ГОСТ 15150-69 Машины, приборы и другие технические изделия. Исполнения для различных климатических районов. Категории, условия эксплуатации, хранения и транспортирования в части воздействия факторов внешней среды (Машини, прилади та інші технічні вироби. Виконання для різних кліматичних районів. Категорії, умови експлуатації, зберігання і транспортування в частині впливу чинників зовнішнього середовища)
ГОСТ 12997-84 Изделия ГСП. Общие технические условия (Вироби ГСП. Загальні технічні умови)
ГОСТ 12.1.044-89 Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения (Пожежовибухонебезпека речовин і матеріалів. Номенклатура показників і методи їх визначення)
СНиП II- 12-77 Здания и сооружения. Защита от шума (Будинки і споруди. Захист від шуму)
СНиП II - 23-81* Стальные конструкции (Сталеві конструкції)
СНиП II - 35-76 Котельные установки (Котельні установки)
СНиП 2.01.15-90 Инженерная защита территорий, зданий и сооружений от опасных геологических процессов. Основные положения проектирования (Інженерний захист територіїй будинків і споруд від небезпечних геологічних процесів. Основні положення проектування)
СНиП 2.02.03-85 Свайные фундаменты (Пальові фундаменти)
СНиП 2.03.11-85 Защита стальных конструкций от коррозии (Захист сталевих конструкцій від корозії)
СНиП 2.04.01-85 Внутренний водопровод и канализация зданий (Внутрішній водопровід і каналізація будинків)
СНиП 2.04.02-84 Водоснабжение. Наружные сети и сооружения (Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди)
СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиционирование (Опалення, вентиляція і конди-ціонування)
СНиП 2.06.15-85 Инженерная защита территории от затопления и подтопления (Інженерний захист території від затоплення та підтоплення)
СНиП 2.09.04-87 Административные и бытовые здания (Адміністративні і побутові будинки)
СНиП 3.01.03-84 Геодезические работы в строительстве (Геодезичні роботи в будівництві)
СанПиН 2605-82 Санитарные нормы и правила обеспечения инсоляцией жилых и общественных зданий и на территории жилой застройки (Санітарні правила та норми забезпечення інсоляцією житлових та громадських будівель і на території житлової забудови)
СН № 1304-75 Санитарные нормы допустимых вибраций в жилых зданиях (Санітарні норми допустимих вібрацій у житлових будинках)
СН № 2295-81 Методические указания по осуществлению государственного санитарного надзора за устройством и содержанием жилых зданий (Методичні вказівки щодо здійснення державного санітарного нагляду за влаштуванням і утриманням житлових будинків)
СН № 3077-84/МЗ СССР Санитарные нормы допустимого шума в помещениях жилых и общественных зданий и на территории жилой застройки (Санітарні норми допустимого шуму в приміщеннях житлових і громадських будівель і на території житлової забудови)
СТ СЕВ 446-77 Противопожарные нормы строительного проектирования. Методика определения расчетной пожарной нагрузки (Протипожежні норми будівельного проектування. Методика визначення розрахункового пожежного навантаження)
Конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 07.12.1994
ДОДАТОК Б
(обов'язковий)
ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
Висотний будинок - багатоповерховий будинок житлово-громадського призначення з умовною висотою від і вище. Умовна висота визначається згідно з ДБН В.1.1-7.
Апартаменти - квартири для тимчасового проживання людей із високим рівнем сервісу.
Зона - частина висотного будинку по вертикалі, в межах якої здійснюється автономне функціонування інженерних та систем протипожежного захисту.
Проміжний технічний поверх - технічний поверх, розташований усередині висотного будинку, що відокремлює дві суміжні (функціональні) зони.
Прогресуюче обвалення - обвалення будинку внаслідок локального руйнування частини несучих конструкцій на одному чи декількох поверхах.
Локальне руйнування - руйнування несучих конструкцій на одному чи декількох поверхах площею до включно з одним вертикальним несучим елементом (колоною).
Пожежобезпечна зона - частина протипожежного відсіку будинку для тимчасового перебування і захисту людей від часу виникнення пожежі до завершення рятувальних робіт, яка відокремлена протипожежними перешкодами і оснащена технічними засобами протипожежного захисту.
Об'єктовий пункт пожежогасіння - приміщення у будинку для розміщення первинних засобів пожежогасіння, індивідуальних та колективних рятувальних засобів та інвентарю, необхідного для обслуговуючого персоналу та служби пожежної безпеки для гасіння пожежі і рятування людей.
Комбінований плитно-пальовий фундамент - фундамент будинку, що складається з паль та фундаментної плити (ростверку), підошва якої контактує з ґрунтовою основою, при цьому навантаження від фундаментних конструкцій передається як палями, так і підошвою фундаментної плити.
Приаеродромна територія - обмежена місцевість навколо аеродрому, над якою маневрують повітряні судна і яка визначається як зона контролю та обліку об'єктів і перешкод. Для цієї зони встановлені спеціальні вимоги до розташування різних об'єктів, а їх висотне положення контролюється виходячи з умови безпеки зльоту і посадки. Для аеродромів класу А, Б, В, Г зона встановлюється у радіусі , для некласифікованих аеродромів - від контрольної точки аеродрому (КТА), для злітно-посадкових майданчиків - від контрольної точки майданчика (КТМ).
Комплекс автоматизації інженерної системи - комплекс технічних засобів, призначений для забезпечення функціонування інженерної системи в автоматичному режимі у відповідності з технологічними вимогами.
ДОДАТОК В
(довідковий)
ВИЗНАЧЕННЯ ВІТРОВИХ НАВАНТАЖЕНЬ
В.1 Визначення вітрових навантажень за даними аеродинамічних випробувань моделей висотних будинків
В.1.1 У ДБН В.1.2-2 використовується квазістатичний підхід, за якого вітрові навантаження не розділяються на статичну та пульсаційну складові. Основним параметром нормування навантаження є його характеристичне значення.
При проведенні будь-яких видів розрахунків на визначення вітрових навантажень використовуються два типи основних розрахункових значень навантажень: граничне та експлуатаційне розрахункове навантаження.
У розділі 9 ДБН В.1.2-2 вказано, що для визначення вітрового навантаження на будинки складної конструктивної чи геометричної форми слід виконувати спеціальні динамічні розрахунки з використанням прикладних пакетів або проводити експериментальні дослідження на моделях будівель та споруд в аеродинамічній трубі. В обох випадках існує низка проблем адекватного моделювання натурних явищ. При математичному моделюванні коректний вибір методу моделювання та визначення початкових умов складає основу точності результатів моделювання. Тому до цього часу найбільш ефективним методом дослідження вітрових навантажень є фізичне моделювання процесів обтікання будинків повітряним потоком в аеродинамічних трубах.
Таке моделювання будинків здійснюється під час проведення двох типових експериментів в аеродинамічній трубі. Якщо необхідно визначити сили та моменти, що виникають в основі будівлі від вітрової дії, використовується ваговий експеримент. За його результатами визначаються інтегральні аеродинамічні характеристики об'єкта (безрозмірні аеродинамічні коефіцієнти сил та моментів), які у подальшому використовуються для розрахунку навантажень на фундамент при вітровій дії. Коефіцієнти сил і моментів враховують сумарний вплив вітрового тиску і сил тертя повітря по поверхні моделі.
Для визначення навантажень на поверхню будівлі, працездатності вентиляційних систем, вірогідних застійних зон диму на шляхах евакуації, зон дискомфорту для пішоходів використовується дренажний експеримент. За його результатами визначаються значення безрозмірних коефіцієнтів тиску, за якими розраховуються навантаження на фасади будинку, приймаються рішення про комфортність умов для мешканців, надається висновок про працездатність вентиляційних систем тощо.
В 1.2 Методика проведення вагового експерименту
Ваговий експеримент призначений для визначення безрозмірних аеродинамічних коефіцієнтів моделі споруди при різних азимутах натікання повітряного потоку β. Дія повітряного потоку на модель зводиться до визначення повної аеродинамічної сили R і повного аеродинамічного моменту МR. В експерименті, як правило, визначаються компоненти цієї сили і моменту у швидкісній або у зв'язаній системі координат. Ваговий метод визначення сумарних аеродинамічних характеристик полягає у безпосередньому вимірюванні складових сил і моментів, що діють на модель будинку, за допомогою аеродинамічної ваги. Остання є складною вимірювальною системою, що складається з вагових елементів, механізму розкладання діючих на модель сил і моментів на їх компоненти, механізму зміни кутового положення моделі відносно повітряного потоку, підтримуючого пристрою, за допомогою якого модель встановлюється в робочій частині аеродинамічної труби. За результатами вимірювань компонентів сил Ха, Ya, Za і моментів Мха, Муа, Mza розраховуються відповідні безрозмірні коефіцієнти сил та моментів у швидкісній системі координат OXaYaZa в залежності від кута натікання повітряного потоку, а саме сха , суа , cza , mха , mуа , mza =f (β).
Як правило, при проведенні експериментальних вагових досліджень висотних будинків початок системи координат розташовують у центрі ваги або у центрі жорсткості горизонтального перерізу
будинку в його основі, як це зображено на рисунку В.1. Вісь Оха спрямована по лінії швидкості повітряного потоку назустріч йому. Зазначимо, що вектор швидкості повітряного потоку приймається паралельним площині основи будинку, тому вісь Оха лежить в горизонтальній площині основи будинку. Вісь Oza спрямована по вертикальній осі будинку від основи до верхівки, а вісь Оуа спрямована у лівий бік від площини Oxaza і лежить у площині основи будинку. На схемі також показана зв'язана система координат Ох1 у1 z1 , осі якої прив'язані до самого будинку, а її центр розташований у центрі швидкісної системи координат. В умовах, коли вектор швидкості повітряного потоку є паралельним площині основи будинку, осі Oza і Oz1 збігаються. Вісь Ох1 спрямована вздовж будівельної осі в напрямку розміру d горизонтального перерізу будинку, а вісь Оу1 - в напрямку розміру b, виходячи з умови d ≥ b. Таким чином, взаємне положення зв'язаної системи координат відносно швидкісної визначається кутом β. Зв'язана система координат використовується для розкладання повної аеродинамічної сили і моменту на компоненти, що діють у напрямку і відносно будівельних осей.
Рисунок В.1 - Схема сил і моментів в умовах вітрового впливу.
Додатний напрямок дії сили лобового опору X збігається з напрямком швидкості повітряного потоку. Додатні напрямки дії поперечної сили Y і вертикальної сили Z збігаються з напрямком відповідних координатних осей.
Додатний напрямок моментів визначається обертанням за годинниковою стрілкою, якщо дивитися в напрямку відповідної осі. Додатне значення кута β має місце при повороті моделі в напрямку додатного моменту M
Безрозмірні аеродинамічні коефіцієнти розраховуються у відповідності з наступними виразами:
(В.1)
де Ха, Ya, Za - значення компонент повної аеродинамічної сили, що вимірюються;
Мха, Муа, Mza - значення компонент повного аеродинамічного моменту, що вимірюються.
S - характерна площа моделі;
q - значення швидкісного напору, що вимірюється;
h,d - характерні розміри моделі споруди, необхідні для розрахунків коефіцієнтів моментів.
Коефіцієнти аеродинамічних сил у зв'язаній системі координат розраховуються у відповідності з формулами:
Коефіцієнти аеродинамічних моментів відносно осей зв'язаної системи координат розраховуються у відповідності з формулами:
(В.3)
Коефіцієнт повної аеродинамічної сили R визначається за формулою:
(В.4)
Враховуючи, що коефіцієнт аеродинамічної сили і відповідно сама сила у напрямку осі Oz1 пo висоті будинку, як правило, мала, коефіцієнт повної аеродинамічної сили допускається визначати згідно з (В.5) і вважається, що вектор повної аеродинамічної сили лежить в горизонтальній площині поверхів будинку
(В.5)
Напрямок дії сили R відносно напрямку повітряного потоку визначається кутом у відповідності з формулою
(В.6)
а напрямок її дії відносно осі Ох1, пов'язаної з будинком, визначається кутом у відповідності з формулою
.(В.7)
Аналогічно до (В.5) можна визначити коефіцієнт повного аеродинамічного моменту від повної аеродинамічної сили, що лежить у горизонтальній площині поверхів будинку, відносно його основи згідно з формулою
(В.8)
Положення по висоті моделі будинку горизонтальної площини, в якій діє вектор повної аеродинамічної сили, визначається за формулою:
(В.9)
Висоти точок прикладання компонент Ха, Ya повної аеродинамічної сили в загальному випадку не збігаються і визначаються:
(В.10)
Вимірювання сил та моментів в аеродинамічному експерименті виконується за допомогою шестикомпонентних аеродинамічних електротензометричних ваг. Для виміру швидкісного напору використовується приймач повітряного тиску, який встановлюється у робочій частині труби перед моделлю. Це дозволяє враховувати вплив гальмування потоку в робочій частині труби, обумовлений зміною положення моделі відносно потоку.
Експеримент планується та проводиться у наступній послідовності:
