Страница 4: ДСТУ 4330:2004. Маргарини м’які (33953)

Визначають масову частку нікелю згідно з ГОСТ 28414 (додаток 3).

1. Визначання мікроорганізмів здійснюють згідно з ГОСТ 9225, ГОСТ 10444.12 та СанПиН 42-1234940 [23].
2. 1. Визначання консервантів проводять згідно з ГОСТ 240 (додаток 3).
   2. Масову частку вітаміну А визначають згідно з ГОСТ 240 (додаток 2), вітаміну Е згідно з ГОСТ 30417, вітаміну D згідно з ГОСТ 30624.
   3. Визначання масової частки лінольової кислоти проводять згідно з ГОСТ 30418, ГОСТ 30623.
   4. Визначання залишкового вмісту пестицидів здійснюють згідно з ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000 [7].
   5. Вміст радіонуклідів визначають згідно МУ 5778 [24] та МУ 5779 [25].
   6. Визначають масову частку антиокислювачів (у разі їх використання) згідно з ДСТУ ISO 5558 та іншими чинними методиками, затвердженими у встановленому порядку.
   7. Визначають залишковий вміст мікотоксинів згідно з МУ 4082 [4], MP 2273 [5], МР 2964 [6], ДСТУ EN 12955.
   8. Під час контролювання допустимо використовувати імпортний лабораторний посуд, що пройшов державну повірку і класом точності не нижче вітчизняного та хімічні реактиви, якість яких не нижча вітчизняних.
3. ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ
4. 1. Навантажувально-розвантажувальні роботи слід проводити у закритих приміщеннях або біля накритих рамп, щоб запобігти впливу атмосферних опадів.
   2. М’які маргарини транспортують усіма видами транспорту згідно з правилами перевезення вантажу, який швидко псується, чинними на відповідному виді транспорту. Транспортні засоби повинні бути чисті, сухі, без стороннього запаху.

Під час перевезень для місцевого реалізування транспорт повинен бути обладнаний спеціальним ізотермічним кузовом.

1. Транспортують м’які маргарини в пакетах згідно з ГОСТ 21650, ГОСТ 22477, ГОСТ 23285, ГОСТ 24597, ГОСТ 26663.
2. 1. Транспортують і зберігають м’які маргарини, призначені для реалізування у важко доступних районах, згідно з ДСТУ ГОСТ 15846.
   2. М’які маргарини зберігають у складських приміщеннях або холодильниках за температури від 0 оС до плюс 15 оС і відносної вологості не більшої ніж 85 %, з постійною циркуляцією повітря.

Недопустиме зберігання м’яких маргаринів разом з продуктами, які мають різкий специфічний запах.

1. Ящики з м’якими маргаринами укладають: у разі механізованого укладання — на піддони, у разі немеханізованого укладання — на рейки або решітки штабелями із зазорами для вільного циркулювання повітря. Відстань штабелів від стіни та від охолоджувальних пристроїв повинна бути не менша ніж 0,5 м.

Під час зберігання м’яких маргаринів у ящиках із гофрованого картону на піддонах укладають не більше п’яти ящиків за висотою. Висота штабеля становить не більше десяти ящиків (двох піддонів).

9 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

1. Виробник гарантує відповідність м’яких маргаринів вимогам цього стандарту у разі дотримування умов транспортування та зберігання.
2. Гарантійні терміни зберігання м’яких маргаринів наведено у таблиці 6.

Таблиця 6 — Гарантійні терміни зберігання

1. Терміни придатності до споживання м’яких маргаринів (від дати виготовляння) залежно від температури зберігання, рецептурного складу, виду пакувального матеріалу і технічних можливостей підприємства-виробника установлюють згідно з вимогами КНД МВ У 062-2001 [27].
2. Терміни придатності до споживання м’яких маргаринів конкретної назви надають у технічному описі (ТО).

ДОДАТОК А (обов’язковий)

КОДИ ДКПП

Таблиця А.1

ДОДАТОК Б (довідковий)

ДОВІДКОВІ ПОКАЗНИКИ ДЛЯ М’ЯКИХ МАРГАРИНІВ

Назва показника

Показники

Метод визначання

40

ГОСТ 976 - 81

Твердість маргарину за температури 15 оС, г/см, не більше

30—70

ГОСТ 976 - 81

Твердість жиру, виділеного з маргарину за температури 15 оС, г/см

Примітка. Виділення жиру для визначання показника «Твердість жиру, виділеного з маргарину» згідно з додатком Г.

