Генеральні плани сільськогосподарських підприємств

3.14. Планувальне рішення та орієнтація будівель та споруд сільськогосподарських підпри­ємств приймаються згідно з нормами технологічного проектування.

3.15.  Будівлі з поздовжніми аераційними ліхтарями та будинки з отворами в стінах, які використовуються для аерації приміщень, слід орієнтувати поздовжньою віссю перпендикуляр­но або під кутом не менше 45° до переважного напрямку вітру в літній період.

3.16. В районах з сніговим покривом більше 50 см на зиму необхідно передбачати наскрізне провітрювання території підприємств.

Для цього проїзди, поздовжні вісі великих будівель і споруд та ліхтарі (крім аераційних) слід розміщувати паралельно або гад кутом не більше 45° до переважного напрямку вітрів в зимовий період.

3.17.  Ветеринарні заклади (за винятком ветсанпропускників), котельні, гноєсховища від­критого типу слід розміщувати з підвітряного боку по відношенню до тваринницьких, птахів­ничих та звірівницьких будівель та споруд.

3.18. Теплиці та парники слід розміщувати, як правило, на південних або південно-східних схилах з найвищим рівнем ґрунтових вод не менше як 1,5 м від поверхні землі. При плануванні земельних ділянок теплиць та парників потрібно додержуватись таких вимог:

* основні споруди повинні групуватись відповідно до функціонального призначення (теп­лиці, парники, майданчики з грунтом, що обігрівається), при цьому повинна передбача­тися система проїздів та проходів, що забезпечує необхідні умови для механізації трудо­містких процесів;

*  в разі відсутності природного захисту теплиць та парників від зимових вітрів   слід передбачати сніго- та вітрозахисні смуги.

3.19. Склади та сховища сільськогосподарської продкуції слід розміщувати на добре про­вітрюваних земельних ділянках з найвищим рівнем ґрунтових вод не менше 1,5 м від поверхні землі.

3.20. Будівлі та споруди з виробництвами категорії А, Б та В, а також склади мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин слід розміщувати з підвітряного боку (згідно з середньорічною розою вітрів) по відношенню до інших виробничих будівель та споруд.

При проектуванні тваринницьких, птахівничих та звірівницьких підприємств розміщення кормоцехів та складів грубих кормів слід робити згідно з відповідними нормами технологічного проектування.

3.21. Будівлі та споруди повинні бути простої форми, які дають змогу широкого застосу­вання індустріальних методів будівництва.

3.22. Генеральні плани сільськогосподарських підприємств можуть вирішуватись (відповід­но до прийнятих будівель та споруд) в павільйонній забудові окремими будівлями, в забудові блокованими та кооперативними будівлями, з застосуванням моноблоків, а також в одно- та багатоповерховій забудові.

Вирішальними при прийнятті об'ємно-планувальних рішень є економічна та функціональ­но-технологічна доцільність, порядок розміщення груп приміщень та характер їх взаємозв'язку, потужності, конкретні умови розміщення на ділянці, конструктивні та будівельні можливості.

Допускається змішаний тип забудови (павільйонний та багатоповерховий, павільйонний та частково зблокований тощо).

3.23. З метою зниження вартості будівництва, економії землі, підвищення щільності забу­дови та скорочення комунікацій виробничі і допоміжні будівлі та споруди сільськогосподар­ських підприємств рекомендується блокувати, якщо це не вступає в протиріччя з умовами технологічного процесу, технікою безпеки, ветеринарно-зоотехнічними, санітарними та проти­пожежними правилами.

3.24. Вибирати варіант блокування будівель основного та допоміжного призначення слід керуючись такими принципами:

*  функціональності — блокуються ті будівлі, які пов'язані функціонально між собою;

* компактності — блокуються будівлі, що розмішуються на генеральному плані близько одна до одної, та мають однакові об'ємно-планувальні характеристики;

*  зонування — в межах будівель, які блокуються, розміщують приміщення певного при­значення.

3.25.  Вигульні майданчики в усіх випадках не рекомендується розміщувати з північного боку будівлі.

3.26.  Будівлі, які утворюють напівзамкнені подвір'я, дозволяється застосовувати у тому випадку, коли інші -планувальні рішення не можуть бути прийняті за умовами технології.

Нагавзамкнені подвір'я слід розмішувати довгою стороною паралельно переважному на­прямку вітрів або з відхиленням не більше як на 45°, при цьому відкрита сторона подвір'я будівель П-подібної форми повинна бути направлена на повітряний бік переважного напрямку вітру. Ширина напівзамкеного подвір'я повинна бути не менше 12 м. Примітки:

1.  Напівзамкненим вважається подвір'я, утворене трьома прилеглими одна до одної будівлями, що мають відношення глибини до ширини більше одиниці.

