ДБН В.2.4-1-99. . Мелиоративные системы и сооружения


Товщина шару ущільненого грунту повинна бути не менше ніж 10 см, а його щільність - 1,65 г/см3.

У проекті підземних трубопроводів слід передбачати ущільнення грунту зворотної засипки траншей та пазух трубопроводів. Щільність грунту засипки траншеї встановлюється проектом. Зворотну засипку траншеї, на яку не передаються додаткові навантаження (крім власної ваги грунту), допускається виконувати без ущільнення грунту, але потрібно по трасі трубопроводу утворювати валик, висота якого визначається проектом.

Вимоги до основ під напірні зрошувальні трубопроводи в ґрунтових умовах 1 та II типів просідання

2.168 У ґрунтових умовах І типу усі категорії трубопроводів улаштовуються без урахування просідання.

2.169 У ґрунтових умовах II типу з можливою величиною осідання 20 см і більше для трубопроводів 1, II і III категорій слід передбачати ущільнення грунту.

2.170 Глибина ущільнення просідаючого грунту в основі трубопроводів повинна визначатися проектом залежно від категорії трубопроводу, матеріалу та діаметра труб, але повинна бути не менше ніж 0,3 м. Щільність ущільненого грунту повинна бути не нижче 1,65 г/см3.

Вимоги до основ зрошувальних трубопроводів, які влаштовуються на набухаючих грунтах

2.171 При проектуванні трубопроводів зі сталевих, залізобетонних напірних, азбестоцементних, чавунних та пластмасових труб, траси яких проходять повністю або частково в набухаючих грунтах, слід передбачати виконання таких заходів:

а) улаштування в основі трубопроводів ґрунтової подушки з незв'язних грунтів (пісок, гранвідсів, дрібний щебінь, гранульований шлак тощо) завтовшки від 10 до 15 см;

б) зворотна засипка траншеї та пазух трубопроводів повинна провадитися тим самим незв'язним грунтом на висоту 20 см над верхом трубопроводу. Решта траншеї повинна заси-патися місцевим не набухаючим грунтом (СНіП 3.02.01).

Примітка. До набухаючих грунтів належать грунти з відносним набуханням без навантаження esw = 0,04.

ДБН В.2.4-1-99 С. 34

Обладнання зрошувальних трубопроводів

2.172 Зрошувальні трубопроводи повинні бути обладнані:

• гідрантами-водовипусками для підключення поливної або дощувальної техніки;

• вантузами для видалення повітря, які встановлюються в підвищених переломних точках профілю і в кінцевих або початкових точках зрошувальних трубопроводів ( залежно від рельєфу місцевості);

• протиударною арматурою та клапанами для впускання і випускання повітря;

• поворотними затворами (засувками), що встановлюються на відгалуженнях, через які передбачається скидання води при спорожненні ремонтних ділянок;

• запобіжними скидними пристроями;

• поворотними затворами (засувками), що встановлюються на початку кожного зрошувального трубопроводу;

• запобіжними скидними пристроями, які встановлюються в кінцевих точках розподільних (зрошувальних) трубопроводів та запобігають підвищенню тиску в мережі внаслідок скорочення водовідбору;

• регуляторами тиску.

2.173 На трубопроводах діаметром 500 мм і більше при техніко-економічному обгрунтуванні допускається встановлювати затвори на один типорозмір менше.

2.174 При жорсткому встановленні арматури на зварних трубопроводах і в умовах можливого осідання грунту по трасі трубопроводу арматуру необхідно встановлювати з монтажними компенсаторами (вставками).

2.175 На зимовий період трубопроводи слід спорожняти. Спорожнення, як правило, слід передбачати самопливним. Уклон трубопроводу до місця спорожнення повинен бути не менше ніж 0,001. Допускається спорожнення трубопроводів за допомогою насосів, коли неможливе самопливне спорожнення.

2.176 При проектуванні сталевих та залізобетонних трубопроводів необхідно розробляти заходи щодо їх захисту від ґрунтової корозії та корозії, що спричиняється блукаючими струмами. Вибір методів захисту повинен бути обгрунтований даними про корозійні властивості грунтів, які будуть ідентичними умовам експлуатації зрошувальної системи (прогноз зміни корозійних властивостей грунтів) та даними про можливість корозії, яка спричиняється блукаючими струмами.

2.177 Захист зовнішньої поверхні сталевих трубопроводів від корозії слід передбачати відповідно до ГОСТ 9.602.

Для захисту від корозії внутрішньої поверхні сталевих труб незалежно від корозійної активності води, що транспортується, необхідно передбачати ізоляційні покриття цементно-піщані, цементно-полімерні, цинкові та інші, дозволені для застосування у господарсько-питному водопостачанні.

ДБН В.2.4-1-99 С. 35

Захист від впливу сульфат-іонів на бетон залізобетонних труб, а також від корозії, що спричиняється блукаючими струмами, слід виконувати у відповідності з СНіП 2.03.11.

2.178 Для залізобетонних труб віброгідропресованих з просоченням модифікованим петролатумом у грунтах середнього та сильного ступеня агресивності з вмістом хлор-іонів до 500 мг/л електрохімічний захист трубопроводів не є обов'язковим.

2.179 При проектуванні електрохімічного захисту трубопроводів зі сталевих та залізобетонних труб усіх типів необхідно передбачати заходи, що забезпечують електричну провідність трубопроводів.

Автоматизація водорозподілу на зрошувальних системах

2.180 В проекті зрошувальної системи з метою своєчасної подачі води для поливу сільськогосподарських культур та запобігання скидання води з мережі водоводів, які обслуговують зрошувані площі, слід передбачати автоматизацію водорозподілу.

2.181 Для запобігання технологічним та аварійним скидам води з мережі водоводів слід передбачати акумулюючі ємкості.

2.182 У складі проекту автоматизації повинна бути розроблена функціонально-структурна схема водорозподілу, яка містить:

• технологічний об'єкт керування - мережу водоводів, що обслуговують зрошувані

площі;

• споруди водорозподілу - водозабірні, підпірно-регулювальні, водомірні та скидні,

які обслуговують технологічний об'єкт керування в автоматизованому режимі за допомогою

(технічних засобів контролю, регулювання та керування;

• систему збирання інформації та реалізації керування;

• комплект технологічних задач водорозподілу на основі економіко-математичних риоделей;

• комплект технологічних задач автоматизації керування об'єктами водорозподілу;

• схему диспетчеризації водорозподілу.

2.183 При виборі схеми водорегулювання залежно від конструктивних особливостей зрошувальної системи та способу поливу слід керуватися принциповими схемами, наведени-

ми в додатку У.

2.184 При розробці системи централізованого контролю і керування та каскадного ре-гулювання слід використовувати прилади автоматизації гідравлічної та електричної дії.

2.185 Гідравлічні регулятори потрібно використовувати на спорудах з пропускною здатністю до 10 м3/с. Електричні прилади автоматичного регулювання повинні базуватися на мыкроконтролерах, що програмуються.

2.186 Головні водозабірні вузли, водовиділи в господарстві та канали скидної мережі повинні бути обладнані приладами водообліку.

2.187 Прилади обліку води повинні відповідати таким технічним вимогам:

ДБН В.2.4-1-99 С. 36

• забезпечувати автоматизований облік витрат і скидання води;

• конструкції водомірних пристроїв повинні прийматися типовими, універсальними;

• забезпечувати надійність експлуатації в різних умовах і режимах роботи водоводів, достатність діапазону використання, незалежність роботи водомірних пристроїв від характеру витоку потоку в нижній б'єф.

Дренаж на зрошуваних землях

2.188 Дренаж на зрошуваних землях повинен забезпечувати відведення надлишку солей з кореневмісного шару грунтів, а також підтримувати рівень підземних вод, що виключає можливість вторинного засолення і заболочення грунтів.

Умови скидання дренажних вод у водні об'єкти визначаються державними органами охорони навколишнього середовища відповідно до вимог статті 73 Водного кодексу України.

2.189 Необхідність улаштування дренажу слід установлювати на основі аналізу водно-сольового режиму грунтів об'єкта меліорації і прилеглої території в існуючих та проектних умовах з урахуванням біологічних особливостей сільськогосподарських культур та вимог охорони навколишнього середовища.

2.190 При складанні прогнозів водно-сольового режиму слід використовувати аналітичні методи розрахунку, аналогове та математичне моделювання, а також дані служби експлуатації про водно-сольовий режим зрошуваних земель.

Вміст рухомих солей у кореневмісному шарі засолених грунтів не повинен перевищувати гранично допустимі значення, що наведені в додатку Т.

2.191 Прогноз режиму ґрунтових вод слід установлювати на основі гідрогеологічних вишукувань та досліджень на стадії розробки проекту зрошувальної системи у відповідності з рекомендаціями Посібника до ВСН 33-2.1.05.

На основі виконаних гідрогеологічних прогнозів установлюються:

• рівні залягання ґрунтових вод при різних способах поливу сільськогосподарських культур;

• строки підйому рівня ґрунтових вод до критичних глибин, допустима (критична) глибина залягання ґрунтових вод;

• можливий ступінь мінералізації ґрунтових вод;

• терміни будівництва дренажу.

