Транспортно-складські комплекси, так само як і окремі вантажні

залізничні та автомобільні станції, двори, сортувальні та промислові станції, повинні розміщуватися за межами сельбищних територій поблизу промислово-складських районів на внутрішньовузлових, з’єднувальних чи спеціальних ходах або обхідних дорогах із забезпеченням зручними транспортними зв’язками з зазначеними спорудами та обслуговуючими промисловими і житловими районами населених пунктів.

7.10. Перевалочні райони водно-транспортного вузла доцільно розміщувати поза населеним пунктом або на його околиці, по можливості, поблизу сортувальних і великих вантажних залізничних станцій.

Відстань від меж спеціалізованих районів нових морських і річкових портів до житлової забудови слід приймати не менше 300 м від меж районів перевантаження і зберігання курних матеріалів, не менше 200 м від резервуарів і зливно-намивних пристроїв легкозаймистих і горючих рідин на складах І категорії та не менше 100 м – ІІ-ІІІ категорій.

7.11. Залізничні вокзали слід розміщувати в основній частині сельбищної території, забезпечуючи зручні, надійні транспортні зв’язки з центром населеного пункту, житловими та промисловими районами, іншими вокзалами.

Пересадка пасажирів із залізничного на міські види транспорту має здійснюватися з середньозваженими витратами часу, що не перевищують 10 хв (на окремих напрямках великих вокзалів 15 хв), що відповідає відстані руху по прямій не більше 150 (200) м.

7.12. Пункти зупинок приміського пасажирського транспорту необхідно розміщувати поблизу житлових і промислових районів, місць масового відпочинку і відвідування населенням, а також у зонах масової пересадки на міський транспорт (станції метрополітену, пункти зупинок трамваю, тролейбусів, автобусів). При цьому зупинки міських видів транспорту слід зміщувати на відстань не менше 50 і не більше 150 м.

7.13. У найзначніших, значних і великих містах необхідно передбачати розміщення одного або декількох центральних автовокзалів для дальнього міжміського (кінцевого і транзитного) сполучення і декількох (двох-трьох) приміських автостанцій, розташованих переважливо на основних, найбільш завантажених приміським автобусним сполученням, автомобільних виходах з міста, при можливості, поблизу станцій швидкісного внутрішньоміського транспорту та ринків.

у середніх і малих містах автовокзали або автостанції доцільно наближувати до центральних районів, громадських і торгових центрів, залізничних і річкових вокзалів. Можливо їх кооперування в одному будинку. Відстань від автовокзалів до житлової забудови має бути не менше 50 м.

7.14. Розташування аеродромів (вертольотодромів) слід передбачати за межами населених пунктів з дотримуванням умов повітряного кодексу України.

Траси польотів повітряних суден не повинні перетинати сельбищну територію міських і сільських поселень. Відстань від межі льотного поля аеродрому (вертольотодрому), трас польоту літаків (вертольотів) до межі існуючої або перспективної забудови та зон масового відпочинку повинна забезпечувати на цих територіях гігієнічні нормативи шуму відповідно ГОСТ 22283-88.

Якщо аеропорт знаходиться біля або в оточенні міської забудови, слід розглядати питання про його винесення або використання для зльоту і посадки тільки легких безшумних літаків.

Міські агентства слід розміщувати на основних магістралях, які з’єднують аеропорт з містом, в межах центральної частини міста біля станцій метрополітену або зупинок інших видів швидкісного транспорту.

7.15. У значних містах морський та річковий вокзали слід розміщувати, при можливості, поблизу центральної частини міста, залізничних станцій і автовокзалів, великих сельбищних районів, центрів культурно-побутового обслуговування.

7.16. Пристрої для технічного обслуговування, ремонту і зимового відстою флоту слід розміщувати за межами сельбищних територій нижче за течією річки, на відстані від водозаборів та місць відпочинку населення. На морському узбережжі такі пристрої необхідно розміщувати як надалі з протилежного боку тієї частини узбережжя, на якому розташовані пляжі і курорти.

7.17. Яхт-клуби та бази маломірного флоту (малі – до 500, середні – 1000-2000 і великі – понад 2000 одиниць зберігання) слід розміщувати у приміській зоні або в населеному пункті, при наявності достатніх водних акваторій, поза сельбищними територіями і межами зон масового відпочинку населення, забезпечуючи при цьому зручні транспортні зв’язки з житловими районами.

