Таблиця 6.1 (витяг зі СНиП 2.09.04-87, табл. 5)
Розміщення обладнання побутових приміщень
|
Найменування
|
Показник, м
|
|
1
|
2
|
|
Розміри у плані
|
|
|
Кабіни:
|
|
|
душових закриті
|
1.8x0.9
|
|
душових відкриті та з наскрізним проходом,
|
|
|
напівдушів
|
0.9x0.9
|
|
особистої гігієни жінок
|
1.8x1.2
|
|
вбиралень
|
1.2x0.8
|
|
Лавки у гардеробних
|
0.3x0.8
|
|
Пристрій питного водопостачання
|
0.5x0.7
|
|
Шафи у гардеробних для особистого та домашнього одягу в залежності від кліматичних районів та спеціального одягу і взуття ';
|
|
|
ІІБ, ІІВ, ІІГ, ІІІБ, МІВ, IV ЇВ, ІД, НА, ІІІА ІА, ІБ, ІГ
|
0.25x0.5 0.33x0.5 0.4x0.5
|
|
Розміри по висоті
|
|
|
Розподілювальні перегородки: до верху перегородки
|
1.8
|
|
від підлоги до низу перегородки
|
0.2
|
|
Шафи для зберігання одягу
|
1.65
|
|
Відстань між осями санітарних приладів
|
|
|
Умивальники одинарні
|
0.65
|
|
Ручні та ножні ванни, пісуари
|
0.7
|
|
Ширина проходів між рядами
|
|
|
Кабіни душових закриті, умивальники групові Кабіни душових відкриті та вбиралень, пісуари
|
1.2 1.5
|
|
Умивальники одинарні
|
1.8
|
|
Ручні та ножні ванни, кабіни особистої гігієни жінок та фотарії
|
2
|
|
Шафи гардеробних для зберігання одягу при кількості відділень у ряді :
|
|
|
до 18
|
1.4/1 *
|
|
від 18 до 36
|
2/1.4 2
|
1 Надалі - спецодягу. Для звичайного складу спецодягу (халати, фартухи, легкі комбінезони) необхідно передбачати шафи розмірами у плані 0.25x0.5 м, для розширеного складу (звичайний склад плюс натільна білизна, засоби Індивідуального захисту) - 0.33x0.5 м, для громіздкого спецодягу (розширений склад плюс кожухи, валянки, спеціальні комбінезони) - 0.4x0.5 м.
В знаменнику наведена ширина проходу між рядами шаф без лав
6.3.2.2. При обліковій чисельності працюючих на підприємствах до 50 чоловік допускається передбачати загальні гардеробні для всіх груп виробничих процесів.
6.3.2.3. При гардеробних, окрім відокремлених гардеробних для вуличного одягу, необхідно передбачати комори спецодягу, вбиральні, приміщення для чергового персоналу з місцем для прибирального інвентаря, місця для чищення взуття, сушіння волосся.
6.3.2.4. Кількість душових, умивальників та спеціальних побутових улаштувань необхідно приймати за чисельністю працюючих в зміні або частини цієї зміни, що одночасно закінчує працю.
6.3.2.5. Душові обладнуються відкритими душовими кабінами. До 20% душових кабін допускається передбачати закритими. Душові кабіни з наскрізним проходом передбачаються при виробничих процесах груп Iв, 36.
6.3.2.6. Вбиральні у багатоповерхових побутових, адміністративних та виробничих будівлях повинні бути на кожному поверсі.
При чисельності працюючих на двох суміжних поверхах ЗО чоловік або менше вбиральні слід розміщувати на одному поверсі з найбільшою чисельністю працюючих.
При чисельності працюючих на трьох поверхах менше 10 чоловік допускається передбачати одну вбиральню на три поверхи.
Вбиральні і душові не дозволяється розміщувати над робочими приміщеннями правлінь, конструкторських бюро, приміщеннями для учбових занять, громадського харчування, пунктів здоров'я, культурного обслуговування та громадських організацій.
6.3.2.7. Допускається передбачати загальну вбиральню для чоловіків і жінок при чисельності працюючих в зміні не більше 15 чоловік.
6.3.2.8. Вхід у вбиральню повинен передбачатись через тамбур з дверима, які самозачиняються.
6.3.2.9. Відстань від робочих місць у виробничих будівлях до вбиралень, міст паління, приміщень для обігріву або охолодження, напівдушів, пристроїв питного водопостачання повинна прийматись не більше , а від робочих місць на промплощадці підприємства - не більше .
6.3.2.10. Для прання спецодягу при виробничих підприємствах або групі підприємств повинні передбачатись пральні з відділеннями хімічного очищення.
6.3.2.11. Для знешкодження спецодягу, забрудненого нелеткими речовинами, допускається використовувати окрему технологічну лінію в пральнях.
6.3.2.12. При пральнях необхідно передбачати приміщення для ремонту спецодягу з розрахунку на одне робоче місце. Кількість робочих місць необхідно приймати з розрахунку одне робоче місце з ремонту взуття та два робочих місця з ремонту одягу на 1000 чоловік облікової чисельності.
6.3.3. Приміщення охорони здоров'я
6.3.3.1. Приміщення пунктів здоров'я, медпунктів, особистої гігієни жінок, парильні (сауни), приміщення для інгаляторіїв, фотаріїв, ручних та ножних ванн, приміщення для відпочинку та психологічного розвантаження необхідно приймати відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87.
6.3.3.2. На підприємствах з обліковою чисельністю працюючих більше 300 чоловік повинні передбачатись фельдшерські пункти охорони здоров'я.
6.3.3.3. При обліковій чисельності від 50 до 300 працюючих повинен бути передбачений медичний пункт.
Площу медичного пункту необхідно приймати: 12 кв.м -при обліковій чисельності від 50 до 150 працюючих, - від 151 до 300.
6.3.3.4. Пункти здоров'я повинні бути розміщені на першому поверсі адміністративних, побутових або виробничих будівель та забезпечені зручним під'їздом санітарного автомобіля.
6.3.3.5. Розміщення та розміри дверей у приміщенні пункту здоров'я повинні прийматися з урахуванням можливості переміщення хворих на носилках.
6.3.3.6. Приміщення особистої гігієни жінок слід розміщувати у вбиральнях із розрахунку 75 працюючих на одну установку. В цих приміщеннях повинні бути передбачені місця для роздягання та умивальник.
6.3.3.7. Приміщення та місця відпочинку в робочий час і приміщення психологічного розвантаження необхідно розміщувати, як правило, при гардеробних домашнього одягу і пунктах охорони здоров'я.
При допустимих параметрах повітря робочої зони у виробничих приміщеннях та відсутності контакту з речовинами 1 і 2 класів небезпеки допускається передбачати місця відпочинку відкритого типу у вигляді майданчиків, що розташовані у цехах на площах, що не використовуються з виробничою метою.
6.3.3.8. В приміщеннях для відпочинку та психологічного розвантаження при обгрунтуванні можуть бути передбачені пристрої для приготування та роздачі спеціальних тонізуючих напоїв, а також місця для занять фізичною культурою.
6.3.3.9. Рівень звукового тиску в приміщеннях і місцях для відпочинку, а також в приміщеннях психологічного розвантаження не повинен перевищувати 65 дБА.
6.3.4. Приміщення підприємств громадського харчування, торгівлі, служби побуту
6.3.4.1. При чисельності працюючих у зміну більше 200 чоловік необхідно передбачати їдальню, яка працює, як правило, на напівфабрикатах; до 200 чоловік - їдальню-розда-вальню.
При чисельності працюючих в зміну менше ЗО чоловік замість їдальні-роздавальні допускається передбачати кімнату прийому їжі.
6.3.4.2. Чисельність місць у їдальні необхідно приймати із розрахунку одне місце на чотирьох працюючих в зміну або найчисельнішу частину зміни.
6.3.4.3. Площа кімнати прийому їжі повинна визначатись з розрахунку 1 кв.м на кожного відвідувача, але не менше 12 кв.м. Кімната прийому їжі повинна бути обладнана умивальником, стаціонарним кіп'ятильником, електричною плиткою, холодильником. При чисельності працюючих до 10 чоловік у зміну замість кімнати прийому їжі допускається передбачати в гардеробній додаткове місце площею 6 кв.м для встановлення столу прийому їжі.
6.4. Вимоги до улаштування освітлення 6.4.1. Загальні вимоги
6.4.1.1. Освітлення виробничих, адміністративних і побутових приміщень виконується у відповідності з розрядом зорових робіт і коефіцієнтом природної освітленості (КПО). Норми освітленості при штучному освітленні на робочих поверхнях наведені у додатку 3.
6.4.1.2. Для живлення світильників загального освітлення повинна застосовуватись напруга не вище 380/220 В змінного струму при заземленій нейтралі і не вище 220 В змінного струму при ізольованій нейтралі і постійного струму.
6.4.1.3. В приміщеннях без підвищеної небезпеки для усіх стаціонарних світильників допускається застосовувати напругу не вище 220 В.
Світильники з люмінесцентними лампами на напругу 127-220 В допускається встановлювати на висоті менше від підлоги, а також для місцевого освітлення, якщо виключено контакт з їх струмоведучими частинами у разі дотику.
6.4.1.4. Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання повинна застосовуватись напруга:
- в приміщеннях без підвищеної небезпеки - не вище 220 В;
- в приміщеннях з підвищеною небезпекою - не вище 42 В;
в особливо небезпечних - не вище 12 В.
В приміщеннях вологих, особливо вологих, жарких та з хімічно активним середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого освітлення допускається лише в арматурі спеціальної конструкції.
6.4.1.5. Для живлення переносних електросвітильників в приміщеннях з підвищеною небезпекою повинна застосовуватись напруга не вище 42 В, в особливо небезпечних - не вище 12 В.
При наявності особливо несприятливих умов, а саме, коли небезпека ураження електричним струмом підвищується наслідком тісноти, незручного положення робітника, стикання з великими металевими, добре заземленими поверхнями (наприклад, робота в котлах, цистернах, бочках та інших ємкостях) для живлення ручних світильників повинна застосовуватись напруга не вище 12 В.
6.4.1.6. Контроль освітленості у приміщеннях та на робочих місцях повинен виконуватись не рідше одного разу на 12 місяців та після реконструкції освітлювальних установок.
6.4.2. Аварійне і евакуаційне освітлення
6.4.2.1. Аварійне освітлення (в приміщеннях і на місцях виконання зовнішніх робіт) слід передбачати, якщо вимкнення робочого освітлення і порушення нормального обслуговування устаткування і механізмів, що з ним пов'язане, може викликати:
- вибух, пожежу, отруєння людей;
- тривале порушення технологічного процесу;
- порушення роботи таких об'єктів, як електричні станції, вузли радіопередачі та зв'зяку, диспетчерські пункти, котельні, щитові, дизельні, насосні установки водопостачання, каналізації і теплофікації, устаткування вентиляції і кондиці-онування повітря для виробничих приміщень, в яких недопустиме припинення робіт тощо.
Найменша освітленість робочих поверхонь виробничих приміщень і території підприємства, що вимагають обслуговування в аварійному режимі, становить 5% освітленості, нормованої для робочого освітлення при системі загального освітлення, але не менше 2 лк усередині будівлі і не менше 1 лк для території підприємства.
6.4.2.2. Евакуаційне освітлення в приміщеннях або в місцях проведення робіт поза будівлями слід передбачати:
- в місцях, небезпечних для проходу людей;
- в проходах і на сходах, які служать для евакуації людей при кількості тих, що евакуюються, більше 50 чоловік;
- по основних проходах виробничих приміщень, в яких працює більше 50 чоловік;
- в виробничих приміщеннях з постійно працюючими в них людьми, де вихід людей із приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення пов'язаний з небезпекою травматизму внаслідок продовження роботи виробничого устаткування;
- в приміщеннях допоміжних споруд, де можуть одночасно знаходитись більше 100 чоловік.
Евакуаційне освітлення повинне забезпечувати таку найменшу освітленість на підлозі основних проходів (або на землі) та на сходах:
- в приміщеннях - 0,5 лк;
- на відкритих територіях - 0,2 лк.
Світильники аварійного освітлення в приміщеннях можуть бути використані для евакуаційного освітлення.
6.4.2.3. Світильники робочого і аварійного освітлення у виробничих будівлях і зонах роботи на відкритому просторі повинні мати живлення від різних незалежних джерел. Допускається живлення робочого і аварійного освітлення від різних трансформаторів однієї двотрансформаторної підстанції при живленні трансформаторів від різних незалежних джерел.
Світильники евакуаційного освітлення у виробничих будівлях з природним освітленням повинні бути приєднані до мережі, незалежної від мережі робочого освітлення, починаючи від щита підстанції (розподільного пункту освітлення), або за наявності лише одного вводу, починаючи від цього вводу.
Світильники евакуаційного освітлення у виробничих будівлях без природного освітлення повинні бути приєднані до окремого незалежного джерела живлення або автоматично на нього перемикатись, якщо у нормальному режимі живлення евакуаційного освітлення передбачається від джерела, яке використовується для робочого освітлення.
6.4.2.4. Не допускається використання електросилових мереж для живлення загального робочого, аварійного і евакуаційного освітлення.
