Страница 2: ДСТУ 4683:2006. Вироби кондитерські (33849)

1000 — коефіціснт перерзгуъання на 1 кг виробів

1. Правила опрацьовування результатів

Результат розраховують і ззиио-ють. округлч-іч^ни до першого десяткового знака Кіниев ” результат округлюють до цілого чисща^

Результат порівнюють з к пьктстю шп к виробів в 1 кг. що передбачені рецептурою на певний вид виробів

Кількість штук загорнутих аиробів s 1 кт визначають разом Із 3aropTanbHHMvi матеріалами,

7 ВИЗНАЧАННЯ МАСИ НЕТТО ВИРОБІВ

Масу нетто визначають у фасованих виробах І вагових.

Фасовані вироби можуть бути незагорнупгі, загорнуті, загорнуті поштучно, фасовані в пакети, коробки або ІНШІ паковальні матеріали, дозволені для використовування центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

1. Засоби вимірювальноТ техніки:

• ваги лабораторні загальної призначеності 2-го класу точності з найбільшою границею зважування 200 г, з точністю зважування до 0.1 г згідно з ГОСТ 24104;
• ваги лаборатс^ні загальної призначеності 3-го класу точності з найбільшою фаницею зважування 1 кг. з точністю зважування до 1 г згідно з ГОСТ 24104;
• ваги для статичного зва>,уъанкя звичайного класу точності з найбільшою границею зважування 10 кг зпдно з ГОСТ 29329;
• ваш для статичного зва>:узанкя звичайного класу точності з найбільшою фаницею зважування 25 кг зпдно з ГОСТ 29529.

Допустимо використозу'заннн інших ваг з метрологічними та технічними характеристиками не нижчими. Ніж встановлен: цим стандартом.

1. Правила визначання

Під час визначання мас# нетто фасованих виробів попередньо відокремлюють паковальні матеріали та спожиткову тару

Для визначання маси нетто 1 шт виробу чи паковальної одиниці, масою нетто до 200 г, проводять зважування на вагах 2-го класу точності з найбільшою границею зважування 200 г І встановлюють відхил від зазначеної маси ка маркованні.

Для визначання маси нетто паковальної одиниці масою від 200 г до 1000 г проводять зважування на лабораторних вагах 3-го класу точності з найбільшою границею зважування 1 кг І встановлюють відхил від зазначеної маси на маркованні.

Для визначання маси нетто паковальної одиниці масою до 10 кг проводять зважування на вагах з найбільшою границею зважування 10 кг і встановлюють відхил від зазначеної маси на маркованні.

Для визначання «аси нетто виробів до 25 кг проводять зважування на вагах з найбільшою границею зважування 25 кг і встановлюють відхил від зазначеної маси и« маркованні.

Для визначання маси нетто вагових загорнутих виробів у транспортній тарі зважують пироои. упаковані разом Із загортальними матеріалами,

1. Правила опрацьовування результатів^

Результати зважування записують, округлюючи до першого десяткового знака. КІнцеои

результат округлюють до цілого числа для маси нетто від 200 г до 25 кг. до 100 г записують, округлюючи до першого десяткового знака.

Відхили маси нетто фасованих І вагових виробів порівнюють з допустимими відхиломи м нетто фасованої І вагової продукції у паковальній одиниці, заповненій за масою нетто, від нальноТ кількості, що зазначені у відповідних нормативних документах на конкретні види продукц та Р 50-056 [І].

8 ВИЗНАЧАННЯ МАСОВОЇ ЧАСТКИ СКЛАДОВИХ ЧАСТИН ВИРОБІВ

Складовими частинами кондитерських виробів с різні кондитерські маси І напівфабрикати, з яких складаються вироби (начинка й оболонка в карамелі або драже з карамельним корпусом, цукерках типу «Асорті», шоколаді з начинкою, глазур І корпус у глазурованих виробах тощо).

1. Метод зважування

Метод полягає у зважуванні складових частин, ретельно відділених одна від одної, та визначанні їх масової частки

Метод доцільно застосовувати для виробів, які можуть бути легко розподілені на складові частини.

Метод не поширюється на карамель з начинкою, перешарованою карамельною масою.

1. Засоби вимірювальної техніки та допоміжне устатковання:

I

• ваги лабораторні загальної призначеності 2-го класу точності з найбільшою фоницею зважування 200 г, з точністю зважування до 0,1 г згідно з ГОСТ 24104;
• стаканчики хімічні для зважування згідно з ГОСТ 25336;
• ланцет, скальпель, ніж згідно з чинними нормативними документами;
• шпатель згідно з чинними нормативними документами.

Допустимо застосовування інших засобів вимірювальноТ техніки, допоміжного устатковання з метрологічними І технічними характеристиішми ке нижчими, ніж зазначені у цьому стандарті,

1. Правила визначання

Зважують відібрану пробу виробів на лабораторних вагах І обережно розподіляють П на складові частини.

Одну зі складових частинпоміщають у попередньозважений стаканчикІзважують.

Допустимо масову часткуглазурі,оздобленого напівфабрикату (горіхів,вафельної крихти

тощо), корпусів лікерних цукерок визначати в процесі виготовляння зважуванням виробів до і після глазурування чи оздоблення.

1. Правила опрацьовування результатів

Масову частку складової частини виробу (oj) У відсотках визначають за формулою:

лк-100

©2=—4;—*(4)

т'

де ш — маса досліджуваної проби, г;

Шу — маса складової частини виробу, г;

100 — коефіцієнт перерахунк7 У відсотки.

Результат визначають і записують, округлюючи до другого десяткового знака. Кінцевий результат округлюють до першого десяткового знака.

1. Контролювання збіжності результатів визначання

I

I

Контролювання збіжності результатів визначання передбачає аналізування тієї самої проби за тих самих умов одним виконавцем на тих самих приладах. Допустима розбіжність між результатами двох паралельних вимірювань, виконаних в одній лабораторії, отриманих протягом короткого Інтервалу часу, не повинна перевищувати 1,5 %.

1. ВІдтворюванІсть досліджування

Допустима розбіжність між результатами двох паралельних вимірювань, офиманих з використовуванням того самого методу о різних лабораторіях, не повинна перевищувати 2 %.

Допустима похибка вимірювання масовоТ частки складової частини виробу ± 2 % за' довірчої ймовірності Р = 0,95.

1. Непрямий метод

Цой метод полягає у визначанні певного фізико-хімічного показника в складових частинах І в цілому виробі.

Метод застосовують для всіх видів кондитерських виробів.

8 2.1 Засоби вимірювальної технй и та допоміжні пристрої'

• ваги лабораторні загальної призначеності не нижче ніж 2-го класу точності з найбільшою границею зва>7ЕЗння 2С0 г. з точнсстю зважування до 0.1 г зпдно з ГОСТ 24104;
• стаканчики хімічні для зважування згідно з ГОСТ 26336,
• ланцет, скальпель, ніж зпдно з чі-.нним нормативним документом;
• ступки А 5 або 6 зпдно з ГССТ 914?.
• шпатель зпдно з чинним нормативним документом,

np^ulTta Під часмиогопоказъика використовують засоби оимірюва/.ьно.

гфобсзувальме т.ус-£т.::в,а>.ч« ^атср.впи тв реактиви, наведені у відповідній методиці еимірювания

В.2.2 Правила досліджування

Із середньо) проби беруть деі наважки

Першу наважсу кзрзігел. s начинкою чи глазурованих виробів подрібнюють до утворення однорідної маси І помішають у стаканчики з притертою накривкою. З другої наважки виділяють окремо складову частину виробу (мачинку чи корпус виробу). При цьому стежать за тим. щоб одна

складова частина виробу не потрапила в іншу.

Кожну складову частину виробу теж подрібнюють, перемішують, поміщають у стаканчики для ззалсувзгіня і зважують,

У розподілених -частинах виробу і цілому виробі визначають один з фізико-хімІчних показників. передбачений нормативним документом на цей вид виробу.

Обиракхи ф;зико-х»м'гчніий показник, необхідно керуватися тим. щоб його значення для обох складових частин виробу сзттєво відрізнялися.

Масові частки складових частин виробу (©з та С04) у відсотках розраховують за формулами

Ю0(т2 -ш,)

„•(5)

т—піі

©4 = 100 — to-j,(6)

де03—МЭСОВЭ частка, наприклад, начинки,

©4—масова частка, наприклад, карамельної маси;

ш—масова частка певного показника, наприклад вологи,в одній складовій частині. %

(в карамельній начинці);

гл| — масова частка показника, наприклад вологи, в іншій складовій частині, % (у карамельній масі);

ПІ2 — масова частка показника, наприклад вологи, в цілому виробі. % (у карамелі);

100— коефщісчт перерахунку масовоТ частки вологи у відсотки.

1. Правила опрацьовування результатів

Масову частку складової частини виробу розраховують І записують, округлюючи до другого десяткового знака.

Кінцевий результат округлюють до першого десяткового знака.

1. Контролювання збіжності результатів визначений

Контролювання збіжності результатів досліджування передбачає досліджування тієї самої проби за тих самих умов одним виконавцем на тих самих приладах не менше двох разів. Допу* стимз розбіжність МІЖ результатами двох паралельних вимірювань, виконаних о одній лабораторії, не повинна перевищувати 1,5 %

1. ВІдтворюванІсть визначання

Допустима розбіжність між результатами двох паралельних вимірювань, отриманих з використовуванням того самого методу в різних лабораторіях, но повинна перевищувати 2 %.

Допустима похибка вимірювання гласовоТ частки складової частини виробу ± 2 % за довірчої ймовірності Р = 0.95.

1. Під час визначання масовоТ частки начинки в карамелі з начинкою, перешарованою карамельною масою, визначають такий показник, значення якого о одній Із двох складових частій дорівнює нулю, масові частки складових частин розраховують за формулами, що вказані в 8.2.2.

В.2.7 Масову частку начинюі в карамелі з подвійними начинками визначають ваговим методом (для рідкої начинки) і побічним методом (для жирової начинки). Результат підсумовують

1. Метод визначання масової частки глазурі за допомогою розчинників Метод полягає в розчиненні шоколадної, жирової, кондитерської чи Іншої глазурі розчинниками. ‘Метод застосовують для кондитерських виробів, корпуси яких не містять жиру-
2. Засоби вимірювальноТ техніки, допоміжні пристрої, матеріали та реактиви:

• ваги лабораторні загальної призначеності 2-го класу точності з найбільшою границею зважування 200 г, з точністю зважування до 0.1 г згідно з ГОСТ 24104;
• стаканчики хімічні для зважування згідно з ГОСТ 25336;
• посудина з накривкою із неіржавкої сталі, фарфору чи скла згідно з чинними норматив-

Iними документами;

{—пінцет згідно з ГОСТ 21241;

’—шпатель згідно з чинними нормативними документами;

j—бензин згідно з ГОСТ 1012, ГОСТ 2084 абокеросинзгідно зчиннимнормативним доку-

Iментом, або толуол згідно з ГОСТ9880,або хлороформ згідно з ГОСТ20015,або ефір етило-

Івий (зневоднений) згідно з чиннимнормативнимдокументом, абоефірпетролейний згідно з чин-

tним нормативним документом.

fДозволено застосовувати інші засоби вимірювальної техніки, допоміжне устатковання з мет

рологічними і технічними характеристиками не нижчими, ніж зазначені у цьому стандарті, а також реактиви за якістю і характеристиками не нижчими, ніж у зазначених вище чинних нормативних документах.

1. Правила визначання

]Зважують на лабораторних вагах від 5 до 10виробівІ занурюють Тх у посудину зодним

ІІз розчинників відповідно до 8.3.1.

ПІСЛЯ розчинення глазурі корпуси виробів виймають Із посудини, підсушують на повітрі під Івитяжкою І зважують.

Масову частку глазурі (©5) у відсотках розраховують за формулою;

(п7-т,)Ю0

5Z•f)

©.I =

т

де m — маса глазурованих виробів, п

ту — маса корпусів виробів без глазурі, г;

100 — коефіцієнт перерахунку у відсотки.

1. Правила опрацьовування результатів визначання

Результат розраховують та записують, округлюючи до другого десяткового знака. Кінцевий результат округлюють до першого десяткового знака.

1. Контролювання збіжності результатів визначання

Контролювання збіжності результатів досліджування передбачає досліджування тієї самої проби за тих самих умов одним виконавцем на тих самих приладах не менше двох разів. Допустима розбіжність між результатами двох паралельних вимірювань, виконаних в одній лабораторії, не повинна перевищувати 1.5 %.

1. ВІдтворюванІсть визначання

Допустима розбіжність між результатами двох паралельних вимірювань в різних лабораторіях не повинна перевищувати 2 %.

Допустима похибка вимірювання масової частки складової частини виробу (глазурі) не повинна перевищувати ± 2 % за довірчої ймовірності Р = 0,95.

1. Визначання масовоТ частки ядор горіхів І ядер олійного насіння Метод полягає у вилучанні ядер горіхів І ядер олійного насіння Із наважки виробів і визначанні Тх маси після висушення.

Метод застосовують для визначання масовоТ частки ядер горіхів (цілих І подрібнених) та ядер олійного насіння в грильяжі, шоколаді та інших виробах.

1. Засоби вимірювальної техніки, допоміжні пристрої і матеріали: годинник ЗГІДНО з чинними нормативними документами;

•— термометр рідинний скляний згідно з гост 28498 з допустимою похибкою ± 1 °С, з діапазоном вимірювання від О °С до 150 °С. з ціною поділки 1 °С;

• шафа сушильна електрична з контактним або технічним терморегулятором згідно з чинними норматизними документами;
• ваги лабораторні загальної призначеності 3-го класу точності з найбільшою границею зважування 1 кг, з точністю зваж>'вання до 1 г згідно з ГОСТ 24104;
• стаканчітки В-1-50ТС або В-1-100ТС, Б-1-250ТС. або Н-1-50ТС, Н-1-Ю0ТС згідно з ГОСТ 25336;
• стаканчики для зважування згідно з ГОСТ 25336;
• циліндри ВІДЛИВНІ 1-250 або 3-250 згідно з ГОСТ 1770;
• баня водяна зпдно з чинними нормативними документами,
• лійіаі В-56-80 ХС або В-75-110 ХС згідно з ГОСТ 25336;
• палички скляні згідно з ГОСТ 21400;
• сито із сітки дротяної тканої № 05 згідно з ГОСТ 6613;
• скло годинникове діаметром від 60 мм до 80 мм зпдно з чинними нормативними документами;
• чашка для випарювання 1 або 2 згідно з ГОСТ 9147;
• шпатель згідно з чинними нормативними документами;
• ексикатор 2-140 або 2-190 згідно з ГОСТ 25336; вода дистильована згідно з ГОСТ 6709;
• папір фільтрувальний лабораторний згідно з ГОСТ 12026.