смуг повинні відповідати наведеним у додатку Д. Кожна партія матеріалу повинна пройти вхідний контроль із визначенням густини при 23 °С та показника текучості розплаву згідно з показниками 1 та 2 таблиці Д.1 додатка Д у лабораторії, яка атестована у встановленому порядку органами Держспоживстандарту України.

5.3 Характеристики труб

5.3.1 Зовнішній вигляд поверхні

Труби повинні мати гладкі зовнішню і внутрішню поверхні. На зовнішній, внутрішній та торцевій поверхнях труб не допускаються пузирі, подряпини, тріщини, раковини, сторонні включення, видимі без збільшувальних приладів.

Колір труб технічного призначення – чорний або чорний з синіми рівномірно розташованими по колу труби поздовжніми маркувальними смугами (завширшки не менше ) у кількості не менше трьох, відтінки якого не регламентуються.

Колір труб для господарсько-питного водопостачання – синій або чорний із синіми рівномірно розташованими по колу труби поздовжніми маркувальними смугами (завширшки не менше ) у кількості не менше трьох, відтінки якого не регламентуються.

Зовнішній вигляд поверхні труб та торців повинен відповідати зразку-еталону (контрольному зразку), оформленому та затвердженому згідно з додатком Г.

5.3.2 Фізико-механічні характеристики труб повинні відповідати наведеним у таблиці 2.

Таблиця 2 – Найменування показників, їх значення та методи контролювання фізико-механічних характеристик труб

6 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

6.1 Труби відносяться до 4-го класу небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007. Труби не виділяють в навколишнє середовище токсичних речовин та не чинять при безпосередньому контакті шкідливого впливу на організм людини. Вони не токсичні, вибухобезпечні. Робота з трубами не потребує застосування спеціальних засобів індивідуального захисту.

6.2 Труби відносяться до групи "горючі" згідно з ГОСТ 12.1.044, температура їх займання не менше 365 °С.

6.3 Безпека технологічного процесу виробництва труб повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.3.030.

6.4 Приміщення для виготовлення труб повинні бути забезпечені загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією відповідно до ГОСТ 12.4.021 та СНиП 2.04.05, водопровід та каналізація повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01, освітлення – ДБН В.2.5-28.

6.5 Виробничі процеси повинні виконуватися з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог ГОСТ 12.1.005; ДСН 3.3.6.042; СП 1042 та інших норм та правил, які визначають параметри виробничого середовища.

6.6 Переміщення, транспортування, навантаження та вивантаження готової продукції проводять згідно з вимогами ГОСТ 12.3.002 та ГОСТ 12.3.009.

6.7 Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003 та ДСН 3.3.6.037. Контроль – згідно з ГОСТ 12.1.050.

6.8 Рівні вібрації повинні відповідати ГОСТ 12.1.012 та ДСН 3.3.6.039. Контроль – згідно з ГОСТ 12.4.012.

6.9 Інструктаж з охорони праці працюючих проводять згідно з типовими галузевими матеріалами з охорони праці і техніки безпеки, які затверджені в установленому порядку.

6.10 Для охорони навколишнього середовища від забруднень повинен бути організований контроль за дотриманням гранично допустимих викидів шкідливих речовин у повітря згідно з ГОСТ 17.2.3.02 та ДСП 201.

6.11 Стічні води повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01.

6.12 Технічна експлуатація електроустановок повинна здійснюватися відповідно до ГОСТ 12.1.018; ГОСТ 12.1.019; НПАОП 40.1-1.21, ПУЭ та ПТЭЭП.

6.13 При виготовленні труб у повітря робочої зони можуть надходити такі хімічні речовини: формальдегід, окис вуглецю, пил, аерозоль поліетилену, ацетальдегід.

6.14 Формальдегід – речовина високонебезпечна, 2-й клас небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007. Має загальнотоксичний вплив, здатний викликати гострі та хронічні отруєння, алерген, чинить подразнюючу дію на слизову оболонку очей та верхніх дихальних шляхів, на шкіру.

6.15 Вміст формальдегіду в повітрі робочої зони не повинен перевищувати ГДК 0,5 мг/м3.

6.16 Контроль повітря робочої зони на вміст формальдегіду проводять фотоколориметричним методом з хромотроповою кислотою або газорідинною хроматографією згідно з МУ 1986.

6.17 Ацетальдегід – небезпечна речовина, відноситься до 3-го класу небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007. Має загальнотоксичний вплив, здатний викликати гострі та хронічні отруєння, чинить подразнюючу дію на слизові оболонки очей та верхніх дихальних шляхів.