2.192 Сільськогосподарське освоєння зрошувальних земель передбачається тільки після будівництва постійного дренажу, якщо за прогнозом водно-сольового режиму потреба в дренажі виникає у період до 10 років від початку їх освоєння. При строках підйому ґрунтових вод понад 10 років сільськогосподарське освоєння земель повинно випереджати будівництво дренажу.

2.193 При проектуванні дренажу необхідно передбачати використання дренажних вод на зрошення, промивання та інші потреби.

ДБН В.2.4-1-99 С. 37

Неможливість або недоцільність використання дренажних вод повинна бути обгрунтована.

Якість дренажних вод, які використовуються для зрошення сільськогосподарських культур, повинна відповідати ГОСТ 17.1.2.03.

2.194 Залежно від природних умов території, на якій планується будівництво дренажу, слід передбачати такі типи дренажу:

• систематичний - дрени або свердловини вертикального дренажу розміщені рівномірно на зрошуваних землях;

• вибірковий - дрени або свердловини приурочені до окремих ділянок зрошуваних земель з незадовільним меліоративним станом;

• лінійний - дрени або свердловини розміщені по фронту живлення підземних ґрунтових вод.

Тип дренажу на зрошуваних землях (горизонтальний, вертикальний або комбінований) вибирається виходячи з природних та господарських умов на основі техніко-економічного порівняння варіантів.

  1. Основним типом дренажу є горизонтальний.

Вертикальний дренаж слід застосовувати при дренуванні грунтів провідністю понад 100 м2/дoбy та у випадку, коли слабопроникні грунти підстилаються пластами з напірними водами.

2.196 Комбінований дренаж слід передбачати, як правило, при двошаровій або багатошаровій будові водоносного пласта, коли верхній слабопроникний шар потужністю до 15 м підстилається водонапірним пластом, потужність якого не перевищує 15 м.

2.197 Дренаж на зрошуваних землях на весь період експлуатації слід проектувати постійним (горизонтальним, вертикальним або комбінованим).

2.198 Для проведення капітальних промивань постійний дренаж у разі необхідності може доповнюватися тимчасовим відкритим або передбачається глибоке розпушування з внесенням хімічних меліорантів.

2.199 При проектуванні дренажу на засолених землях або тих, що можуть засолюва-

тись, необхідно передбачати промивний режим зрошення.

2.200 Інтенсивність живлення підземних вод слід визначати на основі прогнозу водно-

сольового режиму грунтів території, що меліорується, і використання досвіду експлуатації

діючих дренажних систем на об'єктах-аналогах.

2.201 Розрахунок водно-сольового балансу зрошуваних земель слід виконувати за ме-тодикою, викладеною у ВСН 33-2.2.03.

Розрахунок параметрів дренажу

2.202 Для розрахунку параметрів дренажу необхідно схематизувати гідрогеологічні та грунтово-меліоративні умови масиву зрошення. При виборі та обгрунтуванні розрахунко- вих схем слід враховувати конфігурацію зони фільтрації, характер руху і живлення підземних вод, граничні умови водоносного горизонту, що дренується у плані і розрізі,

ДБН В.2.4-1-99 С. 38

літологічну будову водомістких порід та їх фільтраційні параметри, водно-фізичні й фізико-хімічні властивості грунтів, реальний водно-сольовий режим масиву зрошення.

2.203 Параметри постійного горизонтального, вертикального та комбінованого дренажу слід розраховувати на середньорічне навантаження періоду постійної експлуатації меліоративної системи.

2.204 Параметри тимчасового дренажу необхідно визначати виходячи із забезпечення заданої швидкості відведення промивних вод у період капітальних промивань з урахуванням роботи постійного дренажу.

Модуль дренажного стоку qd , мз/дoбy з 1 м2, за розрахунковий період слід визначати за формулою

qd = Fd /10000t, (24)

де Fd — навантаження на дренаж, м3 /га',

t - тривалість розрахункового періоду, діб;

Fd визначається за формулою

Fd = Ve ± VF ±Vver,

де Ve - втрати води із зрошувальних каналів, м3;

vF - різниця між припливом та відтоком поверхневих вод, м3;

Vver - вертикальний водообмін балансового шару з розміщеними нижче підземними водами (підживлення ґрунтових вод напірними водами або перетіканням ґрунтових вод униз), м3.

2.205 Глибину закладання дрен та відстань між ними слід розраховувати залежно від гідрогеологічних умов об'єкта і необхідного водно-сольового режиму за формулами усталеного режиму фільтрації з перевіркою динаміки підземних вод у характерні періоди (вегетаційний, передпосівний та ін.) за формулами неусталеного режиму.