ВБН В.2.2-45-1-2004. Проектирование телекоммуникаций. Линейно-кабельные сооружения

4.21 У спорудах, що реконструюються (колодязях, тунелях, приміщеннях вводу кабелів), проектами має передбачатися, якщо буде в цьому потреба, перекладання діючих кабелів.

ВБН В.2.2-45-1-2004 С. 17

4.22 Проектами мають ураховуватися витрати на відновлення дорожніх покриттів і зелених насаджень, пошкоджених під час виконання земляних робіт. Визначаючи обсяги робіт із розкриття і відновлення дорожніх покриттів, необхідно враховувати прийняті габаритні розміри траншей і котлованів, а також додатково по 0,1 м з кожного боку траншеї в разі бетонного або асфальтового покриття і 0,2 м – у разі брукового або цегляного покриття.

За плиткового покриття ці відстані визначаються в кожному конкретному випадку.

В окремих випадках (за вимогою місцевих органів влади) допускається від­новлення асфальтового покриття на всю ширину тротуару.

Траншеї на ділянках перетинання з дорогами, що мають вдосконалене покриття, мають засипатися на всю глибину піщаним ґрунтом.

4.23 Використання пластикових труб для кабельної каналізації визначається згідно з вимогами Керівництва стосовно будівництва та експлуатації лінійних споруд міської телефонної мережі з використанням пластикових труб.

5 КАБЕЛЬНІ ПЕРЕХОДИ ЧЕРЕЗ ПРИРОДНІ ТА ШТУЧНІ ПЕРЕШКОДИ

Переходи через водні перешкоди

5.1 До водних перешкод належать: річки, водосховища, канали, озера, болота.

Кабельні переходи через водні перешкоди залежно від призначення кабель­них ліній і місцевих умов можуть виконуватися:

під водою (із заглибленням у дно і без такого заглиблення);

по мостах;

на штучних спорудах (опори, ванти тощо).

5.2 Кабельні лінії зв'язку первинної мережі та проводового мовлення на переходах через внутрішні водні шляхи, що належать до категорії судноплавних, прокладаються по мостах. За відсутності мостів або в разі обґрунтованої відмови в узгодженні організацій, які експлуатують мости, кабель прокладається із заглибленням у дно річки.

У гірських умовах Карпат кабельні лінії зв'язку мають прокладатися у дно річки. У гірських умовах Криму кабельні лінії слід прокладати по мостах або із заглиблен­ням у дно річки.

Місцеві лінії і лінії проводового мовлення допускається підвішувати на опорах.

5.3 Місце кабельного переходу через русло водної перешкоди необхідно вибирати:

перпендикулярно до динамічної осі потоку на прямолінійних ділянках із пологими берегами, які не зазнають руйнувань;

поза стоянками суден і поромних переправ, за межами пристаней, річкових вокзалів, гідротехнічних споруд, водозаборів, постійних районів робіт із заглиблення дна, заторів льоду, видобутку будматеріалів і корисних копалин, місць нересту риб;

С. 18 ВБН В.2.2-45-1-2004

- з урахуванням гідрологічних і геологічних умов, що забезпечують найменші витрати з улаштування переходу і можливість застосування найбільш досконалих технологій (механізмів) під час будівництва;

- з урахуванням забезпечення найбільш сприятливих умов експлуатації.

Межами кабельного переходу є ділянка, обмежена горизонтом високих вод (ГВВ) 1 %-вої забезпеченості.

5.4 Проектом, при потребі, мають передбачатися рішення щодо укріплення берегів у місцях улаштування підводного переходу та рішення щодо запобігання стіканню води вздовж кабелю (улаштування нагірних канав, глиняних перемичок, водовідних каналів тощо).

Під час проектування берегових укріплень на переході через річки та во­доймища слід керуватися Руководством по проектированию береговых укреплений на внутренних водоемах.

