Страница 2: ДСТУ Б В.2.7-128:2006. Добавки активні мінеральні та добавки-наповнювачі до цементу. Технічні умови (41004)

5.5Розмір кусків крупнокускових матеріалів не повинен перевищувати:50 мм - при постачанні в дробленому вигляді;

-при постачанні в недробленому вигляді.

ДСТУ Б В.2.7-128:2006

6ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

1. Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у мінеральних добавках доцементу відповідно до вимог ДБН В.1.4-1.01 не повинна перевищувати 370 Бк/кг.
2. При роботі з добавками, яка супроводжується виділенням пилу, необхідно контролювативміст пилу в повітрі робочої зони за методичними вказівками МОЗ України відповідно до вимогГОСТ 12.1.005 щодо гранично допустимої концентрації пилу (ГДК) в повітрі робочої зони для даногоконкретного виду добавки.
3. При виконанні виробничих операцій із використанням добавок, які супроводжуються виді-ленням пилу в повітряне середовище, необхідне застосування індивідуальних засобів захисту пра-цюючих: респіраторів "Лепесток" згідно з ГОСТ 12.4.028, захисних окулярів згідно з ГОСТ 12.4.013,рукавиць згідно з ГОСТ 12.4.010.
4. При виготовленні та використанні добавок повинні бути враховані загальні положення тавимоги щодо безпечності промислових підприємств, наведені в ДСТУ 3273.
5. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватися відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009 іСНиП ІИ-4.
6. Технологічне обладнання і виробничі процеси повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003і ГОСТ 12.3.002.
7. Для забезпечення охорони довкілля викиди в атмосферу шкідливих речовин (за наявності)не повинні перевищувати гранично допустимих концентрацій, встановлених ДСП 201.
8. Охорона грунту і поверхневих вод від забруднення промисловими відходами повинна здійс-нюватись згідно з СанПиН 4690 та СанПиН 4630.

7ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ

7.1Активні мінеральні добавки та добавки-наповнювачі до цементу транспортують насипом втранспортних засобах будь-якого виду згідно з правилами, діючими на даному виді транспорту.

Тонкодисперсні добавки транспортують у спеціалізованих вагонах-цементовозах, хопрах, суднах, а також в автоцементовозах.

1. Добавки повинні транспортуватись і зберігатись окремо за видами.
2. При транспортуванні та зберіганні на складах постачальника і споживача повинні бути вжитізаходи щодо запобігання зволоженню та забрудненню добавок.
3. Тонкодисперсні добавки зберігають у силосах та інших критих ємкостях.

8ВІДБІР ПРОБ

8.1Відбір проб від кожної партії добавок проводять у такому порядку:

• відбирають точкові проби;
• з точкових проб складають об'єднану пробу;
• з об'єднаної проби скороченням отримують середню лабораторну пробу.

1. Від кожної партії добавки відбирають не менше 7 точкових проб.
2. Від партії добавки при завантаженні залізничних транспортних засобів (або суден) у виго-товлювача або при вивантаженні у споживача точкові проби відбирають безперервно за допомогоювідповідного пристрою чи періодично, але не менше 7 разів через рівні проміжки часу.
3. Для контролю якості добавки, що відвантажується автотранспортом, точкові проби відби-рають з кожної транспортної одиниці, якщо кількість їх у партії складає менше семи.
4. Для відбору проб добавки, що знаходиться в складах, в нерухомих транспортних засобахзастосовують метод вичерпування. За цим методом у кожній точці відбору виконують невеликезаглиблення (0,2-0,4) м, після чого за допомогою лопати або совка із заглиблення відбирають точковупробу. При відборі повинно зберігатись близьке до існуючого в масі матеріалу співвідношеннякрупних і дрібних кусків. Маса точкових проб повинна бути приблизно однакова.
5. 3 завантаженого залізничного вагону чи платформи відбирають не менше п'яти точкових проб.Точки відбору повинні знаходитись в центрі і в кутах транспортного засобу.
6. 3 насипу конічної форми проби добавки в кількості не менше семи відбирають по периметруконуса через приблизно рівні відрізки відстані на висоті (0,8±0,2) м (рисунок 1).

ДСТУ Б В.2.7-128:2006

нас

1. маса точкової проби дробленої добавки повинна складати не менше , недробленої - неменше .
2. 3 точкових проб дробленої добавки утворюють об'єднану пробу масою не менше , з пробнедробленої добавки - масою не менше 3О кг.

Недроблену добавку після складання об'єднаної проби слід роздробити до розміру кусків не більше .

1. 3 об'єднаної проби утворюють шляхом усереднення і квартування дві однакові лабораторніпроби масою в кг кожна. Одна з них використовується для визначення якості добавки згідно звимогами цього стандарту, друга зберігається у постачальника добавки протягом трьох місяців навипадок потреби в повторних випробуваннях.
2. Лабораторні проби поміщають в чисті, сухі ємкості, на які наклеюють етикетки з позначеннямнайменування добавки, позначення нормативного документа, дати відбору проби і номера партії.

9 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

1. Фізико-механічні характеристики активних мінеральних добавок за показниками, нормованими в 5.1.1, таблиця 1, визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-100.
2. Хімічний аналіз добавок виконують згідно з ГОСТ 5382.

Допускається застосування інших атестованих в установленому порядку методик хімічного аналізу, які забезпечують похибку визначення, що не перевищує відповідну похибку ГОСТ 5382.

