Пустоти за негорючим кріпленням повинні закладатися негорючими або важкогорючими матеріалами.
7.2. Установки пожежної сигналізації та пожежогасіння
7.2.1. Будівлі, приміщення та споруди підприємств повинні обладнуватися установками пожежної сигналізації та пожежогасіння відповідно до вимог ДБН В.2.5-13-98, правил, стандартів, відомчих та інших нормативних документів (ВНТП 26-82, ВНТП 27-82), які не суперечать цим Правилам (додаток 9).
7.2.2. Усі установки повинні знаходитися в справному стані та утримуватися відповідно до вимог НАПБ Б.01.004-2000 у постійній готовності. Несправності, які впливають на їх працездатність, повинні усуватися негайно з записом у книзі (додаток 10). Технічне обслуговування установок здійснюється спеціально навченими людьми з числа персоналу підприємства в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах. Організація, яка здійснює технічне обслуговування установок, повинна мати ліцензію на право виконання цих робіт та несе відповідальність за якість технічного обслуговування.
7.2.3. На період проведення робіт з технічного обслуговування або планово-попереджувального ремонту, для яких передбачається відключення установок, керівник підприємства зобов'язаний ужити необхідних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки приміщень та технічного устатковання.
7.2.4. Стан шлейфів пожежної сигналізації, ліній керування та зв'язку повинен постійно контролюватися в режимі "Готовність" та підлягає періодичним випробуванням у режимах "Тривога" та "Установка спрацювала" відповідно до плану-графіка.
7.2.5. Диспетчерські пункти, операторні технологічних цехів та станцій пожежогасіння повинні бути обладнані телефонним зв'язком та забезпечені схемами пожежної сигналізації або установками пожежогасіння з позначенням захищуваних приміщень чи технологічного устатковання, а також інструкціями щодо керування установками (системами) пожежогасіння та про дії з оповіщення про аварії та (або) пожежі, які відповідають вимогам ДНАОП 1.1.30-4.02-80.
7.2.6. В установках водяного та пінного пожежогасіння, на вузлах керування ними необхідно вивішувати функціональні схеми обв'язки, на табличках указувати типи та кількість зрошувачів у секції, а засувки та крани нумерувати у відповідності зі схемою обв'язки. Функціональні схеми обв'язки повинні вивішуватися також у насосних АУП.
7.2.7. На підприємстві необхідно вести експлуатаційну документацію, що відповідає вимогам ДНАОП 1.1.30-5.34-02, у якій потрібно реєструвати:
утримання, терміни та виконавців (юридичних та фізичних осіб) проведення технічного обслуговування та планово-попереджувального ремонту;
дату та обставини санкціонованих та помилкових спрацьовувань УПС та АУП, дату виходу з ладу автоматичних засобів та час усунення недоліків;
дату та результати контрольних перевірок та періодичних випробувань УПС та АУП.
На об'єкті також повинні бути:
проектна документація та монтажні креслення на установку;
акт приймання та здавання установки в експлуатацію;
паспорти на устатковання та прилади;
настанова з експлуатації установки;
посадові інструкції.
7.2.8. На підприємстві наказом або розпорядженням керівника повинні бути призначені:
особа, яка відповідальна за технічне обслуговування УПС та АУП;
оперативний (черговий) персонал для контролю за працездатним станом УПС та АУП (оперативний персонал - для щоденного контролю, черговий персонал - для цілодобового). Функції оперативного (чергового) персоналу можуть суміщуватися.
7.2.9. Особа, відповідальна за експлуатацію установки, зобов'язана забезпечити:
виконання вимог правил утримання УПС та АУП;
утримання УПС та АУП у працездатному стані шляхом своєчасного проведення технічного обслуговування та планово-попереджувального ремонту;
навчання оперативного (чергового) персоналу, а також інструктаж осіб, які працюють у захищуваних приміщеннях;
наявність необхідної експлуатаційної документації та контроль за систематичним її веденням;
інформування керівника об'єкта про усі випадки відмовлень та спрацьовування установок;
своєчасне пред'явлення рекламацій: заводам-виробникам - при постачанні некомплектних або неякісних приладів та устатковання; монтажним організаціям - при виявленні неякісного монтажу або відступів від проектної документації, не узгоджених з розробником проекту або наглядовими органами; спеціальним обслуговуючим організаціям - за неякісне або несвоєчасне технічне обслуговування та ремонт установок.
7.2.10. Оперативний (черговий) персонал повинен знати:
назви та місцезнаходження приміщень, які захищаються;
порядок виклику пожежної охорони при одержанні сигналу тривоги та взаємодії з підрозділами аварійно-рятувальної служби під час ліквідації пожежі та її наслідків;
порядок визначення працездатності установки в період експлуатації;
порядок ведення експлуатаційної документації.
Гірничий диспетчер шахти після одержання сигналу про пожежу повинен викликати головного інженера шахти. До його прибуття гірничий диспетчер виконує обов'язки відповідального керівника робіт з ліквідації пожежі.
7.2.11. Апаратура УПС повинна бути встановлена в місцях, які недоступні для сторонніх осіб, та опломбована.
7.2.12. Пожежні сповіщувачі на об'єктах необхідно встановлювати в місцях, які відповідають вимогам ГОСТ 12.4.009-83 та технічній документації заводів-виробників. Сповіщувачі повинні бути захищені від механічних ушкоджень та несанкціонованих спрацьовувань. Заходи захисту не повинні впливати на їх працездатність.
7.2.13. Не допускається встановлювати замість несправних сповіщувачі іншого типу або принципу дії, а також замикати шлейф сигналізації у разі відсутності сповіщувача в місці його розміщення.
7.2.14. У разі ремонту ручного пожежного сповіщувача поруч повинна бути вивішена табличка з відповідним написом.
7.2.15. При введенні в експлуатацію УПС кількість шлейфів приймально-контрольного приладу та станції повинна забезпечувати захист необхідної кількості зон (приміщень) об'єкта та мати не менше 10 % запасу резервних (незадіяних) шлейфів.
7.2.16. Клемні коробки приладів повинні бути зачинені захисними кришками та опломбовані, а корпуси приладів - заземлені.
7.2.17. Місце підключення приладів УПС до абонентської телефонної лінії повинне бути обмежене для доступу сторонніх осіб.
7.2.18. Приміщення з встановленими в ньому приймально-контрольними приладами та станціями повинне бути сухим та добре вентильованим, а також обладнане аварійним освітленням, мати достатній рівень природного та штучного освітлення.
7.2.19. Електроживлення УПС і АУП повинне здійснюватися відповідно до вимог ГОСТ 12.1.019-79.
При використанні джерела резервного живлення акумуляторної батареї її місткість повинна забезпечувати роботу систем сигналізації протягом однієї доби в черговому режимі та не менше трьох годин у режимі "Тривога".
7.2.20. Приймально-контрольні прилади та станції УПС необхідно розміщувати в приміщеннях з цілодобовим чергуванням персоналу. В обґрунтованих випадках допускається розміщення приймально-контрольних приладів у приміщеннях без чергового персоналу за умови забезпечення передання повідомлень про пожежу (несправності) на пожежний пост або в інше приміщення з постійним цілодобовим перебуванням людей та контролю каналів зв'язку.
7.2.21. АУП повинні відповідати вимогам НАПБ Б.07.005-86, НАПБ В.01.016-80/140, НАПБ В.01.015-80/140, ГСТУ 29.2.04675545.004-2001.
Унесення будь-яких змін у конструкцію установки, перекомпонування захищуваних приміщень та інші перебудови допускається робити за узгодженням із проектною організацією та інформуванням про це органи Державного пожежного нагляду.
7.2.22. Переведення установок з автоматичного пуску на ручний не допускається, за винятком випадків, які передбаченні у ГСТУ 29.2.04675545.004-2001.
Пристрої ручного пуску АУП повинні бути захищені від несанкціонованого приведення в дію, механічних ушкоджень та встановлюватися поза можливою зоною горіння в доступному місці. Для визначення їх місцезнаходження повинні застосовуватися вказівні знаки, які розташовані як усередині, так і поза приміщенням.
7.2.23. Елементи та вузли АУП повинні бути пофарбовані відповідно до вимог ДНАОП 1.1.30-5.34-02, ГОСТ 12.4.026-76.
7.2.24. Зрошувачі та насадки повинні постійно утримуватися в чистоті, при проведенні ремонтних робіт бути захищеними від попадання на них фарби, побілки тощо. У місцях, де є небезпека механічного ушкодження, їх необхідно захищати надійними огородженнями, які не впливають на поширення тепла (для спринклерних зрошувачів) та не змінюють схеми зрошення. Не допускається встановлювати замість зрошувачів, які спрацювали та які несправні, пробки та заглушки.
7.2.25. Вузли керування систем водяного і пінного пожежогасіння повинні бути розміщені в приміщеннях з мінімальною температурою повітря протягом року не менше плюс 4° C.
7.2.26. Приміщення, у яких розміщені вузли керування, станції пожежогасіння, повинні мати телефонний зв'язок з диспетчерським пунктом (пожежним постом), аварійне освітлення та бути постійно зачинені на замок та опломбовані.
Ключі від приміщень повинні знаходитися в обслуговуючого та оперативного (чергового) персоналу. Біля входу до приміщення повинна висіти табличка (табло) з написом "Станція (вузол керування) пожежогасіння".
7.2.27. Підлягають дозарядженню (перезарядженню) посудини та балони установок пожежогасіння, маса вогнегасної речовини або тиск середовища в яких знизилися до значень, які встановлені експлуатаційною документацією, на 10 % і більше.
АУП необхідно захищати від попадання на них прямих сонячних променів та безпосередньої теплової дії опалювальних або нагрівальних приладів.
7.2.28. Приміщення, що захищаються АУП, повинні бути обладнані дверима, які самозачиняються.
7.2.29. АУП, які мають електричну частину та призначені для захисту приміщень з перебуванням у них людей, повинні мати:
звукову та світлову сигналізацію, яка сповіщає про подавання в ці приміщення вогнегасної речовини;
пристрої переключення автоматичного пуску на ручний з подаванням відповідного сигналу до приміщення чергового персоналу;
пристрої затримки випускання вогнегасної речовини до захищуваних приміщень.
Усередині захищуваного приміщення повинен подаватися світловий сигнал у вигляді написів на світлових табло "Газ - покинь приміщення!", "Піна - покинь приміщення!" тощо та звуковий сигнал сповіщення. Біля входу до захищуваних приміщень повинен установлюватися світловий сигнал "Газ - не заходити!" ("Піна - не заходити!"), а в приміщенні чергового персоналу - відповідний сигнал з інформацією про подавання вогнегасної речовини.
7.2.30. Заборонено:
використовувати трубопроводи АУП для підвішування або кріплення будь-якого устатковання;
приєднувати виробниче устатковання та санітарні прилади до живильних трубопроводів АУП;
установлювати запірну арматуру та фланцеві з'єднання на живильних та розподільних трубопроводах.
7.3. Протипожежне водопостачання шахти
7.3.1. Джерела протипожежного водопостачання та пожежні резервуари
7.3.1.1. Система протипожежного водопостачання шахти, розведення пожежного трубопроводу на поверхні та у шахті, витрата води на гасіння пожежі, водорозбірні споруди та насосні станції повинні відповідати вимогам будівельних норм, ДНАОП 1.1.30-5.34-02 та цих Правил (додаток 11). Витрата води на гасіння пожежі розраховується за умови однієї пожежі в шахті.
7.3.1.2. На проммайданчиках усіх шахт повинен улаштовуватися постійно наповнений водою утеплений пожежний резервуар, місткість якого визначається з розрахунку подання води на підземне пожежогасіння протягом трьох годин, але повинна бути не менше 250 м3.
На гідрошахтах, як резервуари для зберігання пожежного запасу води, можуть бути використані резервуари технічної води, які сполучені із шахтним водопроводом.
Живлення резервуарів водою повинне здійснюватися не менше ніж із двох незалежних джерел, дебіт кожного з яких повинен дорівнювати половині розрахункової годинної витрати та становити не менше 0,011 м3/с (40 м3/год.).
Дозволяється, за узгодженням з органами санітарного нагляду, використовувати як одне з незалежних джерел шахтну воду за умови очищення її до норм, які встановлені СП N 4043-85.
Для протипожежного захисту значно віддалених від проммайданчика стволів, закріплених дерев'яним кріпленням, подавання води до яких спеціальним пожежним трубопроводом (з витратою води, достатньою для гасіння пожежі в стволах) економічно недоцільне, повинен бути влаштований пожежний резервуар місткістю не менше 100 м3. Для стволів, які знаходяться в стані проходження, до моменту його початку влаштовують тимчасовий резервуар такої ж місткості. Резервуар повинен бути розташований на відстані не більше 50 м від устя ствола, заповнення резервуара може здійснюватися від однієї лінії підвідного трубопроводу або водою, яка надходить в цистернах. Для заповнення резервуара може використовуватися освітлена технічна вода.
На споруджуваних шахтах до моменту закінчення проходження стволів повинні бути введені в дію капітальні поверхневі резервуари.
7.3.1.3. Поповнення використаного в аварійних обставинах пожежного запасу води в резервуарах повинне здійснюватися в міру її витрати, але не менше встановленого СНиП 2.04.02-84 (п. 2.25). Забороняється використовувати пожежний запас води на потреби, які не пов'язані з пожежогасінням.
7.3.1.4. Як резерв пожежного запасу води для підземного пожежогасіння можуть бути використані водозбірники водовідливних установок. Ці водозбірники повинні мати постійний контрольований запас води.
7.3.1.5. Продуктивність пожежних насосів повинна відповідати розрахунковій витраті води на підземне пожежогасіння, але не повинна бути менше 0,022 м3/с (80 м3/год.), а для шахт, які експлуатують стрічкові конвеєри, не менше 0,028 м3/с (100 м3/год.).
7.3.1.6. Від пожежних резервуарів до кожного ствола шахти, між будівлями та спорудами, прокладається водопровід розрахунковим діаметром, але не менше 100 мм між будівлями та не менше як 150 мм - до стволів.
