5.11.4. Для живлення підземних освітлювальних установок повинна використовуватися напруга, не вища за 220 В.

Для ручних переносних світильників, що живляться від іскробезпечних джерел, допускається напруга, не вища за 42 В.

5.11.5. Акумуляторні світильники повинні бути запломбовані дротом діаметром, не меншим за 1 мм, і забезпечувати безперервне нормальне горіння тривалістю не менш як 10 годин. Світильники повинні обладнуватися двонитковими лампами.

Забороняється розкривати світильники в шахті.

Світильники та заряджувальні станції не рідше одного разу на місяць підлягають контрольній перевірці механіком дільниці ВТБ.

5.11.6. Світильники, призначені для працівників дільниці буропідривних робіт, повинні бути виділені в окрему групу, для них не допускається режим самообслуговування. Світильники повинні обслуговуватися працівниками лампової, які забезпечують постійний контроль їх справного стану.

5.11.7. При кожній шахті або групі шахт повинна бути влаштована лампова, що розміщується у приміщенні з негорючих матеріалів. Лампова в середині адміністративно-побутового комбінату повинна відділятися від решти будівлі стінами з негорючих матеріалів, у яких дозволяється влаштовувати отвори з металевими дверима.

Усі приміщення лампових повинні мати припливно-витяжну вентиляцію як загальну, так і місцеву.

5.11.8. Лампова повинна обладнуватися автоматичними заряджувальними станціями, розрахованими на експлуатацію герметичних та доливних акумуляторних батарей, а також мати тренувальну заряджувальну станцію.

5.11.9. Заряджувальні станції в ламповій повинні бути встановлені таким чином, щоб струмоведучі частини були ізольовані або відгороджені. Допускаються відкриті контакти, призначені для приєднання акумуляторних світильників до заряджувального пристрою, за умови, якщо напруга на них не перевищує 24 В.

5.11.10. Для приготування розчину електроліту та заливання ним акумуляторів повинні застосовуватися спеціальні пристрої, які запобігають розбризкуванню або розливанню електроліту. Обслуговувальний персонал повинен забезпечуватися захисними окулярами, гумовими рукавичками та фартухами. У приміщенні повинні бути нейтралізувальні розчини або порошки у разі опіків електролітом.

5.12. Контроль електроустаткування

5.12.1. Електроустаткування дозволяється відкривати та ремонтувати тільки особам, що мають відповідну кваліфікацію та право на проведення таких робіт.

Перевірка знань електротехнічного персоналу на відповідність кваліфікаційній групі з електробезпеки проводиться з періодичністю, що встановлюється Правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів за участю представника Держнаглядохоронпраці.

5.12.2. Усі електричні машини, апарати, трансформатори та інше електроустаткування, їх вибухобезпечні оболонки, кабелі, заземлення повинні періодично оглядатися:

а) особами, що працюють на машинах та механізмах, а також черговими електрослюсарями дільниці – щозміни перед початком роботи;

б) механіком дільниці або його заступником – щотижня із занесенням результатів до оперативного журналу;

в) головним енергетиком (головним механіком) шахти або призначеними ним особами – не рідше одного разу на 3 місяці із занесенням результатів до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7;

г) перед спусканням у шахту спеціальною групою електрослюсарів шахти під контролем головного енергетика (головного механіка) шахти або посадової особи, ним призначеної, електроустаткування повинно піддаватися ревізії та перевірці його вибухобезпеки за Інструкцією з огляду та ревізії рудникового вибухобезпечного електроустаткування (далі - ДНАОП 1.1.30-5.38-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7, із занесенням результатів до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення.

5.12.3. Роботи з монтажу, налагодження, випробування, ремонту, ревізії та демонтажу діючих електроустановок повинні виконуватися згідно з ДНАОП 1.1.30-5.32-96.

Оперативні переключення під час ремонтних та налагоджувальних робіт, що виконуються на живильних лініях та комплектних розподільних пристроях центральних підземних підстанцій та розподільних пунктах з напругою понад 1200 В, повинні проводитися з дозволу головного енергетика (головного механіка).

Усі оперативні переключення в електроустановках шахти виконуються за погодженням із гірничим диспетчером (або енергодиспетчером) шахти із записом в оперативний журнал.

5.12.4. Налагоджувальні та інші спеціальні роботи, коли унеможливлене їх виконання із знятою напругою, допускається проводити поблизу та на струмоведучих частинах, які перебувають під напругою, з дозволу головного енергетика шахти за умови:

наявності наряду на проведення робіт із зазначенням заходів з техніки безпеки, а також заходів, що унеможливлюють безпосередній дотик до струмоведучих частин іскронебезпечних кіл напругою понад 42 В;

забезпечення безперервного нагляду за працюючими;

наявності в посвідченнях осіб, що виконують роботи, запису про допуск до проведення спеціальних робіт відповідно до кваліфікаційної групи з електробезпеки.

Виконання таких робіт у шахтах, небезпечних щодо газу, допускається тільки у виробках зі свіжим струменем повітря, що провітрюються за рахунок загальношахтної депресії. При цьому повинен бути забезпечений контроль концентрації метану, а наряд погоджений з керівництвом дільниці ВТБ.

У виробках на пластах, небезпечних щодо раптових викидів вугілля та газу, крім ЦПП та виробок приствольного двора, під час виконання зазначених робіт повинні додатково виконуватися такі умови:

а) місця проведення робіт мають бути розташовані не ближче ніж 600 м від діючих вибоїв пластів, небезпечних щодо раптових викидів вугілля та газу;

б) роботи повинні виконуватися у змінах, коли не ведеться видобуток вугілля, не проводяться гірничі виробки, а також не виконуються противикидні заходи і не раніше ніж через 4 год. після струсного підривання;

в) безперервний контроль концентрації метану повинен здійснюватися гірничим майстром дільниці ВТБ. Якщо уміст метану становитиме понад 0,5%, то роботи повинні бути припинені, а напруга - знята.

Керівник налагоджувальних та інших спеціальних робіт повинен мати V кваліфікаційну групу з електробезпеки, а члени бригади – не нижче IV групи.

5.12.5. Максимальний струмовий захист у всіх апаратах до приєднання їх до мережі та при експлуатації повинен піддалягати перевірці відповідно до Інструкції з перевірки максимального струмового захисту шахтних апаратів (далі - ДНАОП 1.1.30-5.33-96), затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7.

5.12.6. Апарат захисту від витікань струму повинен перевірятися на спрацювання перед початком кожної зміни гірничим майстром дільниці або за його вказівкою електрослюсарем. Апарат захисту із самоконтролем справності перевіряється один раз на добу в ремонтну зміну.

Допускається дистанційна перевірка апаратури захисту від витікань струму за умови, що вимикальний апарат має пристрій попереднього контролю ізоляції та здатний відтворити автоматичне повторне включення захищуваної лінії після перевірки.

Результати перевірки повинні заноситися на спеціальні дошки, що розміщені в місцях установлення апарата захисту, а в разі його несправності повідомлятися гірничому диспетчеру для запису в журнал та вживання заходів.

Загальний час відключення мережі напругою 380, 660 та 1140 В при спрацюванні апарата захисту від витікань струму повинен перевірятися не рідше одного разу на 6 місяців. Результати перевірки апарата захисту повинні заноситися до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення.

5.12.7. Опір ізоляції відносно землі електричних установок та кабелів на номінальну напругу 127-1140 В змінного струму, що працюють у шахті, повинен бути не нижче ніж такі норми:

а) електродвигунів вугледобувних та прохідницьких машин – 0,5 МОм;

б) електродвигунів інших шахтних машин, освітлювальних трансформаторів, пускових агрегатів та ручних електросвердел – 1 МОм;

в) пускової та розподільної апаратури, броньованих та гнучких кабелів будь-якої довжини – 1 МОм на фазу.

5.12.8. Вимірювання опору ізоляції електроустаткування та кабелів перед вмиканням повинно проводитися після монтажу та перенесення, після аварійного відключення захистом, після тривалої бездіяльності, якщо апарат захисту від витікань струму не дає змоги ввімкнути мережу, а для стаціонарного електроустаткування – також періодично, не рідше одного разу на рік.

Електроустаткування та кабелі, опір ізоляції яких не відповідає нормам та викликає спрацювання апарата захисту від витікань струму, повинні бути від'єднані від мережі для проведення заходів щодо підвищення опору їх ізоляції або ремонту.

5.12.9. Капітальний ремонт рудникового електроустаткування, пов'язаний із заміною деталей або елементів схеми, що забезпечують вибухобезпечність електроустаткування, допускається лише на підприємствах, які мають на це дозвіл. Ремонт електроустаткування, укладеного у вибухонепроникну оболонку, повинен проводитися згідно з діючим КД 16407-89, затвердженим Міністерством електротехнічної промисловості СРСР, 1974.

У разі поточного та профілактичного ремонтів, що проводяться на шахтах, з числа деталей, які забезпечують вибухобезпеку, допускається заміна прохідних затискачів, штепсельних контактів, ізоляційних колодок, ущільнювальних кілець, натискувальних пристроїв, заглушок кабельних вводів, кабельних муфт у цілому, а також кріпильних болтів оболонок електроустаткування.

5.12.10. На шахті не рідше одного разу на 3 місяці спеціально виділені та навчені особи повинні вимірювати загальний опір заземлювальної системи відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.31-96.

Опір заземлень необхідно вимірювати також перед вмиканням наново змонтованої або перенесеної установки.

Результати огляду та вимірювання заземлень повинні заноситися до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення.

6. ПОПЕРЕДЖЕННЯ І ГАСІННЯ ПОЖЕЖ

6.1. Загальні вимоги

6.1.1. Протипожежний захист шахти має бути спроектовано та виконано так, щоб запобігти можливості пожежі, а в разі її виникнення в будь-якому місці і з будь-якої причини забезпечувались її ефективна локалізація і гасіння на початковій стадії.

6.1.2. У проектах нових (тих, що реконструюються або ліквідуються) шахт, у проектах протипожежного захисту діючих шахт та в планах розвитку гірничих робіт необхідно передбачати:

а) застосування схем і засобів провітрювання, що забезпечують запобігання створенню вибухопожежонебезпечного середовища, пожежобезпечну розробку пластів вугілля, схильного до самозапалювання, надійне управління вентиляційними струменями в аварійних умовах і безпеку виходу людей із шахти або на свіжий струмінь повітря;

б) застосування безпечних у пожежному плані способів розкриття та підготовки шахтних полів, систем розробки пластів вугілля, схильного до самозапалювання, можливість забезпечення надійної ізоляції виїмкових дільниць (очисних виробок) після їх відробки, а також можливість швидкої локалізації й активного гасіння пожеж;

в) унесення до проектів (паспортів) розробки всіх пластів вугілля, схильних до самозапалювання, розділів із заходами щодо запобігання пожежам від самозапалювання вугілля;

г) застосування спеціальних способів і засобів зниження хімічної активності вугілля, зниження повітропроникності виробленого простору, підвищення герметичності ізолювальних споруд і забезпечення надійності контролю ознак пожеж при відробці пластів вугілля, схильного до самозапалювання;

ґ) застосування безпечних у пожежному плані машин і механізмів, устаткування, пристроїв і схем енергозабезпечення;

д) застосування негорючих і важкогорючих речовин та матеріалів, серед них і робочих рідин;

е) скорочення обсягу буропідривних робіт;

є) застосування автоматичних засобів виявлення пожеж, установок пожежогасіння, пристроїв блокування, що не допускають роботи виїмкових машин і стрічкових конвеєрів у разі невідповідності тиску води в пожежному трубопроводі нормативним вимогам;

ж) застосування засобів колективного та індивідуального захисту людей, що гарантують безпеку під час евакуації або відсиджування в разі пожежі.

Проекти протипожежного захисту шахт щорічно коректуються і узгоджуються з місцевими органами Держнаглядохоронпраці і загоном ДВГРС двічи на рік згідно з Планом ліквідації аварій.

6.1.3. Кількість і види технічних засобів протипожежного захисту, використовувані вогнегасні засоби, джерела і засоби подавання води для пожежогасіння, запас спеціальних вогнегасильних речовин (порошкових, пінних та ін.) визначаються Інсструкцією з протипожежного захисту вугільних шахт (далі - ДНАОП 1.1.30-5.34-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7, ДНАОП 1.1.30-5.18-96, КД 12.01.401-96.

6.1.4. Під час розробки планів ліквідації аварій має бути проведений розрахунок і прийнятий режим вентиляції, що сприяє, у разі виникнення пожежі, запобіганню самочинному перекиданню вентиляційного струменя, поширенню газоподібних продуктів горіння у виробках, де перебувають люди, зниженню активності пожежі і створенню найбільш сприятливих умов для її гасіння та попередженню вибухів горючих газів. Прийнятий вентиляційний режим повинен бути керованим і сталим.

6.2. Попередження підземних пожеж від самозапалювання

6.2.1. Порядок, способи і терміни здійснення пожежно-профілактичних заходів під час розробки пластів вугілля, схильного до самозапалювання, повинні встановлюватися згідно з КД 12.01.401-96.

6.2.2. Щорічно у виробничому об’єднанні (компанії, асоціації, акціонерному товаристві, на шахті) складається список шахтопластів вугілля, схильного до самозапалювання. Погоджений із місцевими органами Держнаглядохоронпраці, ДВГРС та затверджений технічним директором виробничого обєднання (компанії, асоціації, акціонерного товариства, шахти) список до початку календарного року розсилається шахтам, ДВГРС, органам Держнаглядохоронпраці, НДІГС і МакНДІ.