- покриття повинно мати декоративний вигляд відновлюваного історичного характеру будівлі;
- колір пофарбування повинен історично відповідати будівлі та її оточенню.
6.10.5.10 Фарбувальні розчини і фарби поділяються на водні і неводні. У водних сумішах в'яжучий матеріал потрібно розводити на воді (вапно, цемент,
рідке скло, клеї).
У неводних фарбувальних сумішах в'яжучими матеріалами є оліфи або смоли, які
входять до складу лаків або фарб.
6.10.5.11 Фарбування фасадів пам'яток потрібно виконувати як останній етап всього комплексу реставраційних робіт.
Цим роботам передує детальне вивчення на реставрованій поверхні попередніх нашарувань фарб, встановлення їх кольору та складу, виявлення автентичних та історичних шарів, а також поверхневого засолення мурування і штукатурки.
6.10.5.12 Пофарбування фасадів пам'ятки здійснюється згідно з "Паспортом пофарбування" та "Технологією виконання робіт", що входять до складу проектної документації.
Технологія фарбування включає підготовку поверхні, приготування і нанесення ґрунтовки, шпаклівки і фарби.
6.10.5.13 Всі матеріали, необхідні для підготування поверхні та фарбування, повинні мати паспорт або висновок спеціалізованої технологічно-реставраційної лабораторії на відповідність їх стандартам або ТУ та можливість їх застосування на історичних фасадах та пам'ятках.
6.10.5.14 Не дозволяється використовувати опоряджувальні матеріали, які можуть привести в подальшому до втрати автентичних штукатурок, мурувань або декору.
6.10.5.15 До проведення робіт з підготовки поверхні виконавцям робіт потрібно разом з архітектором вибрати невеликі ділянки (розміром х ) - "марки" з добре збереженими початковою штукатуркою і фарбовими шарами та зафіксувати їх місцезнаходження в акті на приховані роботи або залишити їх незафарбованими. Підготовка поверхні на цих ділянках не проводиться.
6.10.5.16 Вапняні фарби рекомендуються для фарбування поверхні стін з підвищеною вологістю мурування та штукатурки, для пористих поверхонь та для фасадів будівель, що мають живопис в інтер'єрі.
Для збільшення строку служби вапняні фарби слід готувати на вапні-кипілці з додаванням оліфи (8 % від маси вапна); кухонної солі або алюмінієвих галунів у кількості до 7 % від маси вапна; гідрофобних добавок.
6.10.5.17 При використанні вапняних фарб рекомендується проводити додаткову обробку поверхні гідрофобізуючими розчинами.
Дворазова обробка З...5 % розчинами кремнійорганічних сполук у органічних розчинниках та воді або введення їх у фарбовий розчин подовжує строк служби покриття до 5...7 років.
6.10.5.18 Поверхня повинна бути міцною, очищеною від пилу, бруду.
Фарбування слід здійснювати не раніше ніж через 14 діб після нанесення штукатурки, розшивання і підмазування тріщин.
6.10.5.19 Не дозволяється проводити облицювальні та фарбувальні роботи поверхонь фасадів при температурі нижче 5 °С.
6.10.6 Консервація та реставрація архітектурного та ліпного декору
6.10.6.1 Роботи з метою реставрації і консервації архітектурного та ліпного декору потрібно виконувати на основі розробленого і затвердженого в установленому порядку проекту виконання робіт і технологічних схем. Ліпні вироби повинні виготовлятися за робочими кресленнями і відповідати первісним за формою і матеріалом.
При проведенні реставрації архітектурного та ліпного декору потрібно максимально застосовувати матеріали, аналогічні первинним, щоб забезпечити сумісність нового матеріалу зі старою основою.
6.10.6.2 Проектними рішеннями потрібно передбачати:
- кріплення виробів на матеріалах аналогічних або близьких за своїм складом до первинних, перевірених часом;
- максимальне дотримання технології виконання ліпних робіт.
6.10.6.3 Залежно від ступеня схоронності ліпних виробів на пам'ятках архітектури потрібно проводити:
- реставрацію і консервацію первинних форм і оздоблень;
- відтворення втраченого.
6.10.6.4 Перед початком робіт потрібно провести обстеження будівлі та стану схоронності ліпних виробів, уточнити категорію пам'ятки архітектури і прийняти рішення про доцільність реставрації архітектурного та ліпного декору.
Тільки на основі одержаних результатів потрібно розробляти проект реставрації і технологічні схеми, а при невеликих об'ємах робіт - технологічні схеми виконання ремонтно-реставраційних робіт.
6.10.6.5 Матеріали для виготовлення ліпних виробів повинні відповідати технічним умовам і національним стандартам.
Матеріали закордонного виробництва повинні проходити сертифікацію згідно з порядком, встановленим Держспоживстандартом України.
6.10.6.6 Відновлення первісних ліпних виробів і виготовлення нової ліпнини потрібно виконувати, дотримуючись чинних норм з охорони праці в будівництві.
6.10.6.7 У процесі виготовлення ліпних виробів необхідно здійснювати систематичний контроль, який повинен включати:
- контроль якості матеріалів, які застосовуються, та відповідність їх ТУ і стандартам;
- контроль за встановленням і кріпленням ліпних виробів;
- перевірку правильності складування, транспортування і зберігання ліпних виробів.
6.10.6.8 Для виконання ліпних робіт потрібно використовувати наступні матеріали:
гіпс, каолін, глину, вапно, цемент, пісок, мармуровий та гранітний дрібняк, формопласт, воду тощо, на які є ТУ і стандарти.
6.10.6.9 В ліпних роботах потрібно використовувати гіпс марок Г-5 - Г-25 тонкого помелу. Він повинен бути свіжообпалений, білий за кольором, без домішок піску і не бути грудкуватим. Початок тужавіння повинен відбуватися не раніше ніж через 6 хв з моменту замішування з водою, а кінець - не пізніше ніж через 30 хв. Склад гіпсового розчину потрібно підбирати, як правило, дослідним шляхом. При цьому водно-гіпсове відношення для тіста нормальної густини повинно бути 0,7; густого - 0,5; рідкого - 1. Це означає, що для отримання гіпсового розчину нормальної густини на води слід брати , для густого - , а для рідкого гіпсу.
6.10.6.10 Для ремонту і реставрації ліпних виробів на фасадах потрібно встановлювати риштування та здійснювати кріплення виробів. Ця робота виконується одночасно з ремонтом штукатурки фасаду будівлі.
6.10.6.11 Згідно з реставраційним завданням пошкоджені ліпні вироби повинні підлягати реставрації, доповненню або заміні новими. Для відновлення гіпсової ліпнини застосовується спосіб "догіпсування", який полягає у нанесенні на пошкоджені місця гіпсового розчину.
Для виготовлення нових ліпних деталей за робочими кресленнями або зразками спочатку потрібно зробити моделі, а з них виготовити форми, в яких потім відпивається необхідна кількість деталей. При цьому слід дотримуватись правила, що заново відлиті деталі мають бути повністю просушені в майстерні до відправлення на будівельний майданчик.
6.10.6.12 Для зовнішніх частин будівлі ліпні вироби повинні виготовлятися з водотривких матеріалів (для цього застосовуються гіпсові розчини підвищеної водостійкості) або необхідно передбачити надійний захист ліпнини від водопоглинання гідрофобними розчинами.
Для підвищення водостійкості та міцності гіпсових виробів необхідно:
- використовувати гіпсове тісто густої консистенції (водогіпсове відношення 0,5);
- вводити в тісто відповідні добавки ( сульфітно-спиртову бражку, водні емульсії синтетичних смол - фенолформальдегідних, кремнійорганічних, ПВА);
- обробляти гарячою оліфою (50...60 оС) з додаванням до 5 % (за масою) скипидару;
- замішувати гіпс 1,5 % розчином сірчанокислого цинку або близьким до насичення розчином бури;
- додавати до гіпсу вапно (до 5 % від його маси);
- використовувати високоміцні гіпси (естрих-гіпс, ангідритовий цемент);
- просочувати готові гіпсові вироби спеціальними розчинами (баритовою водою, розчином алюмокалієвих галунів, сірчанокислого цинку або заліза).
6.10.6.13 Для фасадних архітектурних деталей рекомендується використовувати цементні розчини, які в порівнянні з гіпсовими міцніші та довговічніші.
Для виготовлення цементних розчинів у якості заповнювача необхідно використовувати дрібний річковий пісок та мармурову крихту. Для полегшення цементних архітектурних деталей потрібно використовувати легкий заповнювач (перліт).
Цементну суміш потрібно готувати у співвідношенні в'яжуче : заповнювач - 1:3.
При використанні легкого заповнювача, який характеризується підвищеним водо-поглинанням, необхідний гідрофобний захист поверхні готового виробу або додавання при замішуванні гідрофобної добавки ГКЖ.
6.10.6.14 Для відливання ліпних виробів зі складним рельєфом на фасадах рекомендується використовувати гіпсоглиноземистий розширений цемент (ГОСТ 11052-74) марки 500.
6.10.6.15 При проведенні робіт із реставрації архітектурного та ліпного декору потрібно дотримуватися технології і методів встановлення і кріплення ліпних виробів:
- ліпні роботи можна виконувати при температурі не нижче 5 °С. Поверхня, до якої кріпиться фрагмент, повинна мати температуру не вище ЗО °С;
- в приміщенні не повинно бути протягів;
- до початку кріплення ліпні конструкції треба "провісити", розмітити осі і лінії установлення, визначаючи центри встановлення кожного виробу.
6.10.6.16 Вибір способу кріплення (мастики, шурупи, клячі, пірони) повинен бути вказаний у проекті. Він залежить від величини архітектурної деталі, її маси, форми і від поверхні, на яку встановлюють ліпнину.
При значному розмірі і масі ліпних деталей їх кріплення потрібно виконувати тільки за проектом, спеціально складеним для цього технологічного процесу, з використанням металевих кріплень (скоби, штирі, пірони тощо) з неіржавіючих металів.
6.10.6.17 Оцинковані металеві кріплення (цвяхи, штирі, костилі, петлі тощо) до установлення ліпних деталей потрібно обов'язково покривати натуральною оліфою і просушувати.
Кріплення ліпних деталей слід виконувати методом "приморожування" на гіпсовому або цементному розчині.
В зимових умовах використовувати цей метод категорично забороняється.
6.10.6.18 Для приклеювання легких ліпних деталей рекомендується застосовувати клеї типу "Спрут" (ТУ 88 УССР 193.062-84), епоксидні композиції, для невеликих деталей - розчинені в органічних розчинниках термопласти ПБМА, ПВБ або водоспиртові розчини ПВА.
Для заповнення великих проміжків між з'єднаннями фрагментів, великих тріщин доцільно проводити склеювання на рідкому гіпсовому розчині з додаванням 20...25 % розчину ПВА.
6.10.6.19 Всі старі непошкоджені ліпні вироби необхідно очистити від старої фарби і перевірити міцність їх кріплення до стіни. Фарбові покриття потрібно знімати за допомогою хімічних змивок або лужних паст. Після розм'якшення фарбові шари потрібно видалити вручну стеком або скальпелем.
Здійснювати лише механічне очищення від олійних фарб без використання спеціальних змивок не рекомендується.
6.10.6.20 За наявності набілів їх потрібно змочити водою, зчистити стеком, скальпелем і промити водою за допомогою жорстких щетинних щіток. Знімати набіли і пофарбування потрібно до шару оліфи жовтуватого кольору або до першого фарбового шару (ґрунтовки). Залишки змивки на поверхні виробів потрібно зняти і протерти ганчіркою, змоченою в уайт-спіриті.
6.10.6.21 Установлені нові і розчищені старі ліпні деталі для укріплення поверхні гіпсу потрібно покривати 30 % розчином залізного або мідного купоросу або 10 % розчином сульфату барію.
Гіпсова ліпнина підлягає захисно-декоративній обробці - пофарбуванню, тонуванню, воскуванню, гідрофобізації.
Спочатку ліпнину необхідно прогрунтувати і максимально глибоко просочити гіпсову поверхню гарячою оліфою, розчином клею або лаку (шелак).
6.10.6.22 Перед фарбуванням потрібно обстежити деталі ліпних виробів, виправити дефекти, очистити від забруднення, а потім почати шпаклювання.
6.10.6.23 Враховуючи функціональне призначення приміщення, пофарбування (після шліфування поверхні) слід виконувати олійною фарбою з воском (пастоподібна фарба підбирається відповідно до паспорту кольорів).
6.10.6.24 Для тонування гіпсових виробів (різні засоби декоративної обробки, що імітують бронзу, чавун, слонову кістку, дерево, мармур і інші матеріали) потрібно використовувати художні олійні фарби, розведені оліфою, сикативом або лаком.
Роботи з імітації природних матеріалів повинні виконуватися за методиками, затвердженими проектом.
6.10.6.25 Для захисту ліпних виробів необхідне їх воскування. Для покриття застосовується розведений у скипидарі бджолиний віск (іноді віск змішується з милом, стеарином або парафіном). Воскові покриття є гідрофобізуючими.
6.10.6.26 Для захисту поверхні ліпнини від водонасичення потрібно використовувати гідрофобізуючі композиції. Кремнійорганічні гідрофобізатори мають чимало переваг перед восковими, в першу чергу, - довговічність, їх застосування рекомендується в таких випадках:
- за необхідності збереження матової поверхні ліпнини;
- за наявності прихованих пошкоджень, які виявляються при воскуванні;
- при відновленні воскових покриттів як модифікуючих домішок (в кількості 1 ...2 % до маси воску).
Із кремнійорганічних гідрофобізаторів рекомендується застосовувати 5% розчини поліорганосилозанів та поліорганосилоксанів у органічних розчинниках (толуол, ксилол, ацетон або їх суміші). Ця група полімерів поряд з гідрофобною властивістю забезпечує ефективне закріплення поверхні.
6.10.6.27 На фасадах виступні ліпні вироби і тяги потрібно захищати від руйнування і вивітрювання, накриваючи їх оцинкованим покрівельним залізом, міддю або нанесенням фарб. При застосуванні чорного заліза його потрібно прооліфити і профарбувати два-три рази олійною або іншою водостійкою фарбою. Ліпнину після просушування ґрунтують
