Ірис

1. За фізико-хімічними показниками ірис повинен відповідати вимогам, вказаним в таблиці 2. Таблиця 2

Примітка 1. Норми масової частки жиру, які наведено в таблиці 2, є розрахункові згідно з рецептурою.

Примітка 2. Масова частка редукувальних речовин в ірисі, виготовленому з використанням плодово-ягідної та іншої кислотовмісної сировини, повинна бути не більша ніж 22,0 %.

1. Масова частка вологи у кожній назві ірису повинна відповідати рецептурам з урахуванням відхилів, передбачених рецептурами.
2. Масова частка жиру у кожній назві ірису повинна відповідати розрахунковому вмісту з рецептурою з граничним відхилом від розрахункового ± 2,0 %, але не менше норм, указаних в таблиці 2
3. Масова частка глазурі в глазурованому ірисі повинна бути відповідно до розрахункового вмісту за рецептурою з гранично допустимим відхилом ± 2,0 %.
4. Вміст токсичних елементів у ірисі не повинен перевищувати гранично допустимих концентрацій, встановлених МБВ № 5061 [2] і зазначених в таблиці 3

Таблиця 3

1. За мікробіологічними показниками ірис повинен відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 4. Таблиця 4

Маса продукту (г), в яких не дозволено

Група

продуктів

Кількість мезофільних і факультативно- анаеробних мікроорганізмів КУО в 1 г, не більше ніж бактерії групи кишкових паличок (коліформи) патогенні мікроорганізми, зокрема бактерії роду Сальмонела

Дріжжі КУО в 1 г, не більше ніж

Плісеневі гриби, КУО в 1 г, не більше ніж

1 ■ 103

0,1

25

50

50

5.2 Кондитерські цукрові вироби: ірис (всіх назв)

1. Вимоги до сировини
2. Барвники, ароматичні речовини, замінники цукру, желювальні речовини, допоміжні матеріали, які використовують для виготовляння ірису, повинні відповідати чинній нормативній документації та мати дозвіл Міністерства охорони здоров’я України.
3. Сировина, що надходить для виробництва ірису за вмістом токсичних елементів, мікотоксинів, пестицидів, антибіотиків, нітратів, радіонуклідів та за мікробіологічними показниками не повинна перевищувати норм, передбачених МБВ № 5061 [2] і ДР [3]
4. Пакування
5. Ірис виготовляють загорнутим і незагорнутим, фасованим, ваговим або поштучним.

Ірис загортають поштучно, по декілька штук та плитками.

1. Ірис загортають в етикетку з підгорткою, етикетку з фольгою та підгорткою, етикетку з кашированої фольги чи полімерних матеріалів, дозволених для використовування МОЗ України.
2. Для етикеток і підгортки використовують етикетковий папір, згідно з ГОСТ 7625, письмовий папір, згідно з ГОСТ 18510, парафінований папір, згідно з ГОСТ 9569, алюмінієву фольгу для пакування харчових продуктів, згідно з ГОСТ 745, пергамент, згідно з ГОСТ 1341, підпергамент, згідно з ГОСТ 1760, целофан, згідно з ГОСТ 7730, папір типу «каурекс», полімерні та інші паковальні матеріали, дозволені до використовування МОЗ України.
3. Етикетка та підгортка повинні щілько прилягати до виробів і легко відділятись від поверхні ірису.

Під час машинного загортання ірису допустимо:

• зміщення фольги та підгортки відносно етикетки з випуском з-під неї не більше ніж 2 мм;
• наявність нещільно загорнутого ірису, зокрема з нещільним приляганням етикетки під час загортання «в замок» та такі, що мають надриви етикеток в місцях перекручування не більше 5 % від маси партії.

1. Під час загортання ірису на експорт не дозволено наявність напівзагорнутих виробів і виробів, що мають надриви в місцях перекрутки.
2. Загорнутий і незагорнутий ірис фасують в коробки з коробкового картону згідно з нормативною документацією, в пакети з целофану або полімерних матеріалів, дозволених для використання Міністерством охорони здоров’я України, масою нетто не більшою ніж 500 г.

Дно коробок та поверхню розфасованого в них незагорнутого ірису застилають пергаментом, підпергаментом, целофаном, парафінованим або гофрованим папером

1. Етикетки, коробки і пакети повинні бути художньо оформлені та затверджені в установленому порядку.

Допустимо використовування пакетів без художнього оформлення

1. Ірис ваговий і розфасований пакують в ящики дощаті та фанерні, згідно з ГОСТ 10131, ГОСТ 11354, або з гофрованого картону, згідно з ГОСТ 13512, ГОСТ 13511, масою нетто в кілограмах, не більше ніж:

15 — для загорнутого та розфасованого ірису;

7 — для незагорнутого ірису з укладанням та перестиланням горизонтальних рядів пергаментом, підпергаментом або парафінованим папером.

Дозволено ірис для районів із специфічними кліматичними умовами пакувати, за узгодженням зі споживачами, в ящики масою нетто не більше ніж 24 кг

1. Для перевезення водним транспортом, перевезення, пов’язаного з перевантажуванням, а також для перевезення невеликими партіями, ірис потрібно пакувати в дощаті ящики або фанерні, а також ящики з гофрованого картону з використанням палетування.

Для перевезення в контейнерах дозволено упаковувати ірис в ящики з гофрованого картону.

1. Ірис, що відправляють в райони зі специфічними кліматичними умовами, пакують згідно з ГОСТ 15846
2. Під час пакування незагорнутого ірису, тару вистилають з внутрішньої сторони пергаментом, підпергаментом або парафінованим папером таким чином, щоб папір закривав усю поверхню ірису. Дощаті та фанерні ящики, які використовують для пакування загорнутого ірису, вистилають з внутрішньої сторони обгортковим папером.
3. Допустимі відхили маси нетто паковання для розфасованого та вагового ірису наведено в таблиці 5.

Таблиця 5

Примітка 1. Відхили маси нетто за верхньою границею не обмежено.

1. Маркування
2. Ірис повинен мати марковання українською мовою з зазначенням:

а) на етикетках:

• назви продукції;
• назви підприємства-виробника, його адреси, товарного знаку (за наявності) і місця виготовляння;
• у випадку використання цукрозамінника — його назви та інформації про нього;

б) на споживчій тарі усіх видів:

• загальної та власної назви продукції;
• назви підприємства-виробника, його адреси, товарного знака і місця виготовляння;
• маси нетто;
• дати виготовляння;
• умов зберігання;
• строку придатності до споживання;
• складу сировини, зокрема перелік використаних харчових добавок, барвників тощо;
• харчової та енергетичної цінності 100 г продукту, кілокалорій;
• штрих-код (за обов’язкового введення);
• позначення цього стандарту.

На споживчій тарі з ірисом для хворих цукровим діабетом додатково зазначають:

• назву цукрозамінника та інформацію про нього;
• вміст (розрахунковий) у грамах на 100 г продукту: ксиліту, сорбіту, загального цукру в перерахунку на сахарозу, жир;
• добову норму вживання ксиліту і сорбіту;
• символ, який характеризує належність продукту до групи виробів для хворих цукровим діабетом. Допустиме марковання на пакетах з целофану та полімерних плівок з вкладанням у середину ярлика із маркованням, нанесеним друкарським способом.

На пакованні ірису, масою нетто до 100 г включно, повинно бути зазначено:

• загальну та власну назву продукції;
• назву підприємства-виробника, його адресу, товарний знак і місце виготовляння;
• масу нетто;
• дату виготовляння;
• строк придатності для споживання;
• склад сировини;
• харчову та енергетичну цінність 100 г продукту, кілокалорій;
• позначення цього стандарту.

1. Транспортне марковання, згідно з ГОСТ 14192, з нанесенням маніпуляційних знаків «Крихке. Обережно», «Берегти від вологи», «Берегти від нагрівання». На кожну одиницю транспортної тари наносять марковання, що характеризує продукцію:

• назву продукції;
• назву підприємства-виробника, його адресу;
• масу нетто і брутто;
• кількість паковання і масу нетто паковання (для фасованого ірису);
• дату виготовляння;
• строк придатності для споживання;
• умови зберігання;
• штрих-код (за обв’язкового введення);
• позначення цього стандарту.