6.18 Вміст ацетальдегіду в повітрі робочої зони не повинен перевищувати ГДК 5,0 мг/м3.

6.19 Контроль повітря робочої зони на вміст ацетальдегіду проводять згідно з МУ 2563.

6.20 Окис вуглецю – небезпечна речовина, відноситься до 4-го класу небезпеки за ГОСТ 12.1.007. Має загальнотоксичний вплив, здатний викликати гострі та хронічні отруєння, викликає задуху, ураження центральної нервової системи.

6.21 Вміст окису вуглецю в повітрі робочої зони не повинен перевищувати ГДК 20,0 мг/м3.

6.22 Контроль повітря робочої зони на вміст окису вуглецю проводять згідно з МУ 1993 та ГОСТ 12.1.014.

6.23 Контроль повітря робочої зони на вміст пилу проводять не менше одного разу на квартал відповідно до ГОСТ 12.1.005. Вміст пилу в повітрі визначається ваговим (гравіметричним) методом згідно з МУ 4436.

6.24 Вміст пилу в повітрі робочої зони не повинен перевищувати ГДК 2 мг/м3, а аерозолю поліетилену – 10 мг/м3. Пил та аерозоль поліетилену викликає подразнення верхніх дихальних шляхів та відноситься до 4-го класу небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007.

6.25 У відповідності з правилами захисту від статичної електрики обладнання повинно бути заземлено, відносна вологість у робочих приміщеннях повинна відповідати ГОСТ 12.1.005. Робочі місця повинні бути забезпечені гумовими килимками.

6.26 Працюючі на виготовленні поліетиленових труб повинні бути забезпечені спецодягом, респіраторами, захисними окулярами згідно з вимогами ГОСТ 12.4.011; ГОСТ 12.4.028; ГОСТ 12.4.029; ГОСТ 12.4.072; ГОСТ 20010; ГОСТ 27574 та ГОСТ 27575.

6.27 Гасіння труб, що горять, проводять вогнегасними речовинами, двоокисом вуглецю, піною, вогнегасними порошками, розпиленою водою зі змочувачами.

Працівники підприємства, які задіяні до гасіння пожежі, повинні перебувати в протигазах згідно з ГОСТ 12.4.121 та захисних костюмах за нормативною документацією, затвердженою в установленому порядку.

6.28 Труби стійкі до деструкції в атмосферних умовах за додержання умов зберігання та експлуатації. Тверді технологічні відходи, що утворюються при виробництві труб, не токсичні, знешкоджування не потребують, їх повертають на переробку у вироби, які допускають використання вторинної сировини, а ті, що не підлягають переробці, знешкоджують у відповідності із ДСанПіН 2.2.7.029.

7 МАРКУВАННЯ

7.1 Маркування труб

7.1.1 Маркування слід наносити на поверхню труби методом кольорового друку або методом термічного тиснення чи іншим способом, що не погіршує якості труби, з інтервалом не більше . Маркування повинне бути стійким, розбірливим і за кольором контрастним до фону кольору труби, не стиратись при зберіганні, транспортуванні, впливі зовнішнього середовища протягом всього періоду використання труби (в тому числі при будівництві та експлуатації водопроводу).

Маркування наносять в одну лінію одним і тим же розміром шрифту. Маркування повинно включати послідовно: товарний знак, зареєстрований в установленому порядку, і (або) найменування підприємства-виробника, умовне позначення труби без слова "труба", номер партії, дату виготовлення (число, місяць, дві останні цифри року, наприклад, 05.11.09 р.). До маркування допускається включати іншу інформацію (наприклад, номер технологічної лінії).

7.1.2 Глибина тиснення при маркуванні труб повинна бути не більше: для труб еп до включно; для труб з еп більше до включно; для труб з еп більше . При маркуванні труб способом кольорового друку глибину тиснення не контролюють.

Для труб з dn від до включно висота шрифту повинна бути не менше , а для труб з dn більше – не менше .

7.2 Пакети, бухти, котушки з трубами забезпечують ярликом з нанесенням транспортного маркування згідно з ГОСТ 14192.

При транспортуванні труб у відкритих транспортних засобах, змішаним залізнично-водним сполученням або водним транспортом ярлики з картону не допускаються. При транспортуванні труб змішаним залізнично-водним транспортом закріплюють два ярлики до двох крайніх ув'язок.

Підприємство-виробник повинно закріпити ярлик способом, що виключає його втрату або пошкодження при транспортуванні та зберіганні.

8 ПАКУВАННЯ

8.1 Труби випускають у прямих відрізках, бухтах та на котушках відповідно до таблиці 3.

Таблиця 3 – Види пакування труб