7.19. При будівництві одного типового елінгу з двоярусним зберіганням човнів площа ділянки бази на 500 суден становитиме 1,7 га, при будівництві двох елінгів по 250 суден кожний з двоярусним зберіганням – близько 2 га. Розмір ділянки при одноярусному стелажному зберіганні суден треба приймати (на одне місце) для прогулянкового флоту 27 м2, для спортивного – 75 м2.

 

 

Мережа вулиць і доріг

7.19. Мережу вулиць і доріг населених пунктів слід проектувати як єдину систему з урахуванням функціонального призначення окремих вулиць інтенсивності транспортного, пішохідного і велосипедного руху, планувальної організації території та характеру забудови, вимог охорони навколишнього середовища. У її складі необхідно виділяти вулиці магістрального й місцевого значення. Категорії вулиць за їх функціональним призначенням та їх основні розрахункові параметри слід призначати відповідно до класифікації, наведеної у таблицях 7.1 і 7.2.

7.20. При формуванні мережі магістральних вулиць слід виходити із вимог раціональної організації мережі громадського пасажирського транспорту, нормативної доступності його зупинок, концентрації транспортних потоків по

районах населеного пункту та необхідності диференціювання напрямків потоків руху.

Пішохідна доступність від магістральних вулиць до найбільш віддаленої житлової забудови не повинна перевищувати 500 м. У поодиноких випадках доступність від окремих будинків може бути збільшена до 700 м.

Поміж магістральних вулиць відстань не повинна перевищувати 700-1000 м. У районах з пересіченим рельєфом за великих ухилів цей показник повинен бути зменшений:

за поздовжніх ухилів від 8 – 9% на 10%

від 9 – 10% на 20%

більше 10% на 30%

7.21. Магістральні вулиці безперервного та регульованого руху слід передбачати за напрямками основних пасажиропотоків і машинопотоків на зв’язках житлових районів із загальноміським центром, великими промисловими підприємствами, для обходу загальноміського центру потоками транзитного транспорту. При цьому вулиці безперервного руху повинні мати перетини з іншими вулицями на різних рівнях, а регульованого руху – при сумарній інтенсивності транспортних потоків, як правило, на під’їздах до вузла більше 4000-6000 приведених авт./год або інтенсивності одного з лівих поворотів більше 600 приведених авт./год.

7.22. На першу чергу будівництва магістральних вулиць безперервного руху допускаються окремі місця перетину в одному рівні або з неповною розв’язкою руху на різних рівнях при обов’язковому резервуванні території і підземного простору для можливості будівництва у подальшому повних розв’язок транспортного та пішохідного руху .

7.23. Відстані між вузлами на різних рівнях слід приймати: на вулицях безперервного руху – 800-1200 м (в центральних зонах міст не менше 600 м), регульованого руху (в межах сельбищної території) – 400-1500 м.

В нереконструйованих районах існуючої капітальної забудови відстані від перехресть можуть бути зменшені до 200-300 м.

При малих відстанях (< 600 м) розв’язувати рух у вузлах слід через місцеві проїзди або робити глухі перетини. На магістралях регульованого руху при малих відстанях між ними (<500м) передбачати віднесення лівих поворотів.

У місцях пересікання інтенсивного пішохідного руху з магістральними вулицями та на транспортних площах необхідно передбачати позавуличні пішохідні переходи.

7.24. Штучні споруди (мости, шляхопроводи, естакади, тунелі, пішохідні мости тощо) слід розміщувати на прямих у плані ділянках вулиці. Найбільший поздовжній ухил у межах штучних споруд не повинен перевищувати 40 о/оо. Штучні споруди мають відповідати вимогам габариту наближення конструкцій відповідно до діючих нормативних документів.

7.25. Радіуси кривих проїзної частини на перетинах та примиканнях в одному рівні слід приймати не менше значень, які наведені у таблиці 7.3.

 

Таблиця 7.3

Категорії вулиць

Найменший радіус кривих на перетині, м

Магістральні вулиці категорій А, Б, В, Г

15

Вулиці місцевого значення і технологічні дороги категорій Е,І

10

Вулиці місцевого значення категорії Ж, проїзди та під’їзди

5

 

 

7.26. В вільних умовах будівництва при наявності тролейбусного чи автобусного руху слід приймати радіус кривих не менше 20 м, в умовах реконструкції допускається зменшення радіусу на магістральних вулицях до 8 м. При проходженні тролейбусного руху радіус закруглення слід приймати не менше 12 м.

