Площа поперечного перерізу при копанні піонерних траншей визначається розрахунками
на пропускання витрати води в період будівництва.
8.24 При несучій здатності болотних і заболочених грунтів від 0,02 до 0,03 МПа (від 0,2 до 0,3 кгс/см2) будівництво каналів, як правило, слід здійснювати технікою з розширено-подовженим гусеничним ходом. При виконанні робіт звичайною технікою необхідно передбачити застосування щитів, настилу або підстилок з місцевих грунтів.
8.25 Відхилення параметрів осушувальних каналів від проектних не повинно перевищувати допустимих величин, зазначених у таблиці 8.2.
Таблиця 8.2 - Допустимі величини відхилень параметрів осушувальних каналів від проектних
Найменування | Допустима величина відхилень | |
Вісь каналу | ±20 cм | |
Відмітка дна | - 20см | |
Поздовжній уклон дна | ± 10% | |
Ширина каналу по дну при проектних розмірах, м: | ||
від 0,6 до 1 | + 10% | |
″ 1 ″ 2 | + 15% | |
Радіус повороту | ±5% | |
Крутість укосу | + 15% | |
Рівність поверхні укосу | ± 10 см | |
8.26 Перевірку параметрів каналів під час їх приймання слід провадити вибірково на різних ділянках загальною довжиною не менше 5% довжини каналу.
Поздовжній уклон каналів слід перевіряти у місцях повороту і через 500 м на прямих ділянках.
8.27 Перевищення відміток дна каналів, установлених проектом, не допускається.
Будівництво захисних дамб
8.28 При будівництві захисних дамб (в подальшому "дамб") насухо і способом відсипки грунту у воду, намиванням на болотах слід дотримуватись вимог СНіП 3.07.01, СНіП 2.02.01, СНіП 2.02.02 і цього розділу.
8.29 Дамби слід зводити, в першу чергу, на ділянках із слабкою основою (на болотах і заболочених грунтах). Зведення дамб на заплавних польдерах слід починати з верхових ділянок річки, на озерних польдерах - на найвіддаленіших від озера ділянках.
8.30. Дамби слід відсипати з грунтів резервів, якщо інше не зазначене у проекті. Резерви слід закладати з боку джерела затоплення.
Сухі грунти у резервах слід розробляти бульдозерами і скреперами, а мокрі - екскаваторами з переміщенням і відсипанням грунтів в тіло дамб.
Торф, що укладається у насип, повинен бути ущільнений до передбаченого проектом ступеню ущільнення кулачковими або пневмоколісними катками масою не більше 5 т.
8.31 Контроль щільності та вологості торфу необхідно провадити шляхом відбирання однієї проби на кожні 200 м3 ущільненого грунту.
8.32 Відхилення параметрів дамб від проектних не повинно перевищувати допустимих величин, зазначених у таблиці 8.3.
Таблиця 8.3 - Допустимі величини відхилень параметрів дамб від проектних
Найменування | Допустима величина відхилень | |
Відмітка гребеня по осі бровки | ±5 см | |
Ширина по гребеню | ±5% | |
Крутість укосів | +15% | |
Рівність поверхні укосу | ± 10 см | |
8.33 Перевірку параметрів дамб під час їх приймання слід провадити вибірково на різних ділянках загальною довжиною не менше 15 % довжини дамби.
Протифільтраційне облицювання і екрани зрошувальних каналів
8.34 При влаштуванні монолітного та збірного бетонного і залізобетонного, асфальтобетонного протифільтраційного облицювання необхідно дотримуватись вимог СНіП 3.07.01 і вимог цього розділу.
8.35 Технологія виконання робіт і комплекс машин при будівництві протифільтраційних екранів і облицювання повинні визначатись у проекті виконання робіт виходячи з конструкцій екранів і облицювання.
8.36 При влаштуванні монолітних і збірних залізобетонних екранів повинна забезпечуватись герметичність будівельних і конструктивних швів.
8.37 При влаштуванні бетоноплівкових і збірних бетонних та залізобетонних екранів із застосуванням полімерної плівки повинна забезпечуватись непошкоджуваність плівки, що досягається ретельним плануванням дна і укосів каналу та двостороннім захистом плівки від можливих механічних пошкоджень під час укладання бетонної суміші або монтажу збірних залізобетонних плит, наприклад, крафт-папером.
8.38 Зварювання поліетиленової плівки у полотнища методом нагрівання слід виконувати в закритих приміщеннях, обладнаних вентиляцією.
Режим зварювання слід визначати дослідним шляхом залежно від типу плівки, її фізико-механічних характеристик, термінів і умов зберігання. Міцність зварювального шва повинна становити не менше 80% міцності основного матеріалу.
8.39 Грунтоплівкові протифільтраційні екрани слід влаштовувати на каналах, що проходять у слабо- і середньопросідаючих грунтах 2 типу, виходячи з умов експлуатації каналу, що не допускає заморожування грунту захисного шару.
3 метою запобігання розриву плівкового екрану при можливих деформаціях русла каналу внаслідок осідання грунту полотнища укладаються з влаштуванням складок завширшки 40 см через кожні 10 метрів по довжині каналу.
8.40 Способи укладання бетонної суміші та монтаж збірних залізобетонних плит по полотнищу плівки, раніше укладеному по периметру каналу, і машини та механізми, що при цьому застосовуються, визначаються в технологічних картах виконання робіт, пов'язаних із влаштуванням протифільтраційних екранів і облицювання.
8.41 Грунтовий захисний шар наноситься на плівкове полотнище шляхом насування грунту бульдозером товщиною, що не перевищує 50 см. Щільність грунту в захисному шарі повинна бути не менше 1,65 г/см3, якщо інша величина не обумовлена в проекті (робочому проекті). Грунт захисного шару повинен бути однорідним, без грудок, будівельного сміття та інших включень, що можуть розірвати плівку.
8.42 При операційному контролі якості робіт, що виконуються, слід перевіряти, чи відповідають проекту і нормативним документам:
• щільність грунту основи під екран і облицювання, вимоги щодо відсутності ям, каверн, сторонніх включень, скупчень льоду, снігу й води;
• розміри скруток, цілість плівки, товщина і щільність захисного шару грунту в грун-товоплівковому екрані та конструктивні розміри бетоноплівкового облицювання.
8.43 Роботи, пов'язані з влаштуванням бетоноплівкових і грунтоплівкових екранів і облицювань, повинні виконуватись тільки при плюсовій температурі повітря.
8.44 Контроль водонепроникності бетону в монолітному бетонному і залізобетонному облицюванні необхідно здійснювати відповідно до ГОСТ 12730.0 і ГОСТ 12730.5 з розрахунку одна проба на кожні 500 м3 укладеного бетону, а також при зміні якості вихідних матеріалів.
9 БУДІВНИЦТВО ЗРОШУВАЛЬНИХ ТРУБОПРОВОДІВ
9.1 При будівництві нових і реконструкції діючих трубопроводів необхідно дотримуватися вимог ДБН А.3.1-5, СНіП 3.01.03, СНіП 3.05.04, а також вимог проекту (робочого проекту) на будівництво зрошувальної системи.
9.2 Проект виконання робіт на будівництво підземних зрошувальних трубопроводів повинен містити такі розділи:
а) підготовчі роботи;
б) виконання земляних робіт;
в) монтаж трубопроводів;
г) випробування трубопроводів.
Підготовчі роботи
9.3 До складу підготовчих робіт мають входити:
• винесення на місцевість траси трубопроводу із закріпленням кутів повороту, створних знаків на прямолінійних ділянках, установка висотних реперів не рідше, ніж через 5 км по довжині трубопроводу, розбивка пікетажу;
• визначення ширини смуги відведення землі під будівництво трубопроводу та її розчистка від деревно-чагарникової рослинності;
• улаштування тимчасових і постійних доріг. Тимчасові дороги будуються одно-смугові з шириною проїжджої частини 3,5 м, з роз'їздами завширшки 6 м через кожні 500-600 м;
• заходи щодо відведення вод поверхневого стоку за межі траси трубопроводу.
Виконання земляних робіт
9.4 При виконанні земляних робіт необхідно:
• розробляти технологічні карти і нормокомплекти необхідних машин і механізмів, інвентаря та інструментів;
• передбачати заходи для збереження рослинного шару грунту;
• розробку протяжних траншей слід виконувати екскаваторами безперервної дії (роторними, багатоковшовими);
• одноковшові екскаватори слід застосовувати для відривання траншей на горизонтальних і вертикальних кутах повороту траси, на переходах через усі види штучних і природних перешкод;
• остаточну засипку траншей слід здійснювати після випробування трубопроводу на щільність при мінімальних добових температурах, щоб уникнути його деформації;
• на просідаючих грунтах 2 типу трубопроводи слід укладати на ущільнену основу;
• у грунтах, що здимаються та набухають, трубопроводи слід укладати на піщану подушку завтовшки не менше 20 см. Зворотна засипка траншеї та підбивка пазух повинна провадитись грунтами, що не набухають, на 25-30 см вище верхньої твірної труби;
• при укладанні трубопроводів у заболочених місцях і на ділянках з несучою здатністю грунту менше ніж 0,025 МПа слід влаштовувати штучну основу, щоб запобігти осіданню укладеного на неї трубопроводу після засипання грунту.
Монтаж трубопроводів
9.5 Монтаж підземних зрошувальних трубопроводів слід здійснювати на основі технологічних карт і нормокомплектів на зварювальне устаткування, підйомно-транспортні машини і механізми, інструменти і матеріали, що забезпечують максимальну механізацію монтажних робіт.
9.6 У траншеї труби слід укладати, як правило, на профільну грунтову основу з кутом обхвату від 90° до 120°.
9.7 Щільність грунту засипки затрубного простору і зворотної засипки траншеї трубопроводу повинна бути не меншою за щільність грунту основи непорушеної структури, але не менше 1,65 г/см3 , якщо інше не обумовлено проектом.
9.8 Протикорозійний захист сталевих трубопроводів повинен бути двостороннім незалежно від агресивності ґрунтового середовища і товщини стінки труби та виконуватися, як правило, на стаціонарних базах і полігонах; після цього ізольовані труби доставляються на трасу до місця монтажу трубопроводу в спеціально обладнаному транспорті.
9.9 При виборі матеріалів для ізоляції внутрішньої поверхні сталевих труб перевагу слід віддавати цементно-піщаній суміші за ТУ У 33.01035495-268 у співвідношенні 1:1.
9.10 Цементно-піщане покриття сталевих трубопроводів діаметром від 200 до 1000 мм слід виконувати у відповідності з вимогами ТУ У 33.01035495-268 в стаціонарних умовах. При великих діаметрах сталевих труб - у польових умовах після укладання їх у траншею за спеціальною технологією, наведеною в ТУ.
9.11 Зварювання і прихватку стикових з'єднань сталевих труб допускається провадити при температурі навколишнього повітря до мінус 50°С. При цьому зварювальні роботи без підігрівання зварюваних стиків допускається виконувати;
а) при температурі навколишнього повітря до мінус 20°С - при застосуванні труб з вуглецевої сталі з вмістом вуглецю не більше ніж 0,24% (незалежно від товщини стінок труб), а також труб з низьколегованої сталі, товщина стінки яких не перевищує 10 мм;
б) при температурі повітря до мінус 10°С - при застосуванні труб з вуглецевої сталі з вмістом вуглецю понад 0,24%, а також труб з низьколегованої сталі з товщиною стінки понад 10 мм.
При температурі навколишнього повітря нижче вказаних меж зварювальні роботи слід виконувати з підігріванням у спеціальних кабінах, температуру повітря в яких слід підтримувати не нижче вищевказаної, або провадити підігрівання на відкритому повітрі кінців зварюваних труб на довжину не менше 200 мм до температури не нижче 200°С.
9.12 Операційний контроль у процесі зварювання трубопроводів виконується відповідно до вимог ДБН А.3.1-5.
Перевірку суцільності зварних стиків з виявленням внутрішніх дефектів слід провадити одним з неруйнуючих (фізичних) методів контролю - радіографічним (рентгене- або гаммаграфічним) за ГОСТ 7512 або ультразвуковим, керуючись ГОСТ 14782.
9.13 Клас міцності азбестоцементних труб повинен відповідати ГОСТ 539. Під час транспортування та монтажу азбестоцементних труб необхідно вживати заходів щодо захисту їх від ушкодження.
9.14. Труби залізобетонні напірні віброгідропресовані, що застосовуються для будівництва підземних трубопроводів, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12586.0 і ГОСТ 12586.1.
9.15 З'єднання азбестоцементних та залізобетонних труб з арматурою слід здійснювати за допомогою зварних патрубків і гумових ущільнювачів.
9.16 На трубопроводах, що будуються, підлягають прийманню із складенням актів огляду прихованих робіт такі етапи і елементи прихованих робіт: підготовка основи під трубопроводи, улаштування упорів, величина зазорів і виконання ущільнених стиків з'єднань, улаштування колодязів і камер, протикорозійний захист трубопроводів, герметизація місць проходження трубопроводів через стінки колодязів і камер, засипання трубопроводів з ущільненням тощо.
9.17 Будівництво переходів трубопроводів зрошувальних систем через водні перешкоди, яри, дороги (автомобільні, залізниці) повинно здійснюватись у відповідності з вимогами СНіП 3.02.01, СНіП 3.05.04, СНіП ІІІ-42.
СН 478.
9.19 Для зменшення напруги у трубопроводі з пластмасових труб, викликаної зміною температури (у разі укладання при температурі понад +10°С), засипання трубопроводу слід провадити влітку у найхолодніший період доби при температурі, що не перевищує +25°С, попередньо заповнивши трубопровід водою; в зимовий час - у найтеплішу пору дня; для поліетилену - не нижче мінус 10°С, для ПВХ - не нижче мінус 5°С.
9.20 Під час будівництва трубопроводів у структурно нестійких грунтах проектом виконання робіт повинні бути передбачені способи і засоби їх зміцнення.
