38. Потрібну освітленість треба підтримувати систематичним очищенням арматури світильників і ламп від пилу й бруду не рідше як два рази на місяць, а в майстернях, де є значні виділення пилу, диму й кіптяви,— не рідше як чотири рази на місяць.

39. Лампи, що перегоріли, пошкоджена арматура повинні замінюватися негайно. Замінювати лампи, арматуру, запобіжники, а також очищати світильники і прилади повинен електромонтер. Виконання цих робіт не слід доручати учням. У світильниках загального і місцевого освітлення можна використовувати лампи тільки такої потужності, на яку світильники розраховані.

Лампи, що застосовуються для загального і місцевого освітлення, повинні бути забезпечені електроосвітлювальною арматурою. Використовувати відкриті лампи забороняється. Висота установки світильників загального освітлення має бути не меншою як 3 м від підлоги.

Примітка. Гарантійний строк служби для ламп розжарювання 1000, люмінесцентних ламп 2500 ... 3000 год горіння; після його закінчення електролампи треба систематично заміняти.

40. У приміщеннях, майстернях, коридорах установлюється аварійне освітлення, що має створювати освітленість не меншу як 0,3 лк на підлозі вздовж лінії основних проходів і на сходах.

41. Світильники аварійного освітлення повинні приєднуватись до мережі, незалежної від мережі робочого освітлення, починаючи від щита підстанції, або при наявності лише одного вводу, починаючи від цього вводу.

42. Електрична частина освітлювальних установок повинна задовольняти вимоги Правил улаштування електроустановок (ПУЕ).

43. Навчально-виробничі майстерні і допоміжні приміщення мають бути обладнані вентиляцією та опаленням.

Вентиляція може бути природною, механічною або змішаною і повинна забезпечувати повітрообмін, температуру і стан повітряного середовища, що передбачені санітарними нормами.

44. У майстернях з обробки металу і деревини вентиляція повинна забезпечувати повітрообмін 20 м3/год на одну людину. Виробничі процеси, що супроводжуються виділенням пилу, обладнують пристроями для його уловлювання і видалення. Місцеві відсмоктувачі повинні забезпечувати повітрообмін 250 м3/год.

Повітрообмін місцевої витяжки від клеєварки повинен становити 350 м3/год.

45. Обладнання навчальних майстерень — установка для нікелювання, для фарбування розпиленням, апарат точкового зварювання, робочі місця для відливання і термообробки,— як правило, треба встановлювати в окремому приміщенні з обов'язковим влаштуванням місцевих витяжних відсмоктувачів. Фарбувати розпилюванням, нікелювати необхідно тільки у витяжній шафі.

Над робочим місцем для запускання і випробування двигуна внутрішнього згоряння повинен 6ути обладнаний кожух з витяжною вентиляцією.

Випускну трубу двигуна треба вставляти і щільно з'єднувати з трубою, що виведена назовні.

46. Навчальні монтажні роботи, що проводяться з використанням м'яких припоїв (у тому числі припоїв, що містять свинець: ПОС-40; ПОС-60), мають строго відповідати «Основним вимогам щодо організації навчальних робіт, утримання навчально-виробничих приміщень, організації робочих місць учнів і засобів індивідуальної профілактики під час паяння невеликих виробів сплавами, що містять свинець» (додаток 2).

47. Вентиляційні пристрої повинні бути завжди справними і перебувати під постійним наглядом осіб, які відповідають за роботу вентиляції.

48. Вентиляційні установки повинні проходити планово-запобіжний ремонт, періодичне технічне і санітарно-гігієнічне випробування. Результати випробувань заносять до спеціального журналу.

У шкільних майстернях можна встановлювати осьові вентилятори таких марок- М9 № 4, М9 № 5, М9 № 6 і відцентрові вентилятори марок: Ц4-70 № 2, 5; ЭВР № 2, Ц13-50 № 2.

49. Для приміщень навчальних і навчально-виробничих майстерень рекомендується централізоване опалення:

а) центральне водяне з металевими радіаторами;

б) променеве з бетонними панелями;

в) у шкільних майстернях допускається повітряне суміщення з припливною вентиляцією при температурі повітря, що подається, не більшою за 60 ° без рециркуляції.

Опалення повинне забезпечувати рівномірну температуру, можливість регулювання ступеня нагріву приміщення і незалежного вмикання і вимикання опалювальних секцій.

50. Забороняється для опалення навчальних і навчально-виробничих майстерень застосовувати тимчасові чавунні або інші печі.

51. Оптимальна температура повітря в приміщеннях навчальних майстерень з обробки металу і деревини повинна бути 16... 18 °С.

52. Ворота і вхідні двері в капітальних стінах повинні бути утеплені. Біля воріт і дверей, через які відбувається транспортування матеріалів і виробів, мають бути опалювані тамбури.

Двері повинні мати пристрої для примусового закривання (пружини, пневматичні затвори і т. д.). У воротах для проходу людей повинні бути хвіртки.

53. Навчальні й навчально-виробничі майстерні незалежно від наявності вентиляційних пристроїв повинні мати у віконних отворах фрамуги, що відчиняються, або інші пристосування для провітрювання. Для відчинення й регулювання фрамуг повинні бути зручні пристрої, якими керують з підлоги.

54. Рами вікон і світлових ліхтарів, двері й тамбури до них повинні бути справними. До настання зими їх треба утеплити.

В. Обладнання і матеріали

55. Усе працююче обладнання навчальних і навчально-виробничих майстерень має бути непошкодженим і надійно закріпленим. Надійність установки обладнання на міжповерхових перекриттях повинна підтверджуватися відповідними розрахунками.

Обладнання й механізми повинні мати всі необхідні надійно закріплені обмежувачі.

56. Розміщення обладнання (верстатів, машин, механізмів, верстаків тощо) має відповідати навчально-виробничому процесу, нормам розстановки обладнання й умовам його роботи (див. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії під час холодної обробки металів, затверджені постановою президії ЦК профспілки робітників машинобудування 12 жовтня 1965 р.), а також забезпечувати безпечні умови праці учнів.

Типові варіанти розміщення обладнання подано в додатку 3.

57. Складування матеріалів і деталей треба виконувати на спеціальних місцях так, щоб вони не захаращували проходів і не заважали вільному обслуговуванню. Висота складування матеріалів, заготовок не повинна бути більшою від 1 м. При складуванні потрібно забезпечувати стійкість складених предметів і запобігати падінню заготовок, деталей або матеріалів. Для цього застосовують спеціальні пристрої, стояки, прокладки, підкладки, підпори тощо.

58. Заново встановлене обладнання можна пускати в експлуатацію лише з дозволу технічної інспекції та органів народної освіти з оформленням відповідного акта.

59. Передачі (пасові, канатні, ланцюгові, фрикційні, зубчасті та ін.) повинні бути забезпечені надійними і зручними в експлуатації запобіжними захисними засобами.

60. Передачі, розміщені всередині обладнання і агрегатів, повинні бути закритими з усіх боків. Доступ до них має здійснюватися за допомогою пристроїв, що відчиняються (кришка, дверці тощо), а не знімними.

Подавальні валики і подібні пристрої повинні бути забезпечені пристосуваннями, що запобігають захопленню одягу і пальців працівника.

61. Обладнання і механізми навчальних майстерень повинні мати тільки індивідуальні приводи. Передавання руху до обладнання трансмісіями в навчальних майстернях не дозволяється.

62. Оброблювані, рухомі або обертові деталі, вироби, що виступають за габарити обладнання, повинні бути обгороджені і мати стійкі підтримуючі пристрої.

Усе верстатне обладнання, призначене для обробки крихких металів, повинно мати пристрої для захисту працюючого від поранень стружкою і відлітаючими частинками матеріалу. Під час обробки матеріалів з утворенням зливної стружки верстати повинні бути обладнані стружколамами. Фрезерні верстати для захисту від стружки повинні мати надійні щитки й ширми. Стругальні верстати забезпечуються стружкозбирачами.

63. Обладнання треба фарбувати світлими тонами одного кольору (зеленого). Місця, що підлягають захисту, фарбують червоним кольором, який різко виділяється після зняття захисного засобу.

64. Справність і стан обладнання та його захисних засобів повинні перевірятися до початку роботи майстром, інструктором або вчителем праці. Забороняється працювати на несправному обладнанні.

65. Пуск і зупинка обладнання і механізмів повинні бути цілком безпечними, а пускові пристрої — зручними для користування.

66. Пускові пристрої мають забезпечувати швидкість і плавність вмикання з робочого місця і повинні бути позбавлені можливості самодовільно вмикатися.

Наявність кількох місць пуску забороняється.

Поблизу робочого місця вчителя має бути рубильник (кнопка «Стоп») вимикання всього обладнання навчальної майстерні.

Розміщення органів керування (рукояток, маховичків, кнопок) повинно бути зручним, безпечним для користування.

67. Кнопки вмикання будь-якого обладнання мають бути заглиблені на 3-5 мм, а кнопки вимикання повинні виступати над панеллю не менш як на 3 мм і мати добре видимий напис «Стоп». Колір кнопок вимикання — червоний.

Контакти повинні бути захищені від потрапляння пилу, стружок, емульсій, мастил, що використовуються під час роботи.

68. Пусковий педальний пристрій, якщо він є, повинен мати захисний засіб, що запобігає випадковому вмиканню (від падіння предмета на педаль, несподіваного натискання тощо).

69. Прибирають стружки, обрізки, пил і бруд з обладнання тільки за допомогою крючків, щіток тощо після того, як вимкнено обладнання. Без використання зазначених пристроїв прибирати забороняється.

Застосовувати стиснене повітря для здування ошурок і стружок не дозволяється.

70. Змащувати частини обладнання треба ретельно і систематично відповідно до наявної інструкції.

Система змащування забезпечується пристроями, що запобігають розбризкуванню і розливанню мастил (щітками, збирачами, листами, піддонами), і повинна бути безпечною в обслуговуванні.

71. Учні, які працюють на обладнанні з використанням охолоджувальних сумішей, повинні бути проінструктовані про необхідні заходи безпеки.

72. Ремонтувати обладнання під час його роботи забороняється.

73. Перед ремонтом обладнання треба вимкнути з мережі і привести до такого стану, при якому жодна його частина або вузол не могли б самостійно рухатися. Приводні паси треба зняти з шківів, під пускові педалі потрібно підставити підкладки.

Біля пускових пристроїв і рубильників, що підводять струм, вивішують попереджувальні плакати, де зазначають, що обладнання ремонтується і пуск його заборонений.

Знімні частини розміщують на заздалегідь підготовлених місцях, міцно і стійко укладають з використанням підкладок, круглі деталі — із застосуванням підпор.

Для виконання ремонтних робіт між знятими деталями і біля обладнання, що ремонтується, залишають вільні проходи і робочі площі.

74. Перед пуском обладнання після ремонту або налагодження всі захисні засоби, а також пристрої слід поставити на місце, міцно й правильно закріпити. Працівників, які є поблизу, повідомляють про початок роботи на відремонтованому обладнанні.

Г. Робоче місце

75. Робоче місце учня повинно бути організоване так, щоб запобігти будь-якому нещасному випадку.

Кожне робоче місце обладнують сидіннями (приставними, висувними або відкидними), якими учні можуть користуватися для відпочинку і виконання окремих операцій основної роботи.

76. Робочі місця повинні бути обладнані спеціальними пристроями: тумбочками, висувними ящиками, шафами, інструментальними полицями або стелажами для зберігання інструмента, захисних окулярів, креслень тощо; заготовки, інструмент тощо, які зберігаються на стелажах, не повинні виступати за межі робочої площі стелажа.

77. Забороняється захаращувати робочі місця й проходи матеріалами, заготовками, деталями та відходами виробництва. Тримати на робочому місці предмети, не потрібні для виконання роботи, забороняється

78. Керівники навчальних закладів, завідуючі майстернями, майстри, інструктори та вчителі трудового навмання, а також керівники виробничих дільниць, де проводяться практикуми учнів, зобов'язані: а) забезпечити учнів справним інструментом; б) стежити за тим, щоб інструмент був правильно заточений; в) стежити за правильним виконанням трудових прийомів

79. Інструмент повинен зберігатись у спеціальних інструментальних ящиках, шафах, столиках біля обладнання, а в тих випадках, де це передбачено конструкцією машини,— в середині неї.

80. Лещата на верстаках установлюють на відстані не менш як 1 м між осями. Ширина верстака повинна бути не меншою від 0,75 м. Для захисту учнів від осколків, що відлітають, повинні бути встановлені щити (із сітки з вічками не більшими як 3 мм) заввишки не менш як 1 м.

На одномісних універсальних столах-верстаках, призначених для шкільних комбінованих майстерень восьмирічних шкіл, допускається знімний захисний пристрій з розміром поверхні, що забезпечує схоплювання осколків по вертикальній площині 45°, а по горизонтальній 96°.

Поверхня захисного пристрою повинна забезпечувати добре гасіння швидкості осколків.

Лещата мають забезпечувати надійне кріплення заготовки, губки лещат повинні мати неспрацьовану насічку.

81. Відстань між верстаками має відповідати нормам, зазначеним у додатку 4.

82. Учні, яких допускають до ремонту і заточування інструмента, повинні 6ути попередньо проінструктовані. Початкові роботи виконуються під наглядом майстра, інструктора або вчителя праці.

83. Молотки, кувалди тощо повинні мати опуклу поверхню бойка, гладеньку, незбиту, без задирок, вибоїн, тріщин, мати міцні рукоятки.

84. Ручки молотків, кувалд виготовляються з твердих і в'язких порід деревини (клена, дуба, берези тощо).

Користуватися ручками з м'яких або товстошарових порід деревини (ялини, сосни) забороняється.