г) кожна партія дроту з кожною партією флюсу, що будуть використовуватись спільно для автоматичного зварювання під флюсом — на механічні властивості металу шва.

Підготовка та складання деталей для зварювання

10.21. Підготовка крайок (кромок) і поверхонь, що межують з ними, для зварювання повинна виконуватись механічною обробкою або шляхом термічного різання чи стругання (кисневого, повітряно-дугового, плазмо-дугового) з наступною механічною обробкою різцем, фрезою, абразивним інструментом. Глибина механічної обробки після термічного різання (стругання) повинна вказуватись в НД залежно від сприятливості конкретної марки сталі до термічного циклу різання (стругання).

При складанні стикових з’єднань труб з одностороннім розчищанням кромок, що зварюються без підкладних кілець і підваркою кореня шва, зміщення (неспівпадання) внутрішніх кромок не повинно перевищувати значень, встановлених НД.

Для визначення величини внутрішнього зміщення кромок у кільцевому шві є припустимим проведення вимірювання із зовнішньої сторони трубопроводу з одночасним вимірюванням товщини стінки в зоні кільцевого шва ультразвуковим товщиноміром.

Крайки (кромки) деталей, що підлягають зварюванню, і ділянки, що примикають до них, очищаються від окалини, фарби, масла та інших забруднень відповідно до вимог НД.

10.22. Приварювання та вилучення допоміжних елементів (складальних пристроїв, тимчасових кріплень тощо) проводяться згідно з кресленнями та НД. Приварювання цих елементів виконується зварником, допущеним до зварювання цього виробу.

10.23. Прихвачення складених для зварювання елементів виконується з використанням тих самих зварювальних матеріалів, що використані для зварювання цього з’єднання.

Атестація технології зварювання

10.24. Технологію зварювання при виготовленні, монтажі, реконструкції та ремонті трубопроводів можна застосовувати після підтвердження її технологічності на реальних виробах, перевірки всього комплексу властивостей зварних з’єднань, що вимагаються, і освоєння ефективних методів контролю їх якості.

Технологію зварювання, що застосовується, слід атестувати згідно з цими Правилами.

10.25. Атестація технології зварювання поділяється на дослідну та виробничу.

Дослідна атестація проводиться спеціалізованою організацією зі зварювання при підготовці до впровадження нової, раніше не атестованої технології зварювання.

Виробнича атестація проводиться кожним підприємством на підставі рекомендацій, виданих за результатами дослідної атестації.

10.26. Дослідна атестація технології зварювання проводиться з метою визначення характеристик зварних з’єднань, потрібних для розрахунків при проектуванні та видачі технологічних рекомендацій (галузь використання технології, зварювальні матеріали, режими підігрівання, зварювання та термічної обробки, гарантовані показники приймально-здавальних характеристик зварного з’єднання, методи контролю та ін.).

Характеристики зварних з’єднань, що визначаються при дослідній атестації, вибирають залежно від виду і призначення основного металу, умов експлуатації зварних з’єднань, а саме:

а) механічні властивості при нормальній (20 +- 10 град.C) і робочій температурі, в тому числі тимчасовий опір розриву, границя текучості, відносне подовження і відносне звуження металу шва, ударна в’язкість металу шва і зони термічного впливу зварювання, тимчасовий опір розриву та кут вигину зварного з’єднання;

б) довготривала міцність, пластичність і повзучість;

в) циклічна міцність;

г) критична температура крихкості металу шва та зони термічного впливу зварювання;

ґ) стабільність властивостей зварних з’єднань після термічного старіння при робочій температурі;

д) інтенсивність окислення в робочому середовищі;

е) відсутність неприпустимих дефектів;

є) стійкість проти міжкристалітної корозії (для зварних з’єднань елементів зі сталей аустенітного класу);

ж) інші характеристики, специфічні для зварних з’єднань, що виконуються.

За результатами дослідної атестації організація, що її проводила, видає належні для практичного застосування рекомендації. Застосування атестованої технології зварювання, що впроваджується у виробництво здійснюється на підставі висновку спеціалізованої організації.

{ Абзац дванадцятий пункту 10.26 розділу 10 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 231 від 01.10.2007 }

10.27. Виробнича атестація технології зварювання проводиться згідно з розробленою та затвердженою кожним підприємством Програмою до початку її застосування з метою перевірки зварних з’єднань на предмет відповідності до неї в конкретних умовах виробництва та вимогам цих Правил і НД.

Виробнича атестація проводиться для кожної групи однотипних зварних з’єднань, що виконуються на даному підприємстві. Визначення однотипності зварних з’єднань наведено у додатку 4 цих Правил.

10.28. Виробнича атестація проводиться з урахуванням вимог Правил атестації зварників та відповідних чинних нормативних актів.

Якщо при виробничій атестації технології зварювання одержані незадовільні результати з будь-якого виду випробувань, то атестаційна комісія повинна вжити заходів для виявлення причин невідповідності отриманих результатів встановленим вимогам і вирішити, чи слід провести повторні випробування, чи дана технологія не може бути застосована для зварювання виробничих з’єднань і потребує доопрацювання.

{ Абзац третій пункту 10.28 розділу 10 вилучено на підставі

Наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони

праці та гірничого нагляду N 231 від 01.10.2007 }

10.29. У випадку погіршення властивостей або якості зварних з’єднань відносно рівня, встановленого дослідною атестацією, підприємство-виготовлювач (монтажна або ремонтна організація) повинне призупинити застосування технології зварювання, виявити та усунути причини, що викликали вказані погіршення, і провести повторну виробничу, а за потреби — і дослідну атестацію.

Технологія зварювання

10.30. При виготовленні, монтажі, реконструкції і ремонті трубопроводів можуть застосовуватись будь-які атестовані технології зварювання.

Є неприпустимим застосування газового зварювання для деталей з аустенітних і високохромистих сталей мартенситного та мартенситно-феритного класів.

10.31. Зварювання елементів трубопроводів проводиться за температури навколишнього повітря не нижче 0 град.C і за нормальних умов навколишнього природного середовища.

При монтажі, реконструкції та ремонті є припустимим виконання зварювання в умовах температури нижче 0 град.C при дотриманні вимог НД і створенні належних умов для зварників (захист від вітру, дощу, снігопаду).

При температурі навколишнього повітря нижче 0 град.C метал в районі зварного з’єднання перед зварюванням повинен просушуватись і прогріватись з доведенням температури вище 0 град.C (до вказаної в НД на зварювання).

10.32. Потреба і режими попереднього та супровідного підігрівання деталей, що зварюються, визначаються технологією зварювання та вказуються в НД. При температурі навколишнього повітря нижче 0 град.C підігрівання проводиться в тих самих випадках, що і при температурі вище 0 град.C, але температура підігріву повинна бути вищою на 50 град.C.

10.33. Після зварювання шов і прилеглі до нього ділянки повинні очищатись від шлаку, бризок металу та інших забруднень.

Внутрішній рубчик в стиках труб, виконаних контактним зварюванням, необхідно вилучити для забезпечення заданого прохідного перерізу.

Термічна обробка

10.34. Термічна обробка елементів трубопроводів проводиться для забезпечення відповідності властивостей металу та зварних з’єднань показникам, прийнятим НД на метал і зварювання, а також для зниження залишкових напружень, що виникають при виконанні технологічних операцій (зварюванні, гнутті, штампуванні та ін.).

Термічній обробці слід піддавати напівфабрикати, складальні одиниці та вироби в цілому, якщо її проведення передбачено цими Правилами і НД.

10.35. Термічна обробка може бути двох видів:

1) основна, що включає в себе нормалізацію, нормалізацію з відпусканням, гартування, гартування з відпусканням, аустенізацію або багатоступеневу термообробку з нагріванням до температур гартування або аустенізації;

2) додаткова — способом відпускання.

Види основної і додаткової термообробки та її режими (швидкість нагрівання, температура і тривалість витримки, швидкість охолодження, рід охолоджувального середовища та ін.) приймаються згідно з НД на виготовлення і зварювання з дотриманням вимог цих Правил.

До проведення робіт з термічної обробки допускаються термісти-оператори, які пройшли спеціальну підготовку і відповідні випробування і мають посвідчення на право проведення цих робіт.

10.36. Основній термообробці вироби підлягають у таких випадках:

1) якщо напівфабрикати (лист, труби, виливки, поковки та ін.)

не піддавались термообробці згідно з режимами, що забезпечують властивості матеріалу, прийнятими в НД на метал;

2) якщо технологічні операції формозміни (гнуття, вальцювання, штампування та ін.) проводились з нагріванням до температури, що перевищує температуру відпуску;

3) після електрошлакового зварювання;

4) після гнуття труб зі сталі аустенітного класу (незалежно від величини зовнішнього діаметра труби і радіуса вигину);

5) в усіх інших випадках, для яких в НД на виготовлення і зварювання передбачена основна термічна обробка, а також за вимогою конструкторської документації.

10.37. Основна термічна обробка не є обов’язковою, якщо технологічні операції формозміни (гнуття, вальцювання, штампування та ін.) проводились:

1) для деталей і напівфабрикатів із вуглецевої, марганцевистої та кремніймарганцевистої сталі з нагріванням до температури нормалізації з закінченням не нижче 700 град.C;

2) для труб зі сталей аустенітного класу при гнутті на верстатах з нагріванням струмами високої частоти до температури аустенізації з застосуванням спреєрного охолодження.

10.38. Додатковій термообробці (відпусканню) вироби підлягають у наступних випадках:

1) після вальцювання та штампування деталей із вуглецевої, марганцевистої та кремніймарганцевистої сталі, що проводяться без нагрівання або з нагріванням до температури нижче 700 град.C, при товщині стінки, що перевищує 5%: від внутрішнього діаметра обичайки, від найменшого внутрішнього радіуса кривизни — для днищ, від внутрішнього радіуса патрубка (відгалуження) — для штампованих трійників, від середнього радіуса кривизни — для коліна.

2) після гнуття без нагрівання труб:

- із вуглецевої та марганцевистої сталі при товщині стінки більше 36 мм незалежно від радіуса згину або при товщині 10 — 36 мм — якщо середній радіус згину є меншим від трикратного зовнішнього діаметра труби і при цьому овальність поперечного перерізу згину більше 5%;

- зі сталі марок 12Х1МФ і 15Х1М1Ф при номінальному зовнішньому діаметрі більше 108 мм незалежно від товщини стінки; при діаметрі 108 мм і менше з товщиною стінки 12 мм і більше, а також згини з овальністю поперечного перерізу більше 5%;

- із решти легованих сталей згідно з вказівками НД на виготовлення;

3) після зварювання деталей та складальних одиниць трубопроводів:

- із вуглецевої та марганцевистої сталі при товщині стінки більше 36 мм, а при проведенні супровідного підігрівання до температури не нижче 100 град.C — при товщині стінки більше 40 мм; — із легованої сталі інших марок згідно з вказівками НД на зварювання;

4) після приварювання штуцерів, а також деталей, що не працюють під тиском, до трубопроводів при товщині стінки основної деталі, що перевищує товщину стінок, вказаних у підпункті 10.38.3; можливість приварювання без термічної обробки дозволяється згідно з спеціальною технологією, узгодженою зі спеціалізованою організацією зі зварювання;

5) в усіх інших випадках, для яких в ТУ на виріб або в НД на зварювання передбачається додаткова термічна обробка або заміна основної термообробки на додаткову, а також якщо цього вимагає конструкторська документація.

10.39. Умови перебування виробу в інтервалі часу між закінченням зварювання та початком відпускання (тривалість витримки, допустима температура охолодження та ін.) визначається НД на зварювання. Температура відпускання зварного з’єднання не повинна перевищувати температуру відпускання напівфабриката.

10.40. Якщо заданий рівень механічних властивостей виготовленого елемента, крім згину труб, буде підтверджений випробуваннями, то потреба додаткової термообробки, передбаченої пунктом 10.38, вирішується спеціалізованою організацією зі зварювання.

10.41. Для елементів, що зварюються зі сталей різних марок, потреба термічної обробки та її режим встановлюється НД на зварювання.

10.42. При основній термічній обробці деталей та елементів всіх типів, а також при додатковій термообробці поздовжніх і поперечних зварних швів виріб слід нагрівати повністю. Дозволяється відпускання виробу частинами за умови, що будуть забезпечені задана структура та механічні властивості по всій довжині виробу, а також відсутності його поведення.

10.43. Дозволяється місцева термообробка при аустенізації згинів із аустенітної сталі та відпусканні згинів із вуглецевої, низьколегованої марганцевистої та кремніймарганцевистої сталі. При місцевій термообробці згинів труб повинно проводитись одночасне нагрівання всієї ділянки згинів і прилеглих до неї прямих відрізків довжиною не менше трикратної товщини стінки труби, але не менш як 100 мм з кожної сторони згину.

10.44. Відпускання поперечних зварних швів трубопроводів, а також зварних швів приварювання штуцерів, елементів опор, кріплень та інших деталей до трубопроводів дозволяється проводити шляхом місцевого нагрівання переносними нагрівальними пристроями. При термообробці поперечних (кільцевих) зварних швів повинно забезпечуватись рівномірне нагрівання на всьому периметрі кільця. Ширина зони нагрівання встановлюється НД з розміщенням зварного шва посередині ділянки, що нагрівається.