Страница 2: ДСТУ 4646:2006. Спирт етиловий, горілки напої лікеро-горілчані газохроматографічний метод визначання справжності (33844)

Допустимо застосовувати інші засоби вимірювань, допоміжні пристрої, матеріали і реактиви з характеристиками не гіршими, ніж наведені.

1. Готування до проведення вимірювань
2. Монтують, налагоджують і приводять хроматограф в робочий режим відповідно до інструкції щодо експлуатування хроматографа.
3. Кондиціювання колонки здійснюють відповідно до інструкції щодо експлуатування колонки.
4. Умови хроматографування:

• температурна програма термостата колонок від 70 оС, протягом 8,5 хв зі швидкістю

15 оС /хв до 210 оС

• температура випаровувача (інжектора)190 оС
• коефіцієнт ділення потоку40:1
• температура детектора220 оС
• об’ємна витрата повітрявід 12 дм3/год до 18 дм3/год
• або киснювід 9 дм3/год до 11 дм3/год
• об’ємна витрата воднювід 0,7 дм3/год до 1,8 дм3/год
• об’ємна витрата газу-носія (азот)0,07 дм3/год
• об’єм проби1 мм3.

Допустиме досліджування в інших умовах хроматографування, що забезпечує розділення мікрокомпонентів не гірше наведеного на рисунках 1, 2, 3, 4 (додаток А).

Правильність вибору умов хроматографування перевіряють, вводячи в інжектор хроматографа контрольний зразок для перевіряння хроматографічного розділення піків. Цей контрольний зразок повинен вміщати всі цільові мікрокомпоненти.

Вибрані умови хроматографування повинні забезпечувати такий ступінь повноти розділення цільових піків, щоб відношення різниці між висотою меншого із двох піків і висотою мінімуму між піками, вимірюваними від нульової лінії до висоти меншого із двох піків, перевищувало 0,5.

У разі неможливості виявити всі цільові компоненти в одних умовах, слід підібрати кілька варіантів режимів для оптимального розділення піків.

1. Градуювання хроматографа
2. Для градуювання використовують стандартні атестовані зразки градуювальних водно- етанольних розчинів, виготовлених згідно з чинними нормативними документами, або атестовані зразки градуювальних водно-етанольних розчинів, виготовлені аналітиком, з чистих речовин
3. вмістом основного компонента не менше 98 %.
4. Хроматограф градуюють за кількома комплектами градуювальних водно-етанольних розчинів, які містять основний компонент — етанол та різні мікрокомпоненти, згідно з 5.2.

4

1. Градуюють хроматограф, застосовуючи градуювальні водно-етанольні розчини з таким вмістом цільових мікрокомпонентів, що перекривають вимірюваний діапазон.

Градуювальні водно-етанольні розчини витримують до введення в інжектор хроматографа за температури (20 ± 2) оС в кімнаті або на водяній бані не менше ніж 30 хв.

Записують хроматограми кожного градуювального розчину. Реєструють час утримування і площі (висоти) піків мікрокомпонентів.

Типові хроматограми градуювальних водно-етанольних розчинів подані на рисунках 1, 2, 3, 4 (додаток А).

Вимірювання кожного рівня концентрацій повторюють. Для будування градуювальної залежності застосовують метод найменших квадратів та засоби обчислювальної техніки (комп’ютери, відповідні програми для опрацьовування та візуалізації даних). Заносять в програму приписані значення вмісту етанолу та мікрокомпонентів в градуювальному розчині та величину об’єму введеної проби. Використовуючи комп’ютерні програми або вираховуючи, згідно з ГОСТ 8.207, перевіряють значення СКВ (середній квадратичний відхил) площі (висоти) піка кожного мікрокомпонен- та. Якщо результати трьох вимірювань задовольняють вимогу СКВ менше ніж 8 %, то градуювання одного концентраційного рівня завершено. У інших випадках слід проводити наступне введення проби. Якщо результати незадовільні, аналізують причини, що привели до цього, і усувають їх. Після градуювання одного концентраційного рівня проводять аналогічно градуювання другого (третього) концентраційного рівня.

Градуювання за кількома сумішами здійснюють згідно з інструкцією до програмного забезпечення хроматографа.

Перевіряють градуювальну залежність згідно з контрольним зразком так часто, як це дає змогу критерій контролювання якості вимірювання — відносна різниця градуювальних коефіцієнтів для поточного та попереднього аналізу не повинна перивищувати 10 %. Як контрольний зразок використовують градуювальну суміш. Для наочності будують контрольні діаграми Шухарта згідно з ДСТУ ISO 8258.

1. Проведення вимірювань

Дослідження проби.

Зразок витримують до введення в інжектор хроматографа за температури (20 ± 2) оС в кімнаті або на водяній бані не менше ніж 30 хв.

У випаровувач (інжектор) мікрошприцом вводять 1 мм3 зразка і проводять хроматографічне розділення в умовах, наведених у 5.3.3. Ідентифікацію піків проводять за часом утримування стандартних речовин. Реєструють піки, що відповідають основному компоненту та кожному мікроком- поненту градуювального розчину, вимірюють площі (висоти) піків основних компонентів та мікро- компонентів.

Проводять два паралельні дослідження проби. Оперативний контроль збіжності здійснюють згідно з 5.8. У разі перевищення нормативу оперативного контролювання збіжності дослідження повторюють.

Щоб уточнити ідентифікацію сумнівних піків, необхідно проводити додаткові дослідження зразка і градуювального розчину з цільовими компонентами в інших умовах хроматографування (інші температури колонки, швидкості потоку газу-носія, використання колонки з фазою іншої полярності), дослідження суміші зразка з розчином цільового компонента або використовувати газохроматографічний метод з мас-спектрометричним детектуванням.

1. Опрацьовування результатів вимірювань
2. Опрацьовують результати вимірювань, використовуючи програмне забезпечення персонального комп’ютера, який входить до складу комплекту хроматографа, відповідно до інструкції з експлуатування. Кількісний вміст мікрокомпонента знаходять, користуючись комп’ютерною програмою, за градуювальною залежністю.
3. За результат вимірювання беруть середнє арифметичне значення двох паралельних визначань, допустима різниця між якими не повинна перевищувати норматив оперативного контролювання збіжності dn, значення якого наведено у таблиці 2, та обчислене з такою кількістю значущих цифр, щоб остання цифра результату була першою значущою цифрою границі абсолютної похибки.

Для перерахунку на безводний спирт результати вмісту в об’ємі проби перемножують на коефіцієнт П, який визначають за формулою:

П = 100 : ф,(1)

де ф — об’ємна частка етанолу в досліджуваній пробі, %;

100 — об’ємна частка етанолу в безводному спирті, %.

Результати вимірювань вмісту основного компонента та мікрокомпонентів виражають у таких одиницях:

• етанол — об’ємна частка у відсотках;
• метанол — об’ємна частка у відсотках в перерахунку на безводний спирт;
• для інших мікрокомпонентів — масова концентрація в перерахунку на безводний спирт, мг/дм3. Результат визначання вмісту кожного мікрокомпонента в пробі представляють у вигляді

(2)

(фсер ± Аф)%. та (Рсер ± Ар)мг/дм3,

• середнє арифметичне значення двох результатів паралельних визначань об’ємної частки метанолу, %;
• середнє арифметичне значення двох результатів паралельних визначань масової концентрації мікрокомпонента, мг/дм3;

Ар, Аф — довірчі границі абсолютної похибки вимірювання вмісту мікрокомпонента:

Ар = 0,015 • фсер або Аф = 0,015 • Рсер,(3)

5 — довірчі границі відносної похибки вимірювання вмісту відповідного мікрокомпонента, % (наведено у таблиці 1).

1. Норми похибки вимірювань

Методика виконання вимірювань забезпечує виконання вимірювань з відносними похибками, які не перевищують наведених у таблиці 1.

Таблиця 1

Фсер

Рсер

де

де

5.8 Контролювання якості вимірювань

Значення нормативів контролювання характеристик похибки визначання масової концентрації або об’ємної частки наведено у таблиці 2.

Таблиця 2

1. Оперативне контролювання збіжності проводять за допомогою порівнювання різниці результатів двох паралельних визначань після кожного досліджування зразка з нормативом контролювання збіжності. Умови збіжності передбачають виконання дослідження одного й того самого зразка за одних і тих самих умов, одним виконавцем, на одному приладі.

Збіжність результатів паралельних визначань d вважається задовільною, якщо виконано умову

d = 100(Р1 -Р2)/Рсер < dnта d = 100(ф1 -ф2)/фсер ^ dn,(4)

де Р1, Р2 — більший і менший результат із двох паралельних визначань для кожного мікрокомпонента, крім метанолу, виконаних в умовах збіжності, мг/дм3;

Рсер — середнє арифметичне двох результатів паралельних визначань для кожного мікрокомпонента, крім метанолу, виконаних в умовах збіжності, мг/дм3; ф1, ф2 — більший і менший результат із двох паралельних визначань об’ємної частки метанолу, виконаних в умовах збіжності, %; фсер — середнє арифметичне результатів двох паралельних визначань об’ємної частки метанолу, виконаних в умовах збіжності, %; dn— норматив контролювання збіжності, наведений у таблиці 2.

У разі перевищування нормативу оперативного контролювання збіжності дослідження повторюють, а у разі повторного перевищування вказаного нормативу аналізують причини, що привели до отримання незадовільних результатів контролювання, і усувають їх.

1. Контролювання відтворності в лабораторії здійснюють періодично, але не рідше одного разу за три місяці. Через кожні 50 проб хроматографують лабораторний контрольний зразок. Як такий використовують реальний спирт або горілчаний напій. Вміст мікрокомпонентів у ньому повинен бути близький до вмісту їх у досліджуваних зразках.

Два паралельні зразки досліджують згідно з методикою, використовуючи різні партії реактивів, різний час проведення дослідження, залучаючи різних аналітиків, на різних приладах. Отримують два результати дослідження (р1, р2; ф1, ф2) в умовах внутрішньолабораторної відтворності.

Відносна різниця між двома результатами дослідження D не повинна бути більшою значення нормативу контролювання відтворності

D = 100 (Р1 -Р2 ) / Рсер < Dnта D = 100 (ф1 -ф2 ) / фсер < Dn,(5)

де р1, р2 — більший і менший результат із двох паралельних визначань для кожного мікрокомпонента, крім метанолу, виконаних в умовах відтворності, мг/дм3;

Рсер — середнє арифметичне двох результатів паралельних визначань для кожного мікрокомпонента, крім метанолу, виконаних в умовах відтворності, мг/дм3; ф1, ф2 — більший і менший результат із двох паралельних визначань об’ємної частки метанолу, виконаних в умовах відтворності,%; фсер — середнє арифметичне результатів двох паралельних визначань об’ємної частки метанолу, виконаних в умовах відтворності,%;

Dn— норматив контролювання відтворності, наведений у таблиці 2.

У разі перевищення нормативу контролювання відтворності дослідження повторюють, а у разі повторного перевищення вказаного нормативу аналізують причини, що привели до отримання незадовільних результатів контролю, і усувають їх.

1. Внутрішньолабораторне контролювання границі відносної похибки методу K здійснюють періодично, але не рідше одного разу за тримісяці з використанням відповідногоконтрольного

зразка. Як такий використовують стандартнийзразок водно-етанольного розчину.Вмістмікрокомпонентів у ньому повинен бути близький до їхвмісту в досліджуваних зразках.

K = 100 (р1 -рс3 ) / рС3 < Knта D = 100 (ф1 -фС3 ) / фС3 < Kn’(6)

де р — результат визначань масової концентрації кожного мікрокомпонента у стандартному зразку, крім метанолу, мг/дм3; рСЗ — атестоване значення масової концентрації мікрокомпонента у стандартному зразку, крім метанолу, мг/дм3; ф — результат визначань об’ємної частки метанолу у стандартному зразку, %;

фСз — атестоване значення об’ємної частки метанолу у стандартному зразку, %;