• необхідності будівництва нетипових або станційних колодязів;
  • реконструкції існуючих колодязів.

Кришки і люки колодязів мають бути обладнані замковими пристроями і сигналізацією на відкриття, що виключають несанкціонований доступ до колодязя. Тип замкового пристрою визначається проектом за вихідними даними замовника.

  1. В окремих випадках, коли необхідно збільшити ємність кабельноїканалізації, допускається замість реконструкції діючих кабельних колодязів здійснювати будівництво нових колодязів, суміжних із існуючими. У цьому випадку колодязі з'єднуються нішею, з прокладанням у ній труб.
  2. Колодязі для розміщення контейнерів НРП необхідно встановлюватив безпосередній близькості від траси кабельної каналізації, але не далі ніж за 10 мвід існуючих колодязів.

У скрутних умовах допускається збільшення цієї відстані до 50 м. Ємність з'єднувального блока кабельної каналізації має бути не меншою за 4 канали.

4.20У разі високого рівня ґрунтових вод у місці проходження траси у проектах мають передбачатися заходи, що перешкоджають попаданню води в колодязі і трубопроводи кабельної каналізації (влаштування водовідвідних дренажів, гідроізоляції тощо).

4.21У спорудах, що реконструюються (колодязях, тунелях, приміщенняхвводу кабелів), проектами має передбачатися, якщо буде в цьому потреба, перекладання діючих кабелів.

ВБН В.2.2-45-1-2004 С. 17

4.22Проектами мають ураховуватися витрати на відновлення дорожніхпокриттів і зелених насаджень, пошкоджених під час виконання земляних робіт.Визначаючи обсяги робіт із розкриття і відновлення дорожніх покриттів, необхідновраховувати прийняті габаритні розміри траншей і котлованів, а також додатковопо 0,1 м з кожного боку траншеї в разі бетонного або асфальтового покриття і0,2 м – у разі брукового або цегляного покриття.

За плиткового покриття ці відстані визначаються в кожному конкретному випадку.

В окремих випадках (за вимогою місцевих органів влади) допускається відновлення асфальтового покриття на всю ширину тротуару.

Траншеї на ділянках перетинання з дорогами, що мають вдосконалене покриття, мають засипатися на всю глибину піщаним ґрунтом.

4.23Використання пластикових труб для кабельної каналізації визначаєтьсязгідно з вимогами Керівництва стосовно будівництва та експлуатації лінійних спорудміської телефонної мережі з використанням пластикових труб.

5 КАБЕЛЬНІ ПЕРЕХОДИ ЧЕРЕЗ ПРИРОДНІ ТА ШТУЧНІ ПЕРЕШКОДИ

Переходи через водні перешкоди

5.1До водних перешкод належать: річки, водосховища, канали, озера, болота.

Кабельні переходи через водні перешкоди залежно від призначення кабельних ліній і місцевих умов можуть виконуватися:

  • під водою (із заглибленням у дно і без такого заглиблення);
  • по мостах;
  • на штучних спорудах (опори, ванти тощо).

5.2Кабельні лінії зв'язку первинної мережі та проводового мовлення напереходах через внутрішні водні шляхи, що належать до категорії судноплавних,прокладаються по мостах. За відсутності мостів або в разі обґрунтованої відмови вузгодженні організацій, які експлуатують мости, кабель прокладається із заглибленням у дно річки.

У гірських умовах Карпат кабельні лінії зв'язку мають прокладатися у дно річки. У гірських умовах Криму кабельні лінії слід прокладати по мостах або із заглибленням у дно річки.

Місцеві лінії і лінії проводового мовлення допускається підвішувати на опорах.

5.3Місце кабельного переходу через русло водної перешкоди необхідновибирати:

  • перпендикулярно до динамічної осі потоку на прямолінійних ділянках ізпологими берегами, які не зазнають руйнувань;
  • поза стоянками суден і поромних переправ, за межами пристаней, річковихвокзалів, гідротехнічних споруд, водозаборів, постійних районів робіт із заглибленнядна, заторів льоду, видобутку будматеріалів і корисних копалин, місць нересту риб;

С. 18 ВБН В.2.2-45-1-2004

-з урахуванням гідрологічних і геологічних умов, що забезпечують найменшівитрати з улаштування переходу і можливість застосування найбільш досконалихтехнологій (механізмів) під час будівництва;

-з урахуванням забезпечення найбільш сприятливих умов експлуатації.

Межами кабельного переходу є ділянка, обмежена горизонтом високих вод (ГВВ) 1 %-вої забезпеченості.

5.4Проектом, при потребі, мають передбачатися рішення щодо укріпленняберегів у місцях улаштування підводного переходу та рішення щодо запобіганнястіканню води вздовж кабелю (улаштування нагірних канав, глиняних перемичок,водовідних каналів тощо).

