---

A-92-Євро A-95-Євро A-98-Євро

3.0

5.0

1. 10,0

7.0

15.0

10.0

3.0

5.0

1. 10,0

7.0

15.0

10.0

3.0

5.0

1. 10,0

7.0

15.0

10.0

12 Об’ємна частка органічних кисневмісних сполук, %, не більше ніж®:

• метанолу^*
• етанолу®*
• ізопропілового спирту
• ізобутилового спирту
• третбутилового спирту
• простих ефірів
• інших органічних кисневих сполук з температурою кінця кипіння не вище ніж 21 о °С

Згідно з ДСТУ EN 1601, або ДСТУ EN 13132*, або ASTM D 4815 [31], або ASTM D 5845 [ЗО], або EN 1601 [28], або EN 13132 [29]

Значення показника для класів леткості

Метод

контролювання

Назва показника

Е/Еі

F/Fi

С/Сі

D/Di

А

70,0—

100,0

Згідно з ДСТУ 4160**, або ГОСТ 1756, або ASTM D 323 [37], або EN 13016-1 [38], або ASTM D 5482 [39]

Згідно з ГОСТ 2177** або ДСТУ*. або ДСТУ ISO 3924, або

EN ISO 3405 [40]. або ASTM D 86 [41], або ASTM D 6733 [42], ASTM D 3710 [43]

65,0—

95,0

45,0—

70,0

50,0—

80,0

60,0—

90,0

45,0—

60,0

1 Тиск насиченої пари, кПа, (ТНП) у межах

1. Фракційний склад;

• за температури 70 °С випаровується, % (об.), (В70), у межах
• за температури 100 °С випаровується, % (об.),

(В 100), у межах

• за температури 150 °С випаровується, % (об.), (В150), не менше ніж
• кінець кипіння, °С, не вище ніж
• залишок у колбі, % (об.), не більше ніж

1. індекс парової пробки (ІППи*, не більше ніж

(1ПП=10-ТНП + 7- В70)

22,0—

50.0

46,0—

71.0

22,0—

50,0

46,СІТІ,О

22,0—

50.0

46,0—

71.0

22.0—

50,0

46,Сіті,О

20,0—

48,0

46,СІТІ,О

20,0—

48,0

46,СІТІ,О

75,0

210

2

Еі

1200

75,0

210

2

Fi

1250

75,0

210

2

Сі

1050

75,0

210

2

75,0

210

2

75,0

210

2

Di

1150

f

g.S Бензини — це легкозаймисті, особливо небезпечні горючі та вибухопожежонебезпечні рідини. Температура самозаймання бензинів — від 225 °С до 370 °С, температура спалахнення у відкритому тиглі — від мінус 27 °С до мінус 39 °С, концентраційні границі поширення полум’я — від 0,76 % (об.) до 5,16 % (об.), температурні межі займання: нижня — від мінус 27 °С до мінус 39 °С, верхня — від мінус 8 °С до мінус 27 °С.

1. У разі розливання бензину у приміщенні його необхідно зібрати (матеріалом, що здатен сор- бувати рідину) та перенести в окрему ємкість, місце розливання протерти насухо ганчіркою, помістити її в спеціальний металевий ящик, а потім знешкодити згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.7.029 [44].
2. Під час роботи з бензинами треба застосовувати засоби індивідуального захисту, передбачені типовими галузевими нормами, затвердженими у встановленому порядку: спецодяг — згідно з ГОСТ 12.4.112 і ГОСТ 12.4.111, шкіряні черевики — згідно з ДСТУ 3962, комбіновані рукавиці — згідно з ГОСТ 12.4.010, захисні окуляри типу ЗН — згідно з ГОСТ 12.4.013. Працівників треба забезпечити засобами індивідуального захисту органів дихання. В лабораторіях треба працювати в бавовняних і лляних халатах згідно з чинними нормативними документами.

Персонал, який працює з бензинами, повинен проходити попередні та періодичні медичні огляди згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівникам певних категорій [45].

1. Щоб запобігти забрудненню повітря виробничих приміщень, необхідно забезпечити герметичність ємкостей, устатковання, комунікацій та засобів відбирання проб згідно з ДСТУ 4488, ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.2.061, СП 1042 [46] відповідно.
2. Виробничі приміщення, у яких працюють з бензинами, потрібно обладнувати припливно-витяжною вентиляцією згідно зі СНиП 2.04.05 [47], ГОСТ 12.4.021, водопровідною системою та каналізацією — згідно зі СНиП 2.04.01 [48], штучним освітленням — згідно з ДБН В.2.5-28 [49], опаленням згідно зі СНиП 2.04.05 [47], питною водою — згідно з ГОСТ 2874, засобами виявляння та гасіння пожежі — згідно з ГОСТ 12.1.004, а також вони мають відповідати вимогам щодо мікроклімату, шуму та вібрації згідно з ДСН 3.3.6.042 [50], ДСН 3.3.6.037 [51], ДСН 3.3.6.039 [52].
3. Зони приміщень, в яких можливе утворення вибухонебезпечного середовища під час роботи з бензинами згідно з НПАОП 40.1-1.32 [53] належать до вибухонебезпечних зон класу 2; категорія приміщень згідно з НАПБ Б.07.005 (ОНТП 24) [54] — А (вибухопожежонебезпечні). Під час роботи в цих приміщеннях треба виконувати правила згідно з НАПБ А.01.001 [55].

Перед входом у приміщення потрібно вивішувати попереджувальні знаки безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026.

1. Усе технологічне устатковання і комунікації з транспортування бензину потрібно захищати від статичної електрики засобами захисту згідно з ГОСТ 12.4.124 та НПАОП 0.00-1.29 [56]; одночасно треба виконувати вимоги ГОСТ 12.1.018.
2. У приміщеннях, де провадять роботи з бензинами, заборонено працювати з відкритим вогнем; штучне освітлення, електрокомунікації, електричне устатковання потрібно виготовляти вибухобезпеч- ними згідно з НПАОП 40.1-1.32 [53].

Під час роботи з бензинами не дозволене використання інструменту, що у разі удару утворює іскру.

1. Під час зливання та наповнювання ємкостей бензинами потрібно додержуватися вимог щодо безпеки згідно з НАПБ А.01.001 [55].
2. Приміщення, де провадять роботи з бензинами, треба оснащувати первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог НАПБ А.01.001 [55]. У разі загоряння бензину рекомендовано застосовувати такі засоби пожежогасіння: пісок, повсть, розпилену воду, пінний вогнегасник, дрібнорозпилену воду, піну, порошок; у разі об’ємного гасіння — вуглекислий газ, вогнегасні порошки класів В та ABC, перегріту пару, засоби порошкового та аерозольного гасіння, які мають державний сертифікат відповідності, у кількості відповідно до чинних норм.
3. Приміщення для виготовлення та зберігання продукції площею до 750 м^ обладнують системою автоматичної пожежної сигналізації, за площі приміщення 750 м^ і більше — системою автоматичного пожежогасіння.
4. Для ВСІХ вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщень треба розробляти загаль- нооб’єктну інструкцію щодо заходів пожежної безпеки відповідно до додатка 1 НАПБ А.01.001 [55].
5. Робочий персонал треба забезпечувати санітарно-побутовими приміщеннями згідно зі СНиП 2.09.04 [57].
6. ВИМОГИ щодо ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
7. 1. Ефективними засобами захисту довкілля є герметизування устатковання та запобігання розливанню бензинів. Витоки бензину, у разі аварійних розливань, необхідно терміново усувати.
   2. Наявність бензинів у питній воді недопустима; її визначають за наявністю райдужної плівки на поверхні води.
   3. Для підтримання екологічної безпеки усіх операцій із бензинами технічний стан і відповідність вимогам безаварійного експлуатування ємкостей для зберігання та транспортування бензинів, трубопроводів і арматури та устатковання для роботи з ними потрібно в обов'язковому порядку регулярно за встановленими регламентами перевіряти та контролювати, а виявлені несправності та недоліки — оперативно ліквідовувати.
   4. Об’єм допустимих викидів небезпечних речовин в атмосферне повітря потрібно розраховувати згідно з ГОСТ 17.2.3.02. Вміст бензину в атмосферному повітрі має бути не вище ГДК — 5/1,5 мг/м^, IV клас небезпеки згідно з ДСП 201 [58].
8. МАРКУВАННЯ ТА ПАКУВАННЯ
9. 1. Маркування
   2. 1. Маркують бензини згідно з ДСТУ 4454.
      2. Транспортне маркування — згідно з ГОСТ 14192 з наношуванням маніпуляційного знака «Берегти від нагрівання» та марковання згідно з ДСТУ 4500-5 з відповідною класифікацією транспортної небезпеки вантажу згідно з ГОСТ 19433 (клас З, підклас 3.1. класифікаційний шифр 3111).
      3. Продукція, що пройшла сертифікацію, повинна мати сертифікат відповідності та/чи знак відповідності згідно з ДСТУ 2296 за порядком сертифікування, установленим у системі УкрСЕПРО.
   3. Пакування

Пакують бензини згідно з ДСТУ 4454. Максимально допустима похибка за масою нетто — згідно з ГОСТ 26976.

1. ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

Транспортування та зберігання бензинів — згідно з ДСТУ 4454 з дотримуванням вимог щодо пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.010 та НАПБ А.01.001 [55] та Інструкцій щодо пожежної безпеки, розроблених на кожному підприємстві з урахуванням його специфіки.

1. МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
2. 1. Відбирання проб бензинів — згідно з ДСТУ 4488. Для сукупної проби беруть 3,0 дм^ продукту.
   2. Методи контролювання вказані у колонках «Метод контролювання» таблиць 1 та 2.
   3. Бензини, налиті у скляні циліндри діаметром від 40 мм до 55 мм, мають бути безбарвні або бліді, прозорі з різними відтінками залежно від кольору присадок, добавок, маркерів, які застосовують під час виготовлення бензинів, а також не повинні містити змулених і осаджених на дно циліндрів домішок, у тому числі й води.
   4. Контролюють маркування та пакування бензинів візуально згідно з 7.1 і 7.2.
   5. Контролювання показників, наведених у 5.5, — згідно з ГОСТ 12.1.044.
   6. Методи контролювання, на які є посилання в цьому стандарті, містять вимоги щодо точності. У разі постачання продукції на експорт у суперечливих випадках використовують методики згідно з EN ISO 4259 [32].
   7. Повітря робочої зони під час роботи з бензинами контролюють на наявність парів: вуглеводнів, бензину, оксиду вуглецю згідно з МУ 2328 [59], МУ 5095 [60], МУ 4862 [61] відповідно.
   8. Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря контролюють згідно з ГОСТ 17.2.3.02, ДСП 201 [58], РД 52.04.186 [62].
3. ПРАВИЛА ПРИЙШННЯ
4. 1. Бензини приймають партіями. Партією вважають будь-яку кількість бензину, виготовлену за безперервного технологічного процесу за затвердженою технологією, однорідну за показниками якості та складниками, яку супроводжують документом про якість, виданим під час приймання на основі випробовування об’єднаної проби.
   2. Бензини підлягають приймально-здавальним, періодичним і типовим випробовуванням:

• приймально-здавальним — за показниками 1, З, 4. 7—12 таблиці 1, за показниками 1—З таблиці 2 та 7.1, 7.2;
• періодичним — за показниками 2, 5, 6 таблиці 1 не рідше ніж раз на квартал;
• типовим — у разі зміни технології за програмою, затвердженою в установленому порядку.
• 1. У разі одержання незадовільних результатів приймально-здавальних випробовувань хоча б за одним показником якості провадять повторні випробовування за цим показником знову відібраної проби з тих самих місць вибірки.

Результати повторних випробовувань уважають остаточними та поширюють на всю партію. У разі одержання незадовільних результатів повторних випробовувань всю партію бракують.

1. У разі одержання незадовільних'результатів періодичних випробовувань перевіряють кожну партію продукту до отримання позитивного результату випробовування не менше ніж для трьох партій поспіль.
2. 1. Для перевірення відповідності пакування та маркування вимогам 7.1 та 7.2 відбирають З % пакованих одиниць, але не менше трьох. У разі одержання незадовільних результатів перевіряють подвоєну вибірку.

Результати повторного перевіряння розповсюджують на всю партію.

1. Періодичність контролювання повітря робочої зони встановлюють згідно з ГОСТ 12.1.005.
2. 1. Сертифікаційні випробовування провадять у порядку, встановленому в ДСТУ 3413, в органі сертифікування, акредитованому в системі УкрСЕПРО.
   2. Вимоги щодо безпеки з розділу 5 перевіряють у процесі готування й освоювання виробництва та на вимогу органів Держнагляду за затвердженими методиками,
3. ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА
4. 1. Виробник гарантує відповідність якості бензинів вимогам цього стандарту у разі дотримування вимог щодо транспортування та зберігання.
   2. Гарантійний строк зберігання бензинів — 1 рік з дати виготовлення. У разі закінчення гарантійного строку зберігання для можливості споживання споживач повинен перевіряти бензини на їх відповідність вимогам цього стандарту.

ДОДАТОК А (довідковий)

;ь

о

се

о»

(О

КЬ

о

о

■»!

ДІАГРАМА ВИЗНАЧАННЯ КЛАСІВ ЛЕТКОСТІ БЕНЗИНІВ (рисунок А.1 ! РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО СЕЗОННОГО ЗАСТОСУВАННЯ БЕНЗИНІВ РІЗНИХ КЛАСІВ В УКРАЇНІ (таблиця А.1)

50-1

% (Об.)

45-

40-

35-

30-

25-

20-

о

m

о

о

О

S

о.

й

о.

О)

CZ

5

о;

н-

(0

м

к

о

J)

1. а го с

S

ш

го

о:

1. S со X

<и

ю

ю

о

15-

~Г

80

го

т

го

X

5

со

«5

О

"Т"

70

П

65

95100

кПа

75

85

90

50

55

45

40

Тиск насиченої пари (ТНП), кПа

Літні класи: А, В.

Зимові класи; С, D, Е, F.

Перехідні класи: С^, Di, Е^, Fi-

Рисунок А.1 — Діаграма визначання класів леткості бензинів

(співвідношення об'ємної частки бензину та тиску насиченої пари)

f

У