ДОДАТОК В (обов’язковий)

МЕТОД ВИЗНАЧАННЯ рН ВОДНОЇ АБО ВОДНО-МОЛОЧНОЇ ФАЗИ МАРГАРИНУ

1 ВИМІРЮВАННЯ рН

Границя допустимої абсолютної похибки вимірювання рН ± 0,3 одиниць рН за довірчою імовірністю 0,95.

1. Засоби вимірювань, допоміжні пристрої, реактиви і матеріали

РН-метр лабораторний (іонометр), наприклад, рН-метр-мілівольтметр рН-340, з границями вимірювання від 0 до 14 одиниць рН з ціною поділки шкали 0,01 або 0,05 одиниць.

Шафа сушильна лабораторна з терморегулятором, що забезпечує підтримування температури від 40 оС до 45 оС.

Термометр рідинний скляний — згідно з ГОСТ 28498 або іншою чинною нормативною документацією, з ціною поділки від 1 оС до 2 оС, який дає змогу міряти температуру в інтервалі (0—50) оС.

Склянка Н-1(2)-50 ТС та Н-1-150 ТС — згідно з ГОСТ 25336.

Вода здистильована — згідно з ГОСТ 6709.

Папір фільтрувальний — згідно з ГОСТ 12026.

1. Умови виконання вимірювання

Температура в приміщенні повинна бути (20 ± 2) оС.

Експлуатацію рН-метрів здійснюють згідно з Інструкцією або паспортом по експлуатації цих приладів.

1. Правила підготовки до проведення випробовування

Наважку маргарину (100 ± 5) г у склянці поміщують у сушильну шафу за температури від 55 оС до 60 оС і витримують до повного розшаровування.

Верхній жировий шар зливають і склянку поміщують у холодильник до застигання жиру, який залишився на поверхні. Застиглий жир обережно усувають за допомогою скляної палички.

Для наступних вимірювань використовують водну або водно-молочну фазу, яка залишилася у склянці.

1. Методика та правила проведення випробовування

У склянку відбирають пробу водної або водно-молочної фази. Опускають електроди і термометр. Тумблер на лицьовій панелі приладу «температура розчину» встановлюють на значенні температури проби (20 ± 1) оС.

Відлік величини рН на шкалі приладу слід проводити після того, як показники набудуть постійного значення. Час установки — близько 5 хв.

Після закінчення вимірювання електроди промивають здистильованою водою і за допомогою фільтрувального паперу збирають краплі води.

1. Правила опрацювання результатів

За остаточний результат вимірювання беруть середнє арифметичне значення результатів двох паралельних вимірювань, розбіжність між якими не повинна перевищувати 0,2 одиниці рН за довірчою імовірністю 0,95.

Розбіжність між результатами вимірювань, отриманих за різних умов (у різний час, із застосуванням іншої апаратури, у різних лабораторіях) не повинна перевищувати 0,4 одиниці рН за довірчої імовірності 0,95.

Обчислювання проводять до другого десяткового знака з наступним заокругленням до першого десяткового знака.

ДОДАТОК Г (обов’язковий)

МЕТОДИКА ГОТУВАННЯ ПРОБИ МАРГАРИНУ ДЛЯ ВИЗНАЧАННЯ ПЕРЕКИСНОГО ЧИСЛА

Перший варіант

Пробу маргарину масою від 50 г до 60 г розплавляють у хімічному стакані на водяній бані або у сушильній шафі за температури (60 ± 10) оС, витримують за цієї температури до повного розшарування. Жировий шар фільтрують крізь складчастий фільтр. Якщо відфільтрований жир буде прозорий, то приступають до вимірювання. За наявності мутності у жирі його фільтрують повторно. Із виділеного жиру відбирають проби для виконання вимірювання.

Другий варіант

Пробу маргарину масою від 50 г до 60 г розплавляють у хімічному стакані на водяній бані або у сушильній шафі за температури (60 ± 10) оС, витримують за цієї температури до повного розшарування. Для швидшого руйнування емульсії допустимо додавати до проби невелику кількість кухонної солі. Потім стакан з пробою вміщують у холодильник до повного застигання жиру. Застиглий жир виймають, підсушують між двома шарами фільтрувального паперу і відбирають із нього проби для виконання вимірювання.

Третій варіант

Пробу маргарину масою від 50 г до 60 г розплавляють у хімічному стакані на водяній бані або у сушильній шафі за температури (60 ± 10) оС. Для швидшого руйнування емульсії допустимо додавати до проби невелику кількість кухонної солі. Потім емульсію переносять у скляну центрифужну пробірку. Розшарування емульсії проводять на лабораторній центрифузі з 1500 об/хв протягом 10—15 хв. Потім пробірку з корком вміщують у холодильник до повного застигання жиру. Застиглий жир виймають, підсушують між двома шарами фільтрувального паперу і відбирають із нього проби для виконання вимірювання.

ДОДАТОК Д (довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ

1. МВ У 18.61-2001 Методичні вказівки. Порядок розробки, узгодження та затвердження технічних описів на олійножирову продукцію, затверджені Державним департаментом продовольства 10.04.2001 р.
2. ДСП 4.4.4.089-2002 Державні санітарні правила для підприємств, що виробляють маргаринову та майонезну продукцію, затверджені МОЗ України 28.12.2001 р., № 71
3. МБТиСН № 5061-89 Медико-биологические требования и санитарные нормы качества продовольственного сырья и пищевых продуктов, затверджені МОЗ СРСР 01.08.1989 р.
4. МУ 4082-86 Методические указания по обнаружению, идентификации и определению афлаток- сина в продовольственном сырье и пищевых продуктах с помощью высокоэффективной жидкостной хроматографии, затверджені МОЗ СРСР
5. МР 2273-80 Методические рекомендации по обнаружению, идентификации и определению содержания афлатоксина в пищевых продуктах, затверджені МОЗ СРСР 10.12.1980 р.
6. МР 2964-84 Методические рекомендации по обнаружению, идентификации и определению содержания зеараленона в пищевых продуктах, затверджені МОЗ СРСР 23.01.1984 р.
7. ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001 Допустимі дози концентрації кількості та рівні вмісту пестицидів в сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони й атмосферному повітрі, воді водоймищ, ґрунті.
8. ДР 97 Допустимі рівні вмісту радіонуклідів Cs-137 і Sr-90 у продуктах харчування і питній воді, затверджені МОЗ України 25.06.1997 р.
9. ФС 42-1875-84 Раствор ретинола-пальмитата 55 % в масле
10. Госфармакопея, X изд. Стр. 5 Раствор ретинола-ацетата 86 % в масле
11. ФС 42-2229-84 Ретинола-пальмитат
12. Госфармакопея, X изд. Стр. 578 Ретинола-ацетат
13. ФС 42-1642-81 Раствор а-токоферола-ацетата (витамин Е)
14. Р 50-056-96 Рекомендації. Продукція фасована в пакованні. Загальні вимоги до кількості, затверджені Держстандартом України 18.07.1996 р. № 300
15. СанПиН 4630-88 Санитарные правила и нормы по охране поверхностных вод от загрязнений
16. СанПиН 42-128-4690-88 Санитарные правила и нормы по охране почвы от загрязнения бытовыми и промышленными отходами
17. ДСП 201-97 Державні санітарні правила Охорона атмосферного повітря населених міст(від забруднення хімічними і біологічними речовинами), затверджені МОЗ України 09.07.1997 р. № 201
18. ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень
19. ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку
20. ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації
21. МР 4.4.4-108-2004 Періодичність контролю продовольчої сировини та харчових продуктів за показниками безпеки, затверджені МОЗ України 02.07.2004 р. № 329
22. Інструкція 4.4.10.2.209-2002 Інструкція по санітарно-мікробіологічному контролю виробництва маргарину і майонезу, затверджена МОЗ України 10.06.2002 р. № 23
23. СанПиН 42-123-4940-88 Микробиологические нормативы и методы анализа продуктов детского, лечебного и диетического питания и их компонентов
24. МУ 5778-91 Стронций-90. Определение в пищевых продуктах, затверджені МОЗ СРСР 04.01.1991р.
25. МУ 5779-91 Цезий-137. Определение в пищевых продуктах, затверджені МОЗ СРСР 04.01.1991р.
26. КНД МВ У 062-2001 Порядок встановлення строків придатності до споживання маргаринової продукції. Методичні вказівки, затверджені Державним департаментом продовольства 15.07.2001 р.
27. ДК 016-97 Державний класифікатор продукції та послуг.

УКНД 67.200.10

Ключові слова: м’які маргарини, органолептичні показники, фізико-хімічні показники, мікробіологічні показники, показники безпеки, марковання, паковання, харчова та енергетична цінності, термін придатності до споживання.

Редактор C. Ковалець Технічний редактор О. Касіч Коректор В. Іваненко Верстальник М. Павленко

Підписано до друку 03.06.2005. Формат 60 х 84 1/8. Ум. друк. арк. 2,32. Зам.Цінадоговірна.

Науково-редакційний відділ ДП «УкрНДНЦ» 03115, Київ, вул. Святошинська, 2