Під час проектування берегових укріплень на переході через річки та водоймища слід керуватися Руководством по проектированию береговых укреплений на внутренних водоемах.

  1. Місце влаштування підводного кабельного переходу і технологія виконання робіт оформлюються і регламентуються Положенням про порядок видачідозволу на будівельні, днопоглиблювальні і вибухові роботи, видобування піску,гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водногофонду, а також іншими нормативними документами, визначеними Водним кодексом України.
  2. Відстань траси переходу кабельних ліній зв'язку від мостів, автомобільнихдоріг та залізниць має бути не меншою ніж:
  • 300 м – на судноплавних ділянках внутрішніх водних шляхів;
  • 50 м – на несудноплавних ділянках внутрішніх водних шляхів та на іншихводних перешкодах.

5.7Допустимі відстані проектованих створів переходів кабельних ліній зв'язкута проводового мовлення від існуючих підводних комунікацій визначаються охоронною зоною існуючих комунікацій. Якщо необхідно влаштувати кабельні переходи в охоронних зонах існуючих комунікацій, мінімальна відстань проектованого створу від таких комунікацій визначається проектом залежно від погодженості із власниками зазначених комунікацій.

Прокладання кабелів, що проектуються в безпосередній близькості чи в межах охоронних зон споруд зв'язку, має виконуватися згідно з вимогами Правил охорони ліній зв'язку.

5.8Прокладання резервних створів переходів на магістральних івнутрішньозонових кабельних лініях зв'язку первинної мережі через судноплавніділянки водних шляхів має бути обґрунтоване проектом. Відстань між створамивизначається проектом і має бути не менше ніж 100 м.

У разі використання установок горизонтально-напрямленого буріння для влаштування переходів резервні створи не передбачаються, зокрема і в гірських умовах Карпат та Криму.

5.9На кабельних переходах із двома створами (основний та резервний),довжина обох кабелів має бути однаковою. Якщо дотримання цієї вимоги неможливе, відхилення довжин кабелів у створах визначається проектом.

ВБН В.22-45-1-2004 С. 19

У проектах необхідно передбачати задіяння кабелів кожного створа з увімкненням пар (волокон) за схемами, які забезпечують роботу 50% лінійних трактів у кожному кабелі.

У розгалужувальних муфтах необхідно передбачати такий розподіл оптичних волокон:

  • перше і друге волокна – основний створ;
  • третє і четверте волокна – резервний створ;
  • п'яте і шосте волокна – основний створ;
  • сьоме і восьме волокна – резервний створ тощо, при цьому ввімкненняосновного та резервного лінійних трактів необхідно виконувати за різнимистворами.

Розгалужувальні муфти на стику кабелів основного та резервного створів необхідно розташовувати в незатоплюваній частині берегів. Місця розташування розгалужувальних муфт визначаються проектом. Улаштування колодязя в місці розташування розгалужувальної муфти не рекомендується.

5.10На судноплавних ділянках водних шляхів незалежно від глибини, а такожна несудноплавних ділянках водних шляхів та інших водоймищ глибиною до 3 мвід робочого горизонту води кабелі зв'язку необхідно прокладати із заглибленняму дно річки. На водосховищах і озерах, за межами суднового ходу, глибиною понад3 м за відсутності особливих вимог узгоджувальних організацій щодо заглибленнякабелів їх прокладання можна здійснювати без заглиблення у дно.

Кабельні лінії первинної мережі незалежно від характеру й глибини водних перешкод мають бути заглиблені у дно річки (водоймища) по всьому руслу.

5.11Заглиблення кабелю у ґрунті дна русла встановлюється з урахуваннямможливих деформацій русла і берегів водоймища та можливих днопоглиблювальних робіт. Проектна позначка заглиблення кабелю у дно водоймища має міститисяна 0,5 м нижче від рівня граничного розмиву русла і берегів водоймища, що прогнозується протягом 25 років, але не менше ніж на 1 м від природної позначки дна. У разі перетинання водних перешкод, дно яких складається із скельних порід,заглиблення кабелю береться не менше ніж 0,5 м у материкову породу. У заплавнійчастині річки підводний кабель до стику з підземним має прокладатися на глибині,не меншій за глибину прокладання підземного кабелю. Необхідність більшогозаглиблення кабелю визначається проектом.

5.12Улаштування кабельних переходів через русло водної перешкоди можебути виконане одним із таких способів:

  • кабелеукладачем;
  • кабелеукладачем на довгому тросі;
  • засобами гідромеханізації;
  • з використанням установок горизонтально-напрямленого буріння (УГНБ).

5.13Через річки з пологими берегами і щільним дном, а також через болотаглибиною до 0,8 м кабель необхідно прокладати кабелеукладачем протягом усієїтраси.

С. 20 ВБН В.2.2-45-1-2004

Через річки глибиною від 0,8 м до 6 м і болота глибиною від 0,8 м до 2 м, якщо протяжність переходу до 300 м, кабель необхідно прокладати кабелеукладачем, із протягуванням його через водну перешкоду за допомогою тракторної лебідки або колони тракторів, які мають бути переміщені на протилежний берег, з використанням тросів.

  1. Прокладання кабелів ножовими кабелеукладачами на переходах поблизу існуючих підводних споруд (кабелів зв'язку, трубопроводів різного призначення,дюкерів, водозаборів) допускається на відстані не менше ніж 30 м від них і не меншеніж 100 м від силових кабелів.
  2. На переходах через водні перешкоди шириною понад 300 м із глибинами до 6 м і на переходах з глибинами понад 6 м, якщо необхідно заглибити кабельв дно, слід передбачити застосування засобів гідромеханізації.

Під час проектування та будівництва кабельних переходів через водні перешкоди слід керуватися КНД 45-139, а також Руководством по строительству линейных сооружений магистральных и внутризоновых кабельных линий связи.

5.16За неможливості застосування кабелеукладачів і недоцільності застосування засобів гідромеханізації слід використовувати метод горизонтально-напрямленого буріння. Застосування цього методу обґрунтовується проектом.

  1. Через зрошувальні та осушувальні канали кабелі мають прокладатисяна глибину не менше ніж 1 м від дна каналу з одночасним захистом їх від механічних пошкоджень залізобетонними плитами. У разі прокладання кабелів на глибину2 м і більшу від дна каналу захист кабелів залізобетонними плитами не потрібний.
  2. На водоймищах, у русловій частині яких кабелі прокладаються беззаглиблення у дно, вони мають бути винесені назустріч напряму течії. Відхиленнявід осі прокладання визначається проектом. У разі скельних ґрунтів по всій шириніруслової частини винесення кабелю виконувати не слід.
  3. Закріплення підводного кабелю у ґрунті берегової частини, яка маєухил понад 30°, здійснюється прокладанням його в зигзагоподібній траншеї навідстані 50 м, починаючи від урізу води з кожного берега.

На річках із стабільним кам'янистим або скелястим дном та берегами, що не розмиваються, прокладання кабелю в зигзагоподібній траншеї не проводиться.

5.20У містах та населених пунктах, у разі влаштування кабельних переходівчерез річки і канали, береги яких мають гранітне або залізобетонне облицювання,кабелі через облицювання прокладаються у сталевих або високоміцних пластмасових трубах діаметром від 100 мм до 125 мм. Кількість труб, що прокладаються, визначається проектом, з урахуванням перспективи розвитку мережі та експлуатаційного запасу.

Сталеві труби повинні мати суцільне антикорозійне покриття. Пакет труб у підводній частині має виходити за стінку набережної (на позначку найнижчого горизонту води) на довжину не менше ніж 3 м. Необхідно передбачити зварювання труб, з яких складається пакет. Сталеві труби не повинні мати більш як один вигин у вертикальній площині, радіус якого не повинен перевищувати допустимого радіуса вигину, запроектованого для прокладання кабелю.

ВБН В.2.2-45-1-2004 С. 21

У береговій частині пакет труб має заходити в кабельний колодязь, який розміщується на тротуарній частині або газоні.

5.21По мосту кабелі мають прокладатися в передбачених для цього конструкціях (виносних консолях, трубах, зовнішніх підвісках тощо).

Технологія прокладання кабелів по мостах та конструктивні рішення, передбачувані для забезпечення прокладання кабелів, визначаються проектом та мають узгоджуватися з власником мостів.

Прокладання кабелю на переході, по змозі, має передбачатися цілими будівельними довжинами. Колодязі кабельної каналізації на ділянках підходів до мостів мають розташовуватися на мінімально можливих відстанях від його берегових опор.

5.22Кабелі зв'язку, які прокладаються по мостах, повинні мати пластмасові,сталеві чи алюмінієві оболонки із шланговим пластмасовим покриттям.

Прокладання по мостах кабелів у свинцевих оболонках не допускається.

5.23Знаки суднової обстановки на кабельних переходах через внутрішніводні шляхи мають установлюватися згідно з вимогами Інструкції щодо утриманнянавігаційного обладнання внутрішніх судноплавних шляхів України та відповідно доГОСТ 26600.

У містах і селищах міського типу лінії електропередачі для освітлення знаків суднової обстановки мають бути підземними.

Переходи через автомобільні дороги та колії залізниць

5.24Під час вибору місця спорудження кабельного переходу через залізничніколії, автодороги, трамвайні колії та наземні лінії метрополітену необхідно дотримуватися таких вимог: