17 Захисний шар бетону для робочої поздовжньої ненапруженої арматури монолітних залізо бетонних опор повинен бути не менше ніж 50 мм, а збірних - 30 мм.
ЗАТРИМУЮЧІ ПРОТИЗСУВНІ ФУНДАМЕНТИ
18В затримуючих протизсувних фундаментах необхідно дотримуватись конструктивних вимог за 3, 4, 14 - 17 цього додатка.
19Спряження опор з конструкціями, які розташовані вище, слід вибирати в залежності від ха рактеристик та величин діючих навантажень, фізико-механічних характеристик стійкого грунту, кон струкцій опор та кількості їх рядів у напрямку дії зсувного тиску.
Для зменшення негативної дії на будинки та споруди горизонтальних складових сейсмічних сил при землетрусах слід улаштовувати спеціальні шарнірні спряження опор з конструкціями, що розміщені вище.
20 Кількість опор у фундаментах повинна бути мінімальною, виходячи з можливості сприймання ними навантажень та непродавлювання поміж опорами грунту зсувного масиву.
21 Ростверки, що об'єднують опори в єдину систему, слід виконувати залізобетонними монолітними у вигляді перехресних стрічок, суцільних плит, горизонтальних ферм, замкнених рам.
22 Підвальні частини будинків або споруд, які об'єднують в єдину систему палі та опори, слід виконувати у вигляді залізобетонних монолітних або збірно-монолітних просторово-рамних систем, плитно-рамних систем, плоских рам, що об'єднані зв'язками - розпірками, перехресних балок.
23 Просторово-рамні фундаменти виконуються у вигляді монолітних залізобетонних верхнього і нижнього поясів та стояків, що їх з'єднують, простір між якими заповнюється збірними бетонними блоками стін підвалів.
24 Вертикальні вдавлюючі навантаження на опори, які мають шарнірні спряження з конструкціями, що розташовані вище, слід, як правило, прикладати з ексцентриситетами, віддаленими від геометричних центрів опор у напрямках, протилежних дії зсувних тисків.
Такі ексцентриситети можуть утворюватись за рахунок виконання у верхніх частинах опор консолей, зменшення перерізів опор в місцях їхнього з'єднання з конструкціями, що розташовані вище, зміщення геометричних осей надростверкових конструкцій відносно геометричних осей опор.
ДОДАТОК 5 (рекомендований)
ПРОТИОБВАЛЬНІ СПОРУДИ ТА ЗАХОДИ
ПІДТРИМУЮЧІ ТА ПІДПІРНІ СТІНИ, КОНТРФОРСИ, ПЛОМБИ ТА ОПОЯСКИ
1Підтримуючі та підпірні стіни, контрфорси, пломби та опояски слід улаштовувати із монолітного та збірного залізобетону, кам'яної кладки на цементному розчині або із бутобетону.
При цьому слід застосовувати бетони та розчини класу за міцністю на стиск:
- для кам'яної кладки і бутобетону - розчин не нижче В 12,5;
- для бетонних блоків, пломб і контрфорсів - важкий бетон не нижче В15;
- для залізобетонних конструкцій - важкий бетон не нижче В22,5.
2 Для зменшення об'ємів підтримуючих і підпірних стін допустимо здійснювати їх заанкерування в стійкі міцні скельні грунти або влаштовувати розвантажувальні консолі.
3 При неоднорідному та дуже порушеному характері залягання скельних грунтів підтримуючі та підпірні стіни слід підсилювати контрфорсами.
4 Опояски слід улаштовувати шляхом вибурювання шпурів на глибину 0,6 - 0,75 м, в які встав ляються штирі. До останніх повинна закріплюватись арматура, а потім бетонуватись опояски.
Поміж торцями пластів, що нависають, та внутрішніми поверхнями опоясок не повинно бути зазорів.
5При наявності водоносних горизонтів та можливому накопиченні води внаслідок інфільтрації за задніми гранями підтримуючих і підпірних стін, а також контрфорсів, пломб та опоясок слід улаш товувати дренажі.
АНКЕРНІ КРІПЛЕННЯ
6 Анкерні кріплення слід застосовувати для закріплення укосів, складених слабовивітрілими скель ними грунтами великобрилової або сланцевої структури з їх крутістю 40° і більше.
7 Слід застосовувати анкерні кріплення таких видів:
- анкерне кріплення з анкерами завдовжки 1-5 м та несучою здатністю до 100 кН;
- анкери глибокого закладання завдовжки 6-30 м.
8Анкерне кріплення може бути виконано у вигляді клинових, розпірних, набивних та нагнітальних анкерів.
За необхідності у клинових та розпірних анкерах зовнішня гайка може мати незначну затяжку.
9Анкери глибокого закладання можуть бути двох типів:
- попередньо напружені (активні),
- без попереднього напруження (пасивні).
Анкери глибокого закладання слід закріплювати у свердловинах тільки за допомогою ін'єкції в'яжучих матеріалів.
10 Довжину замків анкерних кріплень визначають за умов достатнього анкерування арматури у в'яжучому матеріалі, а також міцності скельних порід навколо замка при розтягуючих зусиллях.
11 Анкерне (штангове) кріплення в залежності від інженерно-геологічних умов може виконуватись у вигляді:
- одиночних анкерів з опорними шайбами або плитами;
- ґрунтових анкерів із залізобетонними, металевими або дерев'яними підхватами;
- анкерів у сполученні з металевими сітками, що покривають простір між анкерами;
- комбінованих конструкцій з поєднанням анкерних кріплень з покриттям ділянок укосу між ними пневмонабризком та ін.
12Одиночні анкери слід застосовувати в монолітних і слаботріщинуватих міцних скельних грунтах. Анкерами з об'єднуючими їх підхватами слід закріплювати укоси в скельних грунтах менш міцних
і більшою мірою розбитих тріщинами ніж у попередньому випадку.
Анкери в сполученні з металевими сітками слід використовувати при дрібнобриловому роздробленні скельних грунтів укосів, тобто там, де можливі вивали та відшарування.
Комбіновані конструкції слід застосовувати при неоднорідності інженерно-геологічних умов у межах масивів, що закріплюються.
13Активні анкери глибокого закладання слід застосовувати у вигляді складових конструктивних елементів монолітних залізобетонних підпірних стін, контрфорсів горизонтальних поясів, вертикальних ребер та ґрат.
Пасивні анкери глибокого закладання слід установлювати з підхватами та опорними плитами аналогічно анкерному кріпленню.
14Поверхню скельного грунту в проміжках між анкерами глибокого закладання слід за необ хідності закривати металевими сітками, анкерним кріпленням та комбінаціями цих та інших конст рукцій.
15Як підхвати (упорні балки) для ґрунтових анкерів слід застосовувати прокатні металеві профілі або залізобетонні балки.
Після встановлення підхватів зазор між ними та укосом слід заповнювати бетоном для запобігання вивітрюванню порід.
16Анкерне кріплення слід виконувати у вигляді стержнів (штанг) із сталевої арматури, закріпленої в скельному грунті різними в'яжучими або механічним способом.
17Анкери глибокого закладання слід виконувати з одного або декількох стержнів арматури; з пучків високоміцного арматурного дроту; з канатів.
18Анкери слід закріплювати в скельних грунтах у їх кінцевій частині або за всією довжиною. Анкери, що закріплюються в скельних грунтах, складаються із:
- замків, які розміщені за межами зон можливого обвалу грунтів;
- зовнішніх ділянок на поверхні укосів, де розміщуються закріплюючі конструкції та (або) натяжні пристрої;
- анкерних тяжів, які передають розтягувальні зусилля від опорних частин на замки.
19Для надійної роботи анкерів із замками протягом тривалого часу необхідно передбачати захист від корозії їх ділянок від замків до опорних частин включно бітумом, пластиковими матеріалами або іншими антикорозійними покриттями.
Для тимчасових анкерів із замками можна не виконувати антикорозійне покриття від замків до опорних частин. Але в цьому випадку несуча здатність анкерів за матеріалом тяжа повинна визначатись з урахуванням можливої корозії металу (в т.ч. в опорних частинах) за час служби.
20Анкери на схилах, що закріплюються, слід розміщувати:
- рядами або у шаховому порядку вхрест простяганню скельних грунтів, що закріплюються, або якнайближче до цього напрямку;
- переважно або тільки в нижній половині скельного масиву, що закріплюється.
21 Відстань між анкерами повинна становити для анкерного кріплення не менше ніж 1 м; для анкерів глибокого закладання - не менше ніж 3 м.
22 Параметри анкерів (довжина, переріз, конструкція замка, розміщення, зусилля попереднього натягу) повинні визначатись на основі розрахунків.
Допускається анкерне кріплення застосовувати конструктивно для закріплення поверхневого шару завтовшки до 3 м і великобрилових відокремленостей заввишки до 2 м за нормаллю до поверхні схилу.
ОПОРИ ТА ШПОНКИ
23 Опори та шпонки слід застосовувати для закріплення масивів з слаборозвинутою тріщину ватістю, підсіченими поверхнями ослаблень, що мають крутість схилу до 50°.
24 Опори та шпонки повинні бути вертикальними або мати кут нахилу до вертикалі не більше 15°. Вони повинні перетинати поверхні можливого зміщення та бути заглиблені нижче зони ослаблення на величину, що забезпечує їх стійкість, але не менше ніж 2 м.
25 Опори та шпонки слід улаштовувати подібно до основних опор затримуючих протизсувних споруд. Опори слід, як правило, об'єднувати ростверками. Ростверки слід улаштовувати такими самими, як і ростверки затримуючих протизсувних споруд.
26 Для зменшення згинальних моментів в опорах верхні їх ділянки можуть мати горизонтальні або похилі анкери.
ІН'ЄКТУВАННЯ ТРІЩИН
27 В якості в'яжучих при ін'єктуванні тріщин слід застосовувати цементні та колоїдні хімічні розчини, епоксидні смоли. Для цементних розчинів слід застосовувати цемент марки не нижче 300. Для закладання дрібних тріщин слід застосовувати глиноземистий цемент або здійснювати нагнітання хімічних розчинів. Для підвищення проникнення цементного розчину в дрібні тріщини в нього можна добавляти водні розчини рідкого скла, кремне-кислого натрію або сульфату амонію.
28 При напірних ґрунтових водах ін'єктування в породи слід здійснювати за допомогою швид- котужавіючих цементів та добавок, що прискорюють період тужавлення.
29 При ширині розкриття тріщин 40 мм і більше ін'єктування слід здійснювати цементно-піщаним розчином складу 1:3, а при меншій ширині - розчином складу 1:1.
30 Для ін'єктування цементно-піщаним розчином слід користуватись чистим річковим або мор ським піском з крупністю зерен до 1 мм при ширині розкриття тріщин 40 мм і більше, а з крупністю зерен до 0,1 мм - при ширині розкриття тріщин менше 40 мм.
КОМБІНОВАНІ КОНСТРУКЦІЇ
31Комбіновані конструкції можуть включати:
- підпірно-одягаючі стіни;
- підпірні стіни з анкерами;
- підтримуючі стіни з контрфорсами та ін.
32 Комбіновані конструкції слід застосовувати при наявності інженерно-геологічних і місцевих умов, які задовольняють одночасно умовам улаштування декількох видів зміцнювальних споруд.
33 Кожна зміцнювальна споруда, що входить до складу комбінованих конструкцій, повинна ви конуватись згідно з поставленими до них вимогами.
УЛОВЛЮЮЧІ ПРИСТРОЇ ТА СПОРУДИ
34Габаритні розміри уловлюючих пристроїв та споруд слід призначати виходячи з умови ви ключення можливості перельоту та вислизання скельних уламків, що падають зі схилів.
Габаритні розміри стін слід визначати за розрахунком на переліт, викочування та підскакування скельних уламків. При цьому розрахунком на переліт визначається висота стін, їх протяжність та положення в плані, а розрахунком на викочування та підскакування установлюються необхідні глибини застійних пазух, при яких виключається можливість попадання скельних уламків на об'єкти, які захищаються.
35Уловлюючі і огороджувальні стіни слід проектувати:
- масивними із бутової кладки, бутобетону або бетонних блоків;
- залізобетонними збірно-монолітними або збірними.
36 Масивні стіни із бутової кладки та бутобетону слід улаштовувати в важкодоступних місцях, коли користування механізмами для транспортування елементів збірних або збірно-монолітних конструкцій та їх монтаж неможливі.
37 Масивні стіни з бетонних блоків слід споруджувати біля підошви укосу або схилу при висоті стін 6-8 м.
38 При висоті стін менше 6 м слід застосовувати збірні залізобетонні стіни кутового профілю. При висоті стін 8-12 м їх слід улаштовувати збірно-монолітними або монолітними.
39 Протиобвальні уловлюючі та огороджувальні стіни з бетонних блоків повинні омонолічуватись по висоті з використанням подвійної арматури діаметром не менше ніж 20 мм.
40 Габаритні розміри протиобвальних уловлюваючих валів, траншей і полиць слід визначати за розрахунком на переліт, викочування та підскакування скельних уламків.
41 Сітчаті огородження у вигляді вертикальних огорож слід застосовувати для захисту об'єктів від завалів осипами або від падіння з невеликих висот окремих уламків скельного грунту.
Опорами сіток повинні служити вертикальні залізобетонні або металеві стовпи. Сітки повинні бути слабконатягнуті, що збільшує їх здатність поглинати енергію падаючих скельних уламків.
42 Захисні навісні сітки слід улаштовувати на ділянках укосів або схилів, де можливі місцеві обвалення та поодинокі вивали уламків скельного грунту.
Захисні навісні сітки закріплюються анкерами.
ГАЛЕРЕЇ
43При виборі конструкцій галерей слід виходити з того, що:
- балочні галереї дозволяють повністю звільнити низові опори від сприймання горизонтальних складових реакцій перекриття, вони найбільш прості за своїм улаштуванням та монтажем;
- рамні галереї дозволяють скоротити обсяг робіт щодо улаштування перекриття та опор, однак у них горизонтальна складова реакція від перекриття передається на низові опори, ускладнюється вико нання стикових з'єднань при монтажі;
- в арочних галереях істотно знижується матеріаломісткість конструкцій, однак їх застосування обмежене топографічними та геологічними умовами, а їх низові опори сприймають значні горизон тальні зусилля від перекриття, що викликає ускладення конструкцій;
