10.6.9. При користуванні електроінструментом їх провід або кабель повинні підвішуватися. Безпосередній дотик проводів, кабелю з металевими, гарячими, вологими і масляними поверхнями чи предметами не допускається.
10.6.10. Приєднання до мережі електроінструменту повинно виконуватися шланговим проводом. Допускається застосовувати багатожильний гнучкий провід (типу ПРГ) з ізоляцією на -напругу не нижче 500 В, замкнений у гумовий шланг.
10.6.11. Електроінструмент та допоміжне устаткування повинне піддаватись перевірці не рідше одного разу на шість місяців.
10.6.12. Приєднання пересувних електроприймачів у приміщеннях класу В-Іа і у зовнішніх установках класу В-Іг у межах вибухопожежонебезпечної зони повинне виконуватися за допомогою гнучкого кабеля, замкненого у гнучкий герметичний металорукав.
10.6.13. Підключення, технічне обслуговування машин та допоміжного устаткування та їх перевірка повинні проводитись електротехнічним персоналом з групою з техніки безпеки не нижче III.
10.7. Засоби захисту, які використовуються при роботі з електроустаткуванням
10.7.1. Засоби захисту повинні знаходитись як інвентарні на трансформаторних підстанціях, в розподільних пунктах, а також видаватись для індивідуального користування.
10.7.2. Відповідальність за своєчасне забезпечення персоналу та комплектування електроустановок випробуваними засобами захисту у відповідності з нормами комплектування, за організацію правильного зберігання та створення необхідного резерву, своєчасне проведення періодичних оглядів та випробувань, вилучення непридатних засобів та за організацію обліку засобів захисту покладається на керівників цеху, служби, підстанції, дільниці, мережі, майстра дільниці, у віданні якого знаходяться електроустановки або робочі місця, а у цілому на підприємстві - на його власника, або уповноважену ним за наказом посадову особу.
10.7.3. Всі електрозахисні засоби та пристрої, що знаходяться в експлуатації, за винятком килимків, підставок, плакатів та знаків безпеки, повинні бути пронумеровані. Якщо засіб захисту складається з кількох частин, загальний для нього номер потрібно ставити на кожній частині. Засоби захисту, що перебувають в індивідуальному користуванні, також повинні бути зареєстровані в журналі обліку та утримування засобів захисту з зазначенням дати видачі та підписом особи, яка їх отримала.
10.7.4. Після виготовлення засобів захисту вони повинні підлягати приймально-здавальним (кожен зразок) періодичним та поточним випробуванням відповідно до вимог ГОСТ 16504-81. При експлуатації засоби захисту повинні підлягати періодичним та позачерговим (що проводяться після ремонту) випробуванням.
10.7.5. Періодичність випробувань засобів захисту:
- гумові діелектричні рукавиці - 1 раз на 6 місяців;
- гумові діелектричні боти - 1 раз на 36 місяців;
- гумові діелектричні калоші - 1 раз на 12 місяців;
- слюсарно-монтажний інструмент з ізолюючими рукоятками - один раз на 12 місяців.
10.7.6. Розподільні пристрої напругою до 1000 В повинні бути укомплектовані такими засобами захисту:
- ізолююча штанга - за місцевими умовами;
- покажчик напруги - 2 одиниці;
- ізолюючі кліщі - 1 одиниця;
- діелектричні рукавиці - 2 пари;
- діелектричні калоші - 2 пари;
- ізолююча підставка або діелектричний килимок - за місцевими умовами;
- захисні окуляри - 1 пара;
- переносні заземлювачі - за місцевими умовами.
10.7.7. В електроустановках допускається застосування діелектричних бот та калош.
10.7.8. Встановлювати накладки на струмопровідні частини, якщо в їх конструкції не передбачені ізолюючі рукоятки та тримачі, необхідно із застосуванням засобів захисту.
10.7.9. Засоби захисту необхідно зберігати в закритих приміщеннях. Засоби захисту з гуми, які знаходяться у складському запасі, необхідно зберігати у сухому приміщенні.
10.7.10. Ізолюючі штанги та кліщі слід зберігати в умовах, що виключають їх прогинання та дотик до стіни, покажчики напруги та електровимірювальні кліщі - в футлярах або чохлах.
10.7.11. Засоби захисту, які знаходяться в експлуатації, розміщують у спеціально відведених місцях, як правило, біля входу до приміщення, а також - на щитах керування. В місцях зберігання повинні бути гачки або кронштейни для штанг, кліщів, переносних заземлювачів, плакатів, знаків безпеки, а також шафи, стелажі для рукавиць, ботів, калош, рукавичок, захисних окулярів тощо.
10.8. Вимоги безпеки до акумуляторних установок.
10.8.1. Вибір електронагрівальних пристроїв, світильників, електродвигунів вентиляції і електропроводок для основних і допоміжних приміщень акумуляторних батарей, а також встановлення і монтаж вказаного електроустаткування повинні проводитися у відповідності до вимог ПУЕ.
10.8.2. Для зарядних і підзарядних двигунів-генераторів повинні передбачатися пристрої для їх вимкнення у разі появи зворотного струму.
10.8.3. Шини постійного струму повинні бути споряджені пристроями для постійного контролю ізоляції, що дозволяють оцінювати значення опору ізоляції і діють на сигнал у разі зниження опору ізоляції одного з полюсів до 20 кОм у мережі 220 В, 10 кОм у мережі 110 В, 5 кОм у мережі 48 В і З кОм у мережі 24 В.
10.8.4. Для акумуляторної батареї слід передбачати блокування, яка не допускає проведення заряду батареї з напругою більше 2.3 В на елемент при вимкненій вентиляції.
10.8.5. У приміщенні акумуляторної батареї один світильник повинен бути приєднаний до мережі аварійного освітлення.
10.8.6. Відстані від акумуляторних батарей до опалювальних приладів повинні бути не менше . Ця відстань може бути зменшена при умові встановлення теплових екранів з негорючих матеріалів, що виключають місцеве нагрівання акумуляторів.
Відстань між струмоведучими частинами акумуляторів повинна бути не менше при напрузі вище 65 В до 250 В у період нормальної роботи (не заряду) і - при напрузі вище 250 В.
10.8.7. Шини повинні прокладатися на ізоляторах і кріпитися на них шиноутримувачами.
Прогін між опорними точками шин визначається розрахунком на динамічну стійкість, але повинен бути не більше . Ізолятори, їх арматура, деталі для кріплення шин і підтримуючі конструкції повинні бути електричне і механічно стійкими до тривалої дії парів електроліту. Заземлення підтримуючі конструкції не потребують.
10.8.8. Приміщення акумуляторної батареї повинне бути:
- розміщене якомога ближче до зарядних пристоїв і розподільного щита постійного струму;
- ізольоване від попадіння до нього пилу, випарувань і газу, а також від проникнення води крізь перекриття;
- легко доступне для обслуговуючого персоналу. Окрім того приміщення акумуляторної батареї не слід розташовувати поблизу джерел вібрації і тряски.
10.8.9. Вхід до приміщення акумуляторної батареї повинен здійснюватися крізь тамбур. Улаштування входу з побутових приміщень не допускається.
10.8.10. На дверях повинні бути написи: "Акумуляторна", Вогненебезпечно", "З вогнем не заходити", "Палити забороняється".
10.8.11.При приміщеннях акумуляторних батарей повинна бути окрема кімната для зберігання кислоти, приладдя для приготування електроліту площею не менше .
10.8.12. Підлога приміщень акумуляторних батарей повинна бути горизонтальною, на бетонній основі з кислотостійким покриттям (керамічні кислотостійкі плитки із заповненням швів кислотостійким матеріалом або асфальтом).У разі встановлення стелажів на асфальтовому покритті повинні бути застосовані опорні площадки з міцного кислотостійкого матеріалу. Встановлення стелажів безпосередньо на асфальтове покриття не допускається.Усередині приміщення акумуляторної батареї і кислотної, а також біля дверей цих приміщень має бути влаштований плінтус із кислотостійкого матеріалу.
10.8.13. Приміщення акумуляторних батарей, у якому проводиться заряд акумуляторів при напрузі більше 2.3 В на елемент, повинне бути обладнане стаціонарною примусовою припливно-витяжною вентиляцією.
10.8.14. Вентиляційна система приміщень акумуляторних батарей повинна обслуговувати тільки акумуляторні батареї і кислотну. Викид газів повинен проводитися крізь шахту, яка вища даху будівлі не менше ніж на . Шахта повинна бути захищена від попадання до неї атмосферних опадів. Включення вентиляції до димоходів або до загальної системи вентиляції будівлі не дозволяється.У разі улаштування примусової витяжної вентиляції вентиляційне усткування повинно відповідати вимогам п.6.6.3.8 ч. 1 цих Правил.
10.8.15. Відсмоктування газів повинно проводитися як з нижньої, так і з верхньої частин приміщення з боку, протилежного припливу свіжого повітря, на висоті відповідно до вимог п. 6.6.3.47, 6.6.3.48 ч.1 цих Правил.Якщо стеля має виступаючі конструкції або ухил, повинна бути передбачена витяжка повітря відповідно з кожного відсіку або з верхньої частини простору під стелею.
11. ВАНТАЖНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНІ РОБОТИ 1
1.1. Загальні вимоги
11.1.1. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні вико-нуватись відповідно з вимогами ГОСІ 12.3.009-76, ГОСТ 12.3.002-75, нормативно-технічної документації, затвердженої органами Держнаглядохоронпраці, а також цих Правил.
11.1.2. Транспортні та вантажопідйомні засоби та механізми повинні відповідати ГОСТ 12.2.003-91.
11.1.3. Електроустаткування, монтаж електричних ланцюгів та заземлення транспортних та вантажопідйомних засобів повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів та розд. 10, ч.1 цих Правил.
11.1.4. Встановлення, реєстрація, обстеження та приймання до експлуатації вантажопідйомних пристроїв та транспортного устаткування повинні здійснюватись відповідно до вимог діючих правил.
11.1.5. Експлуатація та технічне обслуговування устаткування повинні здійснюватись відповідно з виробничими інструкціями, опрацьованими на підприємстві та затвердженими його власником.
11.1.6. Виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинне проводитись відповідно з проектами виконання робіт, технологічними картами та інструкціями, що затверджені у встановленому порядку.
11.1.7. На кранах та інших вантажопідйомних машинах на видному місці повинні бути написи, які попереджають про основні правила безпечної експлуатації машин, а для колісних машин, на залізничному ходу - написи стосовно до автомашин та рухомого складу.
11.1.8. Допуск осіб до вантажно-розвантажувальних робіт та до керування підіймально-транспортним устаткуванням повинен здійснюватись згідно з вимогами підрозд. 3.4 ч.1 цих Правил.
11.2. Внутрішньозаводські вантажно-розвантажувальні роботи
На території підприємства повинні передбачатись вантажно-розвантажувальні та складські майданчики, які відповідають наступним вимогами
- місця виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути розміщені на спеціально відведеній території з твердим і рівним покриттям і мати улаштування для відведення зливних вод;
- місця виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами у відповідності з діючими санітарними нормами;
- на майданчиках для складування вантажів повинні бути позначені межі штабелів, проходів та проїздів між ними. Не допускається розташовувати вантажі в проходах і проїздах; - рампи, естакади та інші вантажно-розвантажувальні площадки повинні бути обладнані по периметру колесовідбій-ними пристроями, що запобігають з'їзду та перекиданню транспортних і вантажно-розвантажувальних засобів.
11.3. Вантажно-розвантажувальні роботи на транспорті
11.3.1. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись відповідно з діючими Правилами охорони праці на автомобільному транспорті та Правилами техніки безпеки і виробничої санітарії при вантажно-розвантажувальних роботах на залізничному транспорті.
11.3.2. При укладанні, підійманні, переміщенні вантажу окремі його деталі та частини повинні бути закріплені, а також прийнято заходи, що виключають можливість некеро-ваного переміщення вантажу або перенапруження будь-якого його елементу.
11.3.3. Цистерни для перевезення рідких речовин та продукції, що встановлюються на автомобільному транспорті, повинні мати приварні скоби .для обслуговування верхнього люка.
11.3.4. Містки для проїзду візків та переходу вантажників з вагонів до автомобіля та назад повинні мати достатню для переміщення візків ширину. Для входу до вагона драбини та містки повинні забезпечуватись гаками для закріплення на дверній рейці вагона. Для автомобілів та вагонів, які не мають дверної рейки, повинні застосовуватись спеціальні містки та драбини з шипами та упорами. Металеві містки повинні виготовлятись з листової сталі товщиною не менше .
11.3.5. Вагони та автомобілі,встановлені під завантаження (розвантаження), повинні бути поставлені на гальмо.
11.3.6. При відчиненні чи зачиненні дверей вагона необхідно стояти на залізничному полотні правим боком до вагона та триматись лише за дверні поруччя. При відчиненні двері слід тягнути на себе, а при зачиненні - тільки від себе.
11.3.7. Вантажі (окрім баласту, який вивантажується для шляхових робіт,) повинні знаходитись на відстані від зовнішньої грані головки найближчої до вантажу рейки залізничної або підкранової колії: при висоті штабеля до - не менше , при більшій висоті штабеля - не менше .
11.4. Вантаження та розвантаження сировини, твердого та рідкого палива, допоміжних матеріалів, готової продукції, сипких та штучних вантажів
11.4.1. При виконанні вантажно-розвантажувальних робіт із застосуванням машин безперервного транспорту укладання вантажів повинне забезпечувати рівномірне завантаження робочого органу та стійке положення вантажу. Подавання та
знімання вантажу з робочого органу машин повинні виконуватись за допомогою спеціальних подавальних та приймальних пристроїв.
11.4.2. При розвантаженні сипких вантажів з напіввагонів люки слід відчиняти спеціальними пристроями, що дозволяють працюючому знаходитись на безпечній відстані. Не допускається присутність людей у хопер-вагонах під час розвантаження і навантаження.
