Страница 4: НПАОП 24.0-1.19-05. Правила охорони праці під час експлуатації магістральних трубопроводів для транспортування рідкого аміаку (аміакопроводів) (33826)

6.1.4. Класифікація приміщень і зовнішніх установок наземних споруд аміакопроводу за вибухопожежонебезпечністю, електрообладнанням і санітарною характеристикою наведена у таблиці 1.

Таблиця 1

Продовження таблиці 1

6.1.5. До найбільш небезпечних наземних об'єктів магістрального аміакопроводу відносять:

устаткування насосних модулів – відцентрові багатоступінчасті насоси для транспортування рідкого аміаку;

стендери заправки аміаковозів під час наповнення цистерн рідким аміаком;

групові установки скрапленого вуглеводневого газу під час заправки пропан-бутаном;

електропідстанції, розподільні пункти, обладнання акумуляторних, лінії електропередавання тощо;

ємності з легкозаймистими рідинами;

надводні переходи через водні перешкоди.

6.1.6. На територіях насосних, окремо розташованих роздавальних станцій і головних постів секціонування, слід передбачати метеорологічні станції.

6.2. Насосні і роздавальні станції

6.2.1. Під час експлуатації насосних і роздавальних станцій магіс-

трального аміакопроводу слід додержуватися вимог, передбачених ГСТУ 3-041-2003, Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 18.10.94 №104 (далі - ДНАОП 0.00-1.07-94), Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 31 грудня 2003 року № 279, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 8 червня 2004 року за № 704/9303, а також вимог цього підрозділу.

6.2.2. Для забезпечення безпечного транспортування і видачі рідкого аміаку у складі насосних і роздавальних станцій повинні бути устаткування і допоміжні вузли згідно з ГСТУ 3-041- 2003.

6.2.3. Управління роботою насосних станцій здійснюється автоматично.

6.2.4. На кожній насосній станції засобами автоматизованої системи управління повинні виконуватися:

телевимірювання, телесигналізація та інші види сигналізації основних технологічних параметрів;

телекерування роботою насосів, запірною і регулюючою арматурою НС;

контроль за вимірюванням температури, тиску і витрати аміаку на вході і виході НС.

6.2.5. Система протиаварійного захисту повинна передбачати звукову сигналізацію при відхиленнях технологічних параметрів і автоматичне відключення технологічного обладнання НС при виникненні аварійної ситуації.

6.2.6. Системою телемеханіки на ЦПУ повинні передаватися сигнали про виникнення механічного або електричного дефекту у роботі насосів.

6.2.7. Узагальнений сигнал „механічний дефект” включає в себе такі відхилення параметрів:

висока температура внутрішнього підшипника насоса;

висока температура зовнішнього підшипника насоса;

максимальна вібрація, осьове зміщення валу насоса;

висока температура мастила;

низький тиск мастила;

максимальний тиск після ущільнення валу насоса.

6.2.8. Узагальнений сигнал „електричний дефект” включає в себе такі відхилення параметрів:

висока температура внутрішнього підшипника двигуна;

висока температура зовнішнього підшипника двигуна;

максимальна сила струму двигуна;

несправність системи заземлення;

недостатня вентиляція двигуна;

висока температура статора.

6.2.9. Насосні модулі та електромодулі НС повинні бути оснащені системами автоматичного виявлення і гасіння пожежі відповідно до проектної документації.

6.2.10. У насосних модулях автоматично контролюють гранично допустиму концентрацію аміаку у приміщенні, яка не повинна перевищувати 20 мг/м3.

У разі витоку аміаку в насосному модулі повинен спрацьовувати попереджувальний звуковий сигнал і автоматично вмикатися аварійна вентиляція.

Сигнали про пожежу і пропуск аміаку в насосному модулі передаються в ЦПУ і на місцевий щит управління.

6.2.11. Гранично допустима концентрація аміаку в повітрі на території насосних і роздавальних станцій 7 мг/м3.

6.2.12. Під час експлуатації роздавальних станцій за допомогою приладів необхідно контролювати рівень заповнення резервуарів- сховищ аміаком, тиск і температуру рідкого аміаку.

6.2.13. Максимальний рівень в резервуарах - сховищах не повинен перевищувати 2,4 м.

6.2.14. Перед заповненням цистерн аміаковоза рідким аміаком слід перевірити:

справність арматури;

роботоздатність арматури, контрольно-вимірювальних приладів, запобіжних пристроїв і швидкісних клапанів;

герметичність ущільнення затворів, сальникових кілець, вентилів.

6.2.15. Цистерна аміаковоза перед кожним заповненням повинна мати залишковий тиск не менше 0,05 МПа.

6.2.16. Позитивні результати перевірки готовності аміаковоза до заповнення рідким аміаком слід заносити до журналу обліку заповнення і журналу контролю технічного стану аміаковозів.

Тільки після цього дозволяється встановлення аміаковоза для проведення наливних операцій.

6.2.17. Для наливу автоцистерн необхідно застосовувати рукава з текстильним каркасом або металевим обплетенням.

6.2.18. Заповнення цистерн аміаковоза рідким аміаком повинно контролюватися за лічильником РС і покажчиком рівня на цистерні.

Максимальний об’єм заповнення цистерни рідким аміаком повинен бути не більше 85 %.

6.2.19. Усі операції, які виконуються водієм аміаковоза, проводять під контролем оператора РС.

6.2.20. Під час зливання і наливання рідкого аміаку не дозволяється присутність сторонніх осіб поблизу аміаковоза.

6.2.21. Не допускається залишати цистерну приєднаною до комунікацій, коли наливання і зливання рідкого аміаку не проводяться.

6.2.22. Після припинення наливання і зливання рідкого аміаку необхідно продути рукав, скинути тиск з комунікацій, після чого відключити їх від цистерни.

6.2.23. Під час зупинок на ремонт зливання рідкого аміаку з устаткування і трубопроводів здійснюють у дренажну ємність, звідки перекачують на всмоктування магістральних насосів НС або в ємність РС, а газоподібний аміак уловлюють у санітарній ємності або спалюють на факельній установці.

6.2.24. Для продувки устаткування і трубопроводів НС і РС використовують азот від групової установки азотних балонів або інших джерел.

6.2.25. Трубопроводи азоту для продувки апаратів і комунікацій НС, РС повинні бути відглушені або мати знімні ділянки. Знімають заглушки або встановлюють знімні ділянки тільки на час продувки.

6.2.26. Під час експлуатації насосних і роздавальних станцій магі-стрального аміакопроводу необхідно додержуватися таких вимог:

працювати дозволяється тільки на справному устаткуванні і комунікаціях, оснащених запобіжними пристроями, регулюючими та контрольно-вимірювальними приладами, сигналізацією і блокіровками. Теплові клапани на працюючих трубопроводах повинні бути закритими, на непрацюючих відкритими;

не дозволяється регулювати запобіжні клапани на працюючому устаткуванні і комунікаціях. Регулювання запобіжних клапанів виконують на спеціальному стенді;

необхідно систематично перевіряти надходження мастила в усі частини механізмів і обладнання, що змащуються, подання ущільнюючої рідини на торцеві ущільнення насосів, обдув електродвигунів;

перевіряти роботоздатність систем автоматичного пожежогасіння і комплектність первинних засобів пожежогасіння;

у виробничих приміщеннях переносні електроінструменти слід використовувати тільки у вибухозахищеному виконанні.

7. ВИМОГИ ДО ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ

РЕМОНТНИХ РОБІТ

7.1. Загальні вимоги

7.1.1. Цей підрозділ визначає загальні вимоги безпеки під час проведення ремонтних робіт на лінійній частині і наземних спорудах магістрального аміакопроводу.

7.1.2. Види ремонтних робіт, умови їх проведення і контроль якості викладені у розділі 17 ГСТУ 3-041-2003.

7.1.3. Ремонт та технічне обслуговування технологічного і теплоенергетичного устатковання слід проводити відповідно до вимог актів норма-тивно-технічного характеру з цих питань.

7.1.4. Зупинку наземних споруд аміакопроводу (НС, РС тощо) на ремонт здійснюють за письмовим розпорядженням роботодавця.

7.1.5. Ремонтні роботи підвищеної небезпеки на лінійній частині магістрального аміакопроводу і його наземних спорудах повинні виконуватися

на підставі наряду-допуску, оформленого за формою, наведеною у додатку 1.

7.1.6. Наряди - допуски оформляють у двох примірниках і видають на строк, потрібний для виконання певного виду робіт, але не більше 5 календарних днів. У разі перерви в роботі тривалістю більше доби (без рахування вихідних днів) наряд - допуск втрачає чинність і при поновленні робіт оформляється новий.

7.1.7. Усі наряди - допуски повинні бути пронумеровані і записані у спеціальному журналі.

Журнал обліку нарядів - допусків зберігають у виробничо-технічному відділі протягом 3-х місяців від дня останнього запису.

7.1.8. До початку ремонтних робіт працівники повинні бути проінструктовані щодо безпечних методів і прийомів робіт особою, відповідальною за виконання робіт, з обов’язковим записом про це у наряді - допуску.

Працівники підприємств, які виконують роботи на об’єктах магістрального аміакопроводу на умовах договору - підряду, повинні допускатися до роботи за актом-допуском, форма якого, наведена у додатку 2.

7.1.9. До початку застосування нових видів машин, механізмів,

устатковання тощо роботодавець повинен розробити та затвердити інструкції щодо безпечної їх експлуатації відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 4 квітня 1998 року за № 226/2666 (ДНАОП 0.00-4.15-98).

7.1.10. На ремонтних дільницях повинні бути організовані місця для приймання їжі, відпочинку і сну (вагончики), які в холодну пору повинні опалюватися. У вагончику повинен бути бак з питною водою, умивальник, душ, сушильні, аптечка.

7.1.11. Ремонтні роботи на трубопроводі необхідно виконувати у світлий час доби. При продовженні робіт з настанням темряви повинне бути забезпечене освітлення робочих місць.

7.1.12. Працівники, зайняті на ремонтних роботах, повинні бути забезпечені спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту і запобіжними пристроями відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 29 жовтня 1996 року № 170, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18 листопада 1996 року за № 667/1692 (далі- ДНАОП 0.00- 4.26-96).

7.1.13. На місці проведення ремонтних робіт постійно повинен чергувати вахтовий автотранспорт. Транспортні засоби, призначені для перевезення людей, повинні бути справними і проходити щоденний огляд.

7.1.14. Для проведення ремонтних і аварійних робіт на магістральному аміакопроводі на підприємстві слід передбачати аварійний запас труб, кабелю, обладнання ліній електропередавання. Довжина труб і кабелю зв’язку в аварійному запасі повинна складати не менше 0,2 % від їх протяжності.

7.1.15. Для захисту від атмосферної корозії труби аварійного запасу праймують і заглушають з обох кінців.