Страница 9: ДБН В.2.4-1-99. Меліоративні системи та споруди (3720)

З ОСУШУВАЛЬНІ СИСТЕМИ

3.1 При проектуванні осушувальних систем повинні бути встановлені причини над­-

лишкового зволоження грунтів, а також величини кожної складової водного балансу під час

проходження весняних, літньо-осінніх паводків та у посівний період.

3.2 Залежно від причин надлишкового зволоження на осушуваному масиві необхідно передбачати:

• захист від надходження поверхневих вод з навколишньої водозбірної площі;

• захист від затоплення паводковими водами водойм та водотоків;

• відведення поверхневого стоку на осушуваному масиві;

• перехоплення потоку ґрунтових вод та зниження їх рівня на осушуваному масиві;

• захист від підтоплення фільтраційними водами з водойм та водотоків.

3.3 Для забезпечення на осушуваному масиві необхідного водного, повітряного, по­живного та теплового режимів слід передбачати технічні і агротехнічні засоби та прийоми, спрямовані на усунення надлишкового зволоження (способи осушення).

3.4 Захист осушуваного масиву від припливу поверхневих вод з прилеглого водозбору слід здійснювати нагірними каналами.

3.5 Захист від затоплення паводковими водами річок та водойм повинен забезпечува­тися шляхом улаштування захисних дамб, зарегулювання паводкових вод у водоймах, збільшення пропускної здатності русел річок, перерозподілу стоку між сусідніми во­дозбірними площами відповідно до вимог СНіП 2.06.15.

3.6 Відведення поверхневого стоку на осушуваному масиві забезпечується мережею осушувальних каналів. Осушувальну мережу необхідно проектувати у поєднанні з заходами щодо організації поверхневого стоку.

3.7 Для перехоплення підземних вод, що надходять з прилеглого водозабору, слід пе-редбачати влаштування ловильних каналів або дрен, лінійної системи свердловин верти­кального дренажу. Для зниження рівнів підземних вод на осушуваному масиві необхідно за-стосовувати, як правило, закриту осушувальну мережу.

3.8 Захист території від надходження фільтраційних вод з річок, озер, водосховищ по-винен забезпечуватися шляхом улаштування берегових дрен або лінійної системи свердло­вин вертикального дренажу з урахуванням вимог СНіП 2.06.15.

3.9 Обваловування осушуваного масиву захисними дамбами (улаштування польде­ра) слід застосовувати:

• у заплавах річок, які затоплюються весняними та літньо-осінніми паводками на строки, що перевищують допустимі для даного виду сільськогосподарського використання земель;

• на приозерних заболочених низинах та на затоплюваних територіях, прилеглих до водосховищ, для ліквідації зон мілководдя.

3.10 Осушувальні системи з улаштуванням захисних дамб з відкачуванням води насо­сами слід застосовувати:

• на безуклонних територіях, що підтоплюються водами річок, озер, водосховищ;

• при осушенні замкнутих западин, щоб уникнути будівництва глибоких провідних каналів;

• на ділянках уздовж залізниць та автомобільних доріг при економічній недоцільності перебудови діючих водопропускних споруд.

3.11 Осушення болотних ділянок з потужністю торфу 1,5 м і більше при відповідному обгрунтуванні слід проектувати двома етапами:

• осушення відкритою мережею з кротовим дренажем;

• реконструкція системи із заміною, у разі необхідності, відкритої мережі на закриту, розроблення додаткових заходів, які забезпечують ефективне використання торфових

грунтів (проводиться після закінчення осідання торфу).

При використанні осушених торфовищ у сівозмінах частка багаторічних трав повинна

бути не менше 50%.

3.12 Осушення торфовищ неглибокого залягання та перезволожених мінеральних зе-

мель проектується закритим матеріальним дренажем.

Осушені торфовища неглибокого залягання повинні використовуватися тільки під

сіножаті.

3.13 Для осушення сільськогосподарських земель слід застосовувати, як правило, го-ризонтальний дренаж. Вертикальний дренаж допускається застосовувати при осушенні тери-торії, що складається з однорідних пісків, торфовищ, супісків, легких суглинків потужністю до 2 м, які підстилаються водоносними пластами з провідністю 150 м2/добу і більше.

Лінійну систему вертикального дренажу для захисту сільськогосподарських угідь від підтоплення фільтраційними водами річок, озер, водосховищ або перехоплення підземних вод, які надходять на масив, слід застосовувати при провідності підстильних порід не менше 300 м2/добу.

Вимоги до водно-повітряного режиму грунтів (режим осушення)

3.14 Режим осушення характеризується такими показниками: вологістю і аерацією грунту, тривалістю затоплення грунту і підтоплення його верхніх шарів у різні періоди веге­тації, глибиною залягання підземних вод.

3.15 Осушувальна система повинна забезпечувати:

• прохідність сільськогосподарської техніки при проведенні польових робіт;

• вологість грунту у кореневмісному шарі у вегетаційний період: для зернових культур - від 55% до 75% повної вологомісткості; для овочів, картоплі і коренеплодів - від 60% до 80%, для трав - від 65% до 85%;

• норму осушення (оптимальну глибину залягання підземних вод) - у відповідності з таблицею 3.1.

Допускається уточнювати наведені значення норм осушення на основі водно-балансових розрахунків.

Таблиця 3.1 - Норми осушення перезволожених земель

У сантиметрах

3.16 Допустима тривалість затоплення осушених земель при використанні їх у сівозмінах без озимих культур установлюється виходячи із забезпечення оптимальних строків сівби.

Осушені землі в системі сівозмін з озимими культурами не повинні затоплюватися весняними паводками.

3.17 Граничні терміни весняного затоплення лугових трав слід приймати у відповідності з таблицею 3.2. Допускається використовувати дані регіональних досліджень.

Таблиця 3.2 - Граничні терміни затоплення лугових трав

У добах

3.18 Відведення поверхневих вод з осушених земель у період літньо-осінніх дощів повинне забезпечуватися:

а) для зернових культур - 0,5 доби;

б) для овочів, коренеплодів та силосних культур - 0,8 доби;

в) для багаторічних трав - 1,0 добу.

3.19 Строки відведення надлишкової вологи з кореневмісного шару в період літньо-осінніх дощів слід приймати у відповідності з таблицею 3.3. Допускається використовувати дані регіональних досліджень.

Таблиця 3.3 - Строки відведення надлишкової вологи у період літньо-осінніх дощів

У добах

Відкрита регулювальна мережа

3.20 Регулювальна мережа повинна забезпечувати відведення поверхневих та знижен-ня рівня ґрунтових вод на осушуваному масиві протягом таких розрахункових періодів:

• від проходження піка весняного паводка до початку польових робіт;

• від проходження піка весняного паводка до початку вегетації трав (для сіножатей та пасовищ);

• під час проходження літньо-осінніх паводків та збору врожаю.

3.21 За принципом дії канали регулювальної відкритої мережі, як і для закритої, поділяються на:

• осушувачі (дрени), які знижують рівень ґрунтових вод у необхідні терміни до не-

обхідної норми осушення;

• збирачі (відкриті та закриті), що відводять у розрахунковий час надлишкові поверх­неві води.

Вибір конструкції регулювальної мережі у конкретних природних умовах повинен обґрунтовуватись водно-балансовими розрахунками, досвідом експлуатації діючих осушу­вальних систем або спеціальними дослідженнями.

3.22 Регулювальна мережа повинна бути, як правило, закритою. Відкриту мережу до­пускається застосовувати:

• для попереднього осушення масиву в період будівництва закритого дренажу;

• у грунтах із вмістом у верхньому метровому шарі каміння розміром понад 30 см у кількості 2% і більше;

• при осушенні сіножатей;

• за наявності закисного заліза в ґрунтових водах осушуваного масиву понад 14 мг/л;

• у випадках, коли відстань між каналами регулювальної мережі за розрахунком ста­новить не менше ніж 100 м;

• при заляганні на глибині менше 1 м скельних та інших, рівних їм за складністю роз­робки, грунтів;

• на першому етапі осушення торфових болотних ділянок відповідно до 3.11.