Місце влаштування підводного кабельного переходу і технологія виконання робіт оформлюються і регламентуються Положенням про порядок видачі дозволу на будівельні, днопоглиблювальні і вибухові роботи, видобування піску, гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду, а також іншими нормативними документами, визначеними Водним кодексом України.

Відстань траси переходу кабельних ліній зв'язку від мостів, автомобільних доріг та залізниць має бути не меншою ніж:

300 м – на судноплавних ділянках внутрішніх водних шляхів;

50 м – на несудноплавних ділянках внутрішніх водних шляхів та на інших водних перешкодах.

5.7 Допустимі відстані проектованих створів переходів кабельних ліній зв'язку та проводового мовлення від існуючих підводних комунікацій визначаються охоронною зоною існуючих комунікацій. Якщо необхідно влаштувати кабельні переходи в охоронних зонах існуючих комунікацій, мінімальна відстань проектованого створу від таких комунікацій визначається проектом залежно від погодженості із власниками зазначених комунікацій.

Прокладання кабелів, що проектуються в безпосередній близькості чи в межах охоронних зон споруд зв'язку, має виконуватися згідно з вимогами Правил охорони ліній зв'язку.

5.8 Прокладання резервних створів переходів на магістральних і внутрішньозонових кабельних лініях зв'язку первинної мережі через судноплавні ділянки водних шляхів має бути обґрунтоване проектом. Відстань між створами визначається проектом і має бути не менше ніж 100 м.

У разі використання установок горизонтально-напрямленого буріння для влаштування переходів резервні створи не передбачаються, зокрема і в гірських умовах Карпат та Криму.

5.9 На кабельних переходах із двома створами (основний та резервний), довжина обох кабелів має бути однаковою. Якщо дотримання цієї вимоги неможливе, відхилення довжин кабелів у створах визначається проектом.

ВБН В.22-45-1-2004 С. 19

У проектах необхідно передбачати задіяння кабелів кожного створа з увімкненням пар (волокон) за схемами, які забезпечують роботу 50% лінійних трактів у кожному кабелі.

У розгалужувальних муфтах необхідно передбачати такий розподіл оптичних волокон:

перше і друге волокна – основний створ;

третє і четверте волокна – резервний створ;

п'яте і шосте волокна – основний створ;

сьоме і восьме волокна – резервний створ тощо, при цьому ввімкнення основного та резервного лінійних трактів необхідно виконувати за різними створами.

Розгалужувальні муфти на стику кабелів основного та резервного створів не­обхідно розташовувати в незатоплюваній частині берегів. Місця розташування роз­галужувальних муфт визначаються проектом. Улаштування колодязя в місці розта­шування розгалужувальної муфти не рекомендується.

5.10 На судноплавних ділянках водних шляхів незалежно від глибини, а також на несудноплавних ділянках водних шляхів та інших водоймищ глибиною до 3 м від робочого горизонту води кабелі зв'язку необхідно прокладати із заглибленням у дно річки. На водосховищах і озерах, за межами суднового ходу, глибиною понад 3 м за відсутності особливих вимог узгоджувальних організацій щодо заглиблення кабелів їх прокладання можна здійснювати без заглиблення у дно.

Кабельні лінії первинної мережі незалежно від характеру й глибини водних перешкод мають бути заглиблені у дно річки (водоймища) по всьому руслу.

5.11 Заглиблення кабелю у ґрунті дна русла встановлюється з урахуванням можливих деформацій русла і берегів водоймища та можливих днопоглиблювальних робіт. Проектна позначка заглиблення кабелю у дно водоймища має міститися на 0,5 м нижче від рівня граничного розмиву русла і берегів водоймища, що прогнозується протягом 25 років, але не менше ніж на 1 м від природної позначки дна. У разі перетинання водних перешкод, дно яких складається із скельних порід, заглиблення кабелю береться не менше ніж 0,5 м у материкову породу. У заплавній частині річки підводний кабель до стику з підземним має прокладатися на глибині, не меншій за глибину прокладання підземного кабелю. Необхідність більшого заглиблення кабелю визначається проектом.

