На етапі, при якому підсистема безперервного контролю ще не впроваджена або використовується частково, єдиною можливістю по виявленню пошкоджень або порушень роботи тракту (після скарг споживача або на підставі контролю тракту більш нижчого рівня) є проведення подальшого контролю з використанням засобів вимірювання. В залежності від характеру пошкодження вимірювання можна проводити з перервою або без перерви зв’язку. Ефективність процедури по виявленню пошкоджень в значній мірі залежить від виду інформації, яка передається по тракту кожного рівня (наприклад, інформація циклічної перевірки надмірності (CRC), біт парності, слово циклового синхросигналу та інші).
9.2.5.2 Процедура локалізації пошкоджень при відсутності безперервного контролю
При відсутності підсистеми безперервного контролю процес локалізації пошкоджень найчастіше починається після скарги споживача, тобто контроль повинен проводитися після виявлення події. Тому цей процес не може гарантувати знаходження джерела первісної причини порушення функціонування, якщо пошкодження має випадковий або короткочасний характер появи.
Головна керуюча станція, яка несе відповідальність за пошкоджену ділянку, повинна:
- визначити маршрут тракту;
- розподілити тракт на ділянки. Якщо трафік перерваний не повністю, для виявлення пошкодженої ділянки можливе використання приладів для вимірювання без перерви зв’язку (визначення порушень коду, помилок циклового синхросигналу) у відповідності з Рекомендаціями МСЕ-Е О.161 і О.162. Прилади необхідно підключати до різних точок доступу вздовж тракту. Ці вимірювання виконуються у захищених точках контролю або приладами з високоомним виходом;
- зкоординувати процес вимірювання таким чином, щоб допоміжна керівна та транзитні станції починали і закінчували вимірювання одночасно;
- направити результати до одного пункту: або на головну керівну станцію, або на пункт, звідки прийшло повідомлення про пошкодження, і провести порівняння одержаних результатів для визначення пошкодженої ділянки;
- переконатися, що усі ділянки тракту охоплені контролем. Мова йде про ділянки тракту, які розташовані між двома контролюючими частинами (наприклад, розподільні стойки, обладнання кросового з’єднання та інші).
Якщо пошкоджені декілька ділянок, локалізація порушення повинна зосереджуватися частіше всього на найгіршій ділянці. При використанні додаткових зусиль з боку обслуговуючого техперсоналу загальний час перерви зв’язку для виявлення пошкодження може бути скорочений. Але при цьому необхідно проводити управління таким чином, щоб один технік або група не замаскували проблему, на якій працює інший.
Якщо тракт повністю перерваний або відсутні прилади для вимірювання без перерви зв’язку, а також для ОЦК повинна бути використована така ж процедура локалізації пошкодження, яка наведена вище, але з використанням випробувального сигналу у вигляді ПВП (по можливості, сформованої у формі циклу), який подається до входу тракту від відповідного вимірювача помилок. Точки введення випробувального сигналу та його вимірювання повинні бути визначені з точки зору більш ефективної локалізації пошкодження. Під час таких вимірювань можлива організація шлейфів.
9.2.5.3 Процедура локалізації пошкоджень при наявності системи безперервного контролю
Головна керуюча станція тракту одержує інформацію про неприпустимий або понижений рівень функціонування за допомогою засобів власного контролю, результатів довгострокового аналізу та (або) після скарг споживачів.
Головна керуюча станція тракту повинна:
- зробити корегуючі дії у відповідності з типом аварійного повідомлення (термінове, нетермінове);
- підтвердити рівень неприпустимого або погіршеного стану тракту при порівнянні їх з даними, які занесені до довгочасної пам’яті (даними, які одержані під час введення в експлуатацію, та іншими) для визначеного тракту.
З початком виконання робіт по локалізації пошкодження база даних системи безперервного контролю повинна одержувати додаткову інформацію про елементи мережі, за допомогою якої головна керуюча станція може зробити висновки відносно переходу до робочого стану.
Якщо наведену вище процедуру не можна виконати, необхідно визначити маршрут тракту і провести опитування керуючих станцій тракту більш вищого рівня для визначення джерела порушень. Це опитування необхідно виконувати навпрямки або за допомогою бази даних. Інформаційний обмін повинен проходити у термінах якості, які наведені у цих Нормах, з визначенням часу та місця реєстрації події. Ця інформація дозволить керуючій станції вирішити проблему локалізації пошкодження.
9.2.5.6 Процедура локалізації пошкодження на цифрових ділянках
Якщо виникли порушення на цифровій ділянці, необхідно перевірити тракт, до складу якого входить ця цифрова ділянка, згідно з процедурами по локалізації пошкодження, які наведені вище. Якщо тракт справний, джерелом пошкодження може бути мультиплексор.
9.2.6 Вимірювання на відповідність нормам після ремонту (7.3.4)
Після усунення пошкодження цифрового тракту або каналу перед введенням його в експлуатацію необхідно провести відповідний комплекс вимірювань. Ці вимірювання на відповідність нормам можуть бути спрощеними або повними в залежності від виду та причини пошкодження. В деяких випадках необхідно повторити комплекс вимірювань, який виконувався при введенні в експлуатацію нових трактів і каналів. Під час експлуатації відновлений тракт повинен контролюватися більш ретельно.
9.3 Методи вимiрювання фазового дрижання фази
9.3.1 Випробувальні сигнали
Вимірювання фазового дрижання виконуються за допомогою або керованих випробувальних послідовностей, або сигналу діючого навантаження. Останній використовується під час вимірювань фазового дрижання в умовах експлуатації на виході типових стиків цифрових каналів і трактів. Випробувальні послідовності використовуються під час лабораторних та заводських випробувань об’єкта або при виведенні його з експлуатації. При вимірюванні дрижання та дрейфу фази випробувальним сигналом може бути псевдовипадкова послідовність імпульсів, довжина якої залежить від рівня цифрової ієрархії (характеристики таких послідовностей наведені в 9.2), або послідовність 10001000, яка повторюється та не залежить від швидкості передавання цифрових сигналів.
Додатково при вимірюванні фазового дрижання цифрових сигналів незалежно від швидкості передавання можна використовувати:
а) дві вільно програмуємі 8-бітові послідовності, які чергуються з низькою швидкістю до 100 Гц;
б) вільно програмуєму 16-бітову послідовність.
При вимірюваннях фазового дрижання може використовуватись випробувальний сигнал, модульований синусоїдальним фазовим дрижанням.
9.3.2 Коефіцієнт корекції результатів вимірювання
Псевдовипадкова посл??довн??сть ??мпульс??в, яка використовується при вим??рюваннях, ??м??тує випадковий сигнал траф??ку з достатньо значним ступ??нем апроксимац????. Але сигнал траф??ку, який взагал?? має невизначену природу, може практично викликати необмежений д??апазон ампл??туд фазового дрижання. В той час ПВП, яка за сво??ю природою кваз??випадкова, може викликати т??льки визначений д??апазон ампл??туд фазового дрижання. Досв??д багатьох Адм??н??страц??й, як?? експлуатують цифров?? мереж??, дозволив визначити коеф??ц??єнт корекц???? результатів вим??рювання за допомогою ПВП. Ефективне значення такого коеф??ц??єнта залежить в??д р??зних фактор??в. Це так??, як пер??од вим??рювання, протяжн??сть тракту, довжина посл??довност??, наявн??сть скремблер??в та ??нш??.
Для корегування результат??в вим??рювання ампл??туди фазового дрижання за допомогою ПВП необх??дно використовувати так?? коеф??ц??єнти корекц????:
а) 1,5 - для швидкостей передавання 2 048 ?? 8 448 кб??т/с [довжина ПВП дор??внює (215-1) б??т];
б) 1,3 - для швидкостей передавання 34 368 ?? 139 264 кб??т/с [довжина ПВП дор??внює (223-1) б??т].
Для того, щоб привести результати вим??рювань у в??дпов??дн??сть з д??ючим завантаженням, необх??дно результати вим??рювання фазового дрижання за допомогою випробувального сигналу помножити на в??дпов??дний коеф??ц??єнт корекц????.
9.3.3 Вимоги до вимірювача фазового дрижання
Вимірювання дрижання та дрейфу фази цифрових каналів, трактів або будь-якого цифрового обладнання проводиться за допомогою спеціальних приладів, основні характеристики яких повинні відповідати Рекомендації МСЕ-Е О.171.
Передавальна частина приладу може містити генератор випробувальних послідовностей, генератор тактової частоти та пристрій модуляції для утворення фазового дрижання різної амплітуди. Власне фазове дрижання немодульованого випробувального сигналу повинне бути не більше 0,01 ОІ (одиничних інтервалів). Джерело модуляції може бути зовнішнє або входити до складу приладу.
До приймальної частини вимірювача фазового дрижання входять фазовий детектор, набір вимірювальних фільтрів з різними частотами зрізу. Еталонний хроніруючий сигнал для фазового детектора може подаватися від блока виділення тактової частоти з сигналу, який приймається, або від внутрішнього тактового генератора передаючої частини приладу.
Загальна похибка вимірювання при частоті фазового дрижання 1 кГц (без урахування похибки, яка обумовлена частотною характеристикою) не повинна перевищувати ?? 5 % від значення, яке вимірюється, ?? X ?? Y, де
X - систематична похибка, яка залежить від виду випробувального сигналу (значення X наведені в Рекомендації О.171). Середньоквадратичне значення X < 0,02 ОІ;
Y - похибка, значення якої дорівнює 0,01 від значення повного розмаху амплітуди в одиничних інтервалах, виникає при роботі з виділенням внутрішньої тактової частоти.
9.3.4 Вимірювання припустимого значення фазового дрижання на вході (8.2.1 і 8.3.1)
Перевірка працездатності цифрового каналу, тракту або цифрового обладнання при максимально припустимому вхідному фазовому дрижанні виконується за допомогою випробувального сигналу, модульованого фазовим дрижанням, який подається до входу каналу або тракту, та вимірюванням на виході показників помилок у відповідності з методикою, яка наведена у 9.2.
Припустиме значення фазового дрижання визначається через розмах амплітуди синусоїдального фазового дрижання, подача якого до входу об’єкта вимірювання приводить до погіршення показника помилок. Значення припустимого фазового дрижання залежить від частоти фазового дрижання, яке подається. Амплітудами синусоїдального вхідного фазового дрижання, припустимими на заданій частоті, є всі амплітуди фазового дрижання до такої амплітуди, яка викликає нормоване погіршення показника помилок.
Нормоване погіршення показника помилок може визначатися як збільшення коефіцієнта помилок по бітах або як момент появи помилок. Далі розглядаються обидва методи.
Для оптичних трактів критерієм вимірювання припустимого фазового дрижання є зниження оптичної потужності сигналу на виході на 1 дБ.
9.3.4.1 Метод з використанням критерію збільшення коефіцієнта помилок
Критерій збільшення коєфіцієнта помилок при вимірюванні припустимого фазового дрижання визначається через амплітуду фазового дрижання (на заданій частоті фазового дрижання), при якій подвоюється коефіцієнт помилок, як наслідок визначеного зменшення співвідношення сигнал/шум. Процедура методу розподіляється на два етапи. На першому етапі визначаються два значення коеффіцієнта помилок в залежності від співвідношення сигнал/шум в еталонних точках об’єкта вимірювання. При нулевому фазовому дрижанні до сигналу додається шум, або сигнал послабляється до одержання потрібного первісного коефіцієнта помилок. Далі шум або послаблення сигналу знижується, доки коефіцієнт помилок не зменшиться вдвічі.
На другому етапі на визначеній частоті до випробувального сигналу додається фазове дрижання до одержання первісного значення коефіцієнта помилок, яке було визначене на першому етапі.
Еквівалентне фазове дрижання, яке вводиться, і є значенням припустимого фазового дрижання.
Другий етап методу повторюється для достатньої кількості частот, що дозволяє оцінити постійний допуск синусоїдального фазового дрижання на вході об’єкта вимірювання у потрібному діапазоні частот. Обладнання для вимірювання повинне забезпечити генерацію випробувального сигналу з фазовим дрижанням, яке регулюється, одержання співвідношення сигнал/шум в інформаційному сигналі та вимірювання коефіцієнта помилок випробувального об’єкта.
На рисунку 9.3 наведена схема вимірювання, яка використовується для визначення фазового дрижання по критерію збільшення коефіцієнта помилок. Обладнання, яке позначається пунктиром, використовується по бажанню. Додатковий частотний синтезатор забезпечує більш точне визначення частот, які використовуються при вимірюванні. Додатковий приймач фазового дрижання може використовуватися для контролю амплітуди фазового дрижання, що подається до входу.
Рисунок 9.3 - Схема вимірювання припустимого фазового дрижання (метод збільшення коефіцієнта помилок)
Вимірювання можна виконувати у такій послідовності:
а) налагодити схему вимірювання згідно з рисунком 9.3. Перевірити цілісність та переконатися у відсутності помилок;
б) при відсутності фазового дрижання збільшити шум (або послабити сигнал) до одержання не менш, ніж 100 бітових помилок за секунду;
в) зафіксувати відповідний коефіцієнт помилок та відношення сигнал/шум;
г) збільшити відношення сигнал/шум на визначену величину;
д) установити потрібну частоту вхідного фазового дрижання;
е) відрегулювати амплітуду фазового дрижання до одержання первісного коефіцієнта помилок, який зафіксований у в);
ж) зафіксувати амплітуду і частоту фазового дрижання, яке подається до входу, та повторити операції цього пункту г) - д) на інших частотах, кількість яких достатня для визначення характеристики припустимого фазового дрижання.
