- системах опалення з чавунними опалювальними приладами тиском 1,25 робочого, але не більше ніж 0,6 МПа (6 кгс/ кв.см);
- системах панельного і конвекторного опалення тиском 1 МПа (10 кгс/ кв.см);
- системах опалення з іншими опалювальними приладами тиском згідно з їхніми паспортними даними або рекомендаціями виробника приладів.
7.7.21. Гідравлічне випробування здійснюється за плюсових температур зовнішнього повітря. Якщо ж температура зовнішнього повітря нижча від нульової, випробування можливе лише у виняткових випадках.
Під час заповнення систем опалення водою для гідравлічного випробування слід вилучити повітря з опалювальних приладів. Тиск слід піднімати рівномірно до досягнення пробного тиску. Загальний час підняття тиску визначається відповідними НД і повинен бути не меншим 10 хв. Використання стисненого повітря або газу для підняття тиску не допускається.
7.7.22. Парові системи опалення з робочим тиском до 70 кПа (0,7 кгс/кв.см) слід випробовувати тиском 0,25 МПа (2,5 кгс/кв.см) у нижній точці системи; системи з робочим тиском більше ніж 70 кПа (0,7 кгс/кв.см) — тиском, який дорівнює робочому плюс 0,1 МПа (1 кгс/кв.см), але не менше ніж 0,3 МПа (3 кгс/кв.см) у верхній точці системи.
7.7.23. До включення системи опалення в експлуатацію після ремонту, модернізації чи монтажу, а також не менше ніж один раз на 5 років здійснюється її теплове випробування на рівномірність прогрівання опалювальних приладів та визначення фактичних теплових втрат. У процесі теплових випробувань потрібно виконати налагодження і регулювання системи. Випробування здійснюються спеціалізованою організацією. Результати випробувань оформляють актом.
Температура теплоносія під час теплового випробування повинна відповідати зовнішнім температурам згідно з температурним графіком.
7.7.24. Розрахункові шайби та сопла елеваторів пломбуються.
7.7.25. Новоприєднані системи гарячого водопостачання або системи після ремонту перевіряються на щільність робочим тиском плюс 0,5 МПа (5 кгс/кв.см), але не більше ніж 1 МПа (10 кгс/ кв.см).
7.7.26. Уважається, що система витримала гідравлічні випробування, якщо під час їх проведення:
- не виявлено пітніння зварних швів, витікання з нагрівальних приладів, трубопроводів, арматури та іншого устатковання;
- під час випробування водяних і парових систем теплоспоживання протягом 5 хв спад тиску не перевищив 20 кПа (0,2 кгс/кв.см);
- під час випробування систем панельного опалення спад тиску протягом 15 хв не перевищував 10 кПа (0,1 кгс/кв.см);
- під час випробування систем гарячого водопостачання спад тиску протягом 10 хв не перевищував 50 кПа (0,5 кгс/кв.см).
Результати перевірки оформлюються актом проведення гідравлічних випробувань.
Якщо результати гідравлічних випробувань не відповідають зазначеним вимогам, необхідно виявити й усунути витоки, після чого виконати повторну перевірку системи на щільність.
Під час гідравлічних випробувань застосовуються пружинні манометри, зазначені в пункті 7.2.20.
7.7.27. Перевірка щільності систем гарячого водопостачання і на вузлах керування тепловими пунктами здійснюється за участю представника організації (структурного підрозділу), що постачає енергію, який надає висновок щодо придатності систем до експлуатації.
7.7.28. Для систем гарячого водопостачання слід застосовувати, як правило, стальні оцинковані труби. Допускається застосування неоцинкованих стальних електрозварних труб за неагресивних властивостей води, що нагрівається, а також у відкритих системах теплопостачання, труб з пластмас або стальних з покриттям внутрішніх поверхонь термостійкими матеріалами, дозволеними до застосування.
7.7.29. Для підтримання необхідного тиску в системі гарячого водопостачання закритого типу на трубопроводах холодної води перед водопідігрівником першого ступеня обов’язкова установка регулятора тиску “після себе”.
7.7.30. Якщо неможливо відрегулювати тиск у мережі гарячого водопостачання, добираючи діаметри труб, слід установити діафрагми на циркуляційних трубопроводах водорозбірних стояків системи. Діаметр отвору має бути не меншим ніж 5 мм. Якщо розрахунковий діаметр діафрагм менший ніж 5 мм, допускається замість діафрагм установлювати крани регулювання тиску.
7.7.31. На промислових підприємствах, де витрата на гаряче водопостачання періодична та короткочасна, але обсяг витрати значний, слід застосовувати баки-акумулятори або місткі водопідігрівники.
7.7.32. На опалення та гаряче водопостачання належить максимально використовувати як джерело тепла вторинну теплоту після тепловикористовувальних установок.
7.7.33. У разі аварій, які призводять до припинення циркуляції мережної води в опалювальних системах, за температури зовнішнього повітря нижчою ніж 0 град. С, персонал, який обслуговує ці системи, повинен здренувати воду з систем для запобігання її заморожуванню та виходу системи з ладу. Рішення про необхідність дренування води з системи приймає особа, відповідальна за технічний стан і експлуатацію тепловикористовувальних установок і теплових мереж підприємства за узгодженням з енергопостачальною організацією.
Допустима тривалість відключення опалювальних систем без дренування теплоносія залежить від температури зовнішнього повітря, якості утеплення, акумулювальної здатності й конструкції опалюваних будинків і споруд та визначається інструкцією з експлуатації, складеною відповідно до місцевих умов. Вона визначає і порядок спорожнення опалювальних систем.
7.8. Системи вентиляції та агрегати повітряного опалення
7.8.1. Нижченаведені вимоги поширюються на всі агрегати повітряного опалення та системи вентиляції.
7.8.2. Калориферні установки систем припливної вентиляції та повітряного опалення повинні бути обладнані автоматичними регуляторами, за допомогою яких забезпечується задана температура повітря всередині приміщення і температура зворотної мережної води відповідно до температурного графіка.
У разі вимкнення вентилятора повинно включатися автоматичне блокування, призначенням якого є забезпечення подавання теплоносія в обмеженій, але достатній кількості для запобігання розморожуванню трубок опалювальних пристроїв.
7.8.3. Конструкція камер повітряного опалення та припливної вентиляції повинна забезпечувати цілковиту герметичність з’єднань як між секціями калорифера, так і між калориферами, вентиляторами та зовнішніми огородженнями, а також щільність закриття обвідних каналів, необхідних для літнього режиму.
7.8.4. Калорифери в установках повітряного опалення та припливної вентиляції приєднуються до парових або водяних теплових мереж. Рішення щодо приєднання калориферів до конкретної теплової мережі, а також спосіб приєднання (паралельно чи послідовно) визначається технологічними потребами за результатами відповідних розрахунків.
7.8.5. Кожна калориферна установка повинна бути обладнана:
- арматурою вимкнення на вході та виході теплоносія;
- гільзами для термометрів на подавальному і зворотному трубопроводах;
- повітряниками у верхніх точках і дренажними пристроями в нижніх точках обв’язки калориферів;
- конденсатовідвідниками для калориферів, що працюють на парі;
- вимірювальними діафрагмами для калориферних установок продуктивністю 0,25 Гкал/год і більше;
- термометрами;
- манометрами;
- автоматичними регуляторами.
7.8.6. Не допускається експлуатація калориферів, якщо:
- кількість зім’ятих або зігнутих ребер перевищує 10 %;
- в одноходових калориферах заглушено більше ніж 5 % труб;
- у багатоходових калориферах кількість заглушених труб перевищує 1 %;
- не працюють автоматичні регулятори.
7.8.7. Опалювальні та вентиляційні камери повинні перебувати в належному стані (побілені чи пофарбовані, звільнені від сторонніх предметів), мати штучне освітлення, вільні проходи завширшки не менше ніж 0,7 м для обслуговування та ремонту устатковання.
Двері камер повинні бути ущільнені і запиратися на замок.
7.8.8. Заслонки та дросельні клапани для регулювання витрат повітря повинні легко відкриватися та закриватися і розміщуватися на ділянках повітропроводів, доступних для обслуговування. У разі унеможливлення вільного підходу до заслінок і клапанів повинно бути встановлено дистанційний привод.
На кожному приводі має бути сектор з покажчиком проміжних і кінцевих положень клапана. Для правильного розподілу повітря за окремими відгалуженнями повітропровідної мережі встановлюються шибери.
7.8.9. Усмоктувальні отвори вентиляторів, не з’єднані з повітропроводами, повинні бути закриті захисними сітками з розміром чарунки 15-25 мм.
7.8.10. Обертові частини приводних і передавальних валів та механізмів (шківи, муфти, зубчасті колеса, паси) слід надійно огороджувати або вміщувати в нерухомо закріплені кожухи відповідно до вимог з охорони праці.
7.8.11. Стулки в ліхтарях і вікнах, через які регулюється аерація, розміщуються вище ніж 3 м від підлоги та обладнуються груповими регулювальними механізмами з ручним чи електричним приводом.
7.8.12. Усі повітропроводи слід пофарбувати олійною або спеціальною фарбою. Забарвлення має систематично поновлюватися.
7.8.13. На кожусі вентилятора та корпусі електродвигуна яскравою фарбою повинно бути намальовано стрілки, що вказують напрямок обертання роторів. Для осьових вентиляторів стрілки слід малювати на повітропроводі.
7.8.14. Установки повітряного опалення вентиляційних систем перед прийманням в експлуатацію після монтажу чи реконструкції, а також у процесі експлуатації в разі потреби, але не рідше ніж один раз на 3 роки підлягають випробуванням, які визначать ефективність роботи установки і відповідність її паспортним і проектним даним. Випробування проводяться спеціалізованою організацією.
У процесі випробування визначається:
- продуктивність, повний і статичний напір вентиляторів;
- кількість обертів вентиляторів та електродвигунів;
- установлена потужність і фактичне навантаження електродвигунів;
- розподіл об’ємів повітря і напори окремих відгалужень повітропровідної мережі, а також кінцевих точок усіх ділянок;
- температура та відносна вологість припливного повітря і повітря, що видаляється;
- теплова продуктивність калориферів;
- температура води до та після калориферів;
- температура та вологість повітря до та після камер зволоження;
- коефіцієнт очищення фільтрів;
- наявність усмоктування або витоку повітря в окремих елементах установки (повітропроводи, фланці, камери, фільтри тощо).
7.8.15. Випробування здійснюються розрахунковим навантаженням повітря та температурою теплоносія, що відповідає зовнішній температурі.
7.8.16. Перед початком випробувань усуваються дефекти, виявлені під час огляду.
Недоліки, виявлені в ході випробувань і налагодження вентиляційних систем, зазначаються у відомості дефектів і в подальшому усуваються.
7.8.17. На кожну вентиляційну установку припливної дії і систему повітряного опалення складається паспорт, що містить технічну характеристику та схему.
Зміни, виконані в установках, а також результати випробувань фіксуються в журналі експлуатації та в паспорті.
7.8.18. Не рідше ніж один раз на тиждень експлуатаційний персонал має ретельно оглянути устатковання систем повітряного опалення та вентиляції з перевіркою відповідності припливу і витяжки заданому режимові, положенню заслінок, підігріванню повітря в калориферах, стану теплопроводів тощо, а черговим слюсарям слід обходити установки щодня.
7.8.19. Порядок вмикання і вимикання вентиляційних установок визначається місцевою інструкцією.
У неробочий час та у вихідні дні опалювально-вентиляційні установки, за наявності чергового опалення, слід вимикати.
7.8.20. Ремонт вентиляційних установок, пов’язаних з технологічним процесом, виконується одночасно з ремонтом технологічного устатковання.
7.8.21. Калорифери повітряного опалення і припливної вентиляції в період експлуатації повинні продуватися стисненим повітрям або парою. Періодичність продування визначається експлуатаційною інструкцією, але виконується не рідше одного разу на квартал. Перед опалювальним сезоном продування є обов’язковим. Під час експлуатації необхідно періодично перевіряти запилення повітряних фільтрів та очищати їх.
7.8.22. У літній період усі калорифери з боку припливу повітря слід закрити, щоб уникнути засмічування.
Очищення повітропроводів від пилу здійснюється не рідше ніж двічі на рік, якщо за умов експлуатації не виникає потреба робити це частіше.
Захисні сітки і жалюзі перед вентиляторами слід очищати від пилу та бруду не рідше ніж щокварталу.
7.8.23. На металеві повітроприймальні та викидні шахти, а також зовнішні жалюзійні решітки має бути нанесено антикорозійні покриття, які слід щороку перевіряти і відновлювати.
7.8.24. У системах вентиляції необхідно максимально використовувати тепло вентиляційних викидів.
7.9. Підготовка до опалювального сезону
7.9.1. Заходи з підготовки до опалювального сезону систем теплопостачання
7.9.1.1. Під час підготовки до опалювального сезону з метою забезпечення надійності теплопостачання споживачів необхідно відповідно до термінів, установлених цими Правилами, виконати основний комплекс заходів:
- здійснення ремонтно-профілактичних робіт устатковання ДТ та теплових мереж;
- усунення порушень, виявлених у теплових режимах ДТ та гідравлічних режимах роботи теплових мереж;
- гідравлічні випробування устатковання теплових мереж, центральних теплових пунктів систем теплопостачання (до теплового вводу споживача) на щільність та міцність;
- шурфування теплових мереж, вирізання з трубопроводів зразків з метою з’ясування ступеня корозійного пошкодження трубопроводів;
- промивання устатковання та трубопроводів теплових мереж, центральних теплових пунктів систем теплопостачання (до теплового вводу споживача);