1. Масова частка кальцію карбонату (СаСОз) визначається розрахунком, виходячи з вмістукальцію оксиду (СаО).
2. Вміст мулистих і глинистих часток в добавках-наповнювачах визначають згідно з ГОСТ 6139.
3. Визначення масової частки органічних домішок виконують відповідно до ГОСТ 8735.
4. Вологість добавок визначають як масову частку води в складі добавки.

З лабораторної проби добавки шляхом скорочення відбирають частину матеріалу, відважують на вагах 4 класу точності наважку масою і висушують її протягом 2 год у сушильній шафі за температури від 105 °С до 110 °С.

Вологість добавки W, у відсотках, розраховують за формулою (1):

mlzm2 .100|(1)

/772

де m1 - маса проби до висушування, кг;

m2 - маса проби після висушування, кг.

1. Максимальний розмір кусків дробленої добавки визначають із використанням сита з отворами діаметром , недробленої - з допомогою шаблона з діаметром або металевоїлінійки. Для перевірки використовують пробу добавки масою .
2. Ефективну сумарну питому активність природних радіонуклідів у добавках визначаютьзгідно з ДБН В.1.4-2.01.

ДСТУ Б В.2.7-128:2006

10 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

1. Приймання добавок здійснюється партіями. Партією вважають кількість добавки одногонайменування, що виготовлялась протягом не більше трьох діб і оформлена одним документом проякість. Розмір партії не повинен перевищувати 500 т. Поставка добавки в кількості менше 500 твважається цілою партією.
2. Кожну партію добавки супроводжують документом про якість, в якому зазначають:

• найменування і адресу підприємства-постачальника, його товарний знак;
• номер і дату видачі документа;
• найменування добавки, масу нетто;
• номер партії і дату відвантаження;
• результати приймального контролю;
• ефективну сумарну питому активність природних радіонуклідів;
• позначення цього стандарту.

10.3Кількість добавки при постачанні визначають у перерахунку на суху речовину.

1. Приймальний контроль здійснюють шляхом проведення приймально-здавальних і періо-дичних випробувань. Відбір проб добавок виконують згідно з розділом 8.
2. Приймально-здавальні випробування партії добавки включають:

• визначення втрат при прожарюванні (якщо вони регламентовані для цієї добавки);
• визначення вологості добавки;
• визначення розміру кусків (гранул) добавки.

10.6Періодичні випробування кожного виду добавки проводять:

• один раз на квартал - визначення показників хімічного складу згідно з вимогами, наведенимив таблицях 2, 3;
• один раз на 6 місяців - визначення показників якості, зазначених в таблиці 1 (для активнихмінеральних добавок - t-критерію при випробуванні на стиск; кінця тужавлення тіста, приготовленогоз добавкою; водостійкості; розширення зразків-циліндрів (для добавок, які застосовують при вироб-ництві сульфатостійких цементів);
• один раз на рік - визначення величини ефективної сумарної питомої активності природнихрадіонуклідів, яке виконують спеціалізовані служби радіаційного контролю.

1. Результати періодичних випробувань поширюються на всі партії добавок до чергових періодичних випробувань.
2. При одержанні незадовільних результатів випробувань щодо однієї з особливих вимог цьогонормативного документа, а саме: фізико-механічних показників - для активних мінеральних добавок(таблиця 1), вмісту хлоридів, вмісту органічних домішок, втрат при прожарюванні та ефективноїсумарної питомої активності радіонуклідів у добавках, проводять повторне визначення цього по-казника.

При одержанні незадовільних результатів повторних випробувань партію бракують і здійснюють контроль цього показника у всіх наступних партіях добавки доти, поки стабільно позитивні результати будуть одержані не менше ніж у чотирьох партіях підряд.

Якщо при періодичних випробуваннях виявлена невідповідність вимозі, що не віднесена до особливих, то приймання і відвантаження добавки допускається за домовленістю зі споживачем за умови, що в договорі на постачання не зазначено, що ця вимога неодмінно повинна дотримуватись.

10.9Результати приймально-здавальних і періодичних випробувань заносять у журнали. Жур-нали випробувань повинні бути пронумеровані, прошнуровані і опечатані.

1. Підприємство-споживач здійснює вхідний контроль добавок за показниками, встановле-ними технологічним регламентом цього підприємства.
2. За потреби контрольної перевірки споживачем відповідності добавок вимогам цього стан-дарту повинні застосовуватись порядок відбору проб, наведений в розділі 8, та методи контро-лювання, зазначені в розділі 9.

ДСТУ Б В.2.7-128:2006

11 ГАРАНТІЇ ПОСТАЧАЛЬНИКА

1. Постачальник гарантує відповідність активних мінеральних добавок і добавок-наповнювачівдо цементу вимогам цього стандарту на момент поставки та протягом гарантійного терміну збе-рігання.
2. Гарантійний термін зберігання добавок- 12 місяців віддати поставки за умови дотриманнявимог щодо зберігання.

Після закінчення гарантійного терміну зберігання добавки перевіряють на відповідність цьому стандарту і використовують відповідно до отриманих результатів.

ДСТУ 5 3.2.7-128:2006

КодУКНД91.100.10

Ключові слова: цемент, добавки активні мінеральні, добавки-наповнювачі, технічні вимоги, відбір проб, випробування, приймання.