Страница 12: ВБН В.2.4-33-2.3-03-2000. Регулирования русл речек Нормы проектирования ВБН В.2.4-33-2.3-03-2000 (40596)

Швидкість сповзання заворотів при обмеженому меандруванні слід визначати за поєднанням матеріалів різночасових зйомок русла подібно викладеному в розділі 6 цих норм.

5 Вільне меандрування - найбільш поширений тип руслового процесу. Цей тип руслового процесу звичайно розвивається в широких річкових долинах, схили яких не обмежують вільний розвиток планових деформацій заворотів. Характеризується наявністю одного діючого русла, механізм переформування якого є значно складнішим і різноманітнішим, ніж при обмеженому меандруванні, що зберігає при сповзанні свої розміри і планові контури.

В початковій стадії розвитку при кутах розвороту менше завороти вільного меандрування сповзають вниз за течією за схемою обмеженого меандрування, але при цьому змінюючи (збільшуючи) кут розвороту. По мірі збільшення кута розвороту, близького до , відбувається поділ плесової улоговини і порушення планової симетрії внаслідок переважного розвитку одного з плесів. Розвиток заворотів завершується зближенням берегів, що підмиваються, вище і нижче розміщених суміжних заворотів, проривом утвореного між ними перешийка. Після прориву виникає новий заворот, що порушує нормальний хід розвитку суміжних заворотів. Швидкість деформацій в зоні прориву зростає.

Загальний хід глибинних деформацій в багаторічному розрізі підпорядкований характеру розвитку планових деформацій. Глибинні деформації в межах фіксованих планових контурів русла носять сезонний характер і зводяться до нарощування перекатів і розмивання плес в період повені і до протилежних деформацій в період межені.

При наявності базальтового шару ним визначається гранична можлива глибина розмивання плес, а виступи корінних порід в руслі, останці на заплаві та інші види виявлення обмежуючого фактору в плані, вносять суттєві зміни в циклічну закономірність розвитку планових деформацій при вільному меандруванні.

При вільному меандруванні заплавний масив утворюється кількома заворотами. Рельєф заплави має гривастий характер. Гриви являють собою утворені в ході планових деформацій берегові вали. В заплаві вільно меандруючої річки зберігаються старорічища - ізольовані від діючого русла відпалі завороти, що перебувають в різній стадії відмирання і сполучаються з річкою при високому рівні води.

Оцінку інтенсивності планових деформацій русла при вільному меандруванні слід провадити у відповідності з розділом 3 цих норм.

6 Незавершене меандрування є різновидом вільного меандрування. Характеризується наявністю випрямного протоку заворотів. Виникає в сильно затоплюваних під час повені заплавах, складених з легкорозмивних порід грунту.

В початковій стадії свого розвитку завороти розвиваються за схемою вільного меандрування, але задовго до завершення повного циклу розвитку завороту на заплаві виникає і розвивається випрямна протока, що з часом перетворюється в головне русло. По мірі розвитку випрямної протоки деформації головного русла слабшають.

Випрямна протока розробляється поступово (на малих річках швидше, на великих - повільніше). По ній відбувається інтенсивний рух наносних накопичень у вигляді стрічкових гряд, осередків, боковиків. Після того, як випрямна протока прийме основну частину витрати води в річці, колишнє головне русло починає перетворюватися в старорічище і цикл відновлюється.

Цей тип руслового процесу легко розпізнається на картах і аерофотознімках ділянок річок досить великої довжини за наявністю випрямних проток, що перебувають в різних стадіях розвитку.

Прогноз деформацій слід виконувати шляхом суміщення планових матеріалів різних років зйомки.

7 Заплавна багаторукавність є подальшим розвитком і ускладненням незавершеного меандрування, при якому випрямляються не окремі завороти, а групи суміжних заворотів, характеризується широкою заплавою. Русловий процес на кожній випрямній протоці може розвиватися за законами будь-якого типу руслового процесу. Виділити основне русло серед чисельних проток часто неможливо. Острови, утворені протоками, представляють ділянки заплави, що мають значну планову стійкість.

Деформації русла річки в цілому зводяться до повільного розвитку випрямних проток, їх відмирання і відновлення, що супроводжується перерозподілом витрати води між рукавами. Випрямленнями, як правило, виявляються охоплені не окремі завороти, як при незавершеному меандруванні, а групи суміжних заворотів.

При заплавній багаторукавності в період повеней і паводків на заплаві виникають вторинні протоки, не зв'язані з розвитком незавершеного меандрування.

При аналізі матеріалів ділянок русел із заплавною багаторукавністю потрібно фрагментування всіх основних протоків за типами руслового процесу.

8 Осередковий тип руслового процесу (руслова багаторукавність) розповсюд- жений на ділянках рівнинних і гірсько-передгірських річок з інтенсивним рухом донних наносів в умовах перевантаження потоку наносами. Характеризується розпластаним руслом, по якому в паводочний період переміщуються мезоформи; осередки, побочні та стрічкові гряди, що різною мірою обсихають в період межені та створюють багаторукавний вигляд русла.

