Таблиця 1 - Об'єм втягнутого повітря в бетонній суміші для будівництва дорожніх та аеродромних покриттів

Конструктивний шар покриття

Об'єм втягнутого повітря в бетонній суміші, %, для бетону

важкого

дрібнозернистого

Одношарові та верхній шар двошарових покриттів

5-7

2-7

Нижній шар двошарових покриттів

3-5

1-12

  1. Підбір складу бетону з урахуванням впливу середовища експлуатації рекомендується виконувати в спеціалізованих лабораторіях у випадках, якщо:
  2. визначені проектом терміни експлуатації споруди істотно перевищують 50 років;
  3. споруда повинна мати підвищену надійність і мінімальний ризик виходу з ладу;
  4. середовище експлуатації агресивне, але характер агресивності не цілком зрозумілий;
  5. можливе підвищення агресивності середовища в період експлуатації будівлі чи споруди;
  6. необхідно забезпечити підвищену якість робіт при зведенні будівлі чи споруди;
  7. експлуатація споруди передбачає спеціальний моніторинг;
  8. планується масове зведення однотипових конструкцій;
  9. для приготування бетону використовуються нові матеріали (цементи, заповнювачі, наповнювачі, добавки тощо).
    1. Розрахунок залізобетонних конструкцій, що піддаються впливу агресивних середовищ, слід виконувати з урахуванням норм із категорії вимог до тріщиностійкості і гранично допустимої ширини розкриття тріщин згідно з ДБН В.2.6-98, ДСТУ Б В.2.6-2, СНиП 2.03.01. При цьому категорію вимог до тріщиностійкості залізобетонних конструкцій, а також гранично допустиму ширину розкриття тріщин слід призначати з урахуванням класу арматурної сталі, яка застосовується, і в залежності від ступеня агресивного впливу середовища.

Для конструкцій, призначених до експлуатації в газоподібних і твердих агресивних середовищах, дані вимоги наведені в додатку Г, таблиця Г.4, а для рідких агресивних середовищ - у додатку Г, таблиця Г.5.

При визначенні ширини нетривалого розкриття тріщин, наведених у додатку Г, таблиці Г.4, Г.5, допускається:

  1. приймати вітрове навантаження в розмірі ЗО % характеристичного значення;
  2. враховувати кранове навантаження від одного мостового або підвісного крана на кожному крановому шляху. При цьому ширина нетривалого розкриття тріщин від навантажень, передбачених у ДБН В.1.2-2, не повинна перевищувати значень, нормованих у ДБН В.2.6-98, СНиП 2.03.01.

При розрахунку споруд типу веж, димових труб, опор ліній електропередач, щогл, для яких вітрове навантаження є визначальним, вітрове навантаження необхідно враховувати повністю.

  1. Арматурні сталі за ступенем небезпеки корозійного ушкодження підрозділяються на групи І-Ill (див. додаток Г, таблиці Г.4, Г.5), групу IV утворює неметалева композиційна арматура.

Для армування попередньо напружених залізобетонних конструкцій, що експлуатуються в агресивних середовищах, слід застосовувати арматурні сталі групи II і неметалеву арматуру групи IV (при відповідному захисті від впливу агресивного середовища бетону).

У залізобетонних конструкціях без попереднього напруження, що експлуатуються в середньо- агресивних і сильноагресивних середовищах, допускається застосування термомеханічно зміцненої арматури класів А400С, А500С, гарячекатаної арматури класу А500С та холоднодеформованої арматури класу В500, що витримують випробування на стійкість проти корозійного розтріскування згідно з ДСТУ 3760, ДСТУ Б В.2.6-ХХ2, ДСТУ ENV 10080 протягом не менше 40 год. У середньоагре- сивних і сильноагресивних середовищах для армування може застосовуватися неметалева композиційна арматура, за винятком згинальних елементів.

  1. Вимоги до товщини захисного шару і водонепроникності бетону при дії газоподібних і твердих агресивних середовищ слід встановлювати згідно з додатком Г, таблиці Г.4 і Г.6, а при дії рідких середовищ - з додатком Г, таблиця Г.5, з урахуванням вимог до захисного шару бетону залежно від класу вогнестійкості, визначених у ДСТУ-П Б В.2.6-ХХ1.
    1. Товщину захисного шару важкого і легкого бетонів конструкцій плоских плит, полиць ребристих плит і полиць стінових панелей допускається приймати такою, що дорівнює 15 мм для сла- боагресивного і середньоагресивного ступенів впливу газоподібного середовища і 20 мм - для сильноагресивного ступеня, незалежно від класу арматурних сталей.

Товщину захисного шару монолітних конструкцій слід приймати на 5 мм більше значень, зазначених у додатку Г, таблиці Г.4 і Г.5.

При цьому ці значення товщини захисного шару бетону мають бути не менше ніж такі, що визначені під час проектування для конструкцій певного класу вогнестійкості.

  1. Для конструкцій, що експлуатуються в ґрунтах із перемінним рівнем води, застосування дроту класів В і Вр діаметром менше 4 мм не допускається.
    1. Попередньо напружені залізобетонні конструкції для будівель з агресивними середовищами не допускається виготовляти способом натягу арматури на затверділий бетон.
    2. Арматурні канати для попередньо напружених залізобетонних конструкцій слід виготовляти з дроту діаметром не менше 2,5 мм у зовнішніх і не менше 2,0 мм - у внутрішніх шарах каната.
    3. Застосування бетонних і залізобетонних конструкцій з легких бетонів в агресивних середовищах допускається при відповідності їх водонепроникності вимогам згідно з додатком Г (таблиці Г.4 і Г.5).
    4. Несучі конструкції з легких бетонів на пористих заповнювачах із водопоглинанням понад 14 % за об'ємом для застосування в агресивних середовищах не допускаються.
    5. Огороджувальні конструкції з легких і ніздрюватих бетонів для виробництв із агресивними газоподібними і твердими середовищами слід застосовувати згідно з додатком Д, таблиця Д.1.
    6. Залізобетонні конструкції з армоцементу допускається застосовувати в слабоагресивному газоподібному і твердому середовищах. У газоподібному середовищі товщина захисного шару повинна бути не менше 4 мм, водопоглинання бетону - не більше 8 % при захисті поверхні конструкцій лакофарбовим покриттям групи III згідно з додатком Е (таблиці Е.1 і Е.2). У твердому середовищі в доповненні до зазначених вище заходів слід здійснювати одночасно захист арматури і поверхні залізобетонної конструкції.
    7. При зовнішньому бетонуванні сталевих закладних деталей з'єднувальних елементів, що не мають захисних покриттів, товщина захисного шару і марка бетону за водонепроникністю повинні відповідати вимогам, що висуваються до бетону конструкцій, що стикуються.

7 ВИМОГИ ДО ЗАХИСТУ ПОВЕРХОНЬ БЕТОННИХ І ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ВІД КОРОЗІЇ

  1. Захист поверхонь конструкцій слід призначати в залежності від виду та ступеня агресивного впливу середовища.
  2. У технічних умовах на конструкції, для яких передбачається вторинний захист від корозії, слід вказувати:
  3. вимоги до поверхні, що захищається (шорсткість, міцність, чистоту, допустиму вологість у момент нанесення покриття тощо);
  4. вимоги до форми конструктивного елемента, що захищається, і твердості його поверхневого шару з визначенням допустимого розкриття тріщин і необхідної герметичності захисного покриття;
  5. вимоги до матеріалів захисного покриття з урахуванням можливої його взаємодії з матеріалом конструкції;
  6. вимоги до спільної роботи матеріалу конструкцій і захисного покриття в умовах змінних температур;
  7. періодичність огляду стану конструкцій та підновлення їх захисту.
  8. При проектуванні захисту поверхонь конструкцій слід передбачати:
  9. лакофарбові покриття - при дії газоподібних і твердих середовищ (аерозолів);
  10. лакофарбові товстошарові (мастичні) покриття - при дії рідких середовищ, при безпосередньому контакті покриття з твердим агресивним середовищем;
  11. обклеювальні покриття - при дії рідких середовищ, у ґрунтах, в якості непроникного підшару в облицювальних покриттях;
  12. облицювальні покриття, у тому числі з полімербетону, - при дії рідких середовищ, у ґрунтах, як захист від механічних пошкоджень обклеювального покриття;
  13. просочення (ущільнююче) хімічно стійкими матеріалами - при дії рідких середовищ, у ґрунтах;
  14. гідрофобізації — при періодичному зволоженні водою або атмосферними опадами, утворенні конденсату, в якості обробки поверхні до нанесення шару ґрунтовки під лакофарбові покриття;
  15. біоцидні матеріали - при дії бактерій, що виділяють кислоти, і грибів.
    1. Захист від корозії поверхонь будівельних конструкцій повинен здійснюватися з урахуванням вимог ДБН В.1.1-7 щодо межі вогнестійкості та пожежно-технічної класифікації антикорозійних матеріалів. Вибір антикорозійних матеріалів повинен здійснюватися з урахуванням їх показників пожежної небезпеки та сумісності з вогнезахисними матеріалами.
    2. Системи покриттів відповідно до їх захисних властивостей поділяють на чотири групи. Вимоги до систем покриттів наведені в додатку Д, таблиця Д.2, захисні властивості покриттів підвищуються від першої групи до четвертої.

Лакофарбові тонкошарові покриття, що використовуються для захисту поверхонь залізобетонних конструкцій, наведені в додатку Е, таблиця Е. 1.

Лакофарбові товстошарові, комбіновані, просочувально-кольматуючі системи захисних покриттів, а також сфери їх застосування наведено у додатку Е, таблиця Е.2.

Тріщиностійкість лакофарбових покриттів слід передбачати для конструкцій, деформації яких супроводжуються розкриттям тріщин у межах, зазначених у додатку Г, таблиці Г.4 і Г.5.

  1. Захист поверхонь підземних конструкцій вибирають у залежності від умов експлуатації з урахуванням виду залізобетонних конструкцій, їх масивності, технології виготовлення та зведення.

Зовнішні бічні поверхні підземних конструкцій будівель і споруд, а також огороджувальних конструкцій підвальних приміщень (стін, підлог), що піддаються впливу агресивних ґрунтових вод, захищають, як правило, мастичними, обклеювальними або облицювальними покриттями.

Вимоги до ізоляції різних типів наведено у додатку Д, таблиці Д.З, а характеристики матеріалів захисної дії - у додатку Л.

  1. Для захисту підошви бетонних і залізобетонних фундаментів і споруд слід передбачати влаштування ізоляції, стійкої до впливу агресивного середовища.

Матеріали підготовки під фундаментні конструкції повинні бути корозійно стійкими до ґрунтового середовища в зоні фундаменту.

  1. Бічні поверхні підземних бетонних і залізобетонних конструкцій, що контактують з агресивною ґрунтовою водою або ґрунтом, слід захищати з урахуванням можливого підвищення рівня ґрунтових вод та їх агресивності в процесі експлуатації споруди.

За наявності в ґрунтах водорозчинних солей у кількості понад 1 % маси ґрунту для районів із середньомісячною температурою найжаркішого місяця понад 25 °С при середній місячній відносній вологості повітря менше 40 % необхідне влаштування гідроізоляції всіх поверхонь фундаментів.

  1. За наявності рідких агресивних середовищ бетонні і залізобетонні фундаменти під металеві колони та обладнання, а також ділянки поверхонь інших конструкцій, що примикають до підлоги, повинні бути захищені хімічно стійкими матеріалами на висоту не менше 300 мм від рівня чистої підлоги. При систематичному потраплянні на фундаменти рідин середнього і сильного ступенів агресивного впливу необхідно передбачати влаштування піддонів. Ділянки поверхонь залізобетонних конструкцій, де неможливо технологічними заходами уникнути обливання або обризкування агресивними рідинами, повинні мати місцевий додатковий захист обклеювальними, облицювальними або іншими покриттями.
    1. Трубопроводи підземних комунікацій, що транспортують агресивні по відношенню до бетону або залізобетону рідини, повинні бути розташовані в каналах або тунелях і бути доступними для систематичного огляду.

Стічні потоки, приямки, колектори, що транспортують агресивні рідини, повинні бути віддалені від фундаментів будівель, колон, стін, фундаментів під обладнання на відстань не менше 1 м. Внутрішні поверхні зазначених будівельних конструкцій повинні бути доступні для обстеження і ремонту.

  1. Поверхні забивних та віброзанурювальних залізобетонних паль повинні бути захищеними механічно міцними покриттями чи просоченням, що зберігають захисні властивості в процесі занурення. При цьому бетон для паль слід приймати марки за водонепроникністю не нижче W6.

При захисті поверхонь паль лакофарбовими (мастичними) покриттями або просоченням несучу здатність забивних паль слід уточнювати шляхом випробувань.

  1. Для залізобетонних конструкцій, влаштування захисту поверхні яких ускладнено (бурона- бивні палі, конструкції, що зводяться методом "стіна в ґрунті" тощо), необхідно застосовувати первинний захист спеціальними видами цементів, заповнювачів, підбором складів бетону, введенням добавок, що підвищують стійкість бетону тощо.
    1. У деформаційних швах огороджувальних залізобетонних конструкцій повинні бути передбачені компенсатори з оцинкованої, нержавіючої або гумованої сталі, поліізобутилену чи інших корозійно стійких матеріалів, а також їх встановлення на хімічно стійкій мастиці з щільним закріпленням. Конструкція деформаційного шва повинна виключати можливість проникнення через нього агресивного середовища. Герметизація стиків і швів огороджувальних конструкцій повинна бути виконана шляхом заповнення зазорів герметиками або установкою еластичних компенсаторів.
    2. У разі, якщо захист від корозії бетонних і залізобетонних конструкцій неможливо забезпечити відповідно до вимог цього стандарту, слід застосовувати конструкції з хімічно стійких бетонів - полімербетонів або кислотостійких бетонів.

8 ВИМОГИ ЗАХИСТУ ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ВІД ЕЛЕКТРОКОРОЗІЇ