6.1.9. Комплекси робіт з візуального огляду та обстеження ЛЧ МГ із застосуванням технічних засобів, технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонти повинні виконуватись у відповідності з вимогами ПТЕ МГ та “Системи технічного обслуговування та ремонту магістральних газопроводів”, що розробляється для кожного газотранспортного підприємства на основі типового регламенту.
6.1.10. Періодичність та обсяги візуальних обстежень ЛЧ МГ встановлюються газотранспортним підприємством залежно від особливості місцевих умов експлуатації магістральних газопроводів та регламентуються ПТЕ МГ, а в разі потреби – іншими відомчими нормативними документами, погодженими з Держнаглядохоронпраці України.
6.1.11. Обстеження ЛЧ МГ із застосуванням технічних засобів здійснюються у відповідності з Програмами обстеження та на основі Методик обстеження технічного стану та стану безпеки магістральних газопроводів із застосуванням відповідних технічних засобів (внутрішньотрубних дефектоскопів, засобів зовнішньої діагностики тощо) погоджених Держнаглядохоронпраці України.
6.1.12. Періодичність обстеження ЛЧ МГ із застосуванням технічних засобів визначається газотранспортним підприємством залежно від конкретних умов експлуатації, але:
6.1.13. На потенційно небезпечних дільницях магістральних газопроводів в доповнення до обстеження із застосуванням технічних засобів повинно виконуватися щорічне контрольне шурфування для візуальної та інструментальної оцінки стану ізоляційного покриття та металу труб.
До потенційно небезпечних відносяться:
6.1.14. Позачергові обстеження ЛЧ МГ із застосуванням технічних засобів повинні проводитися:
6.1.15. Обстеження на герметичність ЛЧ МГ повинно виконуватись із застосуванням приладних методів з періодичністю, яку встановлює газотранспортне підприємство.
6.1.16. Виявлені наскрізні дефекти ЛЧ МГ та дефекти, що несумісні з подальшою безпечною експлуатацією магістральних газопроводів і загрожують виникненням аварійної ситуації (Додаток № 6), повинні ліквідовуватись у максимально короткий термін, погоджений з газотранспортним підприємством та місцевим органом Держнаглядохоронпраці.
6.1.17. Потенційно небезпечні дефекти ЛЧ МГ після їх виявлення повинні фіксуватися в паспорті магістральних газопроводів. На основі даних періодичних обстежень ЛЧ МГ служба ЛЕС повинна контролювати динаміку розвитку виявлених потенційно небезпечних дефектів, а у випадку їх прогресування, розробити план ліквідації дефектів.
6.1.18. Дефектні зварні стики, наскрізні корозійні та механічні пошкодження ЛЧ МГ та інші дефекти, що несумісні з подальшою безпечною експлуатацією магістральних газопроводів (Додаток № 6) ремонтуються, як правило, вирізанням дефектних ділянок і вварюванням котушок згідно із вимогами НАОП 1.1.23-5.06-88.
Допускаються і інші методи і технології ремонту та відновлення несучої здатності труб ЛЧ МГ, що отримали позитивну експертну оцінку та дозвіл Держнаглядохоронпраці на застосування.
6.1.19. Служби ЛЕС експлуатаційних організацій та інші спеціалізовані організації, що виконують ремонтні, діагностичні та будівельно-монтажні роботи на ЛЧ МГ повинні бути атестовані у встановленому порядку на право виконання ремонтних і будівельно-монтажних робіт на об'єктах трубопровідного транспорту згідно з вимогами Закону України “Про трубопровідний транспорт”.
6.1.20. Магістральні газопроводи, що відпрацювали встановлений амортизаційний термін підлягають експертній оцінці стану безпеки з метою визначення залишкового ресурсу їх безпечної експлуатації.
Оцінка залишкового ресурсу безпечної експлуатації магістральних газопроводів з вичерпаним амортизаційним терміном здійснюється за спеціальною Методикою.
6.1.21. Лінійна частина МГ згідно з графіком у процесі експлуатації підлягає огляду шляхом обходу, обльоту і обїзду. Періодичність огляду траси МГ встановлюється керівництвом газотранспортного підприємства.
6.1.22. Позачерговий огляд дільниць МГ повинен здійснюватися після стихійного лиха чи інших форс-мажорних обставин, які могли привести до пошкодження газопроводу і окремих його споруд.
6.1.23. Результати огляду траси заносяться в спеціальний журнал. Про виявлення розгерметизації чи пошкоджень елементів ЛЧ МГ, порушень чи інше негайно інформується начальник ЛЕС, який у свою чергу інформує диспетчера та керівника виробничого підрозділу. Керівник підрозділу приймає рішення щодо виявлених порушень.
6.1.24. ЛЕС і диспетчерська служба підрозділу повинні мати затверджений керівництвом порядок повідомлення про аварію, порядок збору аварійної бригади та виїзду її до місця аварії. ЛЕС повинна бути укомплектована автотранспортом і спеціальною технікою, інструментами, приладами та розхідними матеріалами згідно із "Табелем оснащення...”.
6.1.25. Якщо під час обходу (обїзду) ЛЧ МГ виявлено порушення герметичності або інша небезпечна ситуація, небезпечна зона повинна бути відгороджена знаками безпеки. У цьому випадку, необхідно негайно повідомити чергового диспетчера або іншу особу, відповідальну за експлуатацію лінійної частини МГ (начальника або інженера ЛЕС, майстра ЛЕС, керівника виробничого підрозділу).
6.1.26. Після отримання повідомлення диспетчер повинен:
· поблизу найбільш небезпечних місць, особливо у нічний час, виставити пости для попередження небезпеки і недопущення попадання в небезпечну зону людей, транспортних засобів, тварин;
6.1.27. У разі необхідності, диспетчер або відповідальна посадова особа попереджує про небезпеку органи місцевої влади, керівників підприємств, що розташовані або працюють поблизу небезпечних дільниць, а також мешканців найближчих населених пунктів.
6.1.28. Після прибуття на місце аварійної дільниці газопроводу, керівник робіт зобов'язаний перевірити наявність загороджувальних засобів, знаків безпеки і при необхідності - виставити пости, розмістити технічні засоби на безпечній віддалі від місця аварії і встановити зв'язок із диспетчером підрозділу.
6.1.29. Не дозволяється усувати витікання газу із МГ через тріщину, наскрізне корозійне пошкодження і пори шляхом їх підчеканення. Допускається, в окремих випадках, тимчасова установка бандажів, підсилюючих муфт та інших засобів із дозволу керівництва газотранспортної філії або газотранспортного підприємства.
6.2. Переходи через природні та штучні перепони
6.2.1. Балочні та вантові переходи МГ через штучні та природні перепони повинні бути обладнані загорожами, що виключають можливість ходіння сторонніх людей по трубопроводу, а також повинні бути захищені від розмивання і пошкодження.
6.2.2. Переходи МГ через залізниці і автомобільні дороги усіх категорій підлягають обстеженню не рідше 1 разу на рік, із проведенням аналізу проб повітря з витяжної свічки.
6.2.3. На зсувонебезпечних, заплавних та болотистих дільницях МГ та на дільницях, де опори переходів МГ розташовані в русловій частині рік з сильною течією (зокрема гірських річок), повинно здійснюватися періодичне спостереження за станом грунтів, опор і положенням газопроводу. Вимірювання положення газопроводу та контроль стану опор повинні виконуватись за графіком не рідше 1 разу на два місяці, напередодні весняної повені та інших випадків різкого підвищення рівня води у ріках .
6.2.4. У разі заміни або ремонту окремої опори газопроводу повинна бути встановлена тимчасова опора на віддалі не більше 2 м від тієї, яка підлягає заміні (ремонту).
6.2.5. Важкодоступні дільниці МГ в болотистій та гірській місцевості повинні обстежуватись за графіком з періодичністю, встановленою керівництвом газотранспортного підприємства із застосуванням гелікоптерів чи інших літальних апаратів, приладних методів контролю герметичності газопроводу та його корозійного стану.
6.2.6. Дільниці МГ, прокладені на опорах, підлягають обстеженню згідно графіку з періодичністю, що встановлюється керівництвом газотранспортного підприємства.
6.2.7. У разі виявлення деформацій опор і підвісок слід проконтролювати приладним методом напружений стан газопроводу і у разі виявлення недопустимих напруг – прийняти міри по приведенню їх до нормативних значень. До здійснення контролю напруженого стану МГ слід залучати спеціалізовані організації, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці на цей вид робіт.
6.2.8. Пошкодження антикорозійного покриття надземної дільниці МГ не допускаються.
6.2.9. У місцях перетину МГ з повітряними ЛЕП повинні бути встановлені пристрої, що захищають газопровід від передачі на нього напруги у разі обриву проводу ЛЕП.
6.2.10. Очищення поверхні і нанесення ізоляційного покриття на газопровід за допомогою обладнання, що опирається на нього, повинні виконуватись після відключення дільниці газопроводу і звільнення її від газу.
6.2.11. Не дозволяється проїзд транспортних засобів і спецтехніки вздовж траси газопроводу на віддалі, ближче 10 м від опор газопроводу.
6.2.12. Переїжджати через наземні МГ дозволяється через спеціально влаштовані переїзди, що конструктивно не зв’язані з газопроводом. Допустиме навантаження на конструкцію переїзду повинно бути вказано на спеціальному дорожньому знаку, що встановлюється на переїзді.
6.2.13. Не дозволяється під час завірюхи або туману і видимості менше 10 м проїзд транспортних засобів і механізмів безпосередньо вздовж траси газопроводів.
6.2.14. Переходи магістральних газопроводів через водні перепони з значною глибиною та шириною водного дзеркала повинні обстежуватися спеціалізованими організаціями, що мають дозвіл (ліцензію) на цей вид робіт. Періодичність обстеження технічного стану таких переходів встановлюється газотранспортним підприємством, але не рідше 1 разу на рік.
6.2.15. Обстеження підводних переходів через водойми глибиною до 1,5 метри здійснюється ЛЕС структурних підрозділів з періодичністю, що встановлюється газотранспортним підприємством, але не рідше 1 разу на рік.
6.2.16. Не допускається експлуатація дюкерних переходів із пошкодженням ізоляції, в розмитій траншеї з провисанням газопроводу, із зруйнованою футеровкою та без проектного баластування.
6.3. Робота в гірських умовах
6.3.1. Земляні роботи на ділянках з поперечним схилом до 80 дозволено проводити за допомогою механізмів звичайними методами без утримуючих пристосувань.
На поперечних схилах більше 80 необхідно влаштовувати полиці у вигляді напіввиємки – напівнасипу. Ширина і конструкція полиць встановлюється проектом з урахуванням діаметра труб і одностороннього руху механізмів по полиці.
На поперечних схилах до 150 включно в нескельних і розрихлених скельних грунтах, полиці слід розробляти поперечними проходами бульдозерів. Доробку і планування основи полиці необхідно виконувати повздовжніми проходами бульдозера. Грунт з напіввиємки переміщується для відсипки напівнасипу.
На косогорах з поперечним схилом більше 150 полиці слід розробляти одноківшевими екскаваторами з прямою лопатою, з переміщенням грунту в напівнасип. Остаточну доробку і планування виконують бульдозерами.
На косогорах з поперечним схилом більше 450 і висотою косогору над основою більше 30 м, а також в місцях крутих поворотів радіусом менше 10 м, допускається місцеве поширення полиць за рахунок насипної частини, передбаченої проектом.
6.3.2. Для надання стійкості насипній частині полиці необхідно:
· осушити основу шляхом відведення поверхневих вод;
· розрихлити основу насипу на схилах до 11% у випадку грунтів, що не дренуються;
· виконати уступи висотою 1–1,5 м по основі настилу, на косогорах із схилами більше 11%;
· пошарово ущільнити насипи.
В окремих випадках для стійкості насипу слід влаштовувати кам'яні банкети вздовж основи насипу.
6.3.3. Траншеї на схилах до 220 включно допускається розробляти одноківшевими екскаваторами, без застосування анкерів. На схилах більше 220 необхідно утримувати екскаватори рухомими якорями згідно з розрахунком.
6.3.4. У скельних грунтах на повздовжніх схилах більше 100 для визначення стійкості екскаваторів, їх необхідно перевіряти на ковзання. Під час роботи екскаваторів на крутих схилах повинні застосовуватись, як якорі трактори, бульдозери, лебідки. Пристосування, призначенні для утримування слід розміщувати переважно на вершині схилу на горизонтальних майданчиках і з'єднувати з екскаватором тросом відповідної довжини.