5.12 Улаштування кабельних переходів через русло водної перешкоди може бути виконане одним із таких способів:

кабелеукладачем;

кабелеукладачем на довгому тросі;

засобами гідромеханізації;

з використанням установок горизонтально-напрямленого буріння (УГНБ).

5.13 Через річки з пологими берегами і щільним дном, а також через болота глибиною до 0,8 м кабель необхідно прокладати кабелеукладачем протягом усієї траси.

С. 20 ВБН В.2.2-45-1-2004

Через річки глибиною від 0,8 м до 6 м і болота глибиною від 0,8 м до 2 м, якщо протяжність переходу до 300 м, кабель необхідно прокладати кабелеукладачем, із протягуванням його через водну перешкоду за допомогою тракторної лебідки або колони тракторів, які мають бути переміщені на протилежний берег, з викорис­танням тросів.

Прокладання кабелів ножовими кабелеукладачами на переходах поблизу існуючих підводних споруд (кабелів зв'язку, трубопроводів різного призначення, дюкерів, водозаборів) допускається на відстані не менше ніж 30 м від них і не менше ніж 100 м від силових кабелів.

На переходах через водні перешкоди шириною понад 300 м із глибинами до 6 м і на переходах з глибинами понад 6 м, якщо необхідно заглибити кабель в дно, слід передбачити застосування засобів гідромеханізації.

Під час проектування та будівництва кабельних переходів через водні пере­шкоди слід керуватися КНД 45-139, а також Руководством по строительству линейных сооружений магистральных и внутризоновых кабельных линий связи.

5.16 За неможливості застосування кабелеукладачів і недоцільності застосування засобів гідромеханізації слід використовувати метод горизонтально-напрямленого буріння. Застосування цього методу обґрунтовується проектом.

Через зрошувальні та осушувальні канали кабелі мають прокладатися на глибину не менше ніж 1 м від дна каналу з одночасним захистом їх від механічних пошкоджень залізобетонними плитами. У разі прокладання кабелів на глибину 2 м і більшу від дна каналу захист кабелів залізобетонними плитами не потрібний.

На водоймищах, у русловій частині яких кабелі прокладаються без заглиблення у дно, вони мають бути винесені назустріч напряму течії. Відхилення від осі прокладання визначається проектом. У разі скельних ґрунтів по всій ширині руслової частини винесення кабелю виконувати не слід.

Закріплення підводного кабелю у ґрунті берегової частини, яка має ухил понад 30°, здійснюється прокладанням його в зигзагоподібній траншеї на відстані 50 м, починаючи від урізу води з кожного берега.

На річках із стабільним кам'янистим або скелястим дном та берегами, що не розмиваються, прокладання кабелю в зигзагоподібній траншеї не проводиться.

5.20 У містах та населених пунктах, у разі влаштування кабельних переходів через річки і канали, береги яких мають гранітне або залізобетонне облицювання, кабелі через облицювання прокладаються у сталевих або високоміцних пластмасових трубах діаметром від 100 мм до 125 мм. Кількість труб, що прокладаються, визначається проектом, з урахуванням перспективи розвитку мережі та експлуатаційного запасу.

Сталеві труби повинні мати суцільне антикорозійне покриття. Пакет труб у підводній частині має виходити за стінку набережної (на позначку найнижчого горизонту води) на довжину не менше ніж 3 м. Необхідно передбачити зварю­вання труб, з яких складається пакет. Сталеві труби не повинні мати більш як один вигин у вертикальній площині, радіус якого не повинен перевищувати допустимого радіуса вигину, запроектованого для прокладання кабелю.

ВБН В.2.2-45-1-2004 С. 21

У береговій частині пакет труб має заходити в кабельний колодязь, який роз­міщується на тротуарній частині або газоні.

5.21 По мосту кабелі мають прокладатися в передбачених для цього конструкціях (виносних консолях, трубах, зовнішніх підвісках тощо).

Технологія прокладання кабелів по мостах та конструктивні рішення, передба­чувані для забезпечення прокладання кабелів, визначаються проектом та мають узгоджуватися з власником мостів.

Прокладання кабелю на переході, по змозі, має передбачатися цілими будівельними довжинами. Колодязі кабельної каналізації на ділянках підходів до мостів мають розташовуватися на мінімально можливих відстанях від його берего­вих опор.

5.22 Кабелі зв'язку, які прокладаються по мостах, повинні мати пластмасові, сталеві чи алюмінієві оболонки із шланговим пластмасовим покриттям.

Прокладання по мостах кабелів у свинцевих оболонках не допускається.

5.23 Знаки суднової обстановки на кабельних переходах через внутрішні водні шляхи мають установлюватися згідно з вимогами Інструкції щодо утримання навігаційного обладнання внутрішніх судноплавних шляхів України та відповідно до ГОСТ 26600.

У містах і селищах міського типу лінії електропередачі для освітлення знаків суднової обстановки мають бути підземними.

Переходи через автомобільні дороги та колії залізниць

5.24 Під час вибору місця спорудження кабельного переходу через залізничні колії, автодороги, трамвайні колії та наземні лінії метрополітену необхідно дотримуватися таких вимог:

- протяжність кабельного переходу має бути мінімальною. При цьому необхідно враховувати можливість реконструкції споруд, які перетинаються;

кут перетинання має бути 90° ±10°;

кабельні переходи необхідно розміщувати на прямолінійних ділянках доріг, у місцях із мінімальною кількістю залізничних колій.

5.25 У разі перетину колій неелектрифікованих залізниць та автодоріг, а також проїжджої частини вулиць кабелі необхідно прокладати в поліетиленових, металевих, і, як виняток, в азбестоцементних трубах, з урахуванням 4.9 дотримуючись таких вимог:

відстані у плані від кінців трубопроводу або центра колодязя, коли він улашто­вується на кінці трубопроводу, повинні бути не менш як:

а) у разі перетину колій залізниць:

5 м до підошви укосу насипу;

3 м до брівки укосу виїмки;

С. 22 ВБН В.2.2-45-1-2004

- 3 м до крайньої водовідвідної споруди земляного полотна (кювету, нагірної канави, резерву);

б) у разі перетину автомобільної дороги:

- 2 м до підошви насипу або польової брівки кювету.

На перетині з електрифікованими залізницями і трамвайними коліями, а також автодорогами, що мають контактну мережу міського електротранспорту, кабелі мають прокладатися в поліетиленових трубах. Труби необхідно укладати на всю довжину перетину з обладнанням виходу їх по обидва боки від підошви насипу або польової брівки кювету на довжину не менше ніж 10 м, з установленням колодязів по кінцях труб.

Мінімальні відстані по горизонталі від осі переходу мають бути такі:

- 10 м до стрілок і хрестовин залізничних і трамвайних колій і місць приєднан­ня відсмоктувальних (дренажних) кабелів до колій рейкового транспорту;

5 м у населеному пункті, 20 м на позаміській місцевості до фундаменту найближчої опори контактної мережі;

20 м до переїздів.

Мінімальні відстані по вертикалі від підошви рейок та від верху покриття автодороги до верху труб наведено в таблиці 7.1.

Кількість труб, що прокладаються, та їхній діаметр визначаються проектом з огляду на норми завантаження каналів кабелями зв'язку різного призначення; при цьому на кожні 3 труби, заповнені кабелями, додається одна резервна труба.

На перетині постійних ґрунтових профільованих і непрофільованих доріг, незалежно від способу прокладання, необхідно влаштовувати захист від механічних пошкоджень кабелю цеглою або залізобетонними плитами, що прокладаються на відстані 20 см над кабелем.

Переходи через автомобільні дороги та залізничні колії необхідно виконувати безтраншейним способом з використанням установок типу БГ-ЗМ і пневмопробійників.