2.63 При проектуванні багатоярусних лиманів верхній ярус допускається передбачати глибоководним розподільним для забезпечення подачі води в усі яруси, що лежать нижче.
2.64 Пропускання води з ярусу в ярус повинно провадитися через водовипуски, розміщені у найбільш низьких місцях лиманів або по водовідводах, створюваних шляхом улаштування системи земляних розподільних та напрямних дамб. Кінці дамб необхідно доводити до відмітки землі, що відповідає розрахунковому рівню води в лимані.
2.65 Дамби лиманів мають бути постійними і не повинні перешкоджати механізованим сільськогосподарським роботам.
Коефіцієнт закладання укосів дамб повинен становити 5 - 6 , будівельна висота дамб - не більше ніж 1 м, перевищення гребеня дамб над максимальним рівнем води в лимані - не менше ніж 0,3 м. Ширину дамби зверху слід приймати, як правило, від 0,5 до 1,5 м.
2.66 При проектуванні лиманів з підживленням із зрошувальних та обводнювальних каналів слід розраховувати величину витрати води, яка подається в лиман.
ДБН В.2.4-1-99 С. 17
Питома витрата q, л/с на 1 га, визначається за формулою
, (14)
де п - коефіцієнт, що дорівнює 0,68;
Vm - середня швидкість вбирання, см/год;
hm - середній шар затоплення, см;
t - тривалість подачі води, год.
2.67 Необхідно передбачати регулювання глибини і тривалості затоплення, у тому числі в окремих зниженнях, за допомогою мережі водозбірно-скидних каналів. Водозбірно-скидна мережа каналів у плані повинна проходити через знижені місця і мати мінімальну протяжність.
2.68 Розрахункові витрати водозбірно-скидних каналів слід установлювати залежно від об'єму води, яка підлягає скиду після вологозарядки, та допустимої тривалості стояння води в лимані.
2.69 Розміри поперечних перерізів водоскидних каналів всередині лиманів, призначених для відведення води зі знижених ділянок, допускається приймати без розрахунку: ширину по дну - 1 м, коефіцієнт закладання укосів - 4, глибину - 0,5 м. Перевищення бровки каналів над розрахунковим рівнем води в каналі повинно бути не менше ніж 0,2 м.
Системи краплинного зрошення
2.70 Системи краплинного зрошення слід застосовувати при вирощуванні високорентабельних багаторічних насаджень (сади, виноградники, ягідники) та в умовах обмежених водних ресурсів.
2.71 Системи краплинного зрошення слід розміщувати:
а) на незасолених грунтах при рівні прісних підземних вод на глибині не менше ніж 2 м, мінералізованих - не менше 4 м;
б) на передгірних ділянках із складним рельєфом і уклонами понад 0,05;
в) на рівнинних ділянках, як правило, з легкими грунтами (піщані, кам'янисті).
2.72 Системи краплинного зрошення слід проектувати стаціонарними з наземним або підземним розміщенням поливних трубопроводів.
2.73 Основні елементи систем краплинного зрошення - насосна станція, вузол очищення води, трубопровідна мережа з регулювальною і запірною арматурою та поливні трубопроводи з мікроводовипусками-крапельницями.
Насосна станція обладнується низьконапірними насосами і повинна бути забезпечена фільтрами для грубого попереднього очищення води та сміттєзатримувальними пристроями.
Магістральні та розподільні трубопроводи слід улаштовувати з азбестоцементних труб (ВТ-6, ВТ-9, ВТ-12) або з поліетилену. Глибина закладання мережі - від 0,7 до 1,0 м.
При підземному розміщенні поливних трубопроводів вода підводиться до крапельниць за допомогою відвідних живильників. Глибина закладання поливного трубопроводу
ДБН В.2.4-1-99 С. 18
повинна бути не менше 0,5 м. При наземному розміщенні поливні трубопроводи укладають уздовж рядів саду або виноградника.
Мікроводовипуски-крапельниці, від яких залежить якість і надійність технологічного процесу, встановлюють на поливному трубопроводі. Вони обладнані пристроями для стабілізації витрати води при змінному тиску в мережі та самоочищення водопровідних мікроканалів від завислих наносів.
2.74 Якість підземних та поверхневих вод, які використовуються для краплинного зрошення, повинна відповідати загальним вимогам до зрошувальної води та технічним характеристикам обладнання, що застосовується.
2.75 Подачу води на системи краплинного зрошення необхідно передбачати з урахуванням її автоматизації, планового розміщення розподільної мережі та модульних ділянок.
2.76 Системи краплинного зрошення поділяються на модульні ділянки площею від 9 до 12 га, які складаються з кліток, що є площами одночасного поливу, від одного до трьох гектарів.
Керування подачею води до ділянки здійснюється дистанційно за допомогою запірної арматури, яка встановлюється в голові ділянкового трубопроводу.
2.77 Розміщення трубопровідної мережі в плані визначається загальною конфігурацією ділянки, рельєфом місцевості та видом культур.
Зрошувальну мережу проектують тупиковою. Відстані між поливними трубопроводами встановлюють згідно з шириною міжрядь: від 2,5 до 4 м - для винограду, від 3 до 8 м -для плодових та ягідних насаджень.
2.78 Крапельниці повинні застосовуватися безперервної та порціонної дії з величиною промивної витрати від 20 до 40 л/год.
Відстані між крапельницями на поливному трубопроводі слід визначати розрахунками згідно з вбирною здатністю кореневмісного шару грунту та водоспоживанням рослин.
2.79 Діаметр поливних трубопроводів визначають за допомогою гідравлічного розрахунку залежно від уклону і питомої роздачі.
2.80 Режим краплинного зрошення слід розраховувати за роком 95 %-го перевищення дефіциту водоспоживання.
2.81 Розрахункову добову витрату води Q, мз/дoбy, яка подається на краплинне зрошення, слід визначати за формулою
Q = tQu + Ql1 (15)
де t - тривалість поливу, год;
Qu - максимальна годинна витрата води на полив, мз/гoд;
Ql1 - витрата води, м3/добу, на власні потреби вузла очищення визначається за формулою
Ql1 = k × t × Qu , (16)
де k - коефіцієнт, який враховує витрату води на власні потреби вузла очисних споруд, що приймається 0,01 - 0,03.
ДБН В.2.4-1-99 С. 19
Синхронно-імпульсне дощування
2.82 Синхронно-імпульсне дощування слід застосовувати для поливу багаторічних насаджень, кормових та інших культур при уклонах поверхні від 0,05 до 0,30 і розчленованому рельєфі; на малопотужних грунтах - без утворення поверхневого стоку; на незасолених грунтах будь-якої водопроникності, у тому числі на малопотужних.
2.83 Зрошувальна мережа систем імпульсного дощування повинна, як правило, виконуватися стаціонарно з підземним укладанням трубопроводів.
2.84 Системи імпульсного дощування слід проектувати з модульних ділянок площею 10 га з розподілом ділянок зрошення на окремі зони (яруси) з перепадами висот (відміток місцевості) між ними не більше як 25 м.
У випадку, коли перепад висот на зрошуваній ділянці перевищує 25 м, слід установлювати підсилювачі командних сигналів на кожному ярусі.
У випадку використання системи імпульсного дощування на діючій закритій напірній зрошувальній мережі необхідно застосовувати генератори командних сигналів з дощувачами.
2.85 Трубопроводи зрошувальної мережі систем синхронно-імпульсного дощування слід розміщувати таким чином, щоб подача води по трубопроводах за допомогою генератора командних сигналів здійснювалась, як правило, по горизонталі або знизу вверх по рельєфу. Допускається подача води зверху вниз по рельєфу не більше ніж на 10 м.
Поливні трубопроводи слід розміщувати переважно паралельно горизонталям місцевості. Довжина поливних трубопроводів не повинна перевищувати 250 м, кількість до-щувачів на поливному трубопроводі - не більше як 6.
2.86 Розрахунок елементів зрошувальної мережі і технологічних параметрів синхронно-імпульсного дощування зводиться до встановлення потрібної кількості дощувальних апаратів вибраної конструкції на 1 га зрошуваної площі і тривалості паузи накопичення, які забезпечують необхідну питому водоподачу.
Витрату поливного трубопроводу Qr,, л/с, слід визначати за формулою
Qr = r × Qз , (17)
де r - кількість імпульсних дощувачів, які обслуговуються трубопроводом;
Qз - розрахункова витрата заповнення імпульсного дощувача, л/с.
Розрахункову витрату заповнення імпульсного дощувача Qз , л/с, слід визначати за формулою
, (18)
де V' - об'єм виплеску імпульсного дощувача за цикл, л;
t - час заповнення гідропневмоакумуляторів всіх імпульсних дощувачів на системі, с.
2.87 Час заповнення гідропневмоакумуляторів всіх імпульсних дощувачів на системі, який забезпечує розрахунковий режим зрошення сільськогосподарських культур, визначається за формулою
ДБН В.2.4-1-99 С. 20
, (19)
де пq - кількість імпульсних дощувачів системи;
Qр - розрахункова витрата зрошувальної системи, л/с;
tb - час виплеску води всіма імпульсними дощувачами системи слід приймати від 5 до 8 с.
Системи внутрішньогрунтового зрошення
2.88 Системи внутрішньогрунтового зрошення, що дають змогу зволожувати кореневмісний шар грунту капілярним шляхом з підземних зволожувачів, слід застосовувати, як правило, в степових зонах при гострому дефіциті води для поливу високорентабельних сільськогосподарських культур, а також поблизу населених пунктів і тваринницьких комплексів при використанні для зрошення підготовлених міських стічних вод і тваринницьких стоків. Підготовка міських стічних вод і стоків тваринницьких комплексів повинна відповідати вимогам ГОСТ 17.4.3.05.
2.89 Системи внутрішньогрунтового зрошення слід застосовувати з дотриманням таких вимог:
а) рельєф ділянки повинен мати уклон не більше 0,01;
б) грунти повинні бути незасолені, легкого, середнього і важкого механічного складу зі швидкістю капілярного підняття не менше як 0,5 мм/хв;
в) перфорація зволожувачів повинна забезпечувати необхідну витрату води на одиницю довжини зволожувача при розрахунковому напорі. Діаметр отворів слід приймати від 1 до 2 мм; крок - від 50 до 100 мм; при щілинній поздовжній перфорації ширина щілини повинна бути від 1 до 2 мм, довжина - від 35 до 40 мм, крок - від 200 до 400 мм.
2.90 Розподільна мережа повинна використовуватися закритою із пластмасових або азбестоцементних труб. Для зволожувачів слід застосовувати пластмасові труби.
2.91 При проектуванні зволожувальної мережі слід дотримуватися таких умов:
а) уклон місцевості по довжині зволожувачів не повинен перевищувати 0,01;
б) глибина закладання зволожувачів у грунт - від 0,4 до 0,6 м;
в) максимальна довжина зволожувача - до 250 м;
г) відстань між зволожувачами для культур суцільної сівби слід приймати:
1,0 м - на легких, 1,5 м - на середніх і 2,0 м - на важких за механічним складом грунтах.
На супісках і легких суглинках при високій водопроникності нижнього підорного шару слід укладати зволожувачі на екран з поліетиленової плівки завширшки 0,7 м, при цьому відстані між зволожувачами необхідно збільшувати до 2 м.
Відстань між зволожувачами для садів і виноградників слід приймати рівною відстані між рядами посадок.
ДБН В.2.4-1-99 С. 21
2.92 Розрахункові витрати зволожувача повинні бути погоджені з величиною сталого вбирання. Витрату зволожувального трубопроводу Qh , л3/с, слід визначати за формулою
Qh = qi × lh , (20)
де qi - величина вбирання води грунтом на 1 м зволожувача, яка визначається на основі спеціальних досліджень або аналізів, м2 /с;
lh - довжина зволожувача, м.
2.93 Трубчасті зрошувачі слід розраховувати на рівномірну роздачу води по довжині зрошувача. Зрошувач по всій довжині повинен закладатися в грунт з уклоном, паралельним п'єзометричній лінії напорів.
Розрахункову витрату трубчастого зрошувача Qhl , м3/с, слід обчислювати за формулою
, (21)
де qh - витрата зволожувача, м3 /с;
пh — кількість одночасно працюючих зволожувачів, які живляться від зрошувача,
що розраховується.
2.94 Скидні трубопроводи, призначені для промивання та спорожнення мережі, слід проектувати з азбестоцементних або пластмасових труб з глибиною закладання не менше ніж 0,5 м. Скидні трубопроводи необхідно обладнувати оглядовими і спорожнювальними колодязями.
Зрошувальні системи з використанням тваринницьких та промислово-побутових стоків
2.95 Зрошувальні системи, призначені для утилізації підготовлених до поливу стоків тваринницьких комплексів та промислово-побутових стоків, повинні проектуватися за умови використання всього річного об'єму стоків для поливу у вегетаційний період.
2.96 Якість підготовлених для використання стоків повинна відповідати ГОСТ 17.4.3.05.
2.97 Контроль за забрудненням грунтів слід здійснювати, керуючись ГОСТ 17.4.3.04.
2.98 Конструкція зрошувальної мережі повинна забезпечувати промивання водою і трубопроводів, арматури на мережі, дощувальної техніки після кожного поливу з використанням стоків.
2.99 Природоохоронні заходи повинні детально розроблятися у розділі ОВНС проекту зрошувальної системи.
2.101 При розробленні режиму зрошення сільськогосподарських культур стоками слід установлювати розмір поливних норм виходячи з вимоги недопущення забруднення підземних вод.
2.102 Проект зрошувальних систем з використанням стоків повинен містити:
ДБН В.2.4-1-99 С. 22
• вимоги щодо розробки експлуатаційного режиму зрошення з урахуванням кліматичних умов конкретного року і динаміки ґрунтових вод на зрошуваних та прилеглих до них богарних землях;
• умови експлуатації гідротехнічних споруд та гідросилового обладнання насосних станцій, трубопроводів та інших елементів зрошувальної мережі;
• вимоги щодо охорони праці експлуатаційного персоналу, зайнятого на поливі стоками.
2.103 При розробленні проекту зрошувальної системи з використанням тваринницьких стоків і стічних вод повинні бути враховані спеціальні санітарно-гігієнічні та ветеринарні вимоги.