3.23 Проектування відкритої регулювальної мережі у плані необхідно здійснювати з ура­хуванням таких основних вимог:

• канали систематичної регулювальної мережі слід розміщувати, як правило, пара­лельно один одному з урахуванням меж землекористування та полів сівозміни;

• довжина каналів повинна бути від 700 до 1500 м, менша довжина допускається при осушенні країв масиву;

• сполучення каналів регулювальної мережі з провідними каналами слід передбачати під прямим або близьким до нього кутом;

• канали регулювальної мережі слід розміщувати перпендикулярно до основного на­прямку потоку поверхневих вод (поперечна схема). При уклонах місцевості менше за 0,005 допускається розміщувати відкриті осушувачі та закриті дрени уздовж уклону місцевості (по­здовжня схема);

• при осушенні заплав канали слід розміщувати у напрямку потоку паводкових вод (уздовж заплави);

• вибіркову регулювальну мережу (тальвегові канали) необхідно проектувати за найбільш низькими місцями поверхні та мінерального дна болота;

• закриті та відкриті збирачі слід улаштовувати тільки за поперечною схемою.

3.24 При перетині каналів регулювальної мережі з лініями електропередачі і лініями зв'язку відстані до їх опор слід приймати відповідно до діючих правил охорони ліній зв'язку та електричних мереж.

3.25 Попереднє осушення відкритою мережею каналів слід проектувати у разі не­обхідності поліпшити умови будівництва закритого дренажу та культуртехнічних робіт (для зниження рівня грунтових вод нижче глибини закладання дренажу). Як правило, канали по-переднього осушення не повинні перетинати траси закритих збирачів.

3.26 Уклони дна каналів, які гідравлічно не розраховуються, слід приймати, як правило, не менше за 0,0003 (як виняток, при плоскому рельєфі - 0,0002) і не більше ніж 0,0005 - для піщаних, 0,003 - для суглинкових і 0,005 - для глинистих грунтів. Прийняті уклони повинні забезпечувати нерозмиваючі швидкості при пропусканні розрахункових витрат (додаток Н). При розмиваючих швидкостях необхідно передбачати кріплення русла або споруди, які да-ють можливість зменшити уклон каналу - перепади, швидкотоки.

3.27 Параметри поперечних перерізів каналів слід приймати у відповідності з таблицею 2.6.

Глибина приймається виходячи з умов забезпечення необхідної норми осушення за прийнятою у проекті схемою осушувальної мережі.

Мінімальна глибина каналів у мінеральних грунтах - 1,1 м, у торфах - 1,3 м (після осідання торфу).

При двоетапному осушенні глибину каналів на першому етапі необхідно приймати з урахуванням можливості нормального приєднання до них матеріального дренажу.

3.28 Дно регулювальних каналів, що впадають у канали, які гідравлічне не розрахо-вуються, повинне бути вище дна приймального каналу на 10 см, а дно регулювальних ка-налів, що впадають у канали, які гідравлічно розраховуються (з витратою води понад

0,5 м3/с), допускається розміщувати нижче рівня меженних вод у них не більше ніж на 10 см.

3.29 Відстані між каналами систематичної відкритої регулювальної мережі встанов-люються залежно від типу водного живлення, геологічних та ґрунтових умов масиву на ос-нові дослідних даних, отриманих на діючих осушувальних системах, збудованих в ана-логічних умовах, а також за рекомендаціями науково-дослідних організацій або за формула-ми, наведеними в додатку У.

3.30 Виходячи з умов механізованої обробки полів, відстані між каналами система­тичної відкритої регулювальної мережі не повинні бути меншими за 200 м. Відстані, менші ніж 200 м, допускаються тимчасово при попередньому осушенні торфовищ та за неможли-вості через будь-які причини здійснити осушення закритим дренажем.

3.31 При розрахунку міждренних відстаней регулювальної мережі слід враховувати водопроникність підстилаючих шарів торфовищ та піщаних відкладень верхніх шарів грунтів.

Якщо осушувана площа підстилається слабопроникним грунтом (глина, оглеєні суг-

линки) , то дію провідних каналів не враховують.

Закрита регулювальна мережа

1. За розміщенням у плані закрита регулювальна мережа проектується систематич­-

ною вибірковою.

Систематичну регулювальну мережу при уклонах місцевості 0,005 і більше слід проектувати перпендикулярно до основного напрямку потоку ґрунтових вод (поперечна схема). При уклонах менше ніж 0,005 та відсутності помітного уклону дзеркала грунтових вод розміщення закритої регулювальної мережі може бути як поперечним, так і поздовжнім.