11.3.3.19 Над переносними і пересувними установками електрозварювання, що розташовані на відкритому повітрі, мають бути споруджені піддашшя з матеріалів, що не згорають, для захисту робочого місця зварювача і устаткування електрозварювання від атмосферних опадів. Піддашшя можна не споруджувати, якщо електроустаткування установки електрозварювання має оболонки із ступенем захисту, відповідним умовам роботи в зовнішніх установках. Під час дощу, снігопаду роботи на відкритому повітрі мають припинятися.

11.3.3.20 При проведенні робіт електрозварювання у вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях зворотний провід від зварюваного виробу до джерела струму повинен бути тільки ізольованим, причому за якістю ізоляції він не повинен поступатися прямому провіднику, що приєднується до електродотримача.

11.3.3.21 Конструкція електродотримача для ручного зварювання має забезпечувати надійне затискання і швидку зміну електродів, а також унеможливлювати коротке замикання його корпусу на зварювану деталь при тимчасових перервах у роботі або при випадковому його падінні на металеві предмети. Ручка електродотримача має бути зроблена з негорючого діелектричного і теплоізолювального матеріалу.

11.3.3.22 Електроди для зварювання мають бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму. При зміні електродів їх залишки (недопалки) слід скидати в спеціальний металевий ящик, установлений біля місця зварювальних робіт. Перед зварюванням електроди мають бути просушені при температурі, указаній в паспортах на конкретний тип електродного покриття. Покриття електродів має бути однорідним, щільним, без здуття, напливів і тріщин.

11.3.3.23 Установка електрозварювання на весь час роботи має бути заземлена. Крім заземлення основного устаткування електрозварювання, в зварювальних установках слід безпосередньо заземляти той затиск вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що йде до виробу (зворотний провідник).

11.3.3.24 ТО і ППР зварювального устаткування мають проводитися відповідно до графіка. Щодня після закінчення роботи слід проводити чищення агрегатів і пускової апаратури.

11.3.3.25 Температура нагріву окремих частин зварювального агрегата (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів вторинного ланцюга та ін.) не повинна перевищувати 75° C, а для баластного реостата нагрів кожуха не повинен перевищувати 100° C.

11.3.3.26 Опір ізоляції обмоток трансформатора відносно корпусу, між обмотками і ізоляцєю струмопровідних частин зварювального ланцюга (кабелів, електродотримачів) має бути не менше 0,5 мОм. При введенні в експлуатацію і після капітального ремонту ізоляція зварювальних трансформаторів протягом 1 хвилини має випробовуватися підвищеною напругою частотою 50 Гц.

Випробувальна напруга має відповідати значенням, приведеним у табл. 3.

Таблиця 3

Місце прикладання випробувальної напруги 

Випробувальна напруга при напрузі живлячої мережі трансформатора, В 

до 380 

понад 380 

Між первинною обмоткою і корпусом 

1800 

2250 

Між вторинною обмоткою і корпусом 

1800 

1800 

Між первинною і вторинною обмоткою 

3600 

4050 



11.3.3.27 Живлення дуги в установках для атомно-водневого зварювання має здійснюватися від окремого трансформатора. Безпосереднє живлення дуги від розподільної мережі через регулятор струму будь-якого типу не допускається.

11.3.3.28 При атомно-водневому зварюванні в пальнику має бути передбачене автоматичне відключення напруги і припинення подачі водню у разі розриву електричного ланцюга.

11.3.3.29 Відстань від машин точкового, шовного і рельєфного зварювання, а також від машин для стикового зварювання до місць знаходження горючих матеріалів і конструкцій має бути не менше 4 м при зварюванні деталей перерізом до 50 мм, а від машин для стикового зварювання деталей перерізом понад 50 мм - не менше 6 м.

11.3.4 Паяльні роботи (із застосуванням відкритого вогню)

11.3.4.1 Робоче місце при проведенні робіт з використанням паяльних ламп має бути очищене від горючих матеріалів, а конструкції з горючих матеріалів, що знаходяться на відстані менше 5 м, мають бути захищені екранами з негорючих матеріалів або политі водою (водним розчином піноутворювача та ін.).

11.3.4.2 Паяльні лампи необхідно тримати в повній справності і не рідше 1 разу на місяць перевіряти їх на щільність і герметичність із занесенням результатів і дати перевірки в спеціальний журнал. Крім того, не рідше 1 разу на рік мають виконуватися контрольні гідравлічні випробування тиском.

11.3.4.3 Кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування і допустимого робочого тиску. Запобіжні клапани мають бути відрегульовані на заданий тиск.

11.3.4.4 Заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід в спеціально відведених для цієї мети місцях.

11.3.4.5 Для запобігання викидам полум'я з паяльної лампи пальне, що заправляється в неї, має бути очищене від сторонніх домішок і води.

11.3.4.6 Щоб уникнути вибуху паяльної лампи забороняється:

застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензині або суміші бензину з гасом;

підвищувати тиск у резервуарі лампи при накачуванні повітря більше допустимого робочого тиску, указаного в паспорті;

заповнювати лампу пальним більше ніж на 3/4 об'єму її резервуару;

відкручувати повітряний гвинт і наливну пробку, коли лампа горить або ще не остигла;

курити під час ремонтування лампи, а також виливати з неї або заправляти її пальним поблизу відкритого вогню.

11.3.5 Розігрівання (варіння) бітумів і смол

11.3.5.1 Розігрівання (варіння) бітумів і смол необхідно здійснювати в спеціальних котлах, які мають бути справні, забезпечені кришкою, що щільно закривається, з негорючих матеріалів. Заповнювати котли слід не більше ніж на 3/4 їх місткості. Наповнювач, що завантажується у котел, має бути сухим.

11.3.5.2 Щоб уникнути виливання мастики в топку і її загоряння, котел необхідно встановлювати похило так, щоб його край, розташований над топкою, був на 50 - 60 мм вище протилежного. Топочний отвір котла має бути обладнаний відкидним дашком з негорючого матеріалу. Після закінчення роботи топки котлів мають бути загашені й залиті водою.

11.3.5.3 Місце розігрівання (варіння) бітумів і смол слід обносити валом (або бортом з негорючих матеріалів) заввишки не менше 0,3 м.

11.3.5.4 З метою пожежогасіння місце розігрівання (варіння) бітуму (смол) необхідно забезпечити ящиком із сухим піском місткістю 0,5 м, лопатами і повітряно-пінними вогнегасниками (не менше 2 шт.).

11.3.5.5 При роботі пересувних котлів на зрідженому газі газові балони в кількості більше двох мають знаходитися у вентильованих шафах з негорючих матеріалів, установлених на відстані не менше 20 м від працюючих котлів. Указані шафи слід тримати постійно закритими на замки.

11.3.5.6 При розміщенні бітумного котла на відкритому повітрі над ним необхідно встановлювати піддашшя з негорючих матеріалів.

11.3.5.7 Котли можна встановлювати групами. Кількість котлів у групі не повинна перевищувати трьох. Відстань між групами котлів має бути не менше 9 м.

11.3.5.8 Місце розігрівання (варіння) бітумів (смол) має розміщуватися на спеціально відведених майданчиках і розташовуватися на відстані: від будівель і споруд IV, IVа, V ступенів вогнестійкості - не менше ніж на 30 м; від будівель і споруд III, IIIа, IIIб ступенів вогнестійкості - не менше ніж на 20 м; від будівель і споруд I і II ступенів вогнестійкості - не менше ніж на 10 м.

11.3.5.9 Підігрівати бітумні суміші всередині приміщень слід у бачках з електропідігрівом. Забороняється застосовувати для підігрівання прилади з відкритим вогнем.

11.3.5.10 Доставка гарячої бітумної мастики на робочі місця має здійснюватися:

у спеціальних металевих бачках, які мають форму зрізаного конуса, що повернутий широкою стороною вниз, з кришками, що щільно закриваються. Кришки повинні мати замкові пристрої, що не допускають відкриття при випадковому падінні бачка;

насосом по сталевому трубопроводу, закріпленому на вертикальних ділянках до будівельної конструкції, не допускаючи при цьому протікання. На горизонтальних ділянках допускається подача мастики по термостійкому шлангу. У місці з'єднання шланга із сталевою трубою необхідно надягати запобіжний футляр завдовжки 0,4 - 0,5 м (з брезенту або інших матеріалів). Після наповнення ємності установки для нанесення мастики слід відкачати мастику з трубопроводу.

11.3.5.11 Не дозволяється:

залишати котли без нагляду в процесі розігрівання (варіння);

установлювати котли в горищних приміщеннях і на покриттях будівель (споруд);

продовжувати топку котлів з бітумами (смолами) у разі появи течі (необхідно негайно припинити топку, очистити котел, відремонтувати його або замінити).

11.3.6 Фарбувальні роботи

11.3.6.1 Вогневі роботи (зварювальні та ін.) слід проводити не ближче 15 м від місця проведення фарбувальних робіт. Місце зварювання слід захищати захисним екраном.

11.3.6.2 Лакофарбові матеріали допускається зберігати:

у коморі при фарбопідготовчому відділенні в кількості не більше тридобової потреби (допускається зберігання лакофарбових матеріалів безпосередньо в приміщенні фарбопідготовлення без улаштування окремої комори, якщо добова витрата цих матеріалів не перевищує 300 кг);

у цеховій коморі в кількості, що не перевищує змінну потребу;

на робочих місцях у кількості, що не перевищує місткість фарбонагнітального бака або стандартної фляги (40 л), причому тара має бути щільно закрита.

11.3.6.3 На кожній бочці, бідоні та іншій тарі з лакофарбовим матеріалом, розчинником та ін. має бути наклейка або бирка з точною назвою цих матеріалів, із зазначенням їх пожежонебезпечних властивостей. Порожня тара з-під лакофарбових матеріалів має бути щільно закрита і зберігатися на спеціально відведених майданчиках.

11.3.6.4 Фарбувальні та сушильні камери, інше устаткування приміщень для ведення фарбувальних і фарбопідготовчих робіт мають виконуватися з негорючих матеріалів.

11.3.6.5 Внутрішні поверхні стін фарбувальних приміщень на висоту не менше 2 м мають бути облицьовані негорючим матеріалом, що допускає легке очищення від забруднень.

11.3.6.6 Фарбувальні та фарбопідготовчі приміщення підрозділів мають бути обладнані самостійною примусовою витяжною вентиляцією і системами місцевих відсмоктувань з камер фарбування, ванн занурення, установок обливання, постів ручного фарбування, сушильних камер та ін. Забороняється виконувати фарбувальні роботи при відключених системах вентиляції. Слід передбачати захисне блокування, що унеможливлює подачу матеріалів (стислого повітря до розпилювальних пристроїв) при припиненні роботи вентиляції. Витяжні вентиляційні установки приміщень фарбування повинні мати звукову або світлову сигналізацію, що сповіщає про припинення їх робіт.

11.3.6.7 Вентилятори витяжних систем від ділянок фарбування, сушильного та фарбувального устаткування слід застосовувати у вибухобезпечному виконанні.

11.3.6.8 Влаштування припливних і витяжних вентиляційних каналів, що знаходяться нижче рівня підлоги, забороняється, за винятком камер з нижнім витягом і установок безкамерного фарбування на ґратах у підлозі.

11.3.6.9 При використанні в одній камері різних лакофарбових матеріалів (нітроцелюлозних, масляних, алкідних та ін.) перед зміною фарби камеру необхідно ретельно очистити від фарби іншого типу, що осіла.

11.3.6.10 Камери фарбування необхідно очищувати від фарби, що осіла, у міру її накопичення, але не рідше одного разу на тиждень після закінчення зміни (при працюючій вентиляції).

11.3.6.11 При ручному фарбуванні внутрішніх поверхонь великогабаритних виробів (типу цистерн та ін.) необхідно передбачати в них не менше двох отворів (люків) з протилежних сторін: один - для витяжки, другий - для підсосу свіжого повітря. Фарбування слід починати з боку отворів (люка) для витяжки повітря. Об'єм вентильованого повітря розраховується на розбавлення пари розчинників у середньому до ГДК.

11.3.6.12 Повітря, що витягується від місця фарбування розпилюванням, підлягає очищенню від частинок горючих фарб і лаків за допомогою гідрофільтрів (мокрий спосіб) або інших ефективних пристроїв очищення.

11.3.6.13 При фарбуванні розпилюванням фарбонагнітальні бачки мають знаходитися поза приміщеннями. Фарборозпилювачі мають бути заземлені.

11.3.6.14 Фарборозпилювачі і шланги в кінці зміни слід очищувати і промивати від залишків лакофарбових матеріалів. Форсунки гідрофільтрів слід оглядати регулярно один раз на добу і в разі потреби очищувати їх.

11.3.6.15 При фарбуванні методом безповітряного розпилювання забороняється включати в роботу електронагрівач установки з підігрівом до повного заповнення гідросистеми. Фарборозпилювач, що знаходиться під високим тиском лакофарбного матеріалу, має бути забезпечений (на робочому місці) попереджувальним написом "Вогненебезпечно! Високий тиск". Сітчасті фільтри установок безповітряного розпилювання слід виймати і промивати не менше одного разу на тиждень.

11.3.6.16 Робота з ручною електростатичною установкою має проводитись відповідно до інструкції з експлуатації та обслуговування цієї установки. Після закінчення роботи слід проводити промивку системи відповідним розчинником при відключеній високій напрузі.

11.3.6.17 Сушильні камери необхідно теплоізолювати негорючими матеріалами (температура зовнішньої поверхні стінок не повинна перевищувати 45° C). Нагрівальні прилади мають бути захищені від попадання на них крапель лакофарбового матеріалу.

11.3.6.18 Не допускається:

виконувати будь-які роботи в фарбопідготовчому відділенні, окрім приготування фарби;

об'єднувати між собою загальною витяжною системою місцеві витяги повітря фарбопідготовчих відділень (між собою і з вентиляційними системами інших виробництв);