2. Будівлі в 2 поверхи і більше, що утворюють напівзамкнені подвір'я з відношенням глибини до ширини більше 3, а також в разі можливостей накопичення на подвір'ї шкідливих речовин в кількостях, що перевищують допустиму нормативну концент­рацію, повинні мати відкритий отвір завширшки не менше 4 м та заввишки не менше 4,5 м, який має бути розмішений навпроти незабудованого боку подвір'я.

3.27.  Будівлі, що утворюють замкнеш з усіх боків подвір'я, дозволяється застосовувати тільки при наявності технологічних та планувальних обгрунтувань за таких умов:

» а) ширина подвір'я повинна бути не менше найбільшої висоти частини будівлі, що утворює двір, але не менше 18 м;

•  б) з двох протилежних боків подвір'я повинні передбачатися відкриті проїзди завширшки не менше 4 м та заввишки не менше 4,5 м.

3.28. В замкнених та напівзамкнених подвір'ях передбачати прибудови до будівель, а також розміщувати окремі будівлі або споруди, як правило, не дозволяється.

У виняткових випадках, при відповідному обгрунтуванні, дозволяється влаштовувати в цих подвір'ях прибудови з виробництвами, що не виділяють шкідливих речовин та за умови, що вони будуть займати не більше 25% довжини стіни, а ширина подвір'я на місці прибудови буде не менше найбільшої висоти навпроти розміщеної будівлі, але не менше протипожежної відста­ні.

3.29. Трансформаторні підстанції та розподільчі пункти з напругою 6-10 кВ, вентиляційні камери та установки, нососні перекачки негорючих рідин, проміжні видаткові склади, крім складів горючих та легкозаймистих рідин і газів, слід проектувати, як правило, вбудованими у виробничі будівлі або прибудованими до них.

3.30.  Розбивочні вісі протилежних будов, які розміщені на території підприємства, як правило, повинні збігатися.

3.31. Пожежні депо слід розміщувати на окремих ділянках з виїздом на шляхи загальної мережі, причому виїзди з пожежних депо не повинні перетинати скотопрогони.

Пожежні депо, як правило, повинні обслуговувати виробничу та сельбищну зони сільського поселення.

Місце розміщення пожежного депо слід вибрати з розрахунку радіусу обслуговування: підприємств з переважаючими в них виробництвами категорій А, Б та В — 2 км; Г, Д — 4 KM, aсельбищної зони поселення — З KM.

В разі перевищення вказаного радіусу на майданчиках сільськогосподарських підприємств необхідно передбачати пожежний пост на 1 автомашину. Пожежний пост може бути вбудова­ний у виробничу або підсобну будівлю.

3.32.  Розміри земельних ділянок пожежних депо та постів слід приймати відповідно до нормативів проектування генеральних планів промислових підприємств.

3.33.  Відстань від робочих місць на відкритому повітрі або в неопалюваному приміщенні до санітарно-побутових приміщень не повинна перевищувати 500 м.

3.34. Відстані між будівлями та спорудами сільськогосподарських підприємств в залежності від ступеня їх вогнестійкості слід приймати згідно з обов'язковим додатком 6.

3.35. Для селянських (фермерських) господарств та для державних і колективних підпри­ємств встановлюються санітарно-захисні зони згідно з обов'язковим додатком 1.

При цьому санітарно-захисна зона для підприємств змішаного типу приймається більшою з тих, що потребують окремі типи тваринницьких будівель або окремі виробництва, але не менше як 100 м від поселень.

В генеральних планах селянських (фермерських) господарств рекомендується вирішувати комплексно виробничу та житлову зони.

При утриманні в селянських (фермерських) господарствах разом поголів'я великої рогатої худоби, свиней, овець та інших тварин в одній будівлі генеральні плани повинні передбачати розподіл приміщень на ізольовані секції для окремих тварин згідно з принципом «все вільно — все зайнято». При вигульному утриманні птиці відстань до тваринницьких приміщень повинна бути 100 м, при клітковому утриманні — 50 м.

Не дозволяється блокування фермерських житлових приміщень з виробничими фермер­ськими приміщеннями.

3.36. Санітарно-захисна зона від гноєсховищ фермерських господарств приймається такою, як від тваринницьких ферм (у складі якої є гноєсховище) відповідної потужності згідно з обов'язковим додатком 1.

4. В'ЇЗДИ ТА ВНУТРІШНЬОМАЙДАНЧИКОВІ ШЛЯХИ

4.1. Транспортні зв'язки виробничої зони сільських поселень та окремих сільськогосподар­ських підприємств слід передбачати у відповідності зі схемою районного планування, розвитку внутрішньогосподарських шляхів, внутрішньогосподарського землевпорядкування та гене­ральним планом сільського поселення.

Мережею шляхів забезпечуються транспортні зв'язки виробничої зони з сельбищною зо­ною, а також з сільськогосподарськими угіддями та іншими об'єктами сільськогосподарського призначення.

4.2. Вибір транспорту слід проводити на основі техніко-економічних розрахунків, віддаючи перевагу безрейковому транспорту.

4.3 Залізничні під'їзні шляхи підприємств розміщувати в межах сельбищної зони сільських поселень не дозволяється.

4.4. Відстані від будівель та споруд сільськогосподарських підприємств до осі залізничної колії загальної мережі повинні прийматися згідно з відповідними нормами технологічного проектування, але не менше:

* від будівель та споруд І, II, Ша ступенів вогнестійкості - 40 м;

* від будівель та споруд ПІ ступеня вогнестійкості - 50 м;

* від будівель та споруд Шб, IV, IVaта Vступенів вогнестійкості - 60 м.

4.5. Відстань від будівель та споруд до осі внутрішньомайданчикових залізничних шляхів приймається згідно з таблицею 4.1.

Таблиця 4.1

Будівлі та споруди

Відстань, м

Колія 1520 м

Колія 750 м

1 . Зовнішні межі стін або виступаючих частин будівель — пілястрів, контрфорсів, тамбурів, сходів тощо:

а) при відсутності виходів з будівель

Згідно з габаритом наближення будівель до залізничних колій (ГОСТ 9238-83 і ГОСТ 9720-76)

б) при наявності виходів з будівель

в) при наявності виходів з будівель та влаштуванні огорожі (завдовжки не менше 10 м), які розміщені між виходами з будівель та залізничною колією паралельно стінам будівель

6

4,1

5

3,5

2. Склад круглого лісу місткістю менше 10000 мЗ

5

4,5

3. Колони, бункери, естакади, розташовані окремо, тощо; навантажувальні споруди, платформи, рампи, склади тари, зливні споруди і зсипні пункти тощо; огорожі, опори шляхопроводів, контактної мережі, повітряних ліній зв'язку та СЦБ, повітряні трубопроводи

За габаритом наближення будівель до залізничних колій

4. Те саме, в умовах реконструкції на перегонах та станціях

Те саме

Примітка. Зовнішню огорожу майданчиків підприємств, для яких потрібна спеціальна охорона, слід розміщувати на відстані не менше як 5 м від осі залізничної колії.

4.6.  Внутрішньомайданчикові автомобільні шляхи слід проектувати виходячи з рельєфу місцевості та технологічних вимог по прямокутній замкнутій (кільцевій), тупиковій або зміша­ній схемах. На великих сільськогосподарських підприємствах перевагу треба віддавати схемам шляхів з кільцевим рухом транспортних засобів.

ГТри влаштуванні тупикових шляхів повинні бути передбачені в кінці тупика майданчики для розвороту транспортних засобів розміром не менше 15-25 м або грушовидні та у вигляді петлі об'їзди радіусом не менше 12м. Для великогабаритних сільгоспмашин розміри майданчи­ків повинні бути збільшені до розмірів, які забезпечують розворот розрахункових транспортних засобів.

4.7. Ширину проїзної частини та узбіччя внутрішньомайданчикових шляхів слід приймати в залежності від призначення шляхів та організації руху транспортних засобів згідно з таблицею 4.2.

Таблиця 4.2

Параметри

Значення параметрів, м, для шляхів

основних, виробничих

допоміжних

Ширина проїжджої частини при русі транспортних засобів:

Двобічному

 однобічному

6

4,5

-

3,5

Ширина узбіччя

1,0

0,75

Ширина укріплення узбіччя

0,5

0,5

Примітка.

Ширину проїжджої частини виробничих шляхів допускається приймати:

* 3,5 м з узбіччями, укріпленими на повну ширину, — в обмежених умовах існуючої забудови, а також з узбіччями, укріпленими згідно з таблицею 4.2, при кільцевому русі, відсутності зустрічного руху та обгону транспортних засобів.

* 4,5 м з одним укріпленим узбіччям завширшки 1,5 м та бортовим каменем з іншого боку, — при можливості зустрічного руху або обгону транспортних засобів та необхідності влаштування однобічного тротуару. Проїжджу частину шляху з боку кожного бортового каменя слід додатково розширювати не менше як на 0,5 м.

4.8. Ширину проїздів на території сільськогосподарських підприємств належить приймати з умов найбільш компактного розміщення транспортних та піших шляхів, інженерних мереж, смуг озеленення. При цьому слід враховувати можливості снігових заносів шляхів.

4.9. Господарські проїзди, на яких здійснюється прогін худоби та проїзд вантажного транс­порту до присадибних ділянок, повинні мати смугу руху 4,5 м.

4.10. Радіуси кривих у плані по осі проїжджої частини слід приймати в залежності від типу технологічного транспорту, але не менше 60 м без влаштування виражів та перехідних кривих.

При русі автомобілів та тракторів з напівпричепами, з одним або двома причепами радіус кривої допускається зменшувати до ЗО м, при русі поодиноких транспортних засобів - до 15 м.

Розширення проїжджої частини шляху на кривій у плані встановлюється:

*  при радіусі по осі шляху 15м- 3,5 м;

*  при радіусі по осі шляху ЗО м та з рухом тягачів з напівпричепами - 2,6 м