В період межені та низьких повеней на ділянках русел, складених з дрібних наносів, відбуваються внутрішньоруслові планові деформації контурів мезоформ. На гірсько-передгірських річках і рівнинних річках з крупним і середнім складом алювію мезоформи зберігають свою форму, керуючи меженним потоком. При такому різновиді осередкового типу і рідко повторюваних великих паводках поверхня мезоформ може закріплюватися рослинністю і осередки перетворюються в осередки острова. Якщо потік характеризується великим вмістом завислих наносів, то внаслідок їх осадження на спаді повеней і паводків та інтенсивного відкладення намулу осередки стають менш рухомими. Однак при високих паводках рідкої повторюваності, особливо на гірських річках, ці утворення починають рухатися.

Динамічні характеристики осередків у більшості випадків можуть бути оцінені відповідно до 2.8 і 2.9 цих норм.

9 На ділянках русел гірсько-передгірських річок, крім стрічкогрядового, боковикового і осередкового типів руслового процесу, розповсюджені типи, властиві тільки гірським річкам: гірська заплавна багаторукавність (заплавне блукання) і долинне блукання (рисунок В.2). Ці типи руслового процесу розповсюджені в розширеннях гірських долин або при виході річок з гірської а передгірську.

10 На дні гірської річкової долини виділяються два характерні елементи рельєфу: заплава і паводочне русло.

Характерною ознакою заплави є наявність рослинності, стабільність якої визначається стабільністю субстрата (грунту) на поверхні заплави і визначається режимом стоку води і гідравлікою паводочного русла. На відміну від рельєфу рівнинних заплав, що формуються внаслідок постійного переміщення русла в плані, заплавний рельєф гірських річок є наслідком процесів стабілізації, що відбуваються переривчасто, заростання і тимчасової консервації рухомих руслових утворень.

Паводочне русло гірської річки являє собою частину долини, що систематично затоплюється паводками середньої повторюваності, в межах якої регулярно, щорічно під час паводків підтримується процес перевідкладення наносів. Рослинність в межах паводочного русла гірсько-передгірської річки практично відсутня.

Паводочне русло являє собою широкий гальково-валунний простір, що значною мірою обсихає в меженний період.

Рельєф обсохлого паводочного русла гірської річки складається з положистих гравійно-галькових розсипів-мезоформ. Мезоформи паводочного русла виступають як форми регулярного переміщення наносів. Частково або повністю обсихаючи в межень, вони обумовлюють звивистість або розгалуженість русла в плані.

11 При усталеному режимі течії русловий процес на гірських річках при значеннях відносної гладкості потоку виражається переміщенням руслових мезо- і мікроформ. В умовах коливань водності усталені форми транспортування наносів періодично перебудовуються. На річках гірсько-передгірських зон з властивою їм нерівномірністю режиму стоку води в багаторічному розрізі та протягом року інерційність руслових утворень є порівняно невеликою. Рухомі структури, залишені високими (рідкими і визначними) паводками, різко перебудовуються тільки таким ж паводками, що повторюються один раз у 20-30 років. У відносно мілководні періоди тривалістю від 3 до 10 років рухомі крупні форми частково заростають і перетворюються в заплавні простори. В проміжку часу між рідкими паводками транспортування наносів здійснюється на рівні структур менших порядків. При описаній багатопорядковій структурі руслового рельєфу функціонування кожного порядку форм пов'язане з відповідним діапазоном витрат води, а процес в цілому в багаторічному і внутрішньорічному розрізі сприймається як блукання русла річки по заплаві або долині, що відповідає типу гірської заплавної багаторукавності (на середніх гірських річках) або долинному блуканню (на малих гірських річках).

В обох випадках ймовірність появи максимальних глибин, що спостерігаються на ділянці при даній морфології русла за 20-30 років, є однаковою для будь-якого поперечного створа гірської заплави або долини.

Додаток Г

(рекомендований)

Номограми для визначення швидкості руху руслових мікроформ

Додаток Д

(рекомендований)

Номограми для визначення швидкості руху руслових мезоформ

Продовження додатку Д

(рекомендований)

Додаток Ж

(рекомендований)

Максимальна і середня швидкість планових деформацій

Таблиця Ж.1 - Максимальна і середня швидкість планових деформацій угнутих

берегів деяких вільномеандруючих річок

Додаток З

(рекомендований)

Руслоформуючі витрати для умов гірських і передгірських річок

1 Ступінь впливу потоку на русло річки є різним і визначається як величиною, послідовністю, так і тривалістю часу дії потоку.

За характером деформацій русла витрати на гірських річках доцільно об'єднати в такі три групи:

1. руслопристосовні;
2. руслоформуючі;
3. руслоруйнівні.