1. Марковання наносять наклеюванням ярлика або нанесенням чіткого відбитка трафаретом або штампувальною фарбою, що не змивається і не має запаху.
2. Номер укладальника чи зміни зазначають на ярлику, вкладеному всередину коробок, пачок, пакетів або ящиків чи проставляють щтемпелем із зовнішнього боку тари.
3. Вимоги до показників якості ірису, художнього оформляння, паковання, марковання встановлюють відповідно до вимог цього стандарту і угоди постачання.
4. Дозволено на маркованні наносити рекламні знаки та маркувати продукцію іншими мовами поряд з державною.
5. Для продукції, яка пройшла державну сертифікацію, на кожному пакованні позначають знак відповідності згідно з ДСТУ 2296.

5 ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ

1. Під час виробництва ірису необхідно дотримуватися вимог безпеки, встановлених Правилами [4] і СП [5].
2. Технологічне устатковання повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003.
3. Технологічний процес потрібно здійснювати згідно з ГОСТ 12.3.002.
4. Повітря робочої зони повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005.
5. ВИМОГИ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
6. 1. Стічні води в процесі виробництва ірису очищають згідно з СанПиН 4630 [6].
   2. Контроль за викидами шкідливих речовин в атмосферу здійснюють згідно з ГОСТ 17.2.3.02 і ДСП 201 [7].
   3. Охорона ґрунту від забруднювання побутовими і промисловими відходами здійснюють згідно з вимогами СанПиН 42-128-4690 [8].
7. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
8. 1. Правила приймання — згідно з ГОСТ 5904.
   2. Для ірису, що відправляють на експорт, підприємство-виробник видає документ про якість згідно з вимогами організації-замовника.
   3. Масову частку жиру визначають періодично, але не рідше одного разу в квартал або за вимогою споживача.
   4. Масову частку золи, не розчиненої у розчині з масовою часткою соляної кислоти 10 %, підприємство-виробник визначає періодично, але не рідше ніж один раз у півріччя або за вимогою споживача.
   5. Періодичність визначання вмісту токсичних елементів установлюють згідно з методичними вказівками [9].
   6. Періодичність санітарно-бактеріологічного контролювання має бути погоджена з місцевими органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду і повинна гарантувати епідеміологічну безпеку продукції, але не більше ніж 1 раз в півріччя.
9. МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
10. 1. Відбирання і готування проб — згідно з ГОСТ 5904.
    2. Визначання органолептичних показників, розмірів, маси нетто і складових частин — згідно з ГОСТ 5897.
    3. Визначання фізико-хімічних показників проводять: масову частку вологи, згідно з ГОСТ 5900; масову частку золи, не розчиненої в розчині з масовою часткою соляної кислоти 10 %, згідно з ГОСТ 5901; масову частку цукру, згідно з ГОСТ 5903; масову частку жиру в перерахунку на суху речовину, згідно з ГОСТ 5899; ксиліту і сорбіту, згідно з ГОСТ 25268
    4. Визначання токсичних речовин у ірисі проводять згідно з документами наведеними в таблиці 3 та ГОСТ 26929.
    5. Відбирання і готування проб для мікробіологічного аналізування здійснюють згідно з ГОСТ 26668, ГОСТ 26669, методи культивування мікроорганізмів — згідно з ГОСТ 26670, апаратура та живильні середовища — згідно з ГОСТ 27543, мікробіологічне контролювання — згідно з ГОСТ 26968, ГОСТ 26972 та СанПиН 42-123-4940 [10].
    6. Вміст пестицидів визначають згідно з СанПиН 42-123-4540 [11].
    7. Контролюють вміст патогенних мікроорганізмів за порядком Державного санітарно-епідеміологічного нагляду санітарно-епідеміологічними станціями відповідно до затверджених методів.
11. ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ
12. 1. Ірис транспортують усіма видами транспорту в критих транспортних засобах згідно з правилами перевезень вантажів, чинними на цьому виді транспорту.