Після закінчення температурних циклів проводять повний викид вогнегасної

речовини з вогнегасника не більше ніж через 1 хв після витягування з камери кліматичних випробувань.

Після випробування на стійкість до змін температури вогнегасники повинні відповідати вимогам 4.1.4, 4.1.6 цього стандарту і в них повинно залишатися не

більше 15 % номінального заряду порошку або 10 % номінального заряду іншої вогнегасної речовини.

ДОДАТОК Е

(обов'язковий)

ВИПРОБУВАННЯ НА ЗОВНІШНЮ КОРОЗІЙНУ СТІЙКІСТЬ

Два вогнегасники з зарядами вогнегасної речовини поміщають у камеру кліматичних випробувань і витримують в умовах тропічного вологого клімату з режимом, зазначеним у таблиці Е.1.

Таблиця Е.1 — Режим випробування вогнегасників на зовнішню корозійну стійкість

Температура, °С

Відносна вологість, %

Тривалість зберігання, год

40 ±2

Від 96 до 98

240

Примітка. Зазначена температура і відносна вологість відповідають температурі і відносній вологості, установленим у камері кліматичних випробувань

Після закінчення витримки у камері кліматичних випробувань проводять зовнішній огляд вогнегасників та повний викид вогнегасної речовини.

Після випробування на зовнішню корозійну стійкість вогнегасники повинні відповідати вимогам:

— лакофарбові та металеві покриття деталей вогнегасників повинні залишатися непошкодженими і скріпленими з поверхнею так, щоб не можна було їх усунути промиванням або зіскоблюванням нігтем пальця (якщо ця вимога не виконується, то матеріал зазнає корозії);

— на металевих поверхнях вогнегасників, що не мають захисного або захисно-декоративного покриття, не повинно бути ознак зародження корозії, що свідчить про початок руйнування цілісності поверхні матеріалу;

— вогнегасники повинні зберігати працездатність і відповідати вимогам 4.1.4—4.1.6 і 4.5.2 цього стандарту;

— манометр (індикатор тиску) закачного вогнегасника повинен зберігати працездатність.

ДОДАТОК Ж

(обов'язковий)

ВИПРОБУВАННЯ НА ВНУТРІШНЮ КОРОЗІЙНУ СТІЙКІСТЬ

Два водяних (пінних чи повітряно-пінних) вогнегасники з зарядами вогнегасної Речовини вісім разів піддають температурному циклу, зазначеному в таблиці Ж.1.Після завершення температурного циклу корпус кожного вогнегасника повинен бути спорожнений і розрізаний у двох перерізах для огляду внутрішньої порожнини. Для оцінки зміни кольору вогнегасної речовини рекомендується зберігати два зразки речовини у закритих скляних посудинах і піддавати їх температурному циклу разом з вогнегасниками.

Таблиця Ж.1 — Температурний цикл випробування на внутрішню корозійну стійкість

Етап циклу

Температура, °С

Тривалість, год

1

Мінімальна температура експлуатації з допустимою похибкою ± 3

24 ±1

2

20 ±5

3

50 ± 3

4

20 ±5

Примітка. Зазначені температури відповідають температурі, встановленій у камері кліматичних випробувань. Тривалість одного повного циклу не повинна перевищувати 120 год

Після випробування водяних, пінних або повітряно-пінних вогнегасників на внутрішню корозійну стійкість повинні бути відсутні:

— видимі ознаки корозії металу, відшарування, тріщини або пузирі на корпусі вогнегасника;

— видимі зміни кольору вогнегасної речовини, за винятком змін, викликаних процесом теплового впливу.

ДОДАТОК И

(обов'язковий)

ВИПРОБУВАННЯ НА ЕЛЕКТРОПРОВІДНІСТЬ

СТРУМЕНЯ ВОГНЕГАСНОЇ РЕЧОВИНИ

Металеву пластину розміром (1000 ± 25) мм ?? (1000 ± 25) мм установлюють вертикально на опорах-ізоляторах і з'єднують із вторинною обмоткою трансформатора, що забезпечує створення між пластиною і землею напругу (36 ± 3,6) кВ змінного струму. Повний опір кола при цьому повинен бути таким, щоб у разі прикладення до первинної обмотки трансформатора (при короткозамкнутій вторинній обмотці) напруги, що дорівнює 10 % номінального значення напруги, значення струму в колі вторинної обмотки трансформатора було не менше 0,1 мА.

Вогнегасник установлюють на ізольовану опору. Насадок вогнегасника розташовують на відстані 1 м від центра пластини під прямим кутом так, щоб він був спрямований на неї, і заземляють вогнегасник і насадок.

Вогнегасник приводять у дію. У процесі повної розрядки вогнегасника подають напругу на пластину і проводять вимірювання струму, що протікає між вогнегасником і землею, а також між насадком вогнегасника і землею.

ДОДАТОК К

(обов'язковий)

ГІДРАВЛІЧНІ ВИПРОБУВАННЯ

КОРПУСІВ ВОГНЕГАСНИКІВ

К.1 Випробування на вплив випробувального тиску

Випробування корпуса проводять на гідравлічному стенді тиском, що дорівнює Рв який контролюють манометром, установленим у нагнітальній магістралі стенда. Тривалість витримки повинна бути не менше 30 с. Теча, відпотівання та деформація корпусу вогнегасника не допускаються. Як робочу рідину використовують воду або іншу рідину. Різниця температур стінок корпусу вогнегасника, робочої рідини та довкілля під час проведення випробування не повинна спричинити появу вологи на стінках корпусу вогнегасника.

К.2 Випробування на розрив

Випробування корпусу вогнегасника на розрив проводять на гідравлічному стенді шляхом підвищення тиску зі швидкістю не більше (2,0 ± 0,2) МПа/хв у наповненому робочою рідиною (вода чи олива) корпусі. Тиск підвищують до руйнування корпусу вогнегасника. Мінімальний розривний тиск Ррозр повинен бути:

— для вогнегасників закачного типу — 3,6 Рр макс, але не менше 5,5 МПа;

— для вогнегасників з газовим балоном чи газогенерувальним елементом —

2,7 Рр макс, але не менше 5,5 МПа.

Під час розривання корпусу вогнегасника не повинно бути уламків. У місцях розриву корпусу не повинно бути прихованих дефектів металу. Лінія розриву не повинна проходити по зварних з'єднаннях.

К.З Випробування на циклічну зміну тиску

Випробування корпусу вогнегасника на циклічну зміну тиску проводять на гідравлічному стенді. Здійснюють 5000 циклів зі швидкістю 6 циклів/хв. Цикл — підвищення тиску робочої рідини у корпусі вогнегасника від 0 до Рв і назад до 0. Поява тріщин та витоків не допускається.

Після завершення випробування корпус повинен бути випробуваний на розрив за К.2.

ДОДАТОК Л

(обов'язковий)

ВИПРОБУВАННЯ НАСАДКА ВОГНЕГАСНИКА

НА УДАРНЕ НАВАНТАЖЕННЯ

Два насадка вогнегасника, приєднаних до гнучких шлангів, витримують у камері кліматичних випробувань протягом не менше 24 год при таких температурах:

— перший насадок при мінімальній температурі експлуатації вогнегасника з допустимою похибкою ± 3 °С;

— другий насадок при температурі (50 ± 3) °С.

Після витримки у камері кліматичних випробувань кожен насадок тричі кидають на бетонну поверхню з висоти 900 мм. Увесь вузол потрібно кидати довільно, не прикладаючи умисних зусиль, що спричиняють падіння насадка якою-небудь визначеною частиною (соплом, ручкою та ін.).

Після випробування на ударне навантаження насадок вогнегасника, з'єднаний зі шлангом, повинен зберігати працездатність і не повинен мати дефектів.

ДОДАТОК М

(обов'язковий)

ВИПРОБУВАННЯ НА ВИЗНАЧЕННЯ ЗУСИЛЛЯ

ПРИВЕДЕННЯ ВОГНЕГАСНИКА В ДІЮ

Визначення зусилля приведення вогнегасника в дію здійснюють динамометром, що має найбільшу межу вимірювання не менше 500 Н і клас точності 1 або 2. Зусилля прикладають перпендикулярно до того робочого органу, ергономічні показники якого вимірюють. Зусилля до пускового важеля прикладають на відстані від вільного кінця не менше однієї третини його довжини.

Зусилля впливу на органи керування вогнегасника не повинні перевищувати значень, наведених у 4.5 цього стандарту.

ДОДАТОК Н

(інформаційний)

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Правила устройства и безопасной зксплуатации сосудов, работающих под давлением

УДК 614.843/.84613.220.30 Г88

Ключові слова: вогнегасник, газ-витискувач, тиск, довжина струменя, заряд, корпус, вогнегасна речовина, вогнегасна здатність.