7.28. Щільність магістральної вуличної мережі по населеному пункті в цілому та окремих його зонах слід приймати згідно з таблицею 7.4.

Таблиця 7.4

 

 

Групи міст

Середня щільність магістральної вуличної мережі по місту, км/км2 території

 

В тому числі в зонах

 

 

центральній

середній

периферійній

Найзначніші

2,0-2,5

4,0

2,2

1,4

Значніші

1,8-2,1

3,4

1,6

1,2

Великі

1,6-1,8

2,2

1,4

1,1

Середні

1,4-1,6

1,6

1,2

1,0

Малі

1,0-1,2

1,2

1,0

0,7

Примітки:

1. В містах з компактним планом щільність магістральної мережі вище, в містах з розрідженим планом - нижче.

2. При складному пересіченому рельєфі міста щільність магістральної вуличної мережі може бути збільшена для усіх зон міста до 30%.

7.29. Територія вулиць всіх категорій відокремлюється від інших функціональних територій населених пунктів червоними лініями.

В межах червоних ліній територія населеного пункту відноситься до територій загального користування.

7.30. Планувальне положення червоних ліній закріплюється за допомогою геодезпроекту (розбивочного креслення плану червоних ліній), який фіксує точками з геодезичними координатами переломи, зміщення червоних ліній, початку, вершини і кінця горизонтальних кривих, румби напрямку червоних ліній.

7.31. До червоних ліній прив’язуються межі ділянок, на яких ведеться розмежування прилеглих територій чи будівництво споруд.Для визначення положення червоної лінії слід керуватися топо-геодезичною підосновою масштабу 1:2000, візуальними обстеженнями та документальними матеріалами раніше виконаних відводів ділянок фізичним і юридичним власникам.

7.32. Червона лінія в межах кварталу представляє собою пряму чи криву лінію певного румба або радіуса і може змінювати свій напрямок і геометричні положення, як правило, тільки за перехрестям вулиць.

7.33.При визначенні положення червоної лінії слід враховувати, що червона лінія не може змінювати своє положення в залежності від положення земельних ділянок окремих власників. Тому при проектуванні червоної лінії слід враховувати положення капітальних споруд, прокладання підземних, наземних та надземних комунікацій, існуюче розташування зелених насаджень.В зв’язку з цим при проектуванні червоної лінії з метою вирівнювання її можливі випадки з вилученням у одних власників частини їх територій і прирізанням їх до інших власників.Розмір між двома червоними лініями однієї вулиці чи площі має бути таким, щоб між ними можна було розмістити проїзну частину , тротуари, зелені насадження з можливістю нормативного прокладання інженерних мереж.

7.34.З метою вирівнювання червоної лінії без додаткових обгрунтувань не допускається знесення капітальних будівель, прокладання червоної лінії через будинки, розміщення чи збереження елементів капітальних споруд окремих власників на території загального користування.

У випадку, коли існує необхідність збільшити розміри між обома червоними лініями, слід розробляти техніко-економічне обгрунтування доцільності зносу існуючих капітальних споруд, зелених насаджень та демонтажу інженерних комунікацій. Рішення щодо проведення таких розробок та їх затвердження, згідно із законодавством України, приймає місцева Рада народних депутатів.

Після затвердження проекту реконструкції чи перебудови вулиці має розроблятися новий геодезпроект.

7.35. При розробці генеральних планів міст за окремим завданням замовника проектною організацією може бути розроблена схема червоних ліній у масштабі 1:10000 або 1:5000. На цій схемі наносяться усі магістральні вулиці а поруч з ними на ділянках підписуються елементи поперечного профілю. Елементи поперечного профілю (ширина вулиці в червоних лініях, ширина проїзної частини, смуг озеленення, тротуарів та інш.) записуються від парного боку вулиці до непарного.

В проекті детального планування території або при розробці проекту забудови території ( в масштабі 1:2000) розробляються поперечні профілі усіх вулиць з додатком розташування усіх підземних, наземних та надземних інженерних комунікацій

Дані про розміри елементів вулиць та розташування інженерних мереж