¦закритих ¦8,3-9,5; ¦

¦--------------------------------------------+-------------------¦

¦уміст розчиненого кисню, не більше ніж ¦50 мкг/куб.дм; ¦

¦--------------------------------------------+-------------------¦

¦кількість завислих речовин, не більше ніж ¦5 мг/куб.дм; ¦

¦--------------------------------------------+-------------------¦

¦уміст нафтопродуктів, не більше ніж ¦1 мг/куб.дм. ¦

------------------------------------------------------------------

Верхня межа рН допускається тільки в разі глибокого пом’якшення води, нижня — з дозволу теплопостачального підприємства може коригуватися залежно від інтенсивності корозійних процесів в устаткованні, трубопроводах систем теплопостачання.

Для закритих систем теплопостачання з дозволу теплопостачального підприємства верхнє значення рН допускається до 10,5 за одночасного зменшення значення карбонатного індексу I до

к

2

0,1 (мг-екв/куб.дм) , нижнє - може коректуватися залежно від

інтенсивності корозійних процесів в устаткованні, трубопроводах

систем теплопостачання.

Якість підживлювальної води відкритих систем теплопостачання (з безпосереднім водорозбором) має відповідати вимогам до якості питної води та гігієнічних вимог до якості води централізованого господарського питного водопостачання.

Карбонатний індекс I повинен не перевищувати значень,

к

наведених у табл. 1.

Підживлювальна вода для відкритих систем теплопостачання повинна бути піддана коагуляції для вилучення з неї органічних домішок, якщо колірність проби води під час її кип’ятіння протягом 20 хв збільшується.

Таблиця 1. Нормативні значення I води для підживлення

к

теплових мереж

------------------------------------------------------------------

¦ Устатковання ¦ Температура ¦ I для систем ¦

¦ ¦нагріву мережної¦ к ¦

¦ ¦ води, град. С ¦ теплопостачання, ¦

¦ ¦ ¦ 2 ¦

¦ ¦ ¦ (мг-екв/куб.дм) ¦

¦ ¦ ¦------------------------------¦

¦ ¦ ¦ відкритої ¦ закритої ¦

¦----------------+----------------+--------------+---------------¦

¦ Водогрійні ¦ 70-100 ¦ 3,2 ¦ 3,0 ¦

¦ котли, ¦ 101-120 ¦ 2,0 ¦ 1,8 ¦

¦ установлені на ¦ 121-130 ¦ 1,5 ¦ 1,2 ¦

¦ ДТ ¦ 131-140 ¦ 1,2 ¦ 1,0 ¦

¦ ¦ 141-150 ¦ 0,8 ¦ 0,5 ¦

¦----------------+----------------+--------------+---------------¦

¦ Мережні ¦ 70-100 ¦ 4,0 ¦ 3,5 ¦

¦ підігрівники ¦ 101-120 ¦ 3,0 ¦ 2,5 ¦

¦ ¦ 121-140 ¦ 2,5 ¦ 2,0 ¦

¦ ¦ 141-150 ¦ 2,0 ¦ 2,0 ¦

¦ ¦ 151-200 ¦ 1,0 ¦ 0,5 ¦

------------------------------------------------------------------

Примітка: I — максимальне значення добутку загальної

к

лужності і кальцієвої твердості води (у мг-екв/куб.дм), вище від

якого відбувається процес карбонатного накипоутворення з

інтенсивністю понад 0,1 г/(кв. м год).

У разі силікатної обробки води для підживлення теплових мереж з безпосереднім розбором гарячої води вміст силікатів у підживлювальній воді повинен бути не більшим ніж 50 мг/куб. дм у перерахунку на SiO.

2

У разі силікатної обробки підживлювальної води гранична концентрація кальцію визначається з урахуванням сумарної концентрації не тільки сульфатів (для запобігання випаданню CaSO), а також кремнієвої кислоти (для запобігання випадання 4 CaSiO) для відповідної температури нагріву мережної води з 3 урахуванням її перевищення в пристінному шарі труб котла на 40 град. С.

Для підвищення рН середовища можлива корекційна обробка живильної води із застосуванням їдкого натру.

Безпосереднє дозування гідразину та інших токсичних речовин у підживлювальну воду теплових мереж та мережну воду забороняється.

6.8.9. Якість мережної води має відповідати таким нормам:

------------------------------------------------------------------

¦уміст вільної вуглекислоти ¦0; ¦

¦--------------------------------------------+-------------------¦

¦значення рН для систем теплопостачання: ¦ ¦

¦--------------------------------------------+-------------------¦

¦відкритих ¦8,3-9,0 *; ¦

¦--------------------------------------------+-------------------¦

¦закритих ¦8,3-9,5 *; ¦

¦----------------------------------------------------------------¦

¦уміст заліза, мг/куб. дм, не більше ніж, для систем ¦

¦теплопостачання: ¦

¦----------------------------------------------------------------¦

¦відкритих ¦0,3 **; ¦

¦--------------------------------------------+-------------------¦

¦закритих ¦0,5; ¦

¦--------------------------------------------+-------------------¦

¦уміст розчиненого кисню, не більше ніж ¦20 мкг/куб.дм; ¦

¦--------------------------------------------+-------------------¦

¦кількість завислих речовин, не більше ніж ¦5 мг/куб.дм; ¦

¦----------------------------------------------------------------¦

¦уміст нафтопродуктів мг/куб. дм, не більше, ніж для систем ¦

¦теплопостачання: ¦

¦----------------------------------------------------------------¦

¦відкритих ¦0,3; ¦

¦--------------------------------------------+-------------------¦

¦закритих ¦1,0. ¦

------------------------------------------------------------------

_______________

* — Верхня межа допускається тільки в разі глибокого пом’якшенні води.

** — За узгодженням із санітарними органами дозволяється 0,5 мг/куб.дм.

Для закритих систем теплопостачання з дозволу теплопостачальної організації верхня межа значення рН допускається не більше ніж 10,5 з одночасним зменшенням значення карбонатного 2 індексу до 0,1 (мг-екв/дм куб.), нижня межа може коригуватися залежно від корозійних явищ в устаткованні та трубопроводах систем теплопостачання.

На початку опалювального сезону та в післяремонтний період допускається перевищення норм протягом 4 тижнів для закритих систем тепло-постачання та 2 тижнів для відкритих систем за вмістом сполук заліза — до 1,5 мг/куб.дм, розчиненого кисню — до 50 мкг/куб.дм та завислих речовин — до 15 мг/куб.дм.

Карбонатний індекс I не повинен перевищувати значень,

к

наведених у табл. 2.

Таблиця 2. Нормативне значення I мережної води

к

------------------------------------------------------------------

¦ Устатковання ¦ Температура нагріву мережної ¦ Iк ¦

¦ ¦ води, град.С ¦ (мг-екв/ ¦

¦ ¦ ¦ 2 ¦

¦ ¦ ¦ куб. дм) ¦

¦------------------+------------------------------+--------------¦

¦Водогрійні котли, ¦ 70-100 ¦ 3,2 ¦

¦установлені на ДТ ¦ 101-120 ¦ 2,0 ¦

¦ ¦ 121-130 ¦ 1,5 ¦

¦ ¦ 131-140 ¦ 1,2 ¦

¦ ¦ 141-150 ¦ 0,8 ¦

¦------------------+------------------------------+--------------¦

¦ Мережні ¦ 70-100 ¦ 4,0 ¦

¦ підігрівники ¦ 101-120 ¦ 3,0 ¦

¦ ¦ 121-140 ¦ 2,5 ¦

¦ ¦ 141-150 ¦ 2,0 ¦

¦ ¦ 151-200 ¦ 1,0 ¦

------------------------------------------------------------------

У разі підживлення теплової мережі натрій-катіонітовою водою

2

значення I не повинно перевищувати 0,5 (мг-екв/куб.дм) для

к

температур нагріву мережної води до 121-150 град. С та 1,0

2

(мг-екв/куб.дм) для температур 70-120 град. С.

У випадку відкритих систем теплопостачання за узгодженням з органами санітарно-епідеміологічних служб допускається відхилення вимог ДСанПіН за показниками колірності до 70 град. і вмістом заліза до 1,2 мг/дм на термін до 14 днів у період сезонних уключень систем, які експлуатуються, приєднання нових, а також уключених після їх ремонту.

6.8.10. Після закінчення опалювального сезону або під час зупину водогрійних котлів та теплових мереж слід ужити заходів, які перешкоджають стоянковій корозії.

7. Використання теплової енергії

7.1. Загальні вимоги до експлуатації тепловикористовувальних установок

7.1.1. Тепловикористовувальні установки, які проектуються, вводяться в експлуатацію чи реконструюються, повинні задовольняти вимоги відповідних ГОСТ, СНіП, ДСН, відповідати вимогам щодо енергозбереження, екологічності, пожежобезпеки, мікроклімату, шуму, освітлення, захисту від електромагнітних полів, промислової санітарії та використовуватися в межах технічних можливостей та економічної ефективності.

У системах з виділенням гарячих газів та відведенням гарячої води та конденсату необхідно передбачати використання теплоутилізаційних установок.

У системах вентиляції слід передбачати використання тепла вентиляційних викидів.

Відмова від застосування вторинних енергоресурсів обґрунтовується техніко-економічним розрахунком.

7.1.2. Тепловикористовувальні установки обладнуються:

- східцями та майданчиками для забезпечення доступу до основних елементів і ЗВТ, які потребують обслуговування та систематичного огляду;

- запірною арматурою на лініях входу та виходу нагрівального та нагрівного середовищ;

- запобіжними клапанами відповідно до вимог чинних НД;

- водовказівними приладами показу рівня води в разі, коли ведеться спостереження за рівнем або станом рідини чи маси в установці;

- пристроями для відбору проб і видалення повітря, газів і конденсату;

- манометрами та термометрами для вимірювання тиску і температури нагрівального та нагрівного середовищ;

- приладами для обліку витрат теплоносія і теплової енергії;

- іншими приладами і автоматикою, передбаченими проектом.

7.1.3. Приєднання різних систем теплоспоживання здійснюється окремими трубопроводами. Послідовне включення різних систем теплоспоживання недопустиме.

7.1.4. Параметри теплоносія, який подається на тепловикористовувальну установку, мають відповідати значенням, передбаченим технологічним режимом її роботи, але не перевищувати паспортних даних.

У разі, коли тепловикористовувальні установки розраховано на тиск, нижчий, ніж у ДТ, слід передбачати пристрій для зниження тиску, а в разі потреби і температури.

Межі коливань параметрів теплоносія вказуються в інструкції з експлуатації конкретної тепловикористовувальної установки.

7.1.5. При надходженні в тепловикористовувальні установки вологої пари в разі потреби зменшення вологості (осушення) на паропроводах перед ними необхідно встановлювати сепаратори.

7.1.6. Установки, що працюють під тиском, підлягають зовнішньому та внутрішньому оглядам і гідравлічному випробуванню відповідно до чинних НД і місцевих експлуатаційних інструкцій. Разом з тепловикористовувальною установкою гідравлічному випробуванню підлягає також арматура, трубопроводи та її допоміжне устатковання.

7.1.7. Тепловикористовувальні установки або їх частини, призначені для роботи під тиском меншим ніж 70 кПа (0,7 кгс/кв.см) або для роботи під вакуумом, випробовуються на міцність тиском 0,2 МПа (2 кгс/ кв.см) і на щільність тиском 0,15 МПа (1,5 кгс/ кв.см).

7.1.8. Позачергові гідравлічні випробування та внутрішні огляди тепловикористовувальних установок здійснюються після закінчення капітального ремонту, реконструкції (модернізації), а також у разі, якщо установка не діяла понад 6 місяців, або за вимогою Держенергонагляду.

7.1.9. Тепловикористовувальні установки, у яких дія хімічного середовища спричиняє погіршення механічних властивостей металу, а також тепловикористовувальні установки із сильним корозійним середовищем або температурою стінок понад 475 град. С, необхідно додатково оглядати відповідно до спеціальної інструкції.

7.1.10. Тепловикористовувальні установки підвищеної небезпеки, у яких збільшення чи зменшення значень параметрів або витрати теплоносія може спричинити аварію та загрожувати життю обслуговувального персоналу, населенню, обладнуються відповідними пристроями для запобігання травматизму та пошкодження устатковання або його елементів.

7.1.11. Конструкція і стан пускових пристроїв (пускових кнопок, важелів ручного керування тощо) повинні забезпечувати швидке і надійне вмикання та вимикання устатковання і ділянок теплопроводів та внеможливити самовільне спрацьовування.

7.1.12. Конструкція та розміщення аварійних вимикачів і кнопок дистанційного керування устаткованням мають забезпечувати можливість користування ними з різних робочих позицій.

7.1.13. Усі пускові пристрої повинні мати написи, що вказують на їхнє призначення.

Маховики основних оперативних та аварійних засувок і вентилів слід позначити стрілками, що вказують напрямок обертання під час їх відкривання чи закривання.

7.1.14. Усі зовнішні частини тепловикористовувальних установок і теплопроводи, що розташовані у виробничих приміщеннях, слід ізолювати таким чином, щоб температура поверхні ізоляції не перевищувала 43 град. С за температури навколишнього середовища не більше ніж 25 град. С.

Якщо тепловикористовувальні установки розташовані на відкритому повітрі (за межами споруд, будинків), теплова ізоляція повинна мати гідроізоляційне покриття.

У тих місцях тепловикористовувальних установок, де за різних умов потрібен огляд поверхонь під ізоляцією, слід передбачати можливість зняття ізоляції, уникаючи її пошкоджень.

7.1.15. Тепловикористовувальна установка, трубопроводи і допоміжне устатковання фарбуються лаками чи фарбами, стійкими до дії парів та газів, що виділяються в приміщенні, де розташована ця установка. Забарвлення та написи на трубопроводах слід наносити згідно з додатком 4.

7.1.16. Кожна тепловикористовувальна установка має порядковий номер, чітко вказаний на її передній частині.

На запірній та регулювальній арматурі, а також на прилеглих ділянках теплопроводів і технологічних трубопроводів тепловикористовувальних установок чітко вказується стрілкою напрямок руху теплоносія чи середовища за технологічним процесом, умовне їх позначення, а також покажчики відкриття/закриття запірної та регулювальної арматури, номер арматури за схемою.

7.1.17. Електродвигуни, вентилятори, калорифери та інше допоміжне устатковання повинно мати номер тієї установки, з якою вони пов’язані технологічним процесом. За наявності в установці декількох електродвигунів, вентиляторів та іншого допоміжного устатковання кожний з них позначається номером тепловикористовувальної установки з додатковими порядковими індексами.

7.1.18. На кожній тепловикористовувальній установці, що працює під тиском, після встановлення та реєстрації зазначаються на спеціальній табличці форматом 200 х 150 мм такі дані:

- номер реєстрації;

- допустимий тиск;

- температура пари (у разі, якщо вона перевищує 250 град. С);

- дата (місяць і рік) наступного внутрішнього огляду і гідравлічного випробування.

7.1.19. Робота тепловикористовувальної установки забороняється у разі, якщо:

- минув термін чергового опосвідчування;

- установку не зареєстровано в органах Держгірпромнагляду;