Примітка.
Переважний агрегатний стан в умовах виробництва: п - пари і (або) гази;
а - аерозолі.
* Небезпечні також при прониканні через шкіру;
** Обов'язкова кількість кисню в повітрі не менше 20%.
6.6.17. В машинному і апаратному відділеннях холодильних установок, а також у машинному відділенні фреонових холодильних установок повинна бути аварійна витяжна вентиляція. Пускові пристрої аварійної вентиляції необхідно розміщувати біля вхідних дверей зовні приміщення.
6.6.18. Для відкривання та закривання фрамуг вікон і ліхтарів потрібно передбачати дистанційне управління. Аераційні ліхтарі потрібно обладнати по всьому зовнішньому периметру вітровідбийними щитами і площадкою шириною не менше 0,5 м.
6.6.19. У відділеннях, де виділяється пил, повинні бути відсмоктувані від місць пилоутворення і пиловиділення. Повітря від місцевих відсмоктувачів необхідно очищати відповідно до вимог санітарних норм.
Циклони (пилеуловлювачі) повинні установлюватись в складах сухого корму перед вентиляційними установками. Повітроводи необхідно обладнувати клапанами, котрі здатні затримати вогонь.
Витяжні шахти механічної вентиляції треба виводити вище покрівлі на висоту не менше 1 м. 6.6.20. В приміщеннях категорії Б необхідно:
6.6.21. Устаткування для подавання повітря у приміщення із системою повітряного опалення та вентиляції повинні мати пристрої, за допомогою яких можна змінювати кут нахилу струменя повітря, який подається, як у вертикальному, так і горизонтальному напрямках.
6.6.22. Опалювально-вентиляційні пристрої складів безтарного зберігання крохмалю, кормів тощо повинні забезпечувати необхідні оптимальні режими протягом всього часу зберігання цих продуктів.
6.6.23. Повітроводи систем аспірації та витяжної венти ляції належить проектувати так, щоб виключити можливість відкладання у них пилу.
6.6.24. Вилучення сухого пилу із центральних пиловідділь ників, а також прибирання пилу в приміщеннях потрібно механізувати.
6.6.25. Виведення нагрітого повітря з приміщень треба проводити через ліхтарі, шахти, верхні фрамуги або дахови вентилятори, а подачу зовнішнього повітря для асиміляції надмірного тепла потрібно здійснювати в теплий період року у робочу зону, в холодний період року - не нижче 4 м від підлоги.
6.6.26. Температура припливного повітря у холодний перехідний періоди року для приміщень з теплонадміром повинна бути на 5-8°С нижче розрахункової температурі повітря в робочій зоні.
6.6.27. Повітря, яке подається системами з механічним спонуканням, повинне забиратись зовні з найменш забруд-неної зони, враховуючи при цьому вітри переважних напрямків У разі, коли неможливо через місцеві умови забезпечити забирання повітря із незабрудненої зони, припливне повітря повинне підлягати попередньому очищенню і вміщувати не більше ЗО % нормативної кількості гранично допустимих концентрацій пилу і газів, вказаних в табл. 6.6.2. 1
6.6.28. Повітроприймальні отвори припливних систем я механічним спонуканням слід передбачати на висоті не мен-ше 2 м від рівня землі, а при забиранні повітря із зеленої зони - не менше 1м.
6.6.29. У всіх виробничих приміщеннях незалежно від наявності вентиляційних пристроїв у віконних прорізах треба передбачати поворотні фрамуги, щити, які знімаються, або жалюзі для провітрювання.
Площу прорізів, що відкриваються, слід встановлювати розрахунку на аерацію.
Утримання та ремонт вентиляційних установок
6.6.30. На підприємстві необхідно наказом призначити особу, яка відповідає на експлуатацію вентиляційних установок.
6.6.31. На вентиляційні установки потрібно завести паспорти за встановленою формою.
6.6.32. Всі вентиляційні системи після закінчення будівництва і монтажу потрібно відрегулювати та випробувати на ефективність.
6.6.33. Перевірку ефективності роботи вентиляційних систем треба проводити після закінчення виробництва, а також після капітального ремонту та реконструкції вентиляційних
систем.
6.6.34. Очищення повітроводів і циклонів аспіраційних систем потрібно проводити за графіком, який затверджений власником підприємства.
6.6.35. Конструкції і матеріали венткамер повинні виключати можливість іскроутворення в приміщеннях, в повітрі котрих можуть знаходитись легкозаймисті або вибухонебезпечні речовини (пил, пара, гази).
6.6.36. Під час експлуатації вентиляційних систем забороняється:
- відключати або знімати вогнезатримуючі пристрої;
- випалювати жирові відкладення та інші горючі речовини, накопичені в повітроводах і зонтах;
- закривати витяжні канали, отвори і решітки;
- залишати двері вентиляційних камер відчиненими, зберігати в камерах сторонні предмети;
- використовувати припливно-витяжні повітроводи і канали для відведення газів від приладів опалення, газових колонок, кип'ятильників та інших нагрівальних приладів;
- складувати впритул (на відстані менше 0,5 м) до повітроводів і устаткування горючі або негорючі матеріали в горючій упаковці;
- видаляти за допомогою тієї самої системи відсмокту-вачів різні гази, пару, пил та інші речовини, котрі при змішуванні можуть викликати спалахи, горіння або вибух;
- експлуатувати переповнені циклони.
6.6.37. У виробничих приміщеннях, де об'єм на одного працюючого менше 20 м3, належить передбачати повітрообмін, який забезпечує подавання зовнішнього повітря в кількості не менше ЗО м3/год на 1 працюючого, а в приміщеннях, де об'єм на 1 працюючого від 20 до 40 м3, - не менше 20 м3/год на 1 працюючого.
6.6.38. Забороняється зберігання у вентиляційних камерах будь-якого устаткування і матеріалів.
6.7. Водопостачання та каналізація
6.7.1. Якість води, яка використовується для побутових Цілей, повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая».
6.7.2. Водопостачання та каналізацію будівель і споруд
підприємств потрібно проводити відповідно до вимог СНиП
,2.04.01-86, СНиП 2.04.02-84, СНиП 2.04.03-85, ГОСТ
12.3.006-75.
6.7.3. Вибір джерела питного водопостачання потрібне проводити відповідно до вимог ГОСТ 2761-84 і погоджувати з місцевими органами державного санітарного нагляду.
6.7.4. Якість води, яка поступає на виробничі потреби повинна відповідати технологічним вимогам з врахуванням її впливу на продукцію, що випускається, і забезпечення відпо-відних санітарно-гігієничних умов для обслуговуючого персо-налу.
6.7.5. З'єднання питного водопроводу з мережами водопроводів, які подають воду не питної якості, не допускається. Питні водопроводи, які живляться від міського водопро-воду, не повинні з'єднуватись з іншими питними водопрово-дами від місцевих джерел.
6.7.6. Водозабірні споруди для питної води повинні мати охоронну зону, розміри якої встановлюються після погодження з місцевими органами санітарного нагляду.
6.7.7. Власник підприємства зобов'язаний забезпечити робітників питною водою відповідної якості. Застосування сирої води для пиття допускається тільки з дозволу органів санітарного нагляду.
6.7.8. Умови і місця випускання очищених стічних вод поверхневого стоку у водні об'єкти повинні задовольняти вимоги «Правил охраны поверхностных вод от загрязнения сточными водами» і погоджуватись з місцевими органами по використанню та охороні водних ресурсів, а також органами державного санітарного нагляду і рибоохорони.
6.7.9. Стічні води потрібно очищати відповідно до вимог СНиП 2.04.03-85.
6.7.10. Підприємство повинне забезпечувати щоденний лабораторний контроль ефективності очищення виробничих і побутових стічних вод.
6.7.11. Скидання стічних вод III категорії у водоймище громадського користування, а також у водонакопичувачі допускається після повного очищення на спорудах відповідно до складу окремих стоків.
6.7.12. Для подавання води на виробничі і господарські потреби у виробничих і побутових будівлях повинні бути про-кладені внутрішні водопроводи.
Цехи належить забезпечувати доброякісною питною водою з температурою не вище 20°С і не нижче 8°С.
6.7.13. Для забезпечення питною водою цехів з підвищеним
тепловиділенням (випарний, сушильний, декстриновий), відділень для замочування зерна та олійно-пресового) необхідно обладнувати установки для постачання робочих газованою водою.
6.7.14. Цехи, в яких проводиться робота з кислотами і можливі хімічні опіки, повинні бути обладнані кранами, умивальниками, питними фонтанчиками, аварійними душами для відмивання обличчя, рук, тіла і мати при них нейтралізуючі розчини.
6.7.15. Скидання стічних вод, які мають горючі домішки (бензин та інші нафтопродукти), у каналізаційні мережі і споруди допускається після їх очищення в спеціалізованих відстійниках. Об'єднання стоків, які виділяють вогненебезпечні, шкідливі або вибухонебезпечні гази, з каналізаційними мережами побутових і виробничих приміщень забороняється.
Очищення та ремонт відстійників необхідно проводити згідно з вимогами, викладеними в розділі 10.1.
6.7.16. Всі водозливи від виробничих установок і побутових приміщень повинні бути обладнані гідравлічними затворами, які захищають від проникнення газів із каналізаційної мережі.
6.7.17. Локальні очисні споруди виробничих стоків потрібно розміщувати окремо від виробничих і побутових приміщень.
6.7.18. Каналізацію виробничої площадки слід передбачати окремо від побутової каналізації.
6.7.19. Прокладання труб водопостачання в приміщеннях електроліту і холодильних камер не дозволяється.
6.7.20. Всі резервуари води для господарських питних потреб, які розміщені на території підприємства, повинні бути закриті, а резервуари розміщені в землі - обнесені огорожею висотою не менше 1 м і обваловані.
6.7.21. Водопровідна мережа, на котрій встановлено пожежне устаткування, повинна забезпечити необхідний тиск і пропустити розрахункову кількість води для цілей пожежогасіння.
6.7.22. Про тимчасове відключення участків водопровідної мережі, на котрій встановлені пожежні гідранти або крани, а також про пониження тиску в мережі нижче того, який вимагається, необхідно сповіщати пожежну охорону.
6.7.23. При наявності на території підприємства або поблизу нього природних водяних джерел (річка, озеро, ставок) до них повинні бути влаштовані зручні під'їзди, побудовані пірси для встановлення пожежних автомобілів і забезпечена можливість брати з них воду в будь-яку пору року.
6.7.24. У місцях розташування пожежного гідранта необхідно установити світловий або флуоресцентний покажчик нанесеним літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані (в метрах) від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу (в міліметрах).
6.7.25. Біля місця розташування пожежного водоймища повинні бути встановлені покажчики (об'ємні - зі світильни-ком, або плоскі - із застосуванням світловідбивних покриттів з нанесеними літерним індексом ПВ, цифровими значенням запасів води (в м3) та кількістю пожежних автомобілів, кот можуть одночасно встановлюватися біля пожежного водой-мища.
6.7.26. Кришки люків пожежних резервуарів і колодязів підземних гідрантів повинні бути постійно закритими, їх не обхідно своєчасно очищати від бруду, льоду, снігу. Зупинки повинні бути звільненими від води.
В зимовий період пожежні резервуари і гідранти слід утеп-лювати для запобігання замерзанню.
6.7.27. Пожежні крани внутрішнього протипожежного во-допроводу необхідно обладнати пожежними рукавами і ство-лами, котрі повинні знаходитись в шафах. Дверцята шаф повинні бути опломбовані. Пожежні рукава, що знаходяться в шафах, слід утримувати в справному стані, сухими, добре згорнутими і приєднаними до кранів і стволів. На дверцятах шафів пожежних кранів повинні бути вказані: літерний індекс ПК, порядковий номер пожежного крана і номер телефоне найближчої пожежної частини.
7. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ВИРОБНИЧОГО УСТАТКУВАННЯ
7.1. Загальні вимоги
7.1.1. Обладнання, монтаж, обслуговування та експлуата-ція устаткування крохмале-патокової промисловості повинна відповідати вимогам ГОрТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.2.007-75 ГОСТ 12.2.049-80, ГОСТ 12.2.064-81, ГОСТ 12.2.061-80, ГОСТ 12.4.040-78, ГОСТ 12.2.062-80, ГОСТ 12.2.016-81, ГОСТ 12.2.022-80, ГОСТ 12.2.026-93, «Правил пожежної безпекЯ України» і цих Правил. В
7.1.2. Устаткування (нестандартне), що виготовляється силами заводів, повинне відповідати вимогам конструкторської документації державних стандартів безпеки праці, діючих норм та Правил, які відносяться до цього устаткування.
7.1.3. При розробленні конструкції устаткування потрібнЯ передбачати повне усунення небезпечних і шкідливих факторів за ГОСТ 12.0.003-74, які виникають у процесі його роботи, при обслуговуванні та ремонті, а також в аварійних ситуаціях.
У випадках неможливості усунення небезпечних шкідливих факторів, конструкція устаткування повинна мати колективний захист працюючих від їх впливу.
7.1.4. При конструюванні машин і апаратів необхідно враховувати максимально механізоване і автоматизоване управління, усунення фізичних навантажень, травмування та стомлюваність обслуговуючого персоналу під час виконання технологічних операцій.
7.1.5. Конструкція та розташування вузлів устаткування повинні забезпечувати безпечність і зручність під час їх монтажу, обслуговування